Коцюбинський Михайло Михайлович Філянський. Лірика
(Т. І. 1906 р. CLX стор., ц. 1 карб. 50 к.)
Ми уважно переглянули книжку д. Філянського і мусимо признатися, що легше перейти велике, тільки що зоране поле, раз у раз спотикаючись на грудках, ніж перехопитись через білу пустиню тої книжки з піскуватими кучугурами віршів. Починає автор свою збірку циклом “від Екклезіаста”, і здається, що чорна тінь Екклезіаста впала на всі CLX римських сторін книжки, так все темне, каламутне і хаотичне в ній: і тоді, як, звівши очі догори, автор бачить “в обрах неба озій зорь”, чи тоді, коли опускає їх додолу, на
Взагалі поет поводиться доволі нерівно. Ось що він пише: Я даль небес Твоїх і славлю, й вихваляю, І мудрість мудрую таємную Твою, І лоно хвиль земних, де серцем я гадаю (,) Пишаюсь, радуюсь, ридаю, продаю.
Будемо мати
Але д. Філянський не тільки філософ і побожний чоловік. Він ще й гарячий патріот. В довжелезному вірші на стор.
ХLIХ – LIII він описує давні могили на степах України, що сплять і разом з тим чують, “як рокіт хвиль на хвилях грає”, і сумує, що не вміли зберегти тих могил непорушними для своїх нащадків: Без дум, без жалю і без муки Ми сонним варварам науки Даєм могил за рядом ряд, І нам – не вернуть їх назад…
Але страшно стає од пророкування д. Філянського, коли він кінчить вірш сими словами: І внук, наш дальній внук, чий ясногордий ум Пролине піснею над лоном сонних дум, Ланами рідними він пройде в ясний час, Луни колишньої зачує сумний глас І згадку тяжкую положить він на нари (sic!) – Синів України безкровную отару…
Так поважно настроєний поет через 20 сторін впадає, однак, у доволі фривольний тон. Тут він навіть на диво стає ясним, як зараз побачимо: …Жартуй… жартуй, щоб сон дівочий Весь перемігся в л а с к а х ночі, Щоб каплі з сонного листа Молили ж а д н і ї уста І, не вмоливши, зблідли зранку (,) Віддавши чар останки…
Та навіть такої прозорості стає поетові ненадовго. Коли читач не боїться за своє здоров’я та за свіжість голови, нехай прочитає вірші на стор. LХХIV, LХХХІІІ, СVІ, СХХVІІІ, СХLI, СХLV (ми сміливо, врешті, могли б показати на стор. І – СLХ).
Щоб познайомити тих читачів, які побоялись би послухатись нашої ради, з пластикою в рисункові і мелодією віршу, наводимо одну (не з гірших) невеличку річ: Meleagrina Margaritifera На фарчі, фарбах, на малюнках Я бачу жарти й поци (!) лунки, І коливання сонних вік (,) І хвиль високих ясний слід (,) І темінь ночі й досвіт ранній (,) Що зве до себе жарт останній (,)
І струн вечірніх тихий ряд, Що кличе серце сонних лад. Кого ж під рокіт хвиль зазвала, Під ким убрання ти скидала, І де перлин подівся ряд – Навіщо стану я питать?
Повне незнання мови, убогість думки й образу, механічне єднання окремих рядків віршу, брак свіжих римів! Не будемо казати вже про такі випадки, як “і будь тінь моя між вас луною линуть раз у раз” або коли поет, звертаючись до вечірньої зірки, говорить: “Луною рідною в душі в мене лунаєш”. Від вільного (навіть від інтерпунктації) поета годі чого-небудь більшого вимагати.
Але навіть у доборі римів д. Філянський виявляє нечувану недбалість. До слова “ніч” він ні разу не може підібрати іншої рими, як “серця міч” (?) (див. стор. V, XIV, XVI, ХLI, LI, LХІХ, CV, CVIII).
А слово “чари” раз у раз римує з недоладним “нари”, хоч би ті нари були за сто миль від всяких чарів. Від таких висловів, як “оклик дум”, “сонний шум” і т. ін., просто в голові паморочиться.
Ми не можемо рішити, чи д. Філянський молода ще людина, що в чаду юнацької зарозумілості сміливо кинула на літературний ринок свої перші проби пера, чи він старший чоловік, який під гнітом цензурних умов ховав десь в бюрку, до кращих часів, плоди своєї присмеркової музи. В першому разі ми могли б радити д. Філянському не спішити з виданням другого тома, аж поки його муза не вишумується, не викине за краї творчості той “сонний шум”. Тільки серйозна праця над собою може дати право виступати публічно.
В другому разі – ради нема.
Книжка видана прекрасно, на дорогому гарному папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала.
Related posts:
- Коцюбинський Михайло Михайлович На камені З одинокої на ціле татарське село кав’ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега. В одчинені вікна й двері на довгу, з колонками, веранду так і перлась ясна блакить моря, в нескінченність продовжена блакитним небом. Навіть душне повітря літньої днини приймало м’які синяві тони, в яких танули й розпливались контури далеких прибережних […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Він іде! Коцюбинський М. М. Твори в трьох томах. – К.: Дніпро, 1979. – Т. 2. – С. 185-193. Прикмети були погані. Становий, здається, незадоволений був з того, що взяв, і хоч запевняв, що не допустить погрому, але йому вірили мало. Найгірше було те, що ніхто напевно не знав, чи одмінять процесію з образом спаса, яка мала […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Подарунок на іменини Карпо Петрович Зайчик, околодочний надзиратель, вернувся нарешті з служби додому. Фу-ти! Ну-ти!. Він був голоден і злий. Скрипів чобітьми, гримав дверима. Базарні лайки і гармидер участка ще клекотіли у ньому, сердито ворушили губи і квадратове лице, налили кров’ю кулак, ще важчий од грубого персня. Ввійшов у світлицю, ляснув по-офіцерськи лакерованим чоботом в чобіт і з […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Сон Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед ними і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть. Бульвар серед міста з рядом голих […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Нюренберзьке яйце Мабуть, всі ви, діточки, бачили годинник; можете дізнатись, глянувши на нього чи то вдень, чи вночі, котра година, можете почислити кожду хвилинку. А було колись так, що люди не знали, як рахувати час. Розрізняли лише весну, літо, осінь та зиму, а добу ділили на день та ніч. В літній ясний день, коли сонечко весело сяє […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Хо Присвята В. Боровикові I Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушне стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. […]...
- Михайло Михайлович Коцюбинський Як я пригадую, він завжди був старанно вмитий, причесаний, в скромному, але чистому одязі: чоботи його завжди були вичищені. Видно було, що вдома йому віддавали особливу увагу. Та й сам він турбувався про свою акуратність: в боковій кишені його сурдучка завжди був гребінець і дзеркальце, щоб кожний раз під час перерви між лекціями можна було […]...
- Михайло Михайлович Коцюбинський РЕФЕРАТ На тему: Михайло Михайлович Коцюбинський Наприкінці ХІХ століття в українську літературу прийшла ціла плеяда письменників новелістів, провідне місце серед яких належить М. М Коцюбинському. Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. в місті Вінниці у сім’ї дрібного урядовця. “Я ріс – згадував М. Коцюбинський. – під впливом матері, до якої завжди був ближчим, […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович На віру І Гнат сидів у корчмі за столом, підперши голову рукою. На столі перед ним стояла пляшка з двома-трьома чарками недопитої мутної сивухи. Невелика чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута коло жидівського калача. Гнат частував сусіда Івана; але Івана хтось покликав, і Гнат лишивсь один. В корчмі було мирно, як щонеділі. В дверях раз у […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Дебют Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку. Вона мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась. Я чув свої лікті: ось-ось там трісне і вони вилізуть. Я почув навіть прикрий холодок в лікті, коли виліз з вагона і побачив на станції якийсь шарабан. Я відгадав. Се були […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Ціпов’яз Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свіжій ріллі, йшов за плугом парубок Семен Ворон. Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішались з гори в долину на спочинок, бо Семен нині трохи припізнився, доорюючи панський лан. Справді, було нерано. Осіннє сонце давно вже сховалось за горою, забрало з собою й проміння; лиш холодне небо кидало […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Лялечка Triste comme un beau jour Pour un coeur sans espoir.1 F. Соррeе2 Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію. У земської вчительки Раїси Левицької, що їхала на возі, почало од труської дороги боліти під грудьми – і се було добре, бо одривало її од прикрих думок. […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Відьма Тітка Прохіра вскочила в хату Йона Броски – сусіда свого – з таким поспіхом, якого він ніколи не сподівався від сеї поважної особи. З блідого Прохіриного обличчя, з прудких рухів її ситого тіла, од яких великі, обвислі перса помітно тріпотали під тонкою міщанською курточкою, а чорна хустка злітала з голови набік, особливо ж з її […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Лист Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа і, як тепер бачу, надаремне сподівався хоч через мене дихнути родинним теплом, якого ми, старі двадцятип’ятилітні парубки, роками позбавлені були серед чужого, холодного гвалту великого міста. Ресторани й кав’ярні, де їда для нас стала тільки досадною потребою тіла, де противними були чужі апетити і ті фабричні, сказати б, […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович П’ятизлотник Посвята моїй любій матері Смерклося. Рожевий на заході край неба м’яким блиском осявав морозне повітря; останнє світло помершого дня, продершись крізь шибки до хати, ледве-ледве змагалось з сутінями, бо в хаті вже таки добре посутеніло. Хима, сидячи на ослінчику, підкладала солому у грубку. Веселе полум’я жваво стрибало по соломі, осявало старе, борознами пооране обличчя Химине, […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Поєдинок Вони вже повечеряли – пані Антоніна і вчитель її дочки Іван Піддубний. Він встав з канапи, одсунув злегка круглий стіл з останками вечері, а вона подала йому для поцілунку руку. І він почав цілувати її не з того боку, де звичайно цілують знайомі, а в долоню і вище. Пані Антоніна не боронила, навпаки, вона одкинула […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Коні не винні – Савка! Де мій одеколон? Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито кричав у спину свому лакею, що помагав випрягать з фаетона спітнілі коні. Стояв упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях, і нетерпляче стежив, як біг Савка через подвір’я в своїй синій з галунами лівреї. Одеколон був тут, на туалетнім столі, але Аркадій […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Іван Франко Коцюбинський М. М. Твори в трьох томах. – К.: Дніпро, 1979. – Т. 3. – С. 252-268. Шановні добродійки і добродії! Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників – з Іваном Франком. Перед вами портрет Франка. Те, що ви бачите, хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович У грішний світ Там, за горами, давно вже день, і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч. Простерла сині крила і тихо вкрила одвічні бори, чорні, похмурі, застиглі, що обступили білу церковцю, немов черниці дитину, і пнуться колом по скелях, усе вище та й вище, одні по других, одні над другими, до клаптя неба, що таке […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Для загального добра І Першій грім Замфір Нерон, ставний тридцятилітній молдуван, допив з глиняного глечика решту вина і встав з-за столу. 3 усмішкою задоволення від святного обіду, що грала на червоному, загрітому стравою та вином обличчі, він звернувся до жінки: – Порайся швидше, Маріоро, бо поїдемо на виноградник, а я тим часом запряжу коні. – Добре, – відповіла […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Persona grata Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище Морда. За все: за грубу пику, на якій не хотіло рости волосся, за маленькі жорстокі очі, що завжди дивились кудись поза людину, хоч все помічали, за його вдачу мучителя. Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам’ятні Лазареві і віщували недобре. Через те Лазар почував себе […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович В путах шайтана Емене сиділа долі на розпеченій землі свого подвір’я. Сьогодні Байрам, свято, мати пішла у хату переспати спеку, а батько, старий хаджі Бекір Мемет-оглу, як і всі правовірні, удруге вже подавсь до мечету. Навколо тиша. Лиш од села, з високого стародавнього мінарета, долітають скрипучі, як немазане колесо, різкі згуки побожного поклику мулли: – Ла алла… іль […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Дорогою ціною I Діялось се в тридцятих роках минулого століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Тіні забутих предків Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка. Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері[1], чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Що записано в книгу життя Мусила баба злазити з печі: онука заслабла i потребувала тепла. А що не було місця на лаві у тісній хаті, послалась баба долі. І син, i невістка наче не бачили того. Там вона i лишилась. З кутка, між дверима i мисником, де на долівці вона лежала – стара, забута смертю мати,- все видавалось чудним. Досі […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 р. у Вінниці. З раннього дитинства, як згадує сам письменник, він чув українську мову тільки від челяді. А в дев’ять років, захворівши на запалення легенів, раптом в гарячці почав говорити по-українськи. З того часу він почав писати українською мовою вірші на зразок народних. Пізніше познайомився з творчістю українських […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Коцюбинський Михайло Михайлович (1864-1915) М. М. Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. у м. Вінниці в сім’ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875-1876) та Шаргородському духовному училищі (1876-1880). Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, […]...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Реферат на тему: Коцюбинський Михайло Михайлович (1864-1913) Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року у Вінниці в сім’ї дрібного службовця. Вихованням хлопця в основному займалася мати, “добра, надзвичайно любляча, здатна на самопожертву… “. Саме завдяки її старанням хлопець мав можливість долучитися до зразків високого мистецтва ще з юних літ. Вона допомагала йому сформувати добрий […]...
- Тіні забутих предків – Михайло Михайлович Коцюбинський Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913 pp.) “Тіні забутих предків” Етнографічна основа повісті Повертаючись з Капрі, улітку 1911 р. Коцюбинський вирішує здійснити давню мрію – побувати в Карпатах. Відвідини цього краю в 1910 р. не були такими багатими на враження. Для написання твору не вистачало матеріалу. Але природа справила на Коцюбинського велике враження, бо була для нього […]...
- Життєвий і творчий шлях – Михайло Михайлович Коцюбинський Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913 pp.) Життєвий і творчий шлях 17 вересня 1864 р. в місті Вінниці у сім’ї дрібного урядовця народився Михайло Михайлович Коцюбинський. Батько родини був гарячої та неспокійної вдачі і не міг зносити утисків начальства, через що часто міняв роботу, а сім’я змушена була подорожувати з місця на місце за його призначеннями. З […]...
- Михайло Коцюбинський – великий майстер української літератури МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Видатний український письменник Михайло Коцюбинський ввійшов в історію національної літератури насамперед як знавець життя народу, особливо селян, його проблем, складної боротьби за соціальні і національні права. Внесок письменника дуже значний, і не останнє місце посідає своєрідний стиль, майстерне стерне володіння художнім словом, багата і повнозвучна українська мова, якою писав […]...
- Коцюбинський Михайло Харитя (скорочено) Харитина мати захворіла. Її батько помер, і мати все тужить та слабує. Злягла у жнива, в гарячу пору, коли всі, хто лиш вміє жати, подались на ниву. А зерно стигле, сиплеться. Харитя ввійшла в хату, внесла важке відро з водою. Рука від незвичайної ваги зомліла. Але по хвилині вже метнулася варити їсти Жваві рученята бігали […]...
- Михайло Коцюбинський (1864-1913) Михайло Михайлович Коцюбинський народився 5 вересня 1864 р. в місті Вінниці в родині чиновника. Початкову освіту дістав у Барській школі; протягом 1876-1880 рр. навчався в Шаргородській духовній семінарії. Мріям Коцюбинського про гімназію та університет через складні родинні й матеріальні обставини здійснитись не судилося; брак систематичних знань довелось надолужувати за допомогою самоосвіти. Письменник цікавився громадським життям, […]...
- Михайло Коцюбинський – великий майстер художнього слова Михайло Коцюбинський – великий майстер художнього слова М. Коцюбинський боровся проти хуторянської обмеженості творів українських письменників і хотів бачити українську літературу рівною серед європейських літератур. І як справжній майстер, письменник зробив багато для того, щоб його прагнення здійснились. І він був великим Майстром. Передусім майстром жанру. Згадаймо його живі, хвилюючі оповідання для дітей (“Маленький грішник”, […]...
- Михайло Коцюбинський – Нюренберзьке яйце МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ НЮРЕНБЕРЗЬКЕ ЯЙЦЕ Нарис Мабуть, всі ви, діточки, бачили годинник; можете дізнатись, глянувши на нього чи то вдень, чи вночі, котра година, можете почислити кожду хвилинку. А було колись так, що люди не знали, як рахувати час. Розрізняли лише весну, літо, осінь та зиму, а добу ділили на день та ніч. В літній ясний […]...
- Фолькльорні джерела повісті про добро і зло, любов і ненависть (Михайло Коцюбинський “Тіні забутих предків”) Фолькльорні джерела повісті про добро і зло, любов і ненависть (Михайло Коцюбинський “Тіні забутих предків”) Тут в небі тихо. Ані шум потічка, Ні вітру шум, ні пташка лісова. І тільки десь Іванова Марічка Із того світу кличе його: Йва-а-а! Влітку 1910 року М. Коцюбинський відвідав Криворівню. Цей гуцульський край настільки вразив його (“Тут так гарно, […]...
- Михайло Коцюбинський – З глибини Михайло Коцюбинський З ГЛИБИНИ ХМАРИ Коли я дивлюсь на хмари, ті діти землі і сонця, що, знявшись високо, все вище і вище, мандрують блакитним шляхом, – мені здається, що бачу душу поета. Я впізнаю її. Он пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і легка, з золотим усміхом на рожевих устах, тремтяча бажанням пісні. […]...
- Михайло Коцюбинський – В дорозі (СКОРОЧЕНО) Михайло Коцюбинський В дорозі (СКОРОЧЕНО) Партієць товариш Кирило приїжджає до міста на “явку”. Його зустрічають та відводять на квартиру, де він повинен чекати листа. Поки листа немає, Кирило бродить околицями, впиваючись красою природи і поступово наче розчиняючись у ній. Згодом він починає відчувати красу та природність звичайного людського життя, наповненого спогляданням і захопленням. Кирило знайомиться […]...
- Михайло Коцюбинський Реферат Михайло Коцюбинський (1864 – 1915) Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім’ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875 – 1876) та Шаргородському духовному училищі (1876 – 1880). Коцюбинський почав пробувати […]...
- Михайло Коцюбинський – По-людському Михайло Коцюбинський ПО-ЛЮДСЬКОМУ Оповідання Весняний вітер стиха віяв над виноградниками й охолоджував загрітих працею робітників. Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і холодків. Голі дерева немов курились сизо-зеленим димом: щось, наче мрія про розкішну літню одіж, обгортало їх сповнені соком віти. Скрізь було так багато світла й радості, так виразно […]...