КОРАБЕЛЬ НЕРОБ – СЕБАСТЬЯН БРАНТ

СЕБАСТЬЯН БРАНТ

КОРАБЕЛЬ НЕРОБ

Число дурних не йде на спад.

Ні, незнищенним є наш брат!

В усіх країнах споконвіку

Водилось дурнів тих без ліку!

З Блазенополя в Дурноштадт

Прямує не один фрегат.

Побувавши у Монтеф’ясконі,

Причалимо і в Наррагоні,

А там в дурляндський рушим край,

В обітований дурням рай.

Помандруємо морями,

Поплаваємо над берегами,

Поки в незнаному краю

Вітчизну заснуємо свою.

Кружляємо хвилями, блукаємо,

Куди пливти, самі не знаємо,

На милість віддались стихії,-

На

розум свій нема надії.

Давав нам дурнів кожен порт,

Приймали всюди ми на борт,

Як пасажирів наших палуб,

П’яниць, що почтом згодом стали б

Тих, що, жадавши різних благ,

Ішли під наш блазенський стяг…

Під час плавби чимало флот

Міфічних надививсь істот.

З циклопом стрілися жорстоким

(Зробив його Улісс безоким.).

Те око зразу оживає,

Як близько дурня зачуває.

Зростає око на весь лоб:

На дурня жадібний циклоп!

І рот його росте до вух,

Щоб глупаків хапать, як мух…

Це все Гомер скомпонував,

Щоб до уваги кожен брав,-

Не рвався в море легкодумно.

Пораду

він хвалив розумну

Улісса, славного героя,

Перед яким упала Троя.

А потім в морі десять літ

Яких не знав він тільки бід!

Але всякчас йому служила

Кмітливість, хисту ясна сила.

Та й він біді не запобіг,

І сам себе не устеріг.

Зірвалась буря, і за мент

Розбила корабель ущент.

Всіх дурнів вірних потопила,

І весла знищила, й вітрила.

І от в хвилини ці похмурі

Лише вцілів Улісс од бурі

Ледь-ледь до берега доплив

І про пригоду розповів…

Пройшли ми в морі довгі милі,

Але бурхливі, грізні хвилі

Топили наші галіоти

І розтинали шхуни й боти.

Безодні ненажерних вирів

Пожерли дурнів – пасажирів.

Упав за борт і капітан.

А безугавний ураган

Жене у море горе – флот,

Немудрий топлячи народ.

Метою всіх далеких плавань

Є Мудрість – найтихіша гавань.

Міцніш кермо в руках тримай,

Завчасу шлях свій визначай.

І якщо ти розумний зроду,-

Найбільшу знищиш перешкоду.

Бо глупаків і так задосить.

І як земля їх тільки носить?!

Той істинний між нас мудрець,

Хто долі власної творець.

Розумний той, хто розуміє,

Чого в житті своїм воліє,

Хто іншу слухає людину,

Й її поради знає ціну.

Хто ж тих і других зневажає,

Хай в корабель дурних сідає.

Дарма, що в наш він не потрапив,

На другий хай спішить по трапу.

Нехай в гурті сидить він тісно

Й виводить “Гаудеамус” – пісню

З своїм братерством заодно:

Забрало море їх давно,

Та й ми загинемо все одно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КОРАБЕЛЬ НЕРОБ – СЕБАСТЬЯН БРАНТ