Куліш Пантелеймон – до рідного народу… (скорочено)

До рідного народу, Подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті

Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого

Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко

Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць та розбишак великих! Єдиний скарб у тебе – рідна мова,

Заклятий для сусідського хижацтва: Вона твого життя міцна основа. Певніша над усі скарби й багатства.

Се голос луччих предків

з домовини. Тих душ святих, що марно погибали У злигоднях Великої Руїни, Котру старці твоїм тріумфом звали. О варваре! покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого: Що всі сусіде мають що назвати, А ти своїм не назовеш нічого. Що захопив єси серед руїни. Забрав усе великий твій добродій;

Жене тебе неволя з України, Із рідним словом тулишся мов злодій. На ж зеркало всесвітнє, визирайся, Збагни, який ти азіат мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся. Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Інколи поетам доводилося говорити

гіркі слова правди на адресу свого народу. Але це з великої любові, з бажання просвітити його, прямувати до добра і світла. П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб – рідну мову, але й “з рідним словом” туляться, “мов злодій”.

Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра. П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: “Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся”. У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Куліш Пантелеймон – до рідного народу… (скорочено)