Коротич Віталій Олексійович Славослов’я

Кошелівець І. Панорама найновішої літератури УРСР. – Мюнхен.: Пролог, 1963. I

Хай живе своєчасність! Спізнився – тебе звергають. Люди тоді нещасні, Коли вони не встигають Це головне – впіймати Епохи тверду ходу. Ламають? Іди ламати!

Будують? Біжи, будуй! Тихо?

Радій тиші! Сміються? Вітай сміх!

Для тебе найголовніше Не йти попереду всіх. Внось у ясне ясність, Затверджуй стверджене вже. Хай живе своєчасність!

Бережених – Бог береже! II

Слава тим, що мовчать! З’їденим слава словам. У зліпненій шпарі губ Мудрість живе сама.

Мовчання

– золото. Я Низько вклоняюсь вам – Майстрам ковтати рядки Тих речень, яких нема. У ваших гербах живе Стулених губ капкан, Де часом стирчить нога Вчасно спійманих слів.

Нехай по той бік зубів Танцюють думки кан-кан – Ніхто не зайде туди, У речень запертий хлів. Слова – то срібло сивини, Мовчання – золото дум. Ця істина збереглась Із дуже давніх років.

Розумні завжди мовчать, Їх точить за людство сум – Чом не позбавив Бог Людей від язиків?! Ковтати легше було б… III

Слава усім “пророкам”, Які до пророцтв сідали! Слава усім строкам, Які вони відгадали! В хвилини найбільш бурхливі

“Пророки” не знають муки. Вони у жести сміливі В кишенях складають руки.

Мовчать страшенно змістовно, Які б слова не лунали. Не стверджують голословно, Лиш потім шепнуть: “Ми знали…” Не роблять поспішних кроків, Все вгадують у кінці… Хороше життя в “пророків”.

От молодці! IV

Слава тим, хто сміються останніми! Тихо-тихо: хи-хи! І вслухаються: То не сміх над державними тайнами? А могутні – теж посміхаються?

Чи сміялись найголовніші, Чи ухвалено сміху причину? Нерозумно сміятися в тиші. Мудро як – після старших по чину! І хихикнути між вітаннями, Як лизнути – Тонка то справа!

Слава тим, хто сміються останніми! Вічная слава!.

“Літературна газета”, 9.I.1962.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Коротич Віталій Олексійович Славослов’я