Критика “Зачарована Десна” Довженко

Для кіноповісті ” ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА ” (1955 р.) О. Довженко вибрав оригінальну композицію. У центрі всіх подій – образ малого Сашка. Але читач сприймає світ, який оточує хлопчика, у двох вимірах: крізь його дитячу психологію і з позиції уже зрілого художника-мислителя. Сповнене глибокого драматизму життя юного героя виростає до масштабів народного життя. Письменник вільно пішов за спогадами про своє раннє дитинство.

Ось дізнаємося, як Сашко вперше нагрішив: вирвав у городі рядок моркви. Прабаба помітила і послала йому прокльони. Саме

тоді закінчилась “святість” єдиного в родині “безгрішного” Сашка.

Він залазить у старий човен і починає мучитися питанням: що ж зробити для поновлення святості?

Малий герой живе в чарівному, сповненому несподіванок і манливих таємниць світі. Цей світ – довкола хати, в городі, в саду, на лузі над Десною в пору косовиці, на печі з усіляким насінням. У “Зачарованій Десні” створено цілий мікрокосмос внутрішнього і зовнішнього людського буття. Невеликий клаптик землі біля Десни – це для білоголового Сашка справжній земний рай, якого Довженко-мислитель ніколи не побачить у своєму зрілому житті.

Цей рай наповнений живими реаліями – пахнуть огірки, бринить музика, коли клепають коси.

У цьому раю живуть Сашкові рідні. Особливо зворушливим постає образ матері, все життя якої сповнене переживань і тривог. Мати нічого у світі так не любила, як “саджати що-небудь у землю, щоб проізростало… “.

Уже з позиції митця-філософа автор “Зачарованої Десни” характеризує батька: з нього “можна було писати лицарів, богів”. З’являються тут образи сварливої прабабки Марусини, мудрого діда Семена, дядька Самійла, який умів орудувати “косою, як добрий маляр пензлем”.

У кіноповісті “Зачарована Десна” зображено Народні, виразно національні характери, про які потім говорили не інакше, як про “довженківські”. Твір пройнятий народним гумором, глибоким ліризмом; письменник по-філософськи осмислює духовні джерела свого народу. Оповідач у кіноповісті – то малий Сашко, то зрілий митець Довженко. І їхні розповіді органічно переплітаються навіть у характеристиках героїв.

Картинами неповторної природи наповнена вся кіноповість “Зачарована Десна” . Це й описи повені, сіножаті з “фамільною вороною”, і змалювання свійських тварин, і полювання дядька Ти – хона, і ще безліч перлинок – міні-пейзажів. Письменник утверджує взаємозв’язок людини і природи як необхідну умову духовності, показує цілющий вплив природи на людські розум і почуття, особливо дитячі. Поліфонічна картина незайманих багатств природи дивує і чарує читача, особливо сучасного.

На все життя О. Довженко зберіг у своєму серці образ ріки, на якій минуло його дитинство, яку він називає зачарованою.

Одним з найцікавіших епізодів у Сашковому світі дитинства був час колядування: “… Спів лунає так дзвінко і гучно, і світ став одразу такий урочистий, що в мене, малого, аж дух захопило. Притулившись на лавці край вікна під рушниками, щоб не помітили дівки, я весь обертаюся в слух. І вони тоді довго й повільно, ніби линучи в безмежну далечінь часу, на сімсот, може, літ, виспівують мені талан”.

Одного разу Сашко підслухав розмову селянських коней про їхню сумну долю (“Від того часу я ні разу не вдарив коня”); за принципами казкової поетики олюднює герой і собаку Пірата, який загубився на ярмарку і через багато тижнів повернувся до двору “заморений і худющий”. Весь цей довколишній світ формував у малого сільського хлопчика ідеал краси, любові, гуманності, повноти життя. Незважаючи на те що Сашкове дитинство було нелегким і бідним, позначеним втратами і горем, воно запам’яталося уславленому режисерові як найщасливіший і найдорожчий час у його житті.

Кіноповість “Зачарована Десна” – глибоко ліричний твір, багатий на народнопісенні звороти, фольклорні образи-символи: “Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, довго хреститиме мені слід і стоятиме з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий”; “Із стріх вода капле, із стріх вода капле… “

У “Зачарованій Десні” автор робить читача причетним до подій твору: “Але сідаймо ще раз у вербові човни, прошу вас. Візьмемо весла ясенові і вернімось на Десну… “

Різноманітні художні засоби твору вводять читача у реальний і фантастичний світ малого Сашка. Так, тютюн для Сашка цвів поповими ризами, кукурудза здавалась стрункими тополями. Священика під час повені батько втяг, “як сома в свій ковчег до корів і овечок”, кашель у дідових грудях “клекотів, як лава у вулкані”. Порівняння, використані у творі, роблять зримими і виразними події, розкривають оригінальність бачення героєм навколишнього світу. Вже у ранньому віці майбутній митець виявив у себе здатність порівнювати: “Все жило в моїх очах двоїстим життям.

Все кликало на порівняння, все було до чогось подібне, давно десь бачене, уявлене й пережите”.

Оскільки оповідь у творі йде від імені малого Сашка, то все навколо він бачить перебільшеним: слухає колядки, в яких дівчата “… довго й повільно, ніби линучи в безмежну далечінь часу, на сімсот, може, літ, виспівують мені талан”. Або бійка на сінокосі, коли реальні події в дитячій уяві доповнюються фантастичними: “Вже замахнувся дід на Самійла сокирою… Тоді я не витримував і затуляв очі, а вони рубали один одного сокирами, як дрова. Кров лилася з них казанами… “

Використовує письменник і прийом контрастного зображення подій і явищ. Таким є монолог малого Сашка про приємне та неприємне, де так достовірно передано дитяче сприйняття світу, народження дитини і смерть бабусі в Довженковій хаті, яке припало на один день.

Автор реалістично змальовує побутові деталі. Правдиво описує він свою хату, схожу на “стареньку білу печерицю”, деталі побуту в ній; реалістично й трагічно – смерть чотирьох Сашкових братів від епідемії, повінь у селі та багато іншого.

У публіцистичному відступі письменник реалістично змальовує нелюдські злочини фашистів і свої страждання від побаченого: “Горів і я тоді у тім вогні, загибав усіма смертями людськими, звірячими, рослинними: палав, як дерево чи церква, гойдавсь на шибеницях, розлітався прахом і димом од вибухів катастрофічних”. Це метафоричне висловлювання виростає до глибокого символу, коли автор зливається зі своїм народом.

Отже, кіноповість “Зачарована Десна” – високопоетичний твір про дитинство і про ті джерела, що живили видатного митця О. Довженка. Внутрішнє авторське “Я” знайшло в цьому творі найповніше виявлення, а його романтичне світовідчування одержало найчистіше втілення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Критика “Зачарована Десна” Довженко