Короткий зміст оповідання Тринадцятий подвиг Геракла Искандера Ф. А
“Усе математики, з якими мені доводилося зустрічатися в школі й після школи, були людьми неохайними, слабохарактерними й досить геніальними”. А от один математик у нашій школі відрізнявся від всіх інших. Він не був ні слабохарактерним, ні тим більше неохайним. “Кликали його Харлампий Диогенович.
Як і Пифагор, він був по походженню грек”. З’явився він у нашім класі з нового навчального року… Він відразу ж установив у нашім класі зразкову тишу.
Тиша стояла така моторошна, що іноді директор злякано розорював двері, тому що
Учитель уміє тонко висміяти провиненого учня. Ніхто не хоче виявитися об’єктом його дотепності. Він “владно й спокійно тримав клас у руках…
Списувати в нього було майже даремно, тому що він відразу дізнавався списану роботу й починав висміювати її… Учень, що відступає від шкільних правил, – не ледар, не лобур, не хуліган, а просто смішна людина. Вірніше, не просто смішний, на це, мабуть, багато хто
Смішний, не розуміючий, що він смішний, або догадивающийся про цьому останнім…
Весь клас над тобою сміється. Усі сміються проти одного”. Один раз об’єктом висміювання виявляється й герой-оповідач Він не зумів вирішити домашнє завдання. І відмахнувся: напевно, у підручнику відповідь неправильний! “Поруч із мною сидів тихий і скромний учень.
Кликали його Адольф Комарів. Тепер він себе називав Аликом і навіть на зошиті писав Алик, тому що почалася війна й він не хотів, щоб його дражнили Гітлером Однаково всі пам’ятали, як його кликали раніше, і при нагоді нагадували йому про це. Я любив розмовляти, а він любив сидіти тихо.
Нас посадили разом, щоб ми впливали один на одного, але, по-моєму, із цього нічого не вийшло.
Кожний залишився таким, яким був”. Адольф завдання вирішив. Героєві стає усе більш незатишно.
Але раптом у клас заглядає медсестра. У школі роблять щеплення проти тифу.
Уже краще щеплення, чим бути висміяним зі своїм невирішеним завданням! “Уколів я не боявся, тому що мені робили масу вколовши від малярії, а це самі противні із всіх існуючих уколів”. Але білі халати шукають п’ятий “А”. Хлопчик учиться в п’ятому “Б”. – Можна, я їм покаджу, де п’ятий “А”? – сказав я, знахабнівши від страху.
… Цей клас був в одному із флігелів при шкільному дворі, і лікарка справді могла заплутатися… ” Лікар говорить, що класу “Б” уколи будуть робити на наступному уроці. Хлопчик, у надії уникнути ганьби на уроці математики, видумує, що клас “Б” на наступному уроці організовано йде в музей. Доктор і медсестра вирішують іти в п’ятий “Б” . Багато дітей бояться уколів, особливо Алик Комарів.
“З кожною мінутою він робився усе суворіше й блідни. Він не відриваючись дивився на докторську голку… Спина його від напруги була тверда, як дошка…
” Алик ледве не зомлів під час уколу. Оповідач же, прозваний лікарями “малярик”, поводиться героїчно. Але от процедура закінчена.
– Відкрийте вікно, – сказав Харлампий Диогенович, займаючи своє місце. Він хотів, щоб із заходом ліків із класу вийшов дух лікарняної волі. – Як відомо, Геракл зробив дванадцять подвигів…
– сказав він. – Один парубок захотів виправити грецьку міфологію. І зробив тринадцятий подвиг… Ми відразу по його голосі зрозуміли, до чого це був фальшивий і никудишний подвиг, тому що, якби Гераклові знадобилося зробити тринадцять подвигів, він би сам їх зробив, а раз він зупинився на дванадцяти, виходить, так воно й треба було й нема чого було лізти зі своїми виправленнями.
– Геракл робив свої подвиги як хоробрий. А цей парубок зробив свій подвиг з боягузтва… ” Хитрун все-таки викликаний до дошки. У домашнім завданні мова йде про артилерійський снаряд.
– Артилерійський снаряд… – бурмоче школяр. Харлампий Диогенович висміює його: – Ви проковтнули снаряд? Тоді попросите военрука, щоб він вас розмінував…
Весь клас сміявся.
“Сміявся Цукрів, намагаючись під час сміху не переставати бути відмінником. Сміявся навіть Шурик Авдеенко, сама похмура людина нашого класу, який я ж урятував від неминучої двійки. Сміявся Комарів, що, хоч і зветься тепер Аликом, а як був, так і залишився Адольфом”. “З тих пор я став серьезней ставитися до домашніх завдань…
Пізніше я помітив, що майже всі люди бояться здатися смішними. Особливо бояться здатися смішними жінки й поети… Звичайно, занадто боятися виглядати смішним не дуже розумно, але куди гірше зовсім не боятися цього “.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)