Коліно

Related posts:

1. Народне віршування Народне віршування – вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш (див.: ) – вживається в прислів’ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов’язані здебільшого суміжними римами (“З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а […]...
2. Нерівноскладовий вірш Нерівноскладовий вірш – вільний речитативний (астрофічний) вірш народних голосінь, дум і поодиноких старовинних обрядових (колядок, весільних), історичних та баладних пісень. На відміну від рівноскладового із симетричним розміщенням частин (колін) у строфі пісенного вірша, Н. в. має різну кількість складів у рядку без повторення будь-якої ритмічної схеми, без усталеного порядку римування, поділу на строфи (куплети). Якщо […]...
3. СОКІЛ-РОД СОКІЛ-РОД На початку була пітьма – вічна й безмежна. Ні Землі, ні неба, ні Сонця. Тільки – морок. Густа, холодна й безконечна ніч. А її пронизувало Око. Звідки летіло воно? І – куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно? Наймудріші волхви Оріани казали так: “Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності […]...
4. БІЛОБОГ І ЧОРНОБОГ БІЛОБОГ І ЧОРНОБОГ І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род. І довго-довго думу думав. І зніс він два яйця: біле і Чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися. Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: “Зупиніться!” І […]...
5. Мустезад Мустезад – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – форма вірша, в якому довгі рядки (14 та більше складів) чергуються з короткими (6 складів). Кількість рядків у строфі буває від двох до десяти пар довгих та коротких. У М., що складається з двох пар рядків, у першій строфі рима перехресна, […]...
6. Скорочено – МІФОЛОГІЯ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН – МІФ ПРО ВИНИКНЕННЯ СВІТУ У РІЗНИХ НАРОДІВ 6 КЛАС МІФОЛОГІЯ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН Пітьму пронизувало Око, що летіло з Вічності. Одного разу спустилося воно і пустило Сльозу-Росинку, з якої з’явився Першобог – птиця Сокіл. Він пустив золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І з’явився великий острів. Пустив на нього Сокіл срібну Сльозинку – утворилося озеро Живої Води; зелену – проросли дивовижні квіти й […]...
7. ВИРІЙ (БУЯН-ОСТРІВ, ИРІЙ) ВИРІЙ (БУЯН-ОСТРІВ, ИРІЙ) – за стародавніми легендами, сонмище богів та померлих душ, острів у всесвіті, першоземля богів і світу. У В., згідно з віруваннями, росло першодерево світу ПРАДУБ з молодильни-ми яблуками безсмертя на ньому. Сюди ж зліталися птахи на зиму. Вічним мешканцем В. є першоптиця і водночас давньоукраїнський першобог СОКІЛ (або РОД), який завжди перебуває […]...
8. ОКО (ДЕМІУРГ, ТВОРЕЦЬ, ПЕРШОБОГ) ОКО (ДЕМІУРГ, ТВОРЕЦЬ, ПЕРШОБОГ) – за космогонічними уявленнями давньоукраїнських волхвів – творець Вирію, Всесвіту, Землі й всього сущого на ній. За старовинним українським міфом1, “на початку – коли не було ще ні Землі, ні неба, ні Сонця – світ обіймала суцільна тьма. Безконечна й вічна ніч. Ніде – жодного промінця. Лише морок, а його пронизувало […]...
9. Епіфора Епіфора (грецьк. epiphora – перенесення, повторення) – стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз – у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. Особливого смислового значення Е. набуває у поєднанні з анафорою (див.: Симплока): – У тебе задовгі руки, […]...
10. ЗЕМЛЯ ЗЕМЛЯ Сидить Сокіл-Род на вершечку Дуба-Стародуба й думу думає. Довго-довго. Багато часу минуло. І тоді сказав Сокіл Білобогові: “Ти пірни на дно озера і набери скільки можеш священного піску і розсій в пітьмі його, аби твердь була”. Тоді пірнув Білобог на дно озера Живої Води, схопив піску в обидві жмені, випірнув з води і пішов […]...
11. Скорочено – НЕБО – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО Дивлюсь я на небо та й думку гадаю; Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
12. Михайло Петренко – Дивлюсь я на небо та думку гадаю Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
13. Чи бувають строфічні форми твердими? Що це означає? Деякі строфи мають усталену, традиційну будову, тому їх називають твердими, тобто непорушними. Це, зокрема, терцина, тріолет, секстина, октава, сонет, рондель. Вони виникли у поезії романських народів за часів перехідної доби від Середньовіччя до Ренесансу. Так, тріолет, відомий з XIII ст., складається з восьми рядків, певні з яких повторюються, інколи з незначними змінами. Ця < трофічна […]...
14. Небо (скорочено) – Петренко Михайло В минуту жизни трудную, Теснится ль в сердце грусть. (М. Ю. Лєрмонтов) Дивлюся на небо та й думку гадаю. Чому я не сокіл, чому не літаю. Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко, за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки […]...
15. Небо – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО Скорочено В минуту жизни трудную, Теснится ль в сердце грусть. М. Ю. Лєрмонтов Дивлюся на небо та й думку гадаю. Чому я не сокіл, чому не літаю. Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко, за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки […]...
16. Весільні пісні Весільні пісні – вид традиційної родинно-обрядової народної пісенності, який є органічним складником весільних обрядових дій. Саме зв’язок з обрядовими весільними діями (заручини, плетення вінка, убирання гільця, випікання короваю, посад, розплітання коси молодої, її викуп і прощання з родиною, переїзд до молодого тощо) відрізняє В. п. як змістом, так і способом виконанння від інших ліричних пісень, […]...
17. Тирада Тирада (фр. tirade, від італ. tirare – тягти) – довга фраза, велемовна репліка, монолог пафосного характеру. У французькому віршуванні – строфа, в якій рядки пов’язувалися спочатку одним асонансом, пізніше – моноримою. В українських думах Т. означає мовні періоди обсягом від двох до восьми рядків, об’єднані римою. Трапляється вона і в сучасній поезії у вигляді довгої […]...
18. НЕБО – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму В минуту жизни трудную, Теснится ль в сердце грусть. М. Ю. Лермонтов Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко, за хмари, подальше од […]...
19. Акафіст Акафіст (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, і kaphiso – сідаю) – гімнографічний твір на честь Ісуса Христа, Богородиці чи іншого святого, який виконувався стоячи. Сформувався у Візантії в IV-VII ст. і поширювався в східнослов’янських землях після прийняття християнства. Складається із зачину (кукулія), 12-ти більших строф (ікосів) і 12-ти менших строф (кондаків), які чергуються […]...
20. Енергія та життєрадісність народних коломийок Різнобарвність усної народної творчості. (Народна творчість, незважаючи на те, що вона існує тільки в усному побутуванні, налічує безліч жанрів. Є серед них і героїчний епос, і гонка лірика, і фантастичні балади. Усе народне житгя відображується у фольклорі.) Особливості жанру коломийок. 1. Структура. (Коломийка – специфічний жанр. Він складається з двох рядків, кожен із яких має […]...
21. Мухамас Мухамас (араб., букв.: п’ятірний) – строфічна форма в поезії народів Близького на Середнього Сходу і Середньої Азії, що складається із п’яти рядків за схемою ааааа ввввв і т. д. М. використовувався переважно у поезіях елегійного гатунку. Приклад М. з вірша “Ранковому вітрові” туркменського поета XVIII ст. Махтум-Кулі, де всі рядки охоплені моноримою та редифом “скажи”: […]...
22. Яка строфа найкоротша, а яка найпоширеніша? Двовірш (дистих) – найкоротша строфа, що складається з двох рядків, об’єднаних парною римою. Наприклад: Мріють крилами з туману лебеді рожеві, А Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. А В. Симоненко Найпоширенішою є чотирирядкова строфа (катрен), в якій зустрічаються такі розповсюджені типи римування, як перехресне, суміжне (парне) і кільцеве (оповите). Перехресне римування: Чую ваш голос простий […]...
23. Відлунювання Відлунювання – віршова форма, здебільшого двовірш, другий, вкорочений рядок якого складається зі слова (рими), яке повторює ціле прикінцеве слово (або його частину) попереднього рядка, витворюючи нові смислові відтінки. В. відоме у фольклорі, а в поезію запроваджене в барокову добу завдяки Івану Величковському, в рукописній збірці якого “Млеко” (1691) є вірш “Ехо”: – Что плачеши, Адаме? […]...
24. Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...
25. Яке значення рими у строфі? Строфа – це певна кількість віршових рядків, що становлять ритмічне й синтаксичне ціле, як правило, об’єднане римою. Для зручності рядки, що римуються, позначаються однаковими буквами, малими – чоловічі рими, великими – жіночі. У такому записі початок відомої поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” має такий вигляд: АббАб. Строфа є важливим композиційним елементом вірша, бо […]...
26. ЗНО – Народна лірика Образотворчі засоби ліричних пісень – Анафора – Однаковий початок рядків у вірші, пісні, що застосовується для підкреслення важливого за смислом слова. Антитеза – протиставлення з метою контрастного змалювання явищ (заперечення певного твердження, тези). – Епіфора – протилежна анафорі за своєю роллю в поетичному тексті. – Інверсія – порушення узвичаєного порядку слів у реченні з метою […]...
27. Кінцівка Кінцівка – заключна частина художнього твору або його фрагменту, в якій підсумовується логіка розвитку сюжетних колізій. У байці таку функцію виконує мораль, у прозі – епілог, ліриці – останні строфи чи рядки переважно афористичного наповнення (рядок “Вміє розставатись той, хто вмів любить” з вірша М. Рильського “Яблука доспіли, яблука червоні”). Подеколи К. позначається на архітектоніці […]...
28. Як клаузула співвідноситься з римою? Рима – це співзвучність у закінченні віршових рядків. Клаузула – це закінчення віршового рядка, і римоване, і неримоване, включаючи останній склад. Як і клаузули, рими бувають чоловічі, жіночі, дактилічні й гіпердактилічні. Білі вірші не мають рим, але клаузули в них упорядковані: або весь вірш побудований на однотипних клаузулах, або вони чергуються в певному порядку. Наприклад: […]...
29. Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
30. Танка, або “Коротка пісня” Танка, або “Коротка пісня” – п’ятивірш, що складається із чергування п’яти – та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею віршового метра у Т. вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Т. виникла у японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у ІХ-Х ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (нагаута, седока тощо), розкрила свої можливості […]...
31. Рондель Рондель (фр. rondelle – щось кругле, від лат. rotundas – круглий ) – давньофранцузька віршова форма, яка набула поширення в новочасних європейських літературах; вірш із тринадцяти рядків, де обов’язкові римовані повтори з двох наскрізних рим. Він складається із трьох строф (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш). Українські поети зверталися до Р. досить епізодично […]...
32. Танка, або Коротка пісня Танка, або “Коротка пісня” – п’ятивірш, що складається із чергування п’яти – та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею віршового метра у Т. вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Т. виникла у японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у ІХ-Х ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (нагаута, седока тощо), розкрила свої можливості […]...
33. ЗНО – Тест № 13 – Література XX ст Література XX ст. 1. Укажіть назву першої поетичної збірки І. Франка. А “Картка любові”; Б “Балйди і розкази”; В “З вершин і низин”; Г “Зів’яле листя”. 2. Яку символічну назву мають частини збірки “Зів’яле листя”? А “Квіти”; Б “букети”; В “жмутки”; Г “листки”; Д “спогади”. 3. Про яку збірку І. Франка М. Коцюбинський написав: “Це […]...
34. Акцентний вірш Акцентний вірш (лат. accentus – наголос) – вірш, ритміка якого заснована на підставі відносного врівноваження кількості наголосів, тобто на однаковій кількості наголосів у віршовому рядку при різній кількості ненаголошених. складів у межах рядків та між наголосами в середині рядків. Число складів у рядку та ненаголошених складів – довільне. Коливання кількості наголосів в рядках зумовлене межами […]...
35. Рондо Рондо (фр. rondeau – круглий) – назва строфічної організації вірша з відповідною жорсткістю форм, яка склалася у середньовічній французькій поезії, звідки поширилася на європейські літератури. Основним вважається канонічне Р. з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, зразки якого спостерігалися у творчості К. Маро (XVI ст.). Відомі також Р. […]...
36. СИНТАКСИЧНИЙ ПАРАЛЕЛІЗМ Паралелізм (грец. &;#960;&;#945;&;#961;&;#940;&;#955;&;#955;&;#951;&;#955;&;#959;&;#950; – той, що йде поруч) Синтаксичний – це стилістична фігура, яка грунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що породжує відчуття їхньої симетрії. Наприклад: Зашуміла дібровонька, листом зашуміла, Затужила дівчинонька, серцем затужила. (М. Шашкевич) Найчастіше паралелізм, симетрія в синтаксичній побудові суміжних поетичних рядків супроводжується […]...
37. МІФ ДАЖБОГ І ЖИВА І тоді Сокіл-Род мовив до Білобога й Перуна: “Негоже нам, богам, залишати дітей своїх напризволяще, мусимо допомогти їм”. І зніc Творець Золотий Жолудь і Золоте Зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі й полити Живою Водою. І зробив так Білобог. І сталося диво: з Жолудя виріс крислатий Дуб, вершиною якого був небаченої вроди юнак, […]...
38. Міфи, які сподобались Мені дуже сподобалися слов’янські та давньокитайські міфи. У міфі про Прадуб розповідається, що таке Вирій. А то бабуся каже: “Полетіли пташки у вирій”, а я не знаю, що це таке. Виявляється, коли виросло розкішне й могутнє Першодерево, то на його крислатому гіллі розцвіли плоди невмирущі, а довкола стало світло й весело – так і з’явився […]...
39. Дажбог і Жива – українська міфологія І Сокіл-Род мовив до Білобога й Перуна: “Негоже нам, богам, залишати дітей своїх напризволяще, мусимо допомогти їм”. І зніс Творець Золотий Жолудь і Золоте Зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі й полити Живою Водою. І зробив так Білобог. І сталося диво: з Жолудя виріс крислатий Дуб, вершиною якого був небаченої вроди юнак, що […]...
40. Коротка характеристика добутку Ідіот Достоєвського Ф. М Роман побудований на контрасті між ідеальними духовними цінностями й реальними відносинами людей, заснованими на грошах, розрахунку, забобонах, страстях. В образі князя Мишкіна “спроба зобразити тип людини, що досягло повної моральної й духовної рівноваги”, “зобразити цілком прекрасну людину”, за словами самого автора. Всі вчинки князя виходять із християнської моралі: жалю, прощення, милосердя. У рукописі Мишкін іменується […]...