Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза”
1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки.
У чому причина загибелі Катерини?
Чи можна сказати, що саме конфлікт поколінь привів до драми? Спробуємо зануритися в патріархальну атмосферу, що так майстерно показує письменник. Неможливо не погодитися з одним з жителів
Усі бояться відкрито висловлювати власну думку. Закони, які панують у суспільстві, нормальними назвати не можна. Про честь, совість і шляхетність ніхто й не думає.
Якими цінностями живе патріархальне купецьке суспільство?
У них не в пошані утворення, витонченість, інтелігентність. Прагнення до наживи, безумовно, грає не останню роль, досить згадати купця Дикого. Кабанихе також не далеке прагнення до збагачення, адже вона відправляє покірного Тихона по справах.
Виходить,
У драмі представниками “темного царства” є купчиха Кабанова й купець Дикої Ці люди мають владу, тому вважають за можливе диктувати навколишні власні правила.
Звичайно, у кожної людини є вибір. І навколишні цілком могли б цим правилам не підкорятися. Але відбувається зовсім інакше. Чоловік Катерини покірний своєї матюкай Він не намагається не тільки з нею сперечатися, але навіть не робить спроб захистити свою дружину.
Якщо сприймати драму “Гроза” винятково як конфлікт старшого й молодшого поколінь, то тут можна буде виявити кілька особливостей.
Не можна не визнати, що Кабаниха надзвичайно жорстоко й безсердечна. Про цю жінку говориться, що вона – ханжа, “жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім”. Марфа Ігнатіївна Кабанова вимагає до себе поваги Але явно цього не заслуговує.
Однак всі вміло причиняються, так що в баби немає приводу для тривоги.
Особливість драми “Гроза” у тім, що старше покоління заслуговує різкої критики. Ні в Кабановой, ні в Дикому немає нічого світлого, гарного. Конфлікт батьків і дітей – це одна з найпоширеніших проблем суспільства У драмі “Гроза” цей конфлікт проявляє себе у всій своїй страхаючій гостроті.
Але складність ще й у тім, що молодше покоління не має яку-небудь силу.
На жаль, але всі представники молодшого покоління здаються слабкими й безпомічними. Вони або вміло причиняються, як Варвара й Тихін, або взагалі не роблять спроб противитися волі старших, як Борис. Із загальної маси, безумовно, виділяється Катерина. Це сильна і яскрава особистість Вона не витримує настільки тяжкої атмосфери, розстається з життям.
Жінку не можна не пошкодувати.
Але разом з тим не можна не визнати, що своїм учинком Катерина кинула виклик патріархальному суспільству. Вона показала, до яких трагедій може привести задушлива атмосфера “темного царства”. Після смерті Катерини всі, хто вміло причинявся, поневоле повинні задуматися над тим, що відбувається в суспільстві. Стає дуже важко, що тільки загибель молодої жінки змогла сколихнути “темне царство”.
Адже було очевидно, наскільки неправе батьки.
Кабаниха відкрито третирувала Катерину, і ніхто не робив спроби заступитися за дівчину. Життя Катерини перетворилася в кошмар. І як це ні дивно, але дівчина була самотня, незважаючи на те що її оточували люди Не меншого презирства заслуговує купець Дикої, яскравий представник патріархального купецтва. Його всі ненавидять, але разом з тим ніхто не вирішується хоч якось йому заперечити.
Життя домочадців Дикого перетворилася в пекло.
Купцеві все сходить із рук, навіть нечесні й непорядні вчинки, у тому числі й відверте злодійство. Зокрема, він привласнює гроші племінника Дикої охоче принижує всіх навколо. Він нікого й нічого не боїться.
Чому ж немає на нього управи? А може бути, тому що занадто слабким виявляється той самий племінник, гроші якого неправомірним шляхом привласнив собі Дикої. Борис не здатний простягнути руку допомоги навіть своєї улюбленої.
Дикої наказує племінникові їхати Катерина благає Бориса, щоб той взяв її із собою.
Але він відповідає: “Не можна мені Катя. Не зі своєї волі їду: “дядько посилає””. Не будь Борис настільки слабохарактерним, можливо, усе зложилося б зовсім інакше.
Те ж саме можна сказати й про інших героїв Островського.
Якби Тихін не був таке слабке й безвладним, то життя сім’ї було б іншою. По-моєму, фраза А. де Кюстина: “Росія – країна фасадів” як не можна краще підходить до драмі Островського. На перший погляд у містечку все благополучно.
Але якщо придивитися, що відбувається за закритими дверима, стає страшно. У людей немає по відношенню друг до друга ні поваги, ні любові, ні доброти.
Невже все старше покоління в патріархальному містечку – це жорстокі, обмежені й безсердечні люди? Цього просто не може бути. До того ж Катерина розповідає про своє дитинство И ми розуміємо, що її власні батьки були людьми зовсім іншого складу. Катерина говорить: “Я жила, ні про чому не тужила, точно пташка на волі.
Маменька в мені душі не сподівалася, наряджала мене, як ляльку, працювати не примушувала…
“. Батьки Катерини також належали до патріархального купецтва. Але вони до власної дочки ставилися інакше, ніж Кабаниха й Дикої. Виходить, представники старшого покоління “темного царства” можуть бути різними И не всі були схожі на Кабаниху, що зі злістю говорить Катерине, що прощається із чоловіком: “Що на шию-те виснеш, безстидниця?
Не з коханцем прощаєшся”. Конфлікт поколінь у драмі “Гроза” трагичен ще й тому, що “темне царство” не може не усвідомлювати свою приреченість.
І Кабаниха, і Дикої лютуют саме тому, що в глибині душі розуміють – їхній час пройшло. А після загибелі Катерини все зміниться відразу й назавжди. Принаймні хочеться на це сподіватися
(1 votes, average: 5.00 out of 5)