Краса душі Катерины
Краса душі Катерины Сонце в небі високо, стежка біжить далеко, бреде по ній червона дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари черевиків залізних стоптала, три чавунних ціпки зламала так три кам’яні проскури изглодала. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати й слухати казку про Финисте – ясного сокола, про його наречену й велику її любов, що зуміла всі перешкоди перебороти, всі позбавлення й лиха перенести заради того, щоб з ним, єдиним, вибраним її серцем, до кінця розділити будь-яку долю. Я завжди згадую цю казку
Згадала неї, коли ми читали сцену прощання Бориса й Катерины в драмі А. Н. Островського “Гроза”.
Перед нами російська жінка, може, сама таємничій і незбагненна в російській літературі, що не змогла жити в неправді й загинула, кинувшись у Волгу. Як тільки не намагалися пояснити її вчинок: і темне царство загубило, і дитинок, які б удержали, не було, і, пішовши поперек власних правил, упокоритися із цим не змогла. Напевно, у кожному поясненні, особливо в останньому, є своя правда. І все-таки – ну як повірити, що через Каба-Нихи, через її ворожість і докори могла Катерина, глибоко й щиро віруюча,
Духовно вона сильніше свекрухи й не боїться її. І якщо терпляче зносить всі утиски, те тільки тому, що зовсім їх не зауважує. Наказали попросити прощення – попросила, наказали слухатися – слухається, але це поки не порушено її душу, не потривожена воля, Кабаниха тому й біснується, що непідвласно їй Каті-Ринино опір, як непідвласні їй її розум, серце, і тут вона – і немає неї. Та й сама Катерина знає, що побажає вона вирватися на волю – і ніщо не удержить, не зупинить. Але чому ж вона – така гарна, сильна, горда – упокорилася із цим побутом, з обманом, брутальністю, лицемірством?
Так тому, що вона, упокорюючись із цим страшним, сморідним життям, викупає свій гріх. Є на Русі дівчини, що приходять у цей мир христовими нареченими, з незвичайно чистою, люблячою й цнотливою душею; їхній шлях лежить вмонастыри.
Живуть вони в злагоді з миром, із собою, з людьми – ясно, добре й чисто. Так само жила до заміжжя й Катерина. Хто знає, що змусило її зважитися змінити свою долю, піти всупереч Божій волі. Але як же після цього занудьгувала, заметалася її душа, ніщо їй немило, тільки й залишився спогад про те далеке прекрасне життя, коли серце всякий день раділо й радувалося
Як же Катерине не мучитися, як не тужити про втрачене блаженство! Її душу в інший світи неслася, їй відкрито було те, що іншим людям у все життя неведомо. Все її життя до заміжжя чист і радісної були. Нескінченною любов’ю до Бога, до людей, до сонечка, до квітів світиться всі її істота
Так хіба можна їй жити після того, як
Related posts:
- “Краса природи і краса нашої душі” Є чимало таємничої чарівності в творіннях природи. Незлічимі природні багатства всього світу. Багатоводні річки, безкраї ліси, високі гори, родючі поля, безцінні скарби надр. Але найголовніше багатство – це люди. Чудові люди, справжні творці людського щастя. Який прекрасний світ, в якому я живу! І восени, і взимку, і навесні, і влітку – в усі пори року […]...
- Краса людської душі в романі О. Гончара “Прапороносці” “Прапороносцям” Олеся Гончара судилася щаслива, а правду кажучи, – справедлива доля. Через “Альпи” і “Голубой Дунай” шлях проліг до “Золотий Празі”, їм пішли в славу й безсмертя прапороносці правди нового миру. Щаслива доля справедливих армій своїм теплом огорнула й роман Гончара. Дія починається влітку 1944 року. Радянські війська вступили на західну границю Вітчизни й у […]...
- Краса гірської природи, поезія гуцульської душі Гуцули вважали, що після смерті самотня душа завжди знаходить заспокоєння. Головний герой повести вірить в Аридника, Чугайстра, він хоче піддобрити й нечисту силу, домовитися з нею. Тому й кликав всіх парфумів на таємну вечерю. Існувало поверие, що смерть – це не кінець існування людини. Тіло вмирає, але залишається дух. Саме дух Марички приходив до Івана. […]...
- “Краса в природі і в моїй душі” Великою помилкою сучасної людини стало протиставлення себе природі. Якщо згадати ще доісторичні часи, коли людина тільки з’явився на цій Землі, вона був невід’ємним учасником природи і брала безпосередню участь у всіх тих процесах, які у природі відбуваються. Але з перебігом часу людина стала все більше і більше віддалятися від природи, вона стала мислити себе не […]...
- “Краса природи і нашої душі” Творець зробив Всесвіт гармонійним і прекрасним. Адже з самого народження людину оточує незрівнянна краса світу. Як таємничий могутній ліс, в мудрому мовчанні якого зберігається багато таємниць і загадок! Як прекрасний весняний луг, де фарби польових квітів сплітаються у чарівний килим! Яке прекрасне літнє небо, на якому мерехтливі золотом зірки пропонують поринути нам в таємницю світобудови! […]...
- Твір-роздум: “Краса в природі і в моїй душі” Великою помилкою сучасної людини стало протиставлення себе природі. Якщо згадати ще доісторичні часи, коли людина тільки з’явився на цій Землі, вона був невід’ємним учасником природи і брала безпосередню участь у всіх тих процесах, які у природі відбуваються. Але з перебігом часу людина стала все більше і більше віддалятися від природи, вона стала мислити себе не […]...
- Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо й з’являється безглузде ремство, то […]...
- ЧиБув вихід у Катерины Кабановой? Драма “Гроза”, написана в 1859 році, у пору суспільного підйому напередодні селянської реформи, як би вінчала перший етап творчої діяльності Островського, цикл його п’єс про “темне царство”. Ця п’єса була незвичайно популярна. Драма була поставлена на сценах майже всіх театрів Росії: від великих столичних до театрів маленьких, загублених містечок. І не дивно, адже Островський у […]...
- Твір Краса людської душі (за оповіданням С. Черкасенко “Маленький горбань”) Краса людської душі (за оповіданням С. Черкасенко “Маленький горбань”) Вчителі та батьки часто кажуть, що підлітковий вік – найважливіший ужитті людини; якраз у цей час формується характер особистості. Мабуть, краще за чимале коло різних науковців та психологів почував це серцем учитель за фахом, письменник за покликанням Спиридон Черкасенко, що написав оповідання “Маленький горбань”. Автор знайомить […]...
- “Краса людської душі. За оповіданням Володимира Винниченка “Федько-халамидник” Не дарма всі люди визнають, що душа може бути як красивою, так і потворною. Звичайно, далеко не завжди вона є однозначною. Якщо взяти в якості прикладу якусь певну людину, то, напевно, можна прийти до висновку, що в її душі є одночасно щось красиве і некрасиве. Проте найвідоміші літературні автори можуть давати нам яскраві і гострі […]...
- Образ Катерины, його ідейний зміст у драмі А. Н. Островського “Гроза” Існує версія, що Островський створював ” Гро-Зу”, будучи закоханий у замужню акторку Малого теат-ра Любу Косицкую. Саме для неї він писав свою Ка-Терину, саме вона її й зіграла. Однак акторка не відповіла на полум’яну любов письменника – вона любила іншого, котрий пізніше довів неї до вбогості й ранньої смерті. Але тоді, в 1859-м, Любов Павлівна […]...
- “Краса – і тільки, трішечни краси, Душі нічого більше не потрібно” (інтимна лірика Ліни Костенко) За багато віків про кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові й нові слова, нові відтінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина. Не кожній людині Бог дає особливий талант – кохати. І кожен, хто пережив чи […]...
- ВСТУП ДО РОЗДІЛУ “КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ”. МИКОЛА ВОРОНИЙ. КРАСА! НА СВІТІ ЦІМ КРАСА Мета: почати ознайомлення учнів з новим розділом “Краса світу в художньому творі”; вдосконалювати навички свідомого виразного читання, вчити аналізувати прочитане; розвивати зв’язне мовлення, образне мислення, творчу уяву; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Артикуляційна гімнастика – Позіхати із закритим і відкритим ротом. Позіхати, широко відкриваючи рот, шумно […]...
- Был ли выход у Катерины Кабановой? (по пьесе А. Островского “Гроза”) Пьеса Александра Николаевича Островстого “Гроза” была написана в 1860 году, в период общественного подъема в России. Сама история, рассказанная в пьесе, отражает типические конфликты эпохи 60-х годов XIX века: борьбу между отживающей моралью самодуров и их безответных жертв и новой моралью людей, в душе которых пробуждается чувство человеческого достоинства. Особое место среди персонажей пьесы занимает […]...
- Найвища краса це краса вірності Чи є з-посеред людських чеснот прекрасніша й чистіша, аніж вірність у коханні? Переконана, що ні. Доказів цьому знаходимо чимало як у реальному житті, так й у творах мистецтва. Про це розказують народні пісні, про це оповідають легенди й перекази, на цьому наголошують письменники у своїх творах, про це знає кожен, хто колись кохав… Серед безлічі […]...
- Підтримайте або спростуйте думку: “Найвища краса – це краса вірності” Чи є з-посеред людських чеснот прекрасніша й чистіша, аніж вірність у коханні? Переконана, що ні. Доказів цьому знаходимо чимало як у реальному житті, так й у творах мистецтва. Про це розказують народні пісні, про це оповідають легенди й перекази, на цьому наголошують письменники у своїх творах, про це знає кожен, хто колись кохав… Серед безлічі […]...
- Художні засоби створення образа “мертвої душі” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Опис обстановки, у якій живуть поміщики. 2. Опис зовнішності. 3. Відношення до продажу “мертвих душ”. Лиховісна назва незакінченої поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” неоднозначно. Формально “мертвими душами” іменуються померлі селяни, які в документах ще значаться, як живі Однак у добутку втримується явний підтекст: “мертві душі” – це поміщики, з якими спілкується Чичиков. Так, […]...
- Твір “Справжня краса людини – краса духовна” Дуже часто ми чуємо таке висловлювання, як “краса врятує світ”. Кожен вкладає у нього своє розуміння, але як правило люди мають на увазі зовнішню красу. Сьогодні, коли телебачення та увесь медійний світ загалом фіксує увагу лише на зовнішньому аспекті краси, насаджуючи штучні цінності и стандарти, якраз саме той момент, щоб звернути увагу на прості, але […]...
- Твір “У кожної душі окремий світ, для кожної душі будь-яка інша душа – потойбічний світ” (Ф. Ніцше) за твором “Cойчине крило” Повість видатного українського письменника І. Франко “Cойчине крило” справила не мене надзвичайно трагічне враження, бо вона являє собою сумну сповідь двох душ, які через неувагу та непорозуміння загубили одна одну в цьому жорстокому світі. На початку повісті ми зустрічаємось з автором, який виступає в ролі оповідача. Те, що він розповідає читачам про своє життя, викликало […]...
- КРАСА! НА СВІТІ ЦІМ КРАСА Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015 КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ “КРАСА! НА СВІТІ ЦІМ КРАСА…” Краса! На світі цім Краса – Натхненна чарівниця, Що відкриває небеса, Вершить найбільші чудеса, Мов казкова цариця. Микола Вороний Твори цього розділу спонукатимуть тебе до розмірковувань, що таке краса, як її розуміти і творити, […]...
- Що є краса? С. И. Ожегов розкриває зміст слова “краса” так: “Все гарне, прекрасне, все те, що доставляє естетическое й моральну насолоду”. А що ж є краса для мене? Раніше я ніколи особливо не замислювався над цим. Ну так, красиво, ну й що! А недавно задумався над тим, а що було б, якби в нашім житті не стало […]...
- Не дозволяй душі лінуватися! Де доброта, де людяність? Серед людей діє вовчий закон. Краще той, хто сильніше, точніше, той, хто в стані скривдити, образити, принизити людини нізащо, просто так… Ця трясовина вульгарності, вульгарності затягує в себе все більша кількість людей, серед яких, на превеликий жаль, безліч підлітків – особистостей зовсім не сформованих, що настільки легко піддаються пагубному впливу. Є […]...
- Доторкнутися до душі Багатством і своєрідністю веселоярівців були вітри. Такі розлогі, невпинні, запашні, вільні, як ніде у світі. Принаймні так уважали самі веселоярівці. Там були вітри плавневі, вербові й шелюгові, вишневі й капустяні, вітри холодних полів, мокрої ріллі, вітри жнив, пшеничні й кукурудзяні, солодко-шелесткі й хижо-свавільні. Коли Дашунька на підборах зіскочила з мотоцикла й відбігла від шляху, вітер […]...
- Дарована природою краса Саме спілкування із природою, навіть просто її сприйняття, дарує нам радість. Чому? Напевно, тому, що Природа – це невичерпне джерело краси, що не може залишити байдужої навіть саму черству людину. Краплі ранкової роси можуть сіяти, прекрасніше, ніж коштовні камені. Тендітна травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве або сердите море, […]...
- Щира краса людини Як часто ми говоримо: “Яка гарна людина!” А що значить “краса”? Мені здається, у це ємне поняття входить насамперед внутрішній, щиросердечний зміст, коли людин живе в гармонії з навколишнім світом і самим собою, займається улюбленою справою, усвідомлює свою користь для суспільства, самодостатній, йому не потрібно одурманювати себе алкоголем і наркотиками, щоб почувати щастя. Він бачить […]...
- Заняття для душі Комп’ютером нині нікого не здивуєш, певно, скоро в Україні не залишиться жодного школяра, у якого на столі не стояв би комп’ютер, бо навчатися в школі без нього буде неможливо. Уже зараз з’явилися такі школи, де дітям доводиться виконувати домашнє завдання, використовуючи комп’ютер. Нині багато моїх друзів мають власні комп’ютери або ж тато чи мама дозволяють […]...
- Концепція мертвої душі “Другий Чадаев, мій Євгеній…” Євгеній Онєгін. Кращі роки життя ( 1823-1831) А. С. Пушкін віддав створенню віршованого роману “Євгеній Онєгін”, вклавши в нього “плоди розуму холодних спостережень і серця сумних замет”. У цьому добутку перед нами стали дворяни пушкінської епохи. Автор давно вже хотів створити типовий образ молодого дворянина-інтелігента, волелюбно настроєного, котрий критично ставився до […]...
- ДУШІ “МЕРТВІ Й ЖИВІ” У ПОЕМІ Н. В. ГОГОЛЯ ДУШІ “МЕРТВІ Й ЖИВІ” У ПОЕМІ Н. В. ГОГОЛЯ. Пояснюючи задум “Мертвих душ”, Гоголь писав, що образи поеми “нітрохи не портрети з незначних людей, навпроти в них зібрані риси тих, які вважають себе краще інших”. ” Мертві душі ” це представники суспільних шарів, що панували в той час. Поема побудована як пригода “набувача” Чичикова, що […]...
- Міркування над поемою Н. В. Гоголя “Мертві душі” Міркуючи над творчістю Н. В. Гоголя, я вирішила присвятити свій Твір поемі ” Мертві душі “. Як творець добутків, присвячених, по образному вислові митрополита Київського й Галицкого Філарета, “душі людської”, як письменник, ” народ, щопоказав, у його внутрішній красі, найбагатших творчих можливостях”, Гоголь великий і невичерпний. Великий у своїй любові до людей, людині, Батьківщині. “Немає […]...
- Гармонія й краса у творчості Л. Н. Толстого Співай солодкозвучний гімн священній красі! Вона одна живе, безгрішна й споконвічна, Смерть може розкидати мирів тремтячий рій, Але краса горить, народжуючись нескінченно… Депонт де Лиль, “Гипапсия” Людина завжди прагне до гармонії, до піднесеного й доконаному – у собі й поза собою, і багато в чому зміст усього цього він виражає одним словом – краса. Усе […]...
- Зовнішня й внутрішня краса людини Існує Незаперечна істина: “Краса врятує мир”. Кожний розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він убачає силу краси. Це можуть бути безсмертні художні шедеври, що наштовхують душу на величне. Або неперевершеної краси рідні види, які надихають людини на гідне життя й учинки. Для мене сила життєдайної краси втримується в злитті воєдино […]...
- Краса і сила, або Цирульники-каноніри Здавалось би, що може бути спільного між тендітними творцями краси – перукарями та безжальними слугами Марса – пушкарями? А втім, коли вчитатись у статут київського цеху цирульників, то стане зрозумілим, що, говорячи по-сучасному, перед тим, як претендувати на членство в перукарській організації, кандидат був зобов’язаний належним чином вивчити… артилерійську справу. “Це ж чому?” – здивовано […]...
- У чому краса і багатство української мови? Український поет Володимир Сосюра в часи Великої Вітчизняної війни закликав: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. А Мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, […]...
- Черствість душі найстрашніша хвороба на світі А. П. Чехов говорив: “Поспішаєте робити добро”. Якщо ми будемо спочатку просто не звертати увагу на чуже горе, заглушати голос власної совісті, переконуючи себе в тім, що потім надолужимо упущене, а поки й без того багато турбот, то тим самим ми вб’ємо в собі сама коштовна якість – здатність робити добро. Це огрубляет наше серце, […]...
- Поетичний геній народної душі Українська пісня! Хто не знає її, хто не згадує її як наймиліші спогади свого дитинства, своєї бурхливої юності. Який митець не був натхненний безмежною красою її образів, не був вражений тією особливою силою, що закладена у народній пісні з глибини віків? Народна пісня звертається до кращого, що є в людині, пробуджує гідність, чесність, самоповагу. Із […]...
- Персонаж поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” Літературні джерела образа Ноздрева образи брехунів і хвальків у драматургії Я. Б. Княжніна, А. П. Сумарокова, И. И. Хемницера, И. А. Крилова, а також Загорецкий з комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”, Глаздурин з роману Ф. В. Булгарина “Іван Вижигин”. В образі Ноздрева розвинені риси гоголівських персонажів Ихарева й особливо Хлестакова. Образ Ноздрева представляє […]...
- Образи поміщиків у поемі Г-Ля “Мертві душі” Образи поміщиків у поемі Г-Ля ” Мертві душі “. ” Г-Ль не пише, а малює”, говорив Бєлінський. Дійсно, портрети й характери його героїв немов намальовані або, краще сказати, виліплені. Проницатель-Ный погляд письменника дозволив йому виставити целую кунсткамеру отри-цательного. Помітне місце в ній займає галерея образів помещи-ков. В ” М-Ых душах” Г-Ль створив типові портрети поміщиків, […]...
- Духовний мир людини. Обережи моєї душі Духовний мир людини. Він глибокий, багатогранний, не пізнаний до кінця. Чим він більше багатий, тим цікавіше людина, тим содержательнее й прекрасніше його життя. На стражі нашої духовності, нашої щиросердечної чистоти коштують вічні обережи, про які народ говорить: це загальнолюдські цінності. Мамина колискова, молитва Богові, батьківське благословення – це далеко не повний перелік тих скарбів, які […]...
- Краса й власність у романі “Власник” Голсуорсі Центральна тема романів форсайтовского циклу – занепад ніколи могутньої й сильної англійської буржуазії, катастрофа ніколи міцного укладу її життя. Ця тема розкривається на історії декількох поколінь сім’ї Форсайтов. Три перших романи форсайтовского циклу охоплюють період з 1886 по 1920 р. Рух часу, зміна епох фіксуються відбитими в романах подіями історії: англо-бурська Війна, смерть королеви Вікторії, […]...
- Ідея без душі (по роману М. Горького “Мати”) Процес корінного ламання суспільного світогляду, що розгорнувся у російському суспільстві, відома боротьба між новими матеріалістичними і ідеалістичними філософськими плинами, що виникли на рубежі дев’ятнадцятого і двадцятого століть, – все це не могло не знайти відбиття у літературних творах тієї епохи. Творчість Горького не є тут виключенням. Вона виявила собою відгук на події часу, коли змінювалося […]...