Критика “Молюсь і вірю” Рильський


Тема сповіді розгортається в поезії ” Молюсь і вірю “. Це твір інтимно-філософського спрямування, за жанром – вірш-рефлексія, у якому майстерно відтворено красу почуттів ліричного героя. Ліричний герой зізнається в любові до всього світу, усього, що його оточує.

Твір має виразний життєствердний мотив: Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги.

Вірш пройнятий життєрадісністю, спрагою жагучого серця, вишуканістю почуттів. Композиційно поезія будується як монолог. Оповідь веде

ліричне “я”, звертаючись до світу.

Художнє обрамлення вірша допомагає поетові відтворити сонцелюбну вдачу героя, його захоплення голубами “ясної вроди”, які прагнуть досягти безмежних просторів неба. У вірші виразно проступає неокласицистична поетика: витонченість образів, захоплення красою, гармонія думки і почуттів. Твір написано чотиристопним ямбом, чергуються жіночі й чоловічі рими, які увиразнюють звукову тональність вірша.

Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя. Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім!

Шумлять щасливі води, І грає вітер навкруги, І голуби ясної вроди Черкають неба береги.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Критика “Молюсь і вірю” Рильський