Коротко про “Енеїда”

(повністю вийшла друком у 1842 р.)

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: бурлескно-травестійна поема.

Тема: глузливе зображення панівного класу України XVIII ст. з йо­го паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною й моральною нікчемністю.

Головна ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорсто­кості панів, морального звиродніння, хабарництва чиновників.

Головні герої: Еней, його батько Анхіз і мати Венера; друзі-троянці Низ та Евріал; верховний

бог Зевс, бог-покровитель торгівлі Меркурій, бог вітрів Еол, бог моря Нептун; богиня шлюбу Юнона; цариця дідона, пророчиця Сивілла, цариця Цирцея; цар Латин, його дружина Амата й дочка Лавінія; цар рутульців Турн.

Сюжет: подорож Енея після загибелі Трої – утручання бога вітрів Еола й бога моря Нептуна в мандрівку троянців – знайомство з дідо-ною – кохання, розлука й самогубство дідони – гостювання Енея на Си-цилії в Ацеста – життя богів на Олімпі – пожежа на троянському флоті – сон Енея (батько кличе сина навідати його в пеклі) – подорож Енея із Си-віллою в пекло – зустріч Енея з батьком

у пеклі – острів злої цариці Цир-цеї – земля царя Латина – перипетії з Енеєм через Лавінію, заручену з ру-тульським царем Турном (причина початку війни) – війна троянців із ру-тульцями – героїчний подвиг Низа й Евріала – Зевсова заборона втруча­тися богам у земні справи – двобій Енея з Турном і перемога Енея.

Про твір: у поемі І. Котляревського “Енеїда” відображена українська дійсність XVIII ст. з її побутом, звичаями, обрядами, традиціями, з її істо­рією, через що цей твір витримав випробування часом. На сюжетній ос­нові поеми Вергілія Котляревський майстерно розвинув нову тему, пока­завши життя й побут різних суспільних верств українського народу, у то­му числі й простого люду, чого раніше не було в українській літературі.

Явно помітні в поемі натяки на українську історію. Письменник смі­ливо натякає на царювання Катерини II, використовуючи алегоричний образ Цирцеї, яка живе на острові, ця “люта чарівний //1 дуже злая до людей”. Є і натяк на запровадження кріпацтва в Україні та його трагіч­ні наслідки для народу: “Пропали всі ми з головами… // Пропали! Як Сір­ко в базарі,//Готовте шиї до ярма”.

Це твір про славну козацьку старо­вину, тут згадуються часи Сагайдачного, дорошенка, Залізняка, Запо­розька Січ, а Еней і його троянське військо – це не хто інші, як запорож­ці зі своїм кошовим. З узагальненим образом козацтва тісно пов’язана тема захисту Вітчизни, громадянської підпорядкованості особистих ін­тересів загальнонародним. На те, що йдеться про Україну, натякають власні назви: імена (Терешко, Охрім, Лесько, Панько), прізвища, назви населених пунктів, адміністративні та географічні назви (Переяслав, Опішня, Решетилівка, Полтава)…

Поема І. Котляревського – це невичерпне джерело соціальних і мо­рально-етичних проблем, які порушує автор і в оригінальній, цікавій формі доносить до читача. Він возвеличує всілякі людські чесноти й таврує суспільні недоліки й аморальні вчинки людей. Здається, немає такої вади, про яку не йшлося б у поемі з глузуванням або саркастичним засудженням. В “Енеїді” письменник порушує такі соціальні проблеми:

Захист рідної землі від ворогів; Почуття громадянського обов’язку; Соціальна нерівність; Моральна нікчемність панства, чиновників, повна байдужість до інтересів і потреб народу; Розгульний спосіб життя панів; Паразитичне існування можновладців; Засудження негативних суспільних явищ: хабарництва чиновни­ків, злодійства, інтриганства, підлабузництва, здирництва, пихатості, безкультур’я, кругової поруки, зловживання службовим становищем.

Серед морально-етичних проблем можна визначити такі:

Виховання дітей; Утвердження людських чеснот: добропорядності, поваги до бать­ків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі; Таврування людських вад: брехливості, лінощів, зрадливості, не­хтування християнською мораллю.

Письменник утверджує народну мораль у дусі просвітительства че­рез моральні критерії суспільних явищ і повчання.

Іван Котляревський пишається героїчною історією України, ідеалі­зує часи гетьманства, підносить ідею безсмертя українського народу, йо­го історії, самобутності української нації, утвердження української мо­ви, живучості народних традицій, свободолюбства, прагнення до неза­лежності, оспівує героїчне минуле України (Г. дмитренко).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Коротко про “Енеїда”