“Казка в моєму житті”

Творчість українського народу надзвичайно багата і різноманітна, яке відбивається у великій кількості жанрів національного фольклору і багатстві нашої мови. Вивчення народних творів дає можливість добре зрозуміти життя наших предків і досягти своїм поглядом стародавні історичні події, до яких був причетний український народ. Народна творчість є справжньою скарбницею, в якій кожен зможе знайти що для нього цікаво і важливо, що його хвилює або обурює.

Фольклор, як і художню літературу умовно поділяють на три види – драму, епос і лірику.

Навіть найвідоміші дослідники не можуть визначити, який з цих видів виник раніше і, взагалі, в яких умовах вони з’явилися. Для нас, справжніх українців і сучасних людей важлива будь-які твори національного українського фольклору.

В кожному з них ми маємо змогу знайти наснагу, натхнення і джерело народної мудрості. Адже усі ми своє життя починали однаково – слухали мамині колискові і казки, пізніше насолоджувалися народними творами у школі, а згодом пізнавали життя народу зі стародавніх літературних та пісенних творів. Особисто я добре пам’ятаю казки, які у дитинстві мені розповідала не тільки мама, а

бабуся і дідусь.

Для багатьох слово “казка” є синонімом слова “вигадка” або навіть “нісенітниця”. Воно й не дивно, тому що цей літературний жанр передбачає, що автор (оповідач) і читач (слухач) сприймають переказні події, як неймовірні, чарівні, нереальні. Особисто я не вважаю, що казка – це суто дитячий фольклор, адже кожна казка нашого дитинства дорослішає разом з нами, змінюється тільки її сприйняття…

Всі прочитані, прослухані мною казки дитинства, завжди супроводжувалися мріями, порівняннями… До цих пір пам’ятаю, як прослуховувала на касетному магнітофоні “Мері Поппінс”, я завжди думала, що у моєї мами є якісь збіжності з цією героїнею, була в очікуванні якогось фокусу. Але, ні – це була моя мрія… А от з Пеппі Довгоюпанчохою не могла довго розлучитися, довго фанатіла від тієї мужньої, веселої, життєрадісної, цікавою дівчинки. Вона напевно з усіх Попелюшек, Сплячих красунь, Білосніжок була реальна і найбільш схожа на мене…

Я думаю, що кожному варто перечитати книгу про пригоди цієї дівчинки, може після цього світ стане хоч трішки добрішим і чуйнішим.

Казки для мене назавжди залишаться дивовижними витворами народної уяви. Вони в зрозумілій і простій формі вчать нас головним людським цінностям – щирості, мужності, чесності і працьовитості. Мені подобається, що найчастіше головними героями казок стають тварини, які уособлюють в собі певні типи людей. Такий художній прийом я пізніше зустрічала і в байках. В українських казках завжди е певний початок і певний кінець, які переходять із казки в казку.

Для мене мають велике значення “було це за царя Панька”, “жили-були” та багато інших.

Я чула, що деякі елементи казок, наприклад, написи на камені, чарівні істоти, молоді яблука та деякі ще, мають скритий психологічний зміст і символічне значення. Існують навіть спеціальні дослідження, які пояснюють казкові символи. Я вважаю, що такі дослідження будуть цікавими не лише тим, хто їх проводить, а й звичайним читачам. Хоча, як на мене, то народна казка по-доброму впливає на будь яку людину вже тим, що в ній завжди добро перемагає зло, бідний стає багатим, а нещасний – щасливим.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Казка в моєму житті”