Крига на Одрі – ЛІНА КОСТЕНКО – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ-ЛЮДИНА?” Скорочено

В цьому році зима Не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла.

Та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала… Що ж робити? – Бідувала в старій Із торішніх зів’ялих трав.

Як коли лютувала, Стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем.

Несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі. Та не встигла огледіться.

Як проснулись дерева І на Одрі лід потемнів. Крига буйно ломилась У відкриті двері протоки. Лід кришився, б’ючись Об каміння берегове… І нарешті по Одрі – Темній, широкій – На останній крижині Самотня чайка пливе.

Ти куди ж розігналась? Чи, бува, не до самого моря?

Чайки держаться гурту, А ти відпливаєш одна.

А крижина тонка, А крижина майже прозора… Ну, а що, як її Розмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй Та удержать тебе несила?

Затріщить і відломиться… Піде вода кругами… – Дивна людино! Я ж маю крила.

Нащо крилатим грунт під ногами?

Коментар

Непривітна, похмура, безсніжна зима. Не на білих сніжних перинах їй довелося бути, а в торішній зів’ялій траві. Пошукала снігу, поплакала, посперечалася, а що робити?

Пройшов час, і довелося поступатися місцем весні. Почався льодохід на ріці. Таку

персоніфіковану картину природи змальовує поетеса.

А далі – диво. Чайка самотня пливе. Її манять широкі морські простори, не лякає небезпека, бо має вона крила. Що ж дивного?

А те, що це алегорична картина і образ чайки алегоричний. Адже й серед людей є крилаті романтики, які прагнуть нового, незвіданого, що не бояться мріяти й діяти. Їхні поривання не всі розуміють і схвалюють, але саме завдяки їм відбутися прогрес людства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Крига на Одрі – ЛІНА КОСТЕНКО – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ-ЛЮДИНА?” Скорочено