КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО – перша політична організація української інтелігенції. Назва за Статутом – “Слов’янське товариство святих Кирила і Мефодія”, за царською охранкою – “Украйно – слов’янське товариство”, в радянській історіографії – “Кирило-Мефодіївське товариство”. М. Драгоманов, М. Грушевський називали це об’єднання братством, як і Шевченко в листі до М. Костомарова від 1 лютого 1847 р. Виникло в Києві у грудні 1845 – січні 1846 рр.
Члени його – головним чином вихованці Київського і Харківського
Фундатори організації колезький секретар, історик права М. Гулак, ад’юнкт Київського університету М. Костомаров і його студент В. Білозерський. До них приєдналися вчителі П. Куліш і Д. Пильчиков, студенти О. Павроцький, О. Маркович, І. Посяда, Г. Андрузький, О. Тулуб, поміщик М. Савич. У квітні 1846 р. членом Кирило-Мефодіївського братства став Т. Шевченко. Близько
Програмові положення його викладені в документах: “Книга буття українського народу”, “Статут Слов’янського товариства святих Кирила і Мефодія”, відозви “Брати українці!”, “Братья великороссияне и поляки!”, пояснення до Статуту і записка про народну освіту В. Білозерського, записка М. Костомарова про панславізм, М. Савича – про емансипацію жінок у суспільстві, праці Г. Андрузького “Проекти досягнення можливого ступеня рівності й свободи (переважно в слов’янських землях)”, “Ідеали держави”, а також листуванні, художніх і публіцистичних творах братчиків.
Провідним документом братства дослідники вважають “Книгу буття українського народу”. Сам автор М. Костомаров в “Автобіографії” (1885) зробив підрядкову примітку такого змісту: “Чому вона названа “Закон Божий” і хто назвав її таким чином, мені до сих пір невідомо, тому про таку назву я й почув вперше у III відділенні”. У документах слідчої справи, заведеної на кирило-мефодіївців, яка складає 19 томів – частин, особливо крамольним названо саме рукопис “Закону Божого”, оскільки любов до України, до її історії в трактаті стала центром усього ідейного навантаження цього твору.
Автор подає уроки історії України на тлі загальної історії людства, в біблійно-епічному стилі викладає трагічну минувшину нашого народу. Трактат можна умовно поділити на три логічні частини: 1) про Бога, всесвітню історію, віру Христову; 2) про слов’ян, Литву, Польщу, Росію та віру Христову; 3) про Україну, козацтво та віру Христову. Справедливість, гуманність М. Костомаров пропагує в кожному трактуванні минулих історичних подій. Минувшина України тут подається як забута історія народу, що дав світові феномен козацтва.
В “Законі Божому” висвітлено найтрагічніші сторінки історії поневолення України й ганьби її сусідів: знищення Запорозької Січі та козацтва, поділ України між Польщею і Росією в XVII ст. та ін. Тут знаходимо й одну з головних причин нашої національної трагедії: Україна “попалась в неволю, бо вона по своїй простоті не пізнала, що там був цар московський, а цар московський усе рівно було, що ідол і мучитель”. Насамкінець трактат підносить ідею національного відродження України, яка, як і інші слов’янські народи, має перебудувати суспільство на засадах справедливості, свободи й братерства: скасувати кріпацтво, ліквідувати юридичні відмінності між станами, зробити доступною освіту для мас, вільно розвивати свою культуру.
Програмні положення костомарівського “Закону Божого” знайшли практичне втілення у відозвах Кирило-Мефодіївського братства до українців, росіян і поляків. Зазначалося, що український народ своєю самосвідомою боротьбою за волю має показати приклад іншим поневоленим народам. Братчики мали намір заснувати школи з рідною мовою викладання (наприклад, В. Білозерський склав проект про створення в Україні ремісничих шкіл для юнаків козацького стану), видавати книжки й посібники для “простого народу”. Вони мріяли про ті часи, коли “відкриється широке поприще для нашої словесності”, коли мова досягне такого рівня, що не тільки вітчизняна й світова історія, а навіть і точні науки викладатимуться українською мовою.
Програма братства мала здійснюватись “як шляхами виховання, так і шляхами літературними”, як зауважив М. Костомаров у “Автобіографії”.
Ідеї братства підносились у творах письменників і вчених: М. Костомарова – вірші 1846-1847 рр. “Спить Вкраїна…”, “Діти слави, діти слави…”, “На добраніч”, стаття “Мысли об истории Малороссии” (1846), дослідження “Славянская мифология” (1847); П. Куліша: історичний роман “Михайло Чернишенко ” (1842), поема “Україна” (1843), праця “Повесть об украинском народе” (1846); Г. Андрузького: вірші українською та російською мовами, стаття “Записки про поезію і мову”, фольклористично-етнографічна діяльність О. Марковича та ін.
Найбільший вплив на вироблення програмових документів і практичну діяльність братчиків мала творчість Т. Шевченка. На думку М. Драгоманова, “Шевченко стояв попереду вивчених приятелів, київських слов’янофілів, і гарячою громадською думкою, й таким же українством”, бо “Шевченко приїхав па Україну з Петербурга з готовими думками про волю України від московських царів”. Таке розуміння волі Шевченком у братстві виявив пізніше й І. Франко: “Шевченко вносить новий дух, нові погляди в ту громадку людей молодих, гарячих і перейнятих бажанням загального добра”.
У братстві поет “був його душею, так як Костомаров його інтелектуальним провідником”. Як зізнавався слідству Г. Андрузький, діяльність братства “з від’їздом Шевченка із Києва призупинялась… Шевченко із малоросійських гетьманів підносив Мазепу і па вечорах у Костомарова читав пасквільні вірші”.
Свої погляди на питання свободи і єдності народів Шевченко виклав у ряді творів, зокрема в поемі “Єретик” (1845). Поезія рукописної збірки “Три літа”, заарештована разом з автором, стала головним звинувачувальним доказом у всій справі кирило-мефодіївців. Антицаристські та антикріпосницькі інвективи у поемах “Сон”, “Кавказ”, посланні “І мертвим, і живим…”, національно – державницькі ідеї поеми – містерії “Великий льох” (списки її відібрано у В. Білозерського та М. Костомарова), патріотичне трактування історії України в ліричних шедеврах “Чигрине, Чигрине…”, “Розрита могила”, “Холодний яр”, “Гоголю” та інших – царизм інкримінував Т. Шевченку як державну зраду.
Хоча в товаристві, за свідченням самих братчиків, і велися дискусії, були наявні певні розходження, однак усіх їх, безсумнівно, об’єднували спільні цінності та ідеали й, що найхарактерніше, бажання змінити соціально-економічну, культурну й політичну долю України.
Ідеї перебудови суспільства єднали кирило-мефодіївців з прогресивними політичними силами тієї епохи. Це засвідчують такі факти: під час поїздки до Польщі П. Куліш і В. Білозерський встановили зв’язки з ученими – славістами П. Дубровським, С. Лінде, В. Мацейовським та ін.; за завданням товариства М. Савич поширював ідеї кирило-мефодіївців у Парижі, А. Міцкевичу він передав “Кобзар” Т. Шевченка; поеми “Гайдамаки” і “Єретик” братчики надіслали чеському громадському діячеві, борцю за національне визволення свого народу П. Шафарику тощо.
Кирило-Мефодіївське братство існувало 15 місяців і було розкрито властями за доносом студента Київського університету О. Петрова наприкінці березня – на початку квітня 1847 р. Учасників організації заарештували й відправили до Петербурга. Слідство тривало до 30 травня 1847 р. Без суду, за “височайшим” повелінням братчиків покарали ув’язненням і засланням у віддалені губернії під нагляд поліції: М. Костомарова – до Саратова, П. Куліша – в Тулу, М. Гулака – на З роки в Шліссельбурзьку фортецю, а згодом до Пермі; В. Білозерського – до Петрозаводська, О. Марковича – до Орла, О. Навроцький відбував 6-місячне ув’язнення у Вятці, а заслання в Єлабузі; Г. Андрузький був висланий до Казані. Найтяжче, як відомо, було покарано Т. Шевченка, що спричинило передчасну смерть поета.
Розгром товариства української інтелігенції та покарання братчиків знайшли резонанс у Європі. Паризькі газети влітку 1847 р. вмістили повідомлення про арешт кирило-мефодіївців і заслання Шевченка в солдати. Особливий інтерес до цих подій виявила австрійська й західноукраїнська преса, зокрема в газеті І. Вагилевича “Дневник руський” (1848. Ч. 4) було вміщено вірш польського поета Г. Яблонського “Мученикам вольності з року 1847”.
Діячі Кирило-Мефодіївського братства відіграли важливу роль у піднесенні національної самосвідомості українського народу. Вони заклали наукові основи програми національного відродження, які розбудовувались наступними поколіннями. Про свою симпатію до братства, “свіжі й високі ідеї того товариства” писав І. Франко. М. Грушевський наголошував: “Від Кирило-Мефодіївського братства веде свою історію весь новий український політичний рух”.
Високу оцінку Кирило-Мефодіївське братство як історичне явище здобуло у О. Субтельного: “Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україну) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довші безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом”.
Літ.: Бородін В. Твори Шевченка в політичному процесі Кирило-Мефодіївського товариства та заборона й вилучення “Кобзаря” //36. праць 17-ї наук, шевченк. конф. К., 1970; Міяковський В. Недруковане й забуте / За ред. М. Антоновича. Нью-Йорк, 1984; Федченко П. Шевченко, Куліш і Костомаров у Кирило-Мефодіївському товаристві // Рад. літературознавство.
1989. № 7; Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. К., 1990. Т. 1-3; Костомаров М. “Закон Божий” (Книга буття українського народу). К., 1991; Субтельний О. Україна: історія.
К., 1991.
Ж. Ляхова
Related posts:
- Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія – таємна політична антицаристська організація, виникла у Києві в середовищі національно свідомої української інтелігенції у грудні 1845 – січні 1846, проіснувала до березня 1847. Попередником К.-М. б. був київський гурток 1843-45 (П. Куліш,, О. Навроцький, О. Маркович, Д. Пильчиков, В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров та […]...
- Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство Україна XIX століття. 40-ві роки. Саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, яка відділяється від буржуазно-ліберальної і починає брати активну участь у політичній боротьбі. В Києві у 1846 році створюється таємна політична організація, яка набуває антикріпосницького характеру. Так з’являється Кирило-Мефодіївське товариство. До цього братства входили Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький та інші. […]...
- Тарас Шевченко й Кирило-Мефодіївське братерство Україна XIX сторіччя. 40-вие року. Саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, що відділяється від буржуазно-ліберальної й починає брати активну участь у політичній боротьбі. У Києві в 1846 році створюється таємна політична організація, що здобуває антикріпосницький характер. Так з’являється Кирило-Мефодіївське суспільство. У це братерство входили Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький і решти […]...
- СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО (псевд. – К. Вікторин, І. Лаврін, К. Зорян, 04.10.1868, с. Кип’ячка, тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл. -1941) – літературознавець, фольклорист, мовознавець, письменник, громадський діяч. Народився в сім’ї священика. Навчався у Львівському та Віденському університетах, був учнем відомого славіста В. Ягича. Після закінчення Віденського університету (1894) деякий час під керівництвом А. Брукнера стажувався в […]...
- ТОПОЛЯ КИРИЛО ТОПОЛЯ КИРИЛО (спр. прізв. Тополинський, рр. нар. і см. невід.) – письменник першої половини XIX ст. Дослідники припускають, що Кирило Тополя родом з Черкащини, можливо, з Канева. Добре знав народну творчість цього краю, звичаї та обряди Правобережжя України. У 40-х роках працював у Казані, прагнув переїхати до Харкова. Відомий як автор двох п’єс – “Чары, […]...
- Твір “Мій улюблений герой – Кирило Тур” Мій улюблений герой літературного твору, як це не дивно, не є в творі головним. Проте він настільки яскравий, що нічим не поступається головним героям, навіть подекуди затьмарює їх. Цей персонаж діє в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” – першому романі, написаному українською. Вгадали, про кого я веду мову? Якщо ні, то я зізнаюся: це Кирило […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (09.08.1823, с. Антипівка, тепер Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 22.10.1892, м. Темір-Хан-Шура, тепер Буйнакськ, Дагестан) – поет, перекладач. Навчався в Полтавській гімназії, закінчив філософський факультет Київського університету (1847). Студентом брав участь у Кирило-Мефодіївському братстві, поділяв радикально-демократичні погляди його засновника М. Гулака (свого родича), підтримував стосунки з М. Костомаровим, В. Білозерським. Після розгрому братства […]...
- Прочитайте і проаналізуйте поезію Т. Шевченка “Мені однаково, чи буду…” У квітні 1846 року Т. Шевченко зближується з діячами Кирило-Мефодіївського товариства, а через рік, у зв’язку з розгромом цієї таємної політичної організації, потрапляє під арешт. Під час обшуку конфісковано шевченківські Твори з рукописного поетичного альбому “Три літа”. Слідство у справі кирило-мефодіївців, яких ув’язнили в казематі Петропавловської фортеці Петербурга, завершилось ЗО травня 1847 року, і найжорстокіший […]...
- КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ (бл. 1130 – 1134, м. Туров, тепер смт. Гомельської обл., Білорусь – 1182) – представник ораторського мистецтва другої половини XII ст. Народився в родині заможних батьків. “Житіє Кирила” повідомляє, що майбутній письменник рано став ченцем і присвятив себе читанню та тлумаченню “божественних писаній”. Князь і міщани столиці Туровської землі умовили його посісти єпископальну […]...
- Аналіз поезії Т. Г. Шевченка “Мені однаково” Мені однаково, чи буду Я жить в Україні чи ні… Ця поезія відноситься до до громадянської лірики, вона була написана у період між 17 квітня та 19 травня 1847 року у Петербурзі. “Мені однаково” – це твір світового значення, це сповідь поета перед людьми. Поезія була написана під впливом багатьох подій, зокрема – розгрому Кирило-Мефодіївського […]...
- Кирило Кожум’яка – народні казки Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й […]...
- Академічне братство “Академічне братство” – українське студентське товариство, яке діяло у Львові (1882-96), виникло на основі “Академічної бесіди” та “Дружного лихваря”. Попри те що його учасники займалися політичними проблемами, зокрема соціалістичної спрямованості, вони виявляли інтерес до літературно-історичних та етнографічно-статистичних питань, організовували вечори, присвячені Т. Шевченку, М. Шашкевичу, Ю. Федьковичу та ін., займалися видавничою діяльністю (твори М. Шашкевича, […]...
- Як розвивався український романтизм? Національно-визвольна ідея зумовила патріотичну тематику українських романтиків, а їх естетичною програмою стала боротьба за розвиток національної мови та літератури. Цими рисами позначена творчість П. Гулака-Артемовського, А. Метлинського, Л. Боровиковського, М. Костомарова, М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича та інших. Як і західноєвропейські, українські романтики виявляють посилений інтерес до минулого, народної творчості. З’являються спогади про славу […]...
- Тарас Шевченко. “Мені однаково, чи буду” (з циклу “В казематі”). Роздуми автора про власну долю, долю України УРОК 20 Тема. Тарас Шевченко. “Мені однаково, чи буду” (з циклу “В казематі”). Роздуми автора про власну долю, долю України. Мета: ознайомити учнів із поезією Т. Шевченка з циклу “В казематі”; показати художню довершеність Шевченкових віршів; розвивати почуття патріотизму через символічний образ сина у поезії “Мені однаково, чи буду”; виховувати вміння витримувати всі ви пробування […]...
- 3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка “3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка” – видання Наукового товариства імені Шевченка…у Львові (1898-1937), з’явилося 12 назв, 23 томи. Серед них: “Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя” О. Кониського, “Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство” в упорядкуванні М. Пав-лика, “До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х pp. XIX ст.” […]...
- Винниченко Кирило Васильович Володимир Винниченко народився 14 липня 1880 року (за ст. ст.), в місті Єлисаветграді Херсонської губернії в робітничо-селянській родині. Батько його Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит, переїхав з села до міста Єлисаветграду й одружився з удовою Євдокією Павленко, народженою Линник. Від першого шлюбу мати В. Винниченка мала троє дітей: Андрія, Марію й Василя. Від шлюбу з […]...
- Запорозька Січ славне козацьке братство (за повістю М. Гоголя “Тарас Бульба”) Чому людина здатна, згадуючи минуле, бачити в ньому тільки хороше? Добре це чи погано? Мабуть скоріше добре, що ми не пам’ятаємо зла у минулому, а може ще й тому, що все погане, що з нами трапляється, нас чомусь вчить і обертається таким чином добром для нас. Яку мету переслідував М. Гоголь, звертаючись до часів, коли […]...
- Братство свободи і радості – лірична поезія середніх віків Уявлення восьмикласників про ліричну поезію середніх віків розширюється знайомством із творчістю вагантів. Матеріал про них у підручникаххрестоматіях, на наш погляд, цілком доступний для самостійного опрацювання учнями, тому доцільно дати їм випереджувальні завдання у групах. Одна з них опрацьовує теоретичний матеріал за темою: “Братство свободи і радості”. Друга група готує виразне читання і коментар віршів. Виступи […]...
- Тарас Шевченко – Мені однаково (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “Мені однаково” 1847 р. Із циклу “В казематі” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш (медитація). Вид лірики: громадянська (медитативна). Провідний мотив: патріотичні почуття відповідальності за батьківщину. Про твір: цикл “В казематі” Т. Шевченко написав навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та написання революційних творів. Художній […]...
- БІЛОЗЕРСЬКИЙ ВАСИЛЬ БІЛОЗЕРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (1825, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівки Борзнянського р-ну Чернігівської обл. – 04.03.1899) – громадський і літературний діяч, журналіст. Брат Ганни Барвінок (Білозерської-Куліш) і М. Білозерського. Народився в небагатій дворянській родині колезького асесора. В 1841 – 1846 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У 1846 – 1847 рр. викладав історію й […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини – другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об’єднує їх одне – любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн. Народилися […]...
- Весілля на хуторі В 1843 році приїхав у гостину до батьків на хутір Мотронівку майбутній редактор “Основи” В. Білозерський, а з ним його товариш – П. Куліш. Після того П. Куліш часто приїжджав сюди, мав навіть для себе окрему світлицю, щоб тут писати. Для панянок Білозерських він склав тут популярну історію України, а в січні 1847 року відбулося […]...
- Український романтизм Український романтизм Український романтизм охоплює період 1820-60-х pp. XIX ст. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов’язане з публікацією в 1827-1828 рр. творів П. Гулака-Артемовського “Твардовський” і “Рибалка”, з появою у 1827 р. “Малоросійських пісень” М. Максимовича, а також створенням наприкінці 1820-х рр. літературного гуртка І. Срезневського в Харківському університеті. Українські романтики мали декілька своїх […]...
- Нова українська література Історичне підгрунтя розвитку української літератури 1764 р. – скасування гетьманства; 1773 р. – скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва; – масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти; – прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних (1720), наказ Петра II про […]...
- Коротко про “Мені однаково” (1847) Із циклу “В казематі” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш (медитація). Вид лірики: громадянська (медитативна). Провідний мотив: патріотичні почуття відповідальності за батьківщину. Про твір: цикл “В казематі” Т. Шевченко написав навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та написання революційних творів. Художній (літературний) цикл – це сукупність творів одного […]...
- III. Нова українська література 9 клас III. Нова українська література Загальний огляд Історичне підгрунтя розвитку української літератури – 1764 р.- скасування гетьманства; – 1773 р.- скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва; – масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти; – прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які […]...
- МАРКОВИЧ ОПАНАС МАРКОВИЧ ОПАНАС (псевд. – А. М.; М-ч А. В.; Опанас; 08.02.1822, с. Кулажинці, тепер Гребінківського р-ну Полтавської обл. – 01.09.1867, Чернігів) – фольклорист і етнограф. Освіту здобув на історично-філологічному факультеті Київського університету (1843 – 1847). Ще студентом брав участь у фольклорно-діалектологічній експедиції, записував фольклор по селах Полтавщини. 1845 р. вийшла перша публікація “О гадании малороссиян […]...
- Відповіді до теми: творчість Т. Шевченка 1. До кого звертається Т. Шевченко в поезії “Сонне заходить, гори чорніють”? Вірш “Сонце заходить, гори чорніють” написаний 1847 року на засланні, в Орській фортеці. У цьому вірші поет звертається до милої його серцю України, згадки про яку і втишують його душевні болі, і навівають печать. 2. Яка подія стала поштовхом до написання вірша “І […]...
- Література українського романтизму УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму Романтизм – це художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. майже одночасно в країнах Західної Європи, а в Східній Європі розвинувся на початку XIX ст. Особливе місце в українській літературі належить Харківській школі романтиків: І. Срезневський, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, […]...
- Тарас Шевченко – Твори в п’ятьох томах К.: Дніпро, 1970 – 1971. – 2164 с. Том 1: Поетичні твори До першого тому увійшли поетичні твори (1837-1847) а також картини та фотографії. Але найцікавіше це те що твори, Шевченка, були використані проти нього ж, тобто радянською ідеологічною машиною. Варто прочитати твори: “За що ми любимо Богдана?”, “Гайдамаки”, “І мертвим і живим і не […]...
- Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Пантелеймон Куліш відомий в історії української літератури як письменник, поет, драматург, перекладач з багатьох європейських мов. Він зробив величезний внесок у розвиток української культури, літератури та мистецтва як літературознавець та критик, фольклорист, історик, етнограф, педагог, видавець і громадський діяч. Народився Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдонім Панько Олелькович) 7 серпня,(26 липня) 1819 […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості І. Карпенка-Карого Що спільного й чим відрізняються твори М. Костомарова та І. Карпенка-Карого про Саву Чалого? 1899 року І. Карпенко-Карий написав п’єсу “Сава Чалий”. Сава Чалий був одним із ватажків гайдамацького руху на Поділлі в XVIII столітті. А 1838 року М. Костомаров написав романтичну трагедію “Сава Чалий”. Відмінність двох однойменних творів у тому, що М. Костомаров своїм […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – Т. ШЕВЧЕНКО 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ Т. ШЕВЧЕНКО КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До творчості Т. Шевченка 1. Назвіть основні віхи творчості Т. Шевченка. У своїй праці “Тарас Шевченко” Іван Франко подає періодизацію творчості Т. Шевченка: 1838-1843 – ранній період; 1843-1847 – період “трьох літ”; 1847-1857 – “невольнича муза” (період заслання); 1857-1861 – період […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко “Із сотні українців, може, один пам’ятає славу прадідів, занехаявши їхні звичаї і обряди, не вивчаючи своєї історії. А це національна зрада…” – писав Пантелеймон Куліш. Погляди Куліша та Шевченка не завжди збігались. Але й Куліш, і Шевченко мали спільну мету, спільну мрію. Вони хотіли бачити Україну незалежною політично та духовно, український народ – щасливим і […]...
- Молодик “Молодик” (“Молодикъ”) – український літературно-художній та історико-науковий альманах, який видавав І. Бецький за допомогою Г. Квітки-Основ’яненка, М. Костомарова, В. Каразіна в Харкові (дві частини у 1843 та одну в 1844) і Петербурзі (остання, четверта частина, 1844). Відповідно до наміру видавця “поєднати літературну Росію з чудовими українськими письменниками” зміст першої і четвертої книг альманаху становили переважно […]...
- Злії люди – крилаті вирази Злії люди Образ “злих людей” часто зустрічається в поезії Т. Г. Шевченка як втілення темних сил реакції, національного поневолення, підступу, зради. Наприклад, у вірші “Мені однаково” (цикл “В казематі”, 1847): Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, неоднаково мені. Так, життя могло б стати прекрасним, […]...
- Микола Іванович Костомаров Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876р. Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області в сім’ї російського поміщика, мати – українка з кріпаків. Закінчив 1837р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом українських фольклорних збірників […]...
- Костомаров Микола – Біографія (1817 – 1885) Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876р. Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області в сім’ї російського поміщика, мати – українка з кріпаків. Закінчив 1837р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом […]...