КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА – національний університет зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, провідний, один із найстаріших і найбільших наукових, культурно-освітніх центрів країни. Заснований царським указом від 8 листопада (за старим стилем) 1833 р. на основі Кременецького (Волинського) ліцею з м. Кременець у складі двох факультетів – філософського (з двома відділеннями – історико-філологічним і фізико – математичним) та юридичного, він перейняв двохсотлітні традиції та функції
У 1850 р. два відділення філософського факультету набули самостійності, і протягом наступних десятиліть університет мав чотири факультети: історико-філологічний, фізико – математичний, юридичний, медичний.
Вивчення і викладання філологічних дисциплін зосереджувалось на кафедрах російської словесності, слов’янської філології, всесвітньої (історії західноєвропейської) літератури, класичної філології (грецької словесності і римської
Перетц), церковнослов’янської мови (В. Розов), давньої і сучасної діалектології (О. Соболевський, П. Владимиров, В. Перетц, Розов), історії слов’янських літератур – чеської і сербохорватської (К. Страшкевич, О. Котляревський, Т. Флоринський, А. Степович), польської (О.
Лук’яненко), грецької і римської словесності (М. Якубович, І. Нейкірх, К. Страшкевич, В. Модестов, Ф. Міщенко, Ю. Кулаковський), історії західноєвропейських літератур, романського і германського мовознавства (А. Лінниченко, М. Дашкевич, І. Шаровольський, А. Євлахов, Ф. Кнауер, Ф. Г. де ля Варт), викладалися також евристика (виявлення рукописів), едиційна техніка (правіша читання текстів), герменевтика, палеографія тощо.
Курс навчання був розрахований на чотири роки, викладання велося російською мовою.
В указі про заснування університету повідомлялося, що він призначається в основному для жителів Київської, Волинської і Подільської губерній, а місцем його знаходження обирається Київ, бо це місто “однаково дорогоцінне для всієї Росії як колиска святої віри наших предків і разом з тим перший свідок громадянської самобутності”. Цим визначалася роль, що відводилась новому університету у внутрішній політиці уряду: він мав здійснювати підготовку відданих імперії спеціалістів, стати форпостом царизму в боротьбі проти польського впливу в Правобережній Україні, провідником російської державності та освіти серед корінного населення “Південно-Західного краю”, сприяючи його русифікації та асиміляції. Для її виконання добиралися відповідні кадри професорів, доцентів, викладачів з найбільш вірнопідданих вихідців з питомо російських районів імперії або з тих “малоросів”, що займали активну антиукраїнську позицію, а прогресивних діячів культури, як правило, не допускали до кафедри чи звільняли з роботи за неблагонадійність.
В атмосфері великодержавного шовінізму, що панувала в університеті, переслідувались усі прояви української культури. Так, з погромницькими статтями й брошурами проти української мови і літератури виступали професор слов’янознавства Т. Флоринський, професор педагогіки С. Гогоцький, професор нервових хвороб І. Сикорський, професор – економіст Д. Піхно, розглядаючи їх тільки як відгалуження російської мови й літератури чи заперечуючи саме існування української мови, відкидаючи думку про можливість викладати нею навіть у початкових школах. Переконаним русифікатором виявив себе професор кафедри всесвітньої історії В. Шульгін, багаторічний видавець і редактор реакційної газети “Киевлянин”.
У такому ж антиукраїнському дусі намагалися виховувати й студентів, які практично не мали змоги вести наукову роботу з українознавчої тематики.
Плани перетворення нового навчального закладу на твердиню русифікації і монархізму правлячим колам не вдалося реалізувати повною мірою. Завдяки національно свідомим, демократичним силам Київський університет став одним із чільних осередків українського руху, поширення освіти серед народу. У його стінах працювали видатні українські вчені, які і в тих тяжких умовах зуміли зробити значний внесок у розвиток рідної культури й науки, у тому числі філологічних дисциплін. З університетом пов’язане ім’я Т. Шевченка.
У 1845 – 1846 рр. він працював співробітником Археологічної комісії (“Тимчасової комісії для розгляду давніх актів”), що складалася головним чином з професорів університету і містилася в його приміщенні. У 1846 р. Т. Шевченко взяв участь у конкурсі на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті, на яку був призначений у лютому 1847 р. Через арешт 5 квітня 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському братстві, до якого належали ряд студентів і викладачів університету, він на цій посаді не працював. Університетська молодь і викладачі читали рукописні списки творів Т. Шевченка, у день його смерті відслужили в університетській церкві громадянську панахиду, були активними учасниками перевезення труни з тілом поета й перезахоронення в Каневі, наступних відзначень шевченківських роковин.
У 1834 – 1845 рр. з перервами в університеті працював М. Максимович, його перший ректор, друг Т. Шевченка й М. Гоголя, енциклопедист, відомий своїми працями з філології, історії, археології, етнографії і ботаніки, який був також деканом історико-філологічного відділення і посідав кафедру російської словесності.
У 1864-1875 рр. педагогічну й наукову діяльність, присвячену в основному археології та історії стародавнього світу, вів М. Драгоманов, звільнений з нього як політично “неблагонадійний”. Професором на кафедрі російської історії недовгий час до арешту 30 березня 1847 р. у справі Кирило-Мефодіївського братства працював М. Костомаров, якому Київський університет у 1867 р. присвоїв учений ступінь доктора російської історії без захисту дисертації.
Багаторічна й багатогранна робота в університеті професора В. Антоновича, історика, археолога, етнографа, головного редактора видань “Тимчасової комісії для розгляду давніх актів”, фундатора Історичного товариства Нестора-літописця, організатора археологічних з’їздів в Україні, творця так званої київської школи істориків, куди входили Д. Багалій, М. Грушевський, О. Грушевський, М. Довнар-Загюльський, І. Линниченко, діяча, який майже півстоліття стояв на чолі українського громадсько-політичного життя, голови київської Старої громади, була присвячена, зокрема, різним періодам і проблемам історії та культури України.
В. Перетц, керуючи в 1903 – 1914 рр. кафедрою російської словесності, у курсі лекцій “Література південно-західної Росії XV – XVIII ст.” фактично викладав історію української літератури, а в загальному курсі російської діалектології – українську діалектологію. Давній українській літературі були присвячені його праці київського періоду “Очерки старинной малорусской поэзии”, “Вірші ієромонаха Климентія Зиновієва сина” та ін., у яких принагідно висвітлювалися питання історії української мови. Учений виступав у пресі на підтримку необхідності вивчення української мови і культури, створення кафедр української мови і літератури в університеті, організував у 1907 р. “Семінарій російської філології”, в роботі якого брало участь багато відомих у майбутньому спеціалістів у галузі української літератури та мови.
Вивченню української мови та розвитку її сприяли професори і викладачі О. Котляревський, А. Лобода, A. Степович, С. Маслов, О. Назаревський, Розов. Останній, зокрема, першим в університеті прочитав в осінній семестр 1913-1914 навчального року невеликий курс історії української мови та її говірок, а професор І. Лучицький як депутат Державної думи голосував за допуск української мови в школи. На захист рідної мови активно виступали студенти, які створювали громади й земляцтва, в 60-х роках організовували недільні школи з українською мовою навчання, а в 1905 – 1907 рр. домагалися відкриття українознавчих кафедр.
Дослідженню українознавчої проблематики і популяризації знань про Україну сприяли наукові товариства, де активно працювали вчені університету М. Максимович, В. Антонович, В. Цих, С. Зенович, С. Орнатський, В. Іконников, М. Владимиров-Буданов, І. Лучицький, О. Левицький, М. Іванишев, В. Домбровський. Серед них – “Тимчасовий комітет для дослідження старожитностей” (1835-1845), який створив при університеті музей старожитностей з цінними археологічними колекціями, “Тимчасова комісія для розгляду давніх актів” (1843 – 1921), що протягом 1843 – 1859 рр. видала три томи “Літопису” С. Величка, “Літопис” Г. Грабянки, у 1859 – 1914 рр. випустила 8 частин у 35 томах “Архіву Південно-Західної Росії”, де друкувався, зокрема, “Літопис Самовидця” (К, 1878), Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (1873 – 1876), який видав два томи “Исторических песен малорусского народа”, підготовлені М. Драгомановим і В. Антоновичем, два томи “Записок” з цікавим статистично-етнографічним матеріалом, етнографічні збірники тощо, але був закритий царським урядом через звинувачення його членів у сепаратизмі та українофільстві, Історичне товариство Нестора-літописця (1873 – 1917 рр., з 1874 р. існувало при університеті), що публікувало свої записки – “Читання”, тематика яких охоплювала широке коло питань історико-філологічних наук.
Падіння самодержавства, українська революція та національно-визвольні змагання започаткували новий етап у вивченні й викладанні філологічних дисциплін в університеті. Вперше після століть жорстоких утисків і переслідувань самобутності народу з боку польської шляхетської і російської царської влади розвиток української мови, освіти, науки, культури підтримувався й захищався державою, в якій би формі вона не виступила – то як УНР Центральної Ради і Директорії, чи Української держави гетьмана П. Скоропадського, або ілюзорно незалежної комуністичної УРСР у складі псевдо-федералістського СРСР. Вже в 1917 – 1918 навчальному році в університеті були відкриті чотири кафедри українознавства, у тому числі української мови й української літератури, з викладанням на цих кафедрах українською мовою, хоч налагодженню їхньої роботи протидіяло реакційне керівництво, що продовжувало дотримуватись “єдиної і неділимої” русифікаторської політики. Швидкій українізації вищої школи, освітньої справи загалом у 20-ті – на початку 30-х років активно сприяла більшовицька влада, яка через освіту намагалася прискорити розрив нового суспільства з “буржуазним минулим” і прищепити українській нації марксистсько-ленінську ідеологію та цінності радянського способу життя.
Але із зміцненням тоталітарної системи політика українізації була відкинута, у наступні десятиліття процеси російщення українського суспільства невпинно прискорювалися, внаслідок чого і в Київському університеті панівною мовою викладання стала російська.
Внаслідок реформи вищої школи 1920 р. університет був реорганізований у ВІНО (Вищий інститут народної освіти, з 1926 р. називався КІНО – Київський інститут народної освіти), де був відділ гуманітарних наук з літературним і лінгвістичним циклами, а в 1933 р. відновив свою діяльність як університет у складі 6 факультетів, зокрема літературно-мовного, що після ліквідації літературних факультетів Харківського і Дніпропетровського університетів у 1935 р. деякий час залишався єдиним в Україні. У 1939 р. Київському університету було присвоєно ім’я Т. Г. Шевченка. Під час війни був евакуйований до м. Кзил-Орди (Казахстан) і злитий з Харківським університетом в Об’єднаний український державний університет (1942), серед б факультетів якого був і філологічний.
З січня 1944 р. університет знову працює в Києві.
За всіх численних і часто невиправданих експериментів і перетворень, яких університет зазнав за радянської доби, у ньому незмінно вивчалися й викладалися три цикли філологічних дисциплін: українська фітологія, російська філологія, романо-германська філологія, зосереджені спочатку на філологічному факультеті, а в 1937-1947 рр. і з 1962 р. також на романо-германському (з 1991 р. – факультет іноземної філології). У 1999 – 2000 навчальному році ці факультети мали спеціальності: українська мова та література, фольклористика, слов’янські мови і літератури, російська мова та література, класична філологія, літературна творчість (філологічний факультет), англійська, іспанська, італійська, нідерландська, німецька, французька мови і літератури (філологічне відділення факультету іноземної філології), англійська, іспанська, італійська, німецька, французька мови (перекладацьке відділення факультету іноземної філології). На відкритому в 1995 р. відділенні сходознавства здійснюється підготовка спеціалістів з арабської, гінді, індонезійської, китайської, корейської, перської, турецької, японської мов і літератур.
У 1992 р. в Київському університеті створено Інститут українознавства – науково-навчальний заклад, який у межах українознавства як цілісної наукової системи досліджує, зокрема, філологічні проблеми у відділах української мови, української літератури, фольклору, порівняльних досліджень, теорії та практики перекладу, освіти. Київський університет здійснює підготовку наукових кадрів філологів через стаціонарну й заочну аспірантури, спеціалізовані вчені ради його факультетів проводять захист докторських і кандидатських дисертацій зі спеціальностей: українська мова, російська мова, загальне мовознавство, германські мови, романські мови, українська література, російська література, фольклористика, порівняльне літературознавство, теорія літератури. Університет також допомагає спеціалістам – філологам різних навчальних і наукових установ України пройти перепідготовку в Інституті підвищення кваліфікації.
Членами професорсько-викладацького колективу університету в різний час були відомі українські вчені – гуманітарії: академіки О. Білецький, Л. Булаховський, М. Грунський, М. Калинович, Є. Кирилюк, А. Кримський, А. Лобода, члени – кореспонденти І. Кириченко, С. Маслов, П. Попов, професори А. Білецький, О. До – рошкевич, М. Драй-Хмара, Ю. Жлукгенко, М. Зеров, В. Маслов, О. Назаревський, С. Савченко, А. Шамрай, І. Шаровольський та ін.
Проте великі потенційні можливості університетської філологічної науки не використовувались повною мірою. Багаторічна боротьба тоталітарного режиму з національно свідомою інтелігенцією не обминула і Київський університет. Серед репресованих у 30 – 40-х роках викладачів університету (ректор Р. Левік, професори Й. Гермайзе, Г. Лозовик, Є. Терлін, Л. Чернін, Л. Штрум) були й філологи – професори М. Зеров і П. Филипович, доцент М. Русанівський та ін.
На заваді ставала також хибна марксистсько-ленінська методологія літературознавства й мовознавства, що грунтувалася на принципах партійності й класовості і вимагала вести непримиренну боротьбу проти “чистої філології”, “об’єктивістського” вивчення і висвітлення гуманітарних дисциплін, різних виявів “буржуазно-націоналістичної” ідеології, а відтак породжувала заполітизованість наукового мислення, вульгарний соціологізм в оцінках явищ і фактів. І в наступні десятиліття, особливо в “застійні” 70-ті роки, наукова продукція і викладацька діяльність учених університету жорстко перевірялись на відповідність нормативним приписам пануючої методології, а їхня громадянська позиція – на лояльність радянській владі.
Лише в умовах демократизаційних процесів часів безуспішної “перебудови” СРСР, в атмосфері національно-духовного оновлення незалежної України відкрилися можливості вільного від задавнених догм і стереотипів розвитку філологічних наук. Свідченням цього є, зокрема, дослідження “Українська література” П. Кононенка, “Українське літературознавство” М. Наєнка, “Борис Грінченко в літературному русі кінця XIX – на початку XX ст.” А. Погрібного, хрестоматії “Українське слово” (кн. 1- 4, упорядники Є. Федоренко, В. Яременко), “Духовні криниці” (ч. І – II, упорядники Г. Семенюк, П. Хропко).
У стінах університету здобували освіту визначні діячі держави, культури, науки, освіти. Це державний діяч і вчений М. Грушевський, письменники – Б. Антоненко-Давидович, В. Винниченко, Остап Вишня, О. Близько, Марко Вороний, Д. Гуменна, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Ю. Клен (О. Бургардт), Г. Косинка, К. Котко, І. Кочерга, М. Орест (Михайло Зеров), М. Рильський, А. Свидницький, В. Симоненко, А. Старицький, П. Филипович, Ю. Шпол, літературознавець і письменник В. Петров, критик Ф. Якубовський, перекладач Г. Кочур, учений і церковний діяч І. Огієнко (митрополит Іларіон), учені В. Адріанова-Перетц, О. Грушевський, М. Гудзій, О. Дорошкевич, С. Єфремов, П. Житецький, М. Калинович, В. Маслов, О. Назаревський, Д. Чижевський, композитор М. Лисенко.
Літ.: Владимирский-Буданов М. История Императорского Университета св. Владимира. К., 1884; 3 іменем Святого Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах: У 2 кн.
К, 1894. Кн. 1 – 2; Історія Київського університету.
К., 1959.
Г. Бандура





Related posts:
- “Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка” Одним з найстаріших театрів в Україні є Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка. Він заснований 31 березня 1922 в Києві. Та, як не дивно це звучить, але харківський театр імені Т. Г. Шевченко має київське коріння. Засновником театру був видатний театральний діяч, режисер, народний артист УРСР Лесь Курбас. Саме він дав першу назву […]...
- Твір на тему “Мій університет” Навчання – це дуже цікавий процес, який забирає велику частину часу та уваги. Крім того, навчання формує подальший життєвий шлях, професійну діяльність та впливає на якість самого життя в перспективі. Тому дуже важливо вчитися саме там, де комфортно і де можна здобути потрібну професійну підготовку. Мій університет відповідає усім критеріям щодо навчального процесу та студентського […]...
- М. В. Ломоносов – “перший наш університет” Історик, Ритор, Механік, Хімік, Мінералог, Художник і Віршотворець – він усе випробував і все проникнув. А. Пушкін Є чи ще в історії людин, доля й біографія якого були б настільки незвичайні й дивні, як у М. В. Ломоносова? Народившись у сім’ї селянина-помора недалеко від села Холмогоры, Ломоносов рано вивчився грамоті. Із самого дитинства він тягся […]...
- НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (НТШ) НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (НТШ) – найдавніша українська наукова організація. Засноване 1873 р. у Львові як Літературне товариство ім. Шевченка, що ставило за мету “вспомогати розвій” української словесності. З 1892 р. перетворене в Наукове товариство ім. Шевченка. З 90-х років стало плекати й розвивати науку і мистецтво, збирати й зберігати пам’ятки давнини. Ініціатори створення НТШ […]...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- Cвітогляд Тараса Григоровича Шевченка На початку XIX ст. у середовищі української інтелігенції виникла своєрідна ситуація. Як ми пересвідчилися, духовні віяння, що захопили більшість країн Східної Європи й Росію, не оминули й Україну. Радикальні республіканські ідеї Французької революції були широко представлені на Україні декабристами та українськими членами Союзу об’єднаних слов’ян, водночас філософські концепції національної культури Гердера, без сумніву, надихали творчість […]...
- Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка Тарас Григорович Шевченко… Тонкий проникливий лірик, поет-громадянин. Він залишив нащадкам неоціненну книгу народного життя, відстояв і зберіг національну гідність свого багатостраждального українського народу. Для нас він – тайна, над розгадкою якої буде працювати ще не одне покоління, криниця, яка тамує духовну спрагу народу. Щораз спілкуючись з нетлінною спадщиною співця, ми знаходимо для себе щось нове, […]...
- Титульна сторінка НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Схвалений Національною академією наук України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури і мистецтв України КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2007 Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – […]...
- Життя Тараса Шевченка – це подвиг, перед яким я схиляюсь Життя Тараса Шевченка – це подвиг, перед яким я схиляюсь Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи. Такою самою мірою, як і загадка його […]...
- Світова велич українського поета Тараса Шевченка Мета: підсумувати й узагальнити знання учнів про життєвий і творчий шлях Шевченка, допомогти усвідомити світове значення його творчої діяльності; розвивати навички проектно-дослідницької роботи, комунікативність, творчі здібності, вміння самостійно працювати з книгою, іншими джерелами інформації; виховувати почуття гордості за геніїв нашої землі. Обладнання: ілюстровані матеріали до життєвого й творчого шляху письменника, елементи костюмів і декорацій, стіннівки, […]...
- Святослав – князь київський Святослав – князь київський, котрий багато зробив для розквіту Київської Русі, її захисту, могутності. У літописах говориться про те, що вперше Святослав взяв участь у битві з ворогами ще зовсім маленьким хлопчиком. З юного років привчав князь Ігор свого сина до ратного ремесла, брав його іноді на поле бою. Все життя Святослава минуло в походах, […]...
- Значення і світова слава Тараса Шевченка РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Значення і світова слава Тараса Шевченка Шевченко – основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві […]...
- “Світова велич Тараса Шевченка” Немає нічого дивного в тому, що серед усіх жителів певної країни найбільшої поваги часто удостоюються письменники. Ці творчі люди, як правило, дивляться в глибину душі людини, а тому добре розуміють сутність численних представників народу, та й сам народ в цілому. Читаючи їх твори, можна зрозуміти мотиви дій представників народу, найрізноманітніших, здавалося б, людей, які, тим […]...
- Панченко Володимир – Біографія Володимир Євгенович Панченко народився 02.09.1954 року, в с. демидівці Любашівського району Кіровоградської області в селянській родині. Освіта вища, викладач української мови і літератури (Одеський державний університет імені І. І. Мечникова.) 1979 року захистив кандидатську дисертацію, 1998 – докторську. З 1979 року член Спілки письменників України. З 1984 до 2001 р. мешкав у Кіровограді. Працював доцентом, […]...
- Іду душею до Тараса (Моє ставлення до Тараса Шевченка) Іду душею до Тараса (Моє ставлення до Тараса Шевченка) Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до німоти. Хто ще умів любити так, як ти, Хто кликати умів ще так до бою, Кого ще так боялися кати! Так звучить вірш Дмитра Павличка “До Франка”, але ці слова відтворюють і моє ставлення до Т. Г. Шевченка. Справді, […]...
- Панченко Володимир Володимир Євгенович Панченко народився 02.09.1954 року, в с. Демидівці Любашівського району Кіровоградської області в селянській родині. Освіта вища, викладач української мови і літератури (Одеський державний університет імені І. І. Мечникова.) 1979 року захистив кандидатську дисертацію, 1998 – докторську. З 1979 року член Спілки письменників України. З 1984 до 2001 р. мешкав у Кіровограді. Працював доцентом, […]...
- Твір на тему: “Світова велич Тараса Шевченка” Немає нічого дивного в тому, що серед усіх жителів певної країни найбільшої поваги часто удостоюються письменники. Ці творчі люди, як правило, дивляться в глибину душі людини, а тому добре розуміють сутність численних представників народу, та й сам народ в цілому. Читаючи їх твори, можна зрозуміти мотиви дій представників народу, найрізноманітніших, здавалося б, людей, які, тим […]...
- Твір на тему: “Життя Тараса Шевченка – подвиг” “Свою Україну любіть, Любіть ії… во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.” Життя Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка – це справжній подвиг, перед яким повинні схилити голову усі наші співвітчизники, усі представники нашого народу. Давно доведено, що твори геніальних митців частіш усього ніколи не бувають вивчені до кінця. Так і з […]...
- Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (за творами Тараса Шевченка) Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (за творами Тараса Шевченка) Кріпак за походженням, Шевченко все життя прагне до знань. Різних вчителів посилала йому доля на життєвих шляхах (від школи п’янички-дяка до Академії Мистецтв). Ще в дитинстві, ледве опанувавши грамоту, він захоплюється творами Сковороди: … куплю паперу аркуш, і зроблю Маленьку книжечку; хрестами […]...
- Байрон у творчій рецепції Тараса Шевченка Європейський романтизм, найяскравішими представниками якого є Байрон та Шевченко, був не просто літературно-митецьким напрямом, а напрямом, який виник цілковито в естетично-художній сфері. Він був рухом, що охопив різні сфери не лише мистецтва, життя, а й духовної культури взагалі, проявляючись у них з такою ж інтенсивністю, як і в літературі, музиці чи малярстві. Дослідники одностайно підкреслюють, […]...
- Героїзм чи трагедія? (за твором Тараса Шевченка “Гайдамаки”) Аж ніяк не хочу, щоб мене звинувачували в неповазі до великого Кобзаря чи в нелюбові до української літератури, але хочеться висловити деякі свої міркування щодо розгляду твору Тараса Шевченка “Гайдамаки” на уроках української літератури. Безумовно, що народ утисками можна довести до такого гніву, до такого стану, що людям краще померти, аніж так жити. Але померти […]...
- Ювілей Тараса Шевченка (допис до стінгазети) У нашій школі ми святкували ювілей відомого українського поета – Тараса Григоровича Шевченка. У цьому святі брали участь усі класи. Учні готувались розповідати поезії поета, його балади, а також уривки з прозових творів і деякі цікаві відомості з біографії. Ось 5-ті класи підготувати матеріал про дитинство Тараса, тяжке становище кріпаків. Також на святі п’ятикласники розповідали […]...
- Київський літопис – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть “Київський літопис” Докладно розповідає про безперервні війни з половцями та міжусобні чвари, які призвели до внутрішньодержавного безладдя, “висушили” Русь і зробили її легкою здобиччю для загарбників. З оповідань “Київського літопису”, що здебільшого фіксують факти і події, постає картина життя феодальної Русі напередодні страшної катастрофи – татарської навали XIII століття. У цей складний час літописець вбачає […]...
- Образ України у творчості Тараса Шевченка Образ України у творчості Тараса Шевченка “Я так люблю Мою Україну убогу, Що прокляну святого Бога, За неї душу погублю!” / Т. Шевченко / Він був сином мужика і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам […]...
- БЕСІДА-РОЗПОВІДЬ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО” І ВІРША Т. ШЕВЧЕНКА “ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА” Мета: розказати учням про Тараса Шевченка; формувати навички виразного читання; розвивати пізнавальну активність дітей, мовлення, мислення; виховувати любов до читання. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Спить старий сердитий сом, Сому сниться сьомий сон. Сонце пестить поплавок, Сом сопе на весь ставок. 2) […]...
- Образ народного співця в поезіі Тараса Шевченка Великий украінський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця Ї це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у великій мірі вирішила подальший розвиток украінськоі літератури, бо не було […]...
- Мій улюблений твір “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…” Тараса Григоровича Шевченка – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Мій улюблений твір “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…” Тараса Григоровича Шевченка Безсмертне ім’я Т. Шевченка, його неповторні твори ось уже півтора століття живуть у серцях народу, у його мріях і сподіваннях, пробуджуючи в людях щирі й благородні почуття. Шевченко вийшов із народу, […]...
- Україна й українці у творчості Тараса Шевченка – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Україна й українці у творчості Тараса Шевчен Ка У мальовничому куточку нашої України, на Чернечій горі, спить вічним сном наш незабутній Тарас Шевченко. Унизу несе свої води могутній Дніпро, а з гори видно і “лани широкополі”, і милу його серцю Україну. Як мріяв, як заповідав… Майже все своє життя […]...
- Життя Тараса Шевченка – подвиг Я часто замислююсь, чи може людина жити без мистецтва, без літератури, без пісні? Думаю, ні. Ким би вона не була, людина не може існувати без спілкування зі світом прекрасного. Багато митців, які своїм талантом зворушили людські серця, не дають нам цього зробити. Безсмертне ім’я Тараса Шевченка та його твори ось уже скільки років живуть у […]...
- “Особливості долі Тараса Шевченка” Особистості великих українських людей необхідно вивчати, аналізувати і розглядати як можна більш ретельно. Необхідність цього обумовлена тим, що наш народ повинен віддавати належне своїм найкращим представникам, цікавитися ними, щоб ще більше прославити і визнавати їх внесок в українську культуру. Ні для кого не секрет, що Тарас Григорович Шевченко є найбільш видатним представникам української культури. Причини […]...
- ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ (р. пар. невід. – не раніше 1054) – давньоукраїнський письменник Відомо, що певний час був пресвітером церкви у Берестовому поблизу Києво-Печерського монастиря. 1051 р. князь Ярослав Мудрий разом з єпископами Київської Русі поставив Іларіона на київського митрополита. Новообраний митрополит став однодумцем князя в боротьбі за церковну незалежність Києва від Візантійської імперії. Про це […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутне України Якою б не була людина, навряд чи її не цікавить доля рідної країни. В Україні, мабуть, немає людини, яка б жодного разу не замислилась над проблемами нашої держави. Така наша історична доля – входити до складу інших країн, жити без самостійності. Упродовж віків не існувало української держави, і ця проблема не давала спокою багатьом поколінням […]...
- Сатиричне зображення царської імперії у поемах Тараса Шевченка “Сон” і “Кавказ” Чи довго ще на сім світі Катам панувати? Т. Г. Шевченко Тарас Шевченко належить до найбільших народних поетів всесвітньої історії літератури. Його поезія національна й інтернаціональна. Він підніс не тільки тему українського народу, що стогнав під гнітом царизму, але й інших поневолених націй. У своїх творах великий поет пристрасно ставав на захист гноблених, викриваючи й […]...
- Життя та творчість Тараса Шевченка ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не ТІЛЬКИ добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: “Синові моєму Тарасові […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Тараса Шевченка Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це лиш рупор мас, І вже менш за все – “Кобзар Тарас” Він, ким зайняло і запалало (Є. Маланюк). “Він був сином мужика – і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури” (І. […]...
- “Літопис Руський”: “Повість минулих літ”, “Київський літопис”, Галицько-Волинський Минають часи, зникають у безвісті держави, розсипаються величні будівлі й пам’ятники, всихають дерева і ріки, а написане слово залишається, щоб нести крізь віки вкладений у нього зміст і голос людської душі. Ми майже нічого б не знали про давнину, якби Історія не подарувала нам літописи – зведені у хронологічному порядку короткі й більш докладні розповіді […]...
- Твір на тему: “Особливості долі Тараса Шевченка” Особистості великих українських людей необхідно вивчати, аналізувати і розглядати як можна більш ретельно. Необхідність цього обумовлена тим, що наш народ повинен віддавати належне своїм найкращим представникам, цікавитися ними, щоб ще більше прославити і визнавати їх внесок в українську культуру. Ні для кого не секрет, що Тарас Григорович Шевченко є найбільш видатним представникам української культури. Причини […]...
- Утвердження критичного реалізму у Тараса Шевченка Реферат з української літератури Утвердження критичного реалізму у Тараса Шевченка Дальше поглиблення кризи самодержавно-кріпосницького ладу, розклад феодальних відносин та інтенсивне зростання капіталізму в Росії в 40-60-х pp. XIX ст. загострили соціальні й політичні конфлікти, активізували суспільне життя в країні. Це був період, коли всі питання зводилися до проблеми ліквідації кріпацтва, а “передова думка Росії під […]...
- Аналіз вірша Тараса Шевченка “І мертвим, і живим… “ Є імена в нашій літературі, які ввібрали до себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія ось уже майже понад 150 років викликає у людей почуття захоплення своєю красою, своєю силою і народною мудрістю. Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша […]...
- Дружба народів у творчості Тараса Шевченка Дружба народів у творчості Тараса Шевченка Усі ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного письменника, справжнього патріота своєї нації. Майже усе написане ним було присвячене Україні, яку поет змальовував з великою любов’ю. Його заклик “Свою Україну любіть” проходить червоною ниткою через усю його творчість, так само, як мотив ненависті до поневолювачів рідного народу. Але […]...