Коротка біографія Миколи Зерова
МИКОЛА ЗЕРОВ (1890-1937)
Український поет, літературознавець, літературний критик, полеміст, лідер “неокласиків”, перекладач Народився 26 квітня 1890 року в повітовому місті Зіньків на Полтавщині в багатодітній сім’ї вчителя місцевої двокласної школи.
Закінчивши Зіньківську школу, де його однокласником був майбутній гуморист Остап Вишня, М. Зеров навчався в Охтирській та Першій київській гімназіях (1903-1908). У 1909-1914 роках – студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.
З 1914 року за наказом
З осені 1923 року – професор Київського інституту народної освіти. У цей час Микола Зеров увійшов до елітарного гуртка діячів української культури, що сформувався
Миколу Зерова справедливо Вважають лідером “неокласиків” – групи поетів, перекладачів, літературознавців і критиків, до якої зараховують також О. Бургардта, М. Драй-Хмару, М. Рильського і П. Филиповича. Хоча вони формально не утворювали окремої літературної організації, їхня спільність – у високих естетичних критеріях, що полягали в пріоритеті загальнолюдських цінностей у мистецтві. У своїй оригінальній поетичній творчості М. Зеров віддав перевагу сонетам і алек – сандрійським віршам, які вирізнялися досконалістю форми і глибинним філософським проникненням у буття.
Як перекладач він здійснив багато в чому неперевершені й на сьогодні інтерпретації античної спадщини, а також творів багатьох інших класичних поетів.
М. Зеров-критик брав активну участь у так званій літературній дискусії 1925-1928 років, підтримавши і теоретично обгрунтувавши позицію Миколи Хвильового. Йому також належить значна кількість змістовних досліджень з історії української літератури.
З кінця 1920-х років почалося справжнє політичне цькування письменника. 1930 р. його допитували на суді як свідка у так званому “процесі СВУ”. А в ніч із 27 на 28 квітня 1935 р. його було заарештовано.
М. Зерову інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією і, згідно з тодішніми статтями Кримінального кодексу УРСР, трибунал визначив йому покарання – десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна.
На початку червня 1936 р. етап із засудженими прибув на Соловки. У короткі хвилини вільного часу М. Зеров повністю віддавався улюбленій справі – перекладу. За багатьма свідченнями, він завершив багаторічну роботу над українською версією “Енеїди” Вергілія (рукопис цього перекладу пропав або знищений).
Без будь-яких додаткових підстав і пояснень “справу Зерова та ін.” було нагально переглянуто “особливою трійкою” УНКВС у Ленінградській області 9 жовтня 1937 р. Як наслідок присуджено найвищу міру покарання – розстріл. З листопада 1937 р. вирок було здійснено.
Рішенням Військової колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 р. вирок військового трибуналу КВО від 1-4 лютого 1936 р. і постанову “особливої трійки” УНКВС у Ленінградській обл. від 9 жовтня 1937 р. скасовано, справу припинено “за відсутністю складу злочину”.
Символічна могила Миколи Зерова – на Лук’янівському кладовищі в Києві разом зі справжньою могилою його сина – Констянтина Зерова.