Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ Критерій оцінки літературного твору
Критерій оцінки літературного твору
Критерій оцінки літературного твору (грецьк. kriterion – мірило, засіб судження) – система засобів (принципів, зразків, норм, канонів, аргументів) для визначення своєрідності художніх творів, оцінки їх естетичної досконалості чи недосконалості, належності до сфери мистецтва. Термін “К.” етимологічно і понятійно пов’язаний із терміном “критика”: критика – судження, оцінка, К. – засіб судження, мірило оцінки. Якщо предмети матеріальної культури оцінюються за їх відповідністю взірцям, стандартам і функціональному призначенню,
Нові художні твори як естетичні цінності, оригінальні і неповторні, тому для їх оцінки К. як взірець, мірило – непридатний. Оцінка за зразками на основі зіставлення нового твору з уже написаними і опублікованими тільки увиразнює проблему об’єктивності К. Разом з тим автор сам обирає для себе закон іманентної творчості, за яким слід її поціновувати. За такої позиції виникають інші запитання: чи може критика, що послуговується таким К., бодай якоюсь мірою бути об’єктивною (науковою) і чи є
Так з’являються К. з-поза художньої сфери і формулюються у вигляді опозицій: зрозумілість – незрозумілість, доступність – недоступність тощо. Соціологічне літературознавство, виходячи з розуміння літератури як художнього відображення дійсності, перейнятого ідейним пафосом митця, брало К. оцінки твору з-поза естетичної сфери. К. виступали правдивість, ідейність (гуманістичний пафос), народність, єдність змісту і форми твору.
Останній К. мав спрямувати попередні в річище художності. Докладніший аналіз проблеми виявив граничну абстрактність такої постановки питання про К. художності і до того ж ці К. сумірялися тільки з творами реалістичного напряму. В 70-х XX ст. в радянському літературознавстві заговорили про “систему критеріїв художності”, в якій виділялися К.-передумови художності і К.-ознаки (прикмети) художності. Підкреслювалося, що твори, в яких відсутня єдність змісту і форми, які не мають гуманістичного пафосу і бодай певною мірою не є правдивими, не можуть навіть розглядатися на предмет їх художності.
Відповідаючи основним засадничим передумовам, перебуваючи у межах суспільно-значимої творчості, нові твори можуть оцінюватися за К.-ознаками, що стосуються сюжетобудування, часопросторових вимірів, характерології, жанрово-стильових новацій тощо. К. оцінки творчості переміщалися у літературно-естетичну сферу, в якій твір, його текст з сукупністю своїх якостей ставав самодостатньою вартістю, характер якої визначався художнім контекстом національної, регіональних і світової літератур. На такому тлі виявлялася міра оригінальності (на рівні тематики, сюжетно-комозиційних структур, жанрології, стильової виразності), характер новаторства, міра традиціоналізму і модерності як естетичних вимірів. Літературознавство позбувається ідеологічної упередженості у ставленні до літературних напрямів, стильових течій, художнього експериментаторства. Художній авангард перестає бути політичним явищем і громадянським подвигом, а К. його оцінки пов’язується з контекстуальністю естетичної свідомості і художніх систем, що виникають на різних засадах.
Здатність художнього твору зацікавлювати читачів, збуджувати їх естетичні почуття і передавати власним потенціалом чи контрастом щодо звичних художніх структур широко трактовану суспільно-естетичну інформацію залишається єдиним сумарним К. оцінки твору розвинутим естетичним смаком, який при потребі зуміє цей інтегральний К. обгрунтувати докладним аналізом нового твору в ситуації його появи і функціонування у відповідному, строго фіксованому контексті.
Related posts:
- Оцінка літературного твору Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення його художньої цінності (вартості). Цінність властива творові як об’єкту сприймання. О. л. т. дається реципієнтом на основі осягання цінності, неможлива без його безпосереднього сприймання. В структурі оцінного акту (Процесу) взаємодіють: суб’єкт оцінки (читач, критик); предмет оцінки (твір, компонент твору, творчість письменника); основа оцінки (естетична платформа, переконання, ідеали, навіть […]...
- Принципи аналізу літературного твору Принципи аналізу літературного твору – основні положення прийнятої літературознавцем концепції художньої літератури, які спрямовують його літературно-критичну рефлексію щодо конкретних літературних творів. П. а. л. т. ефективно виконують евристичні функції, якщо вони узагальнюють істотні особливості художньої літератури як мистецтва слова з її родо-жанровим розмаїттям, а не випливають лише зі світоглядних позицій літературознавця. Трактування літератури як образного […]...
- Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, […]...
- Герой літературного твору або Персонаж Герой літературного твору, або Персонаж – дійова особа, образ, широко і всебічно зображений, наділений яскравим характером, окреслений взаєминами з довкіллям, зв’язками із соціальним, національним, історичним контекстом. Розрізняють головних та другорядних, епізодичних Г. л. т. Так, у романі у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай” головним постає однойменний персонаж – легендарна піснярка з часів Хмельниччини, носій чільної […]...
- Схематичність літературного твору Схематичність літературного твору – одна з основних властивостей літературного твору, яка випливає з його мовної природи, зокрема з умовності й асинхронності знаків усної і писемної мови, а також з природи зображеного у творі світу. Особливість мови полягає в тому, що вона позначає явища загально і неокреслено, а твір представляє окремі постаті і події шляхом відбору […]...
- Аналіз літературного твору Аналіз літературного твору (грецьк. analysis – розклад, розчленування) – логічна процедура, суть якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у взаємозв’язках з метою осягнення, характеристики своєрідності цього твору. А. л. т. опосередковується розумінням специфіки художньої літератури і структури літературного твору, його безпосереднім естетичним сприйняттям. Мета, […]...
- Конкретизація літературного твору Конкретизація літературного твору (фр. concretisation, від лат. concretus – ущільнений, згущений, затверділий) – читацьке сприймання літературного твору. У цьому процесі пізнавальні чинники поєднуються з естетичними, створюючи естетичне переживання. Термін К. запровадив Р. Інгарден (1893-1970), враховуючи схематичність літературного твору, що містить неокреслені місця, і потенційні моменти, які у процесі читання вимагають смислового наповнення. Так, якщо в […]...
- Заготовки матеріалу до літературного твору Заготовки матеріалу до літературного твору – збирання і нагромадження документів про епоху, життя історичних осіб, про специфіку діяльності людей у певній сфері виробництва, якщо, за задумом автора, це може увиразнити фабулу, сюжет, обставини дії персонажів у задуманому творі. 3. до майбутнього твору можуть бути виписки з праць психологів, соціологів, розробки окремих сцен, діалогів, сюжетних ходів, […]...
- ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ Художнє мовлення у складі літературного твору виступає як зовнішня його форма, тобто як та конкретно-чуттєва словесна оболонка, в якій втілюється зміст твору, за допомогою якої відтворюються образи й події, про які йдеться у творі, та передається авторське до них ставлення. Художня своєрідність мовленнєвої організації літературного твору знаходить свій вияв у специфічному підборі або ж творенні […]...
- Актуальність художнього твору Актуальність художнього твору (лат. actualis – дійовий, справжній, нинішній) – суголосність художнього твору (передусім; – його тематики, проблематики) з сучасністю, його відповідність потребам і смакам читачів того часу, коли твір написаний, опублікований або перебуває у процесі читання (рецепції). А. х. т. – один із критеріїв його оцінки в соціологічній критиці. Проте актуальність у мистецтві не […]...
- Сюжет літературного твору СЮЖЕТ (від фр. sujet – предмет) – система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів. Класичний сюжет має такі елементи: експозиція – […]...
- Пафос – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.4. Пафос Пафосом (грец. ? – пристрасть, почуття) називається тип емоційного світовідчуття, що окреслюється у творі й мотивує ідейну визначеність авторського ставлення до зображуваного, а також впливає на свідомість читача, спонукаючи його до співпереживання авторові твору або його героям. Пафос – це те, що, […]...
- Фінал літературного твору і його роль у розкритті авторського задуму ФІНАЛ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ І ЙОГО РОЛЬ У РОЗКРИТТІ АВТОРСЬКОГО ЗАДУМУ Перша риса його ідеалу й найвища – це не отчаиваться, шукати в самому забитому, зганьбленому й навіть злочинній людині високих і чесних почуттів. И. Анненский Міркуючи про особливості Творчості Федора Михайловича Достоєвського, критики відзначали надзвичайну віру письменника в людину, самого занепалого, “забиту й зганьбленого”, і […]...
- Ідея художньою твору Ідея художньою твору (грецьк. idea – першообраз) – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора. Уже етимологія слова “І.” вказує, що воно виникло тоді, коли духовний світ людини мав синкретичний характер, а в індивідуальній і суспільній свідомості не було виразної диференціації художньо-образного і логічно-понятійного мислення, мистецтва […]...
- Оцінки творчості Чехова його сучасниками Шлях Чехова до світового визнання, до справжнього розуміння його величі, художнього новаторства, своєрідності стилю, глибини психологізму, гуманістичної наснаги його творів був непростим. Сучасники і співвітчизники спочатку вважали його гумористом, одним з популярних в 70 – 80-х роках численних авторів веселих оповіданнячок, анекдотичних сценок, замальовок з типовими кумедними постатями російських обивателів, яких легко впізнати, посміятись над […]...
- Вид, критерій виду, популяції Вид – сукупність особин, що володіють спадкоємною подібністю морфологічних, фізіологічних і біологічних особливостей, що вільно схрещуються й дають плідне потомство, що пристосувалися до певних умов життя й, що займають у природі певний ареал Вид являє собою одну з основних форм організації живого. Однак визначити, чи належать дані особини до одного чи виду ні, іноді буває […]...
- Досвід Досвід – сукупність знань, навичок, здобутих людиною у житті і засвоєних, випробуваних на практиці. В літературознавстві Д.. конкретизується як художньо-естетичний Д. письменника, читача, дослідника літератури і відрізняється від їхнього життєвого Д. У структурі художньо-естетичного Д. взаємодіють знання історії мистецтва, навички художньої діяльності, розвинутий естетичний смак, враження від сприйнятих художніх творів, емоційна пам’ять, знання мови мистецтва, […]...
- Особливості тестування з предметів літературного циклу Предмети літературного циклу (зокрема українська та зарубіжна література) відрізняються від т. зв. курсів основ наук, тобто “точних”, формалізованих навчальних дисциплін (математики, фізики, хімії та ін.) передовсім тим, що у своїх витоках мають два різних джерела. З одного боку, вони, як і згадані “точні” предмети, закорінені у “високій науці” – літературознавстві. Але, з другого боку, художня […]...
- Образ як форма буття художнього твору РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 2. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ 2.1. Визначення художнього образу 2.1.2. Образ як форма буття художнього твору Група вторинних значень поняття “образ” з’являється у зв’язку з необхідністю позначення внутрішньої специфіки кінцевого результату форм образного мислення, тобто матеріального його відтворення за допомогою фарб (у живописі), звуків (у музиці), слів (у літературі). Оскільки в цілому кінцевим […]...
- Тема, ідея та мотив художнього твору Тема художнього твору – це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Тема, в свою чергу, включає: – життєвий матеріал, що охоплює: події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; сфери застосування сил та […]...
- Неможливість однолінійної оцінки жіночих образів Т. Шевченка Неможливість однолінійної оцінки жіночих образів Т. Шевченка Для Т. Шевченка нещаслива доля жінки-кріпачки була не лише суспільною, а й особистою трагедією. Його матір ще “молодую у могилу нужда та праця положила”, рідні сестри поневірялися на панщині. “Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері”, – стверджував Максим Рильський. […]...
- Кіноповість О. Довженка “Україна в огні”: доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки Кіноповість О. Довженка “Україна в огні”: доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки “Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям людства. І тема війни, отже, на довгі роки буде основною темою мистецтва… Україна мусить родити “найсильніші твори про народ […]...
- Неоднозначність оцінки образу Чіпки Олесь Гончар так сказав про особистість Панаса Мирного: “Цілеспрямована, зігріта глибокою любов’ю до народу, творчість письменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина – суворий літописець епохи”. Дійсно, великий митець прагнув до останку бути корисним Україні, передаючи літературним персонажам свої найпалкіші почування та найпекучіші болі. Одним з таких персонажів, що увійшов в українську літературу, […]...
- СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Внутрішня форма художнього твору – це той його рівень, який вбирає в себе сукупність засобів Предметного зображення у творі, на відміну від рівня Словесного зображення (сукупності словесних прийомів) та структурно-організуючого рівня – композиції, що зв’язує в єдину цілість усі рівні форми твору та їхні окремі компоненти. В художньому творі цей рівень форми постає у вигляді […]...
- Доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки (за твором “Україна в огні”) Слов’янство поки що дало світові В кінематографі одного великого митця, Мислителя і поета – Олександра Довженка. Чарлі Чаплін Про Олександра Довженка сучасники розповідають, що він дуже любив красивих людей. І красу він сприймав не тільки вроджену, він любив усе красиве в людині: поведінку, чемність, охайність, особливо ж його приваблювали люди з красивою доброю душею. Тож […]...
- Неоднозначність оцінки образу Чіпки за романом Панаса Мирного Олесь Гончар так сказав про особистість Панаса Мирного: “Цілеспрямована, зігріта глибокою любов’ю до народу, творчість письменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина – суворий літописець епохи”. Дійсно, великий митець прагнув до останку бути корисним Україні, передаючи літературним персонажам свої найпалкіші почування та найпекучіші болі. Одним з таких персонажів, що увійшов в українську літературу, […]...
- ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ Художні взаємовпливи – це різного характеру впливи одних мистецьких явищ на інші, розмаїті форми впливу всередині літератури чи взаємозв’язки сучасної літератури з художньою культурою минулих епох, звернення до творчості різних народів. При цьому відсутні просторові та часові перешкоди, різнопланові та хронологічно віддалені явища можуть опинитися поряд, подібно до того, як у людській пам’яті можуть зафіксуватися […]...
- СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Зміст художнього твору в цілому можна визначити як те особистісне, ідейно-емоційне Ставлення творця до Предмета його зображення, яке з Вичерпною повнотою реалізується лише в ході самого зображення й лише частково поза ним (у читацьких оцінках, дослідницьких інтерпретаціях, висловлюваннях самого письменника) і сприймається читачем у вигляді більш-менш Об’єктивно даної “картини життя”, що постає в емоційно-оцінковій Суб’єктивній […]...
- Особливості літературного процесу кінця XX – початку XXI століття Особливості літературного процесу кінця XX – початку XXI століття У 1991 році Україна проголосила свою незалежність. Почалася розбудова демократичної суверенної європейської держави. Це докорінно змінило характер розвитку літературного процесу: відкидалися догматичні схеми розвитку літератури в заідеологізованих рамках “соцреалізму”, відбувався інтенсивний пошук нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності. Проте нова естетична стратегія в українському письменстві […]...
- Рання юність як етап літературного розвитку школярів У психології існує поняття “сензитивний період”. Цим іменем відомий біолог де Фріз означив ті експериментально встановлені періоди онтогенетичного розвитку, коли організм виявляється особливо чутливим до впливів певного роду. Л. Виготський писав: ” Навчання виявляється найпліднішим лише тоді, коли воно здійснюється в межах періоду, означуваного зоною найближчого розвитку”. Психолог розмежував поняття “навчання” та “розвиток”, вважаючи, що […]...
- ТЕМА ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Тема (грец. τέμα – те, що покладено в основу) – це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема – узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому. У творі тема існує у вигляді того вихідного смислового положення, до […]...
- Психологія творчості Психологія творчості – відносно самостійна галузь наукових досліджень, предметом яких є процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. П. т. – міждисциплінарна наука, що сформувалася на рубежі XIX-XX ст., на межі психології, мистецтвознавства і соціології. Ії становленню сприяли успіхи загальної психології, виникнення експериментальної психології, психоаналізу, а також оформлення психологічної школи в літературознавстві. Основні […]...
- Посієш характер пожнеш долю (неоднозначність оцінки образу Чіпки за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) “Посієш характер – пожнеш долю” (неоднозначність оцінки образу Чіпки за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) Олесь Гончар так сказав про особистість Панаса Мирного: “Ціле-спрямована, зігріта глибокою любов’ю до народу, творчість письменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина – суворий літописець епохи”. Дійсно, великий митець прагнув до останку бути корисним […]...
- ПРО ЕПІЧНИЙ ТВІР І ГЕРОЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Українська література 6 клас КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА ПРО ЕПІЧНИЙ ТВІР І ГЕРОЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Слово “епос” у грецькій мові означає розповідь. Це один з трьох основних родів літератури, поряд з лірикою та драмою. Епічний твір – це твір розповідного жанру, в якому зображено життєві події, людські характери, вчинки. Зміст епічних творів розкривається у формі авторської […]...
- Володимир Сосюра – Васильки (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Володимир Сосюра Васильки (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми […]...
- Пантелеймон Куліш – Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення) Пантелеймон Куліш Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення) Одной картины я желал быть вечно зритель. (Пушкин) Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не насилував я мислей благородних. Я не хотів би світових утіх, Що забавляють олухів великих, Аби у мене був […]...
- Неоднозначність оцінки образу Чіпки за романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Олесь Гончар так сказав про особистість Панаса Мирного: “Цілеспрямована, зігріта глибокою любов’ю до народу, творчість письменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина – суворий літописець епохи”. Дійсно, великий митець прагнув до останку бути корисним Україні, передаючи літературним персонажам свої найпалкіші почування та найпекучіші болі. Одним з таких персонажів, що увійшов в українську літературу, […]...
- Ідейність літератури Ідейність літератури – одна з істотних якостей літератури, зумовлена оцінним ставленням письменника до зображеного і представленого у творах світу (відображеного чи створеного уявою, ізоморфного з реальним світом чи деформованого, небувалого), внаслідок чого ідейність виявляється як пафос, як естетична ідея, виражається цілісною структурою твору і поза його структурою не існує (див.: Безідейність, деідеологізація, Ідеологія, Заангажована література). […]...
- Рецептивна естетика Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інгардена), систему положень розробили німецькі філологи Г.-Р. Яусс і В. Ізер в 70-х XX ст. Це, власне, проблема читача, яка активно розроблялася і в українському […]...
- ТИПИ КОМПОЗИЦІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Композиційна організація того чи іншого художнього твору може вбирати в себе і “розміщення персонажів (їх “систему”), й зіставлення сюжетних епізодів, і порядок повідомлення про хід подій, і зміну прийомів оповіді, і взаємоспіввіднесеність деталей зображуваного, і співвідношення глав, абзаців, строф і окремих словесних зворотів”. Індивідуальні особливості композиційної побудови конкретних художніх творів великою мірою залежать від їхньої […]...