КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ
КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ (бл. 1585 (за Б. Струмінським), Перемишль, тепер Польща – 21.03.1627, Київ) – письменник – полеміст, громадсько-культурний і церковний діяч.
Народився в сім’ї православного священика, навчався у Львівській братській школі. У 1612 – 1614 рр. – архімандрит Києво-Печерської лаври. На цій посаді виступав за зміцнення автономії Лаври, створив “шпиталь для малоімуших”, розвинув книго друкування. Був редактором і перекладачем низки лаврських видань, зокрема автором теологічної морально-дидактичної передмови до “Часослова”
Апостола Павла” (1623), що складається з двох частин: 1) церковно-богословської; 2) історико-філософської, у якій автор прагне збагнути загадку безсмертя людського духу. Ймовірно, 3. Копистенський – автор антипротестантської “Книги про віру”, виданої під псевдонімом Азарії (1619, 1620 – 1621). Йому належать і “Казаннє на чесном погребі… Єлисея Плетенецького” (1625) та “Олімпія, або казання на рокову пам’ять Єлисея Плетенецького” (1625).
Основна літературна праця З. Копистенського – полемічний трактат “Палінодія,
Автор – патріот свого “славного й благословенного народу, россох”, він захоплено пише про запорозьке військо, що бореться проти турецько-татарських нападів, виступає за єдність слов’янських народів. Високо оцінює патріотичну, громадсько-культурну діяльність Костянтина Острозького. “Палінодія…” написана на основі численних історичних, літературних і фольклорних джерел, мова образна та афористична.
Літ.: Голубев С. Киевский митрополит П. Могила и его сподвижники. К., 1883; Завитневич В. Палинодия Захарии Копистенского и ее место в истории западно-русской полемики XVI – XVII вв. Варшава, 1883; Сушко О. Причинки до студій над текстом Палінодії // ЗНТШ, 1903.
Т. 54.
Г. Усатенко
Related posts:
- Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. До складу “А.” входили перекладачі, поети, гравери, друкарі (Захарія Копистенський, Іов Борецький, Памво Беринда, Тарасій Земка, Олександр Митура, Касіян Сакович, Лаврентій Зизаній та ін.). В межах “А.” видано “Часослов” та […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ (рр. нар. і см. невід.) – поет і композитор. Очевидно, мав академічну освіту. Був козаком Гадяцького полку, брав участь у Дербентському поході (1722). Десь між 1728 – 1730 рр. склав рукописний збірник пісень, до якого ввійшли твори інших авторів і власні духовні й ліричні вірші, псальма “Приближися конец света”. Псальма описує похід українського […]...
- ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. – архімандрит у Києво-Печерській лаврі. Літературна спадщина Єлисея Плетенецького – це передмови до “Часослова” (1616), “Анфологіона” (1619), “Божественної літургії” (1620), до книги […]...
- “Так місто Захарія буде сонцем!” (Г. Сковорода в історії Харківщини) “Ми сотворим світ получшій, созиждем день веселейший”, – мудро пророкував видатний письменник і філософ Григорій Сковорода, сягаючи мріями у майбутнє України, рідної Слобожанщини. 30 віршів, більше як 20 байок, 17 філософських трактатів нашого земляка увійшли до скарбниці світової літератури, уславивши харківську землю, на якій вони були народжені “українським Горацієм” – так ще за життя називали […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- БЕРИНДА ПАМВО БЕРИНДА ПАМВО (світське ім’я – Павло; бл. 1560, Львівщина, ймовірно, с. Чайковичі, тепер Самбірського р-ну Львівської обл. -23.07.1632, Київ) – мовознавець – лексикограф, поет, перекладач, педагог, редактор, друкар, гравер. За національністю був, можливо, українцем, хоча румунський учений Г. Крецу вважав Памва Беринду вихідцем із Румунії. Походив, очевидно, з незаможної шляхти. Невідомо, де здобув освіту. Міг […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (псевд. – Барвінок Василь, Ришмидинов та ін.; 25.11.1850, с. Шляхтинці, тепер с. Гніздичка Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 03.11.1883, Львів) – журналіст, письменник, громадсько-політичний діяч. Редактор журналу “Правда” (1876 – 1880), який в часи переслідувань і заборон українського слова в Російській імперії друкував на своїх сторінках твори письменників-наддніпрянців, засновник, видавець і редактор газети […]...
- КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу “Тератургима, або Чуда”, яка має прозову та віршовану частини. В ній оповідається про чудеса та надзвичайні події, що сталися в […]...
- САКОВИЧ КАСІЯН САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст. Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 -1624 рр. – ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З […]...
- Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі (переклад текстів із давньогрецької мови Іова Борецького, передмова та післямова Єлисея Плете-нецького і Памви Беринди). З’явилися “А.” також у друкарні […]...
- КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ (світське ім’я – Іван; Ієзекиїл, р. нар невід., м. Тисмениця, тепер Івано-Франківської обл. – 29.12.1621, Скит Минявський) – давньоукраїнський церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в заможній родині, освіту здобув в Уневському монастирі та Острозькому училищі, брав активну участь у боротьбі проти католицизму. Молодим двічі побував на Афоні, де навчався грецької мови. Там – таки […]...
- ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЄВЛЕВИЧ ХОМА (рр. нар. і см. невід.) – українсько-білоруський поет і культурно-освітній діяч першої половини XVII ст. Народився в Могильові на Дніпрі (тепер Білорусь). Закінчив Ягеллонський університет (Краків) близько 1625 р. У 1628 – 1632 рр. – ректор Київської братської школи. Належав до київського культурного осередку, що сформувався в 30-х роках XVII ст. навколо П. […]...
- Монастирсько-церковні літописи Монастирсько-церковні літописи – жанровий різновид національного літописання, історико-літературні пам’ятки, в яких подана белетризована історія заснування монастиря чи церкви, релігійна, освітянська та господарська діяльність, зв’язок із суспільно-політичним життям краю, держави, особливості світського життя України, Європи в певну добу. їм характерна політематичність, розмаїття порушуваних проблем та ідей. Розповідають переважно про сучасні авторам події, про реальний внесок монастиря […]...
- Діло “Діло” – газета, орган “народовців”, виходила 1880-1939 з різною періодичністю, іноді – під різними назвами (“Громадська думка”, “Громадський вісник”, “Українська думка”, “Український вісник”, “Свобода”). Обов’язки редакторів виконували В. Барвінський, Д. Гладилович, Ю. Романчук, І. Белей та ін. Свого часу (1880 та 1883-85) тут працював І. Франко. Попри те, що газета широко висвітлювала громадсько-політичне та національне […]...
- Ораторська проза Ораторська проза – живе мовлення, що зазнало художньої обробки. Відома давнім літературам Близького Сходу (“Повість про Ахікару”), Китаю (“Промови царств”), але найповніше розвинулася в давній Греції (V-IV ст. до н. е.) та Римі (І ст. до н:е.) завдяки Сократу, Демосфену, Ціцерону, Апулею. О. п. пережила різні стильові віяння (азіанізм, аттикізм тощо). В добу середньовіччя вона […]...
- РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ (р. нар. невід. – 10.12.1688, Київ) – письменник і церковний діяч. Народився, ймовірно, на Чернігівщині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Вважають, що 1656 р. виголосив слово на посвяту І. Гізеля в архімандрити. З 1671 р. – намісник Києво-Печерського монастиря і лаврський проповідник, а з кінця 1683 р. – ігумен Микільського монастиря, що мав незалежність […]...
- Пантелеймон Куліш – Магомет і Хадиза Видавництво: Львів, друкарня Кароля Будвейєра. Рік: 1883. Кількість сторінок: 46. “Магомет і Хадиза” – поема Пантелеймона Куліша. Вперше надрукована окремим виданням у 1883 році у Львові. Автограф до наших днів не дійшов. Куліш згадує про публікацію поеми в листі до свого близького знайомого, фізика і теолога Івана Пулюя від 9 квітня 1883 р.: “Я печатаю […]...
- Нова Україна “Нова Україна” – літературно-науковий, громадсько-культурний і політичний журнал, виходив з 1922 у Празі спочатку як двотижневик, а пізніше як місячник за редакцією В. Винниченка, М. Шаповала, згодом до редколегії увійшли Н. Григоріїв, С. Довгаль, Б. Залевський, М. Мандрика. Журнал був органом “української демократії, передовсім соціалістичної”. Відкривав свої сторінки для вільної дискусії “соціалістів усякого світогляду і […]...
- На переломі “На переломі” – журнал політики, літератури та мистецтва, який виходив у Відні 1920. Виражав громадсько-політичну думку української еміграції, яка протягом 1917-20 була тісно пов’язана з національно-визвольними рухами в Україні та за її межами. Об’єднував політиків, вчених, письменників, які опинилися в еміграції, зокрема в Австрії. Головна роль у його виданні належить Олександру Олесеві, який не лише […]...
- НІЩИНСЬКИЙ ПЕТРО НІЩИНСЬКИЙ ПЕТРО (псевд. – Петро Байда; 21.09.1832, с. Неменка, тепер Іллінецького р-ну Вінницької обл. – 16.03.1896, с. Ворошилівка, тепер Тиврівського р-ну тієї ж обл.) – поет, перекладач, композитор, педагог. Здобув освіту в Київському духовному училищі. З 1850 р. – півчий церкви російського посольства в Афінах. У столиці Греції закінчив університет (філологічний і богословський факультети), здобув […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- Літературна спілка “Чернігів” Літературна спілка “Чернігів” – громадське об’єднання, утворене групою літераторів М. Чернігова у серпні 1992. Ініціатором виступив М. Ткач, обраний головою спілки. Спілка – незалежна від офіційної, зареєстрована, має свій статут. Вона нараховує близько 25 членів. Провідну роль у її діяльності. відіграють такі літератори, як В. Струтинський, М. Ткач, В. Савенок, В. Салон, В. Шкварчук та […]...
- Акафіст Акафіст (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, і kaphiso – сідаю) – гімнографічний твір на честь Ісуса Христа, Богородиці чи іншого святого, який виконувався стоячи. Сформувався у Візантії в IV-VII ст. і поширювався в східнослов’янських землях після прийняття християнства. Складається із зачину (кукулія), 12-ти більших строф (ікосів) і 12-ти менших строф (кондаків), які чергуються […]...
- Степ “Степ” – літературно-науковий, громадсько-культурний альманах, виданий в Одесі 1916. Був продовженням журналу “Основа” (три номери вийшли також у Одесі 1915), що, в свою чергу, замінив заборонений у Києві 1914 місячник “Літературно-науковий вісник”. Відкривався портретом щойно померлого (1915) діяча культури, відомого цукрозаводчика В. Симиренка. Альманах містив статтю А. Ніковського про В. Симиренка, вірші, поезії в прозі, […]...
- Житє і слово “Житє і слово” – літературно-художній та громадсько-політичний часопис, що виходив у Львові (1894-97) за редакцією І. Франка, спочатку раз на два місяці, а з липня 1896 – щомісяця, перетворившись із “Вісника літератури, історії і фольклору” на осердя громадського життя Галичини. Мав розділи: “Белетристика”, “Статті наукові та етнографічні”, “Критика і бібліографія”, “Хроніка”. Авторський колектив “Ж. і […]...
- АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. – 22.07.1902, Київ) – історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч. Брат М. О. Андрієвського. Народився в сім’ї вчителя Канівського повітового дворянського училища. Після закінчення Київської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де в той […]...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься “Волоською”. П. Могила – вихованець Львівської братської школи, а […]...
- Молода Україна “Молода Україна” – громадсько-політичний рух у Галичині 1870-90, ініційований І. Франком. Протистояв “москвофільству” та “народовству”. Представники “М. У.” репрезентували свої радикальні погляди на сторінках часописів “Друг”, “Громадський друг”, “Молот”, “Світ”, “Житє і слово”, “Народ”, прагнули європеїзації української культури, дотримувалися позитивістських поглядів на мистецтво, обстоювали міметичні принципи художньої творчості. Під такою назвою впродовж 1900-26 виходили періодичні […]...
- КОСОВ СИЛЬВЕСТР КОСОВ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід., маєток Жировиці у Вітебському воєводстві, Білорусь – 13.04.1657, Київ) – український церковний діяч, філософ, педагог і письменник. Виходець із білоруської православної шляхта. Закінчив Віденську братську школу, навчався в Люблінській єзуїтській колегії й Замойській академії. Педагогічну діяльність розпочав у Віденській та Львівській православних школах. Влітку 1631 р. Сильвестра Косова разом з […]...
- Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика “Ювілей 30-літньої діяльності Михайла Павлика (1874-1904)” – збірник на пошану письменника і громадсько-культурного діяча. Вийшов 1905 у Львові заходом ювілейного комітету, до якого входили В. Стефаник, М. Лозинський та ін. Відкривається портретом ювіляра, фотографіями його родини, загальним описом святкування ювілею у Львові та інших містах Галичини й Буковини. Містить вірш-співанку М. Павлика “За що?”, його […]...
- АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – старший друкар Києво-Печерської лаври. Вважався спеціалістом з друкування польських книг, друкував і редагував вірші Лазаря Барановича. У віщанні “Синопсиса” 1680 р. є його акровірш “К читателю сего літописна от типографов”. Переклав з латинської мови на книжну українську житіє св. Макарія Римського (збереглося в рукописі). Літ.: Шляпкин […]...
- Шлях “Шлях” – місячник літератури, мистецтва та громадського життя. Виходив у Москві (1917) та Києві (1918-19) за редакцією Ф. Коломийченка. Містив твори українських письменників, критиків, літературознавців, істориків, публіцистів. Висвітлював шляхи розвитку української літератури, мистецтва, порушував проблеми громадсько-культурного життя. Виник у березні 1917 на хвилі революційного піднесення в Україні, коли вже хитався царат, коли, як наголошувалося у […]...
- ВЕРБНА НЕДІЛЯ За тиждень до Великодня святкується вербна неділя. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке. За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевд. і крипт. – Подолянин; А..; Олег; Александер Б.; Австрієць; Олекс. Барв.; Ол. Барв.; Ол. Б.; Б-ський Олександр; Б-ський Ол.; Б-нський, Олександр Гр-ч; Барв. Ал.; О. Б.; 08.06.1847, с. Шляхтинці, тепер Гнізднчка на Тернопільщині – 25.12.1926, Львів) – громадсько-культурний діяч, педагог, історик літератури, редактор, публіцист. Народився в багатодітній родині священика. Початкову освіту здобув […]...
- ГОРЛЕНКО ЙОАСАФ ГОРЛЕНКО ЙОАСАФ (світське ім’я – Яким, 19.09.1705, м. Прилуки, тепер Чернігівської обл. -21.12.1754, м. Грайворон, тепер Бєлгородської обл., Росія) – церковно-релігійний діяч, письменник. Походив із старовинного козацького роду Горленків. Його батько був прилуцьким полковником, а мати – донькою миргородського полковника Данила Апостола, який пізніше став гетьманом. Дядько Г. Квітки-Основ’яненка. У 7 років вступив до Києво-Могилянської […]...
- Металеві дні “Металеві дні” – літературний та громадсько-політичний місячник, що виходив в Одесі (1930-33) на базі попередніх журналів (“Блиски”, “Прибой”). На сторінках часопису друкувалися В. Сосюра, М. Йогансен, В. Гадзінський, О. Близько, Т. Масенко, І. Калянник та ін. поети, а також прозаїки: Лесь Гомін (роман “Голгофа”), В. Миколюк (оповідання “Завіса гір”, “У павутинні”) та ін. Попри те, […]...
- Українське слово “Українське слово” – громадсько-культурний двотижневик, орган української еміграції, які підтримували гетьмана П. Скоропадського. Виходив 1921-22 у Берліні. Мав своїм завданням об’єднання емігрантів у Німеччині навколо концепції Української держави, виробленої за часів Гетьманату, орієнтувався на підтримку українського національно-визвольного руху німецьким урядом. Публікував хроніку українського життя у Німеччині, діяльності державних установ, товариств в еміграції, інформував про події […]...
- Літописи крайові Літописи крайові – жанрові різновиди літописання, історичні літературні пам’ятки, в яких ширше відтворені різноманітні події конкретної місцевості в їх органічній єдності із загальноукраїнськими, а через них – із міжнародними. Л. к. як політично-культурний чинник формування української нації поширюються у XV ст., особливого розквіту набувають в XVII-XVIII ст., продовжуючи традиції доби України-Руси (Чернігівський, Переяславський, Галицько-Волинський). За […]...
- Мета “Мета” – літературно-політичний вісник, що виходив за редакцією К. Климковича у Львові з вересня 1863 до грудня 1865 як продовження тижневика “Вечерниці”. Літературне обличчя журналу визначали вміщені в перших номерах твори Т. Шевченка (“Заповіт”, “Н. Костомарову”, “Мені однаково”), П. Куліша (роман “Брати”, оповідання “Мартин Гак”, поема “Могилині родини”, історична розвідка “Руїна”, публікація “Дума про Саву […]...