КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН
КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН (псевд – Белебень, Т. Вешняк, Гладкий, Гургурдядько, Данило Юс, Денис Федоренко, Євгеній Горницький, Іван Горза, Іродчук, Ломус, Макаров, Макогон, Необачний, Николай М., Опанас Прач, Йанько Нєбреха, Петро Забоцень, Ратай Павло, Панько Казюка, Панько Олелькович, Ф. П. Хорчечко, Хуторянин, Kulesz Pantaleon, К, ПК, Н. М. та ін.; 07.08.1819, м. Воронеж, тепер Шосткінського р-ну Сумської обл. – 14.02.1897, х. Мотронівка Борзненського р-ну Чернігівської обл.) – письменник, літературний критик, історик, фольклорист та етнограф, перекладач, мовознавець, культуролог.
Народився
У цей час розпочав літературну діяльність: написав поему “Україна” у стилі народних дум (1840), історичний роман “Михайло Чарнышенко или Малороссия восемьдесят лет назад” (1843) та кілька оповідань на фольклорному матеріалі, що були опубліковані в альманахах “Киевлянин” і “Ластівка” (1841).
1845 р. переїхав до Петербурга, де був учителем словесності в гімназії та викладачем російської мови для іноземних слухачів університету. Петербурзькою академією наук був відряджений за кордон для вдосконалення знань із слов’янської культури та історії, але 1847 р. у Варшаві заарештований за належність до Кирило-Мефодіївського братства. Був засуджений до ув’язнення та адміністративного заслання в Тулу з царською забороною друкуватися. В Тулі спочатку служив у канцелярії губернатора, а потім редагував неофіційну частину “Губернских ведомостей”.
Працював над вивченням світової літератури та російської історії, наслідком чого стали студія “История Бориса Годунова и Димитрия Самозванца” та роман у віршах “Евгений Онєгин нашего времени” з численними автобіографічними елементами. В порушення царських заборон опублікував під псевдонімами кілька оповідань і роман “Алексей Однорог” у журналі “Современник”.
Відбувши заслання, П. Куліш повернувся до Петербурга, де вступив на державну службу й поринув у наукову та літературну роботу. До повернення права друкуватися (1856) виступав у пресі під псевдонімами. В журналах “Современник” і “Отечественные записки” надрукував простору “Историю испанской литсратурн” (1852), глави з майбутньої фундаментальної праці “Опыт биографии Николая Васильевича Гоголя” (1852 – 1854). У 1853 – 1855 рр. в маєтку Аксакових Абрамцево на проханім матері М. Гоголя збирав і опрацьовував матеріали для двотомних “Записок о жизни Николая Васильевича Гоголя, составленных из воспоминаний его друзей и знакомых и из его собственных писем” (1856) та шеститомної збірки “Сочинений и писем Н. В. Гоголя” (1857).
Систематизувавши раніше зібрані фольклорно-етнографічні матеріали, видав двотомні “Записки о Южной Руси” (1856), де вперше анонімно було опубліковано поему Т. Шевченка “Наймичка” і застосовано розроблений П. Кулішем правопис “кулішівка”, що став важливою віхою формування основ сучасного українського фонетичного правопису. 1857 р. вийшла його “Граматка” – одна з перших українських букварів і читанок.
Для здійснення широких задумів щодо видання творів українських письменників 1857 р. заснував у Петербурзі власну друкарню, де вийшли “Народні оповідання” Марка Вовчка (1857), повісті Г. Квітки-Основ’яненка, дешеві книжечки з серії “Сільська бібліотека” та ін. Тут же періодично друкувався російський сатиричний журнал “Искра”.
1858 р. разом з дружиною побував у Німеччині, Бельгії, Швейцарії. Після тривалих безуспішних домагань права заснувати українське періодичне віщання 1860 р. видав альманах “Хата”, де, крім власних, були вміщені твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Є. Гребінки, Я. Щоголева, П. Кузьменка, Ганни Барвінок, М. Номиса й велика програмова стаття видавця “Переднє слово до громади. Погляд на українську словесність”. Плановані продовження альманаху світу не побачили. Спільними зусиллями з Т. Шевченком, М. Білозерським і М. Костомаровим вдалося організувати журнал “Основа” (1861 – 1862), в якому вів відділ критики й бібліографії.
1861 р. знову здійснив подорож по Західній Європі, звідки привіз низку власних віршів і поем, що ввійшли до збірки “Досвітки” (1862). У 1863-1868 рр. служив у Варшаві чиновником особливих доручень, директором відділення духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів. Зав’язав тісні стосунки з галицькими діячами культури, допомагав (і власними коштами) у заснуванні та виданні журналу “Правда” (1867). З початку 70-х років жив у Петербурзі, редагував “Журнал министерства путей сообщения” (1873-1874), видав тритомне дослідження “История воссоединения Руси” (1874- 1877), в якому негативно оцінював селянські та козацькі повстання і їх співців (у тому числі Т. Шевченка), ідеалізував культуртрегерську місію польської і української шляхти та російського царизму. Залишивши державну службу, до кінця свого життя жив на хуторі Мотронівка (перейменував на Ганнину Пустинь), періодично виїжджаючи до Галичини й Західної Європи.
Здійснив кілька спроб нових видань, та, зазнавши невдачі, власними коштами підгримував видання М. Павлика й І. Франка (журнал “Народ”, газета “Хлібороб”), 1879 р. уклав збірку власних публіцистичних статей “Хуторская философия и удаленная от света поезия”, де в руссоїстському дусі обстоював переваги патріархального сільського життя над міським, самобутні шляхи розвитку української “селянської” нації, нерозривність суспільного процесу і людської моралі. Видав у Львові публіцистичну брошуру “Крашанка русинам і полякам на Великдень 1882 року”, в якій прагнув об’єднати зусилля нових поколінь української і польської інтелігенції для спільної праці. В хуторській самотині заповзято творив оригінальні лірику, поеми й драми, переспівував і перекладав твори Й. В. Гете, Ф. Шиллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, російських поетів та Біблію.
Видав збірки “Хуторна поезія” (1882), “Дзвін” (1893), “Позичена кобза” (1897), тритомну історичну працю “Отпадениє Малоросии от Польши” (1888 – 1890).
За висловом І. Франка, П. Куліш був у плеяді українських літературних корифеїв “перворядною звіздою”. Будучи надзвичайно творчо плідним, залишив величезну кількість художніх творів різних жанрів, літературно-критичних студій, статей, рецензій та наукових і публіцистичних праць. Серед прозової спадщини першорядне місце належить романові “Чорна рада.
Хроніка 1663 року” (перша редакція 1845 -1846 рр., окремі віщання українською і російською мовами 1857 р.), що започаткував жанр історичного роману в українській літературі. Високою майстерністю позначені романтичні оповідання “Орися” (1857), “Дівоче серце” (1862), “Гордовита пара” (1861), етнографічно – побутові оповідання “Січові гості”, “Мартин Гак” та ін., а також ряд оповідань і повістей російською мовою.
Характерними для різноманітної за жанрами поезії П. Куліша (збірки “Досвітки. Думи і поеми”, “Хуторна поезія”) є мотиви національної туги, прославлення героїчного історичного минулого, осуду тих явищ національної історії, що мали руйнівний характер, заважали здійсненню державницьких прагнень, роздуми про становище митця в сучасному світі, возвеличення культурно-просвітницької місії українського слова. Прийнявши з власної ініціативи ношу продовжувача поезії Т. Шевченка, П. Куліш створив ряд високохудожніх зразків сатирично-викривальної, філософсько-психологічної, медитативної лірики та епічних творів, позначених жанровим і метрично-інтонаційним різноманіттям.
Вершиною поетичної творчості була остання збірка його оригінальних поезій “Дзвін” (1893), в якій традиційні політично-визвольні, морально-філософські, медитативно-інтимні мотиви здебільшого втілювались у високомистецьку форму, що дало підстави І. Франкові віднести їх з огляду на зміст, форму і мову “до перлів нашої поезії”, хоча водночас критик зазначав і те, що було в них “псевдополітичного і псевдокультурного, непоетичного”. В останні роки життя П. Куліш написав кілька великих ліро – епічних поем, зокрема “Магомет і Хадиза”, “Маруся Богуславка”, “Григорій Сковорода”, “Куліш у пеклі” (1891), створив “Драмовану трилогію” (“Байда, князь Вишневецький”, “Петро Сагайдачний”, “Цар Наливай”, 1896). Підготував збірку “Хуторні недогарки”.
Переклади світової літератури, зроблені письменником, прилучали українського читача до культурних надбань інших народів, розширювали та збагачували жанрово-образні й мовностильові ресурси українського красного письменства.
Ще з 50-х років П. Куліш виступав з рядом літературно-критичних статей, передмов і післямов до творів українських письменників (і до своїх власних), ставши, по суті, першим професійним українським критиком і літературознавцем (“Об отношении малороссийской словесности к общерусской. Зпилог к “Черной раде” (1857), “Взгляд на малороссийскую словесность по случаю выхода в свет книги “Народні оповідання” Марка Вовчка” (1857), “Что такое поззия и что народная поззия” (1859) та ін., вміщені в журналах “Русская беседа”, “Русский вестник”, “Современник”, “Народное чтение”). Крім регулярного інформування про поточну літературу та її рецензування, в “Основе” надрукував ряд статей з історії української літератури: “Обзор украинской словесности” від Климентія Зіновіїва до І. Котляревського і П. Гулака-Артемовського, “Характер и задача украинской критики”, епістолу “Чого стоїть Шевченко яко поет народний?” тощо.
Позитивним у виступах Куліша були відстоювання прав і піднесення престижу української літератури, боротьба з шовіністично-нігілістичним ставленням до рідної культури, критика примітивізму й графоманства, що компрометували літературу й псували смак читачів. Суперечливою була його теорія “етнографічної достовірності”. Виходячи з неї та концепції морально-учительного призначення літератури, він надміру підносив патріархальні, консервативно-дидактичні риси творчості Г. Квітки-Основ’яненка, недооцінював творчість І. Котляревського, Марка Вовчка, Т. Шевченка.
Загалом же складна творчість П. Куліша належить до найцінніших здобутків української культури. Вона сприяла піднесенню національної літератури до світових обширів і створила ряд перспективних традицій, що провістили чимало тенденцій української літератури XX ст.
Літ.: Шенрок В. П. А. Кулиш: Биографический очерк. К, 1901; Петров В. Пантелеймон Куліш у п’ятдесяті роки. К., 1929; Петров В. Романи Куліша. X., 1930; Бернштейн М. Д. Пантелеймон Куліш // Історія української літературної критики.
К., 1988; Нахлік Є. К. Пантелеймон Куліш. К., 1989; Зеров М. Поетична діяльність П. Куліша // Зеров М. К. Твори: У 2 т. К., 1991. Т. 2; Шерех Ю. Кулішеві листи і Куліш в листах // Шерех Ю. Третя сторожа. К, 1993; Гуляка Б. Становлення українського історичного роману.
К., 1997.
П. Федченко
Related posts:
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини – другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об’єднує їх одне – любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн. Народилися […]...
- Пантелеймон Куліш – вірний послідовник Т. Шевченка Після смерті Т. Шевченка літературний процес в Україні очолив Пантелеймон Куліш. Про своє перебування у тіні за часів Кобзаря-Куліш написав у поезії “До братів на Україну”: . Ой, мовчав я, браття, Словом не озвався, Поки батько український Піснею впивався. Хоч мовчав устами, Співав я душею, Та боявся з ним різнити Кобзою своєю… Коли ж замовкло […]...
- Пантелеймон Куліш – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Пантелеймон Куліш (1819-1897) Пантелеймон Олександрович Куліш народився 26 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж на Чернігівщині в сім’ї заможного козака. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. Був заарештований […]...
- Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Пантелеймон Куліш відомий в історії української літератури як письменник, поет, драматург, перекладач з багатьох європейських мов. Він зробив величезний внесок у розвиток української культури, літератури та мистецтва як літературознавець та критик, фольклорист, історик, етнограф, педагог, видавець і громадський діяч. Народився Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдонім Панько Олелькович) 7 серпня,(26 липня) 1819 […]...
- Пантелеймон Куліш. Куліш-перекладач Пантелеймон Куліш – всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, також членом комісії з перекладу польських законів. Саме тоді […]...
- Пантелеймон Куліш – перекладач Пантелеймон Куліш – всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну, свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, також членом комісії з перекладу польських законів. Саме тоді […]...
- Проза – Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Проза Пантелеймон Куліш захоплювався європейським досвідом історичної літератури, тому його турбувала відсутність жанру історичної прози в українській літературі. Цю прогалину він спромігся заповнити власними прозовими творами на історичну тематику, ще раз довівши рівність української літератури у колі світових літератур. Яскравим доказом цього є його прозові твори 40-х pp., а саме: […]...
- Роль поета і літератури в суспільному житті (за віршем “До кобзи”) – ІІ варіант – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант П. Куліш був сучасником Т. Шевченка і багато в чому його однодумцем. Так, йому теж боліли страждання народу, з яким він відчував нерозривний зв’язок, хоч велику частину свого життя провів в Росії та за кордоном. Поезія “До кобзи” увійшла до збірки “Хуторна поезія”, опублікованої у 1882 році, […]...
- Поезія – Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) Поезія Поезія – це зафіксоване в поетичних рядках почуття. Поетичний доробок Пантелеймона Куліша налічує п’ять поетичних збірок оригінальних творів громадсько-політичного та інтимного характеру, історичні та побутові поеми, збірки: “Досвітки”, “Хуторна поезія”, “Дзвін”, “Позичена кобза”, “Хуторні недогарки”, до яких увійшли понад десять поем: “Україна”, “Маруся Богуславка”, “Сторчак і Сторчаниха”, “Кумейки”, “ГрицькоСковорода”, […]...
- Пантелеймон Куліш – Біографія (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш (1819-1897) А Втор першої фонетичної абетки для української мови Народився 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії. а першим його літературним твором була оповідка “Циган”, яку він витворив із почутої від матері народної казки. З кінця 1830-х років Куліш – слухач лекцій у Київському університеті. Дістав посаду […]...
- Образ Орисі за оповіданням “Орися” – V варіант – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ 6 клас V варіант Пантелеймон Куліш був полум’яним патріотом України, борцем за збереження її національної самобутності, прадідівських звичаїв та традицій. Прикладом втілення авторської позиції є оповідання “Орися”. Це маленький шедевр – романтичне оповідання-ідилія. У центрі цього твору – ідея оновлення людського роду, зміна поколінь. Також Пантелеймон Куліш поетизує козацько-старшинський побут і наголошує на незнищенності української […]...
- Куліш – біограф і видавець творів Гоголя В 1856 і 1857 роках П. Куліш після довгої перепідготовчої праці видав книгу в 2-х томах “Записки о жизни Гоголя”. Тоді ж таки Гоголева мати попросила Куліпіа, щоб він випустив твори Гоголя. Впорядкувавши рукописи, Куліш поробив коментарі, приготував до публікації листи і видав Гоголеві твори в шести томах. Заробіток з цього видання (3 тис. крб.) […]...
- Образ Орисі за оповіданням “Орися” – І варіант – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ 6 клас І варіант В оповіданні Орися постає дуже вродливою, чемною дівчиною. Вона шанує й слухається свого батька, Поважає старого Гриву, який усе життя прожив з її батьком і вірно служив йому. Зовнішня врода Орисі відповідає її прекрасній, чутливій душі. Вона вірить у справжнє кохання і в те, що її суджений призначений долею. Орися – […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко “Із сотні українців, може, один пам’ятає славу прадідів, занехаявши їхні звичаї і обряди, не вивчаючи своєї історії. А це національна зрада…” – писав Пантелеймон Куліш. Погляди Куліша та Шевченка не завжди збігались. Але й Куліш, і Шевченко мали спільну мету, спільну мрію. Вони хотіли бачити Україну незалежною політично та духовно, український народ – щасливим і […]...
- Пантелеймон Куліш – Магомет і Хадиза Видавництво: Львів, друкарня Кароля Будвейєра. Рік: 1883. Кількість сторінок: 46. “Магомет і Хадиза” – поема Пантелеймона Куліша. Вперше надрукована окремим виданням у 1883 році у Львові. Автограф до наших днів не дійшов. Куліш згадує про публікацію поеми в листі до свого близького знайомого, фізика і теолога Івана Пулюя від 9 квітня 1883 р.: “Я печатаю […]...
- Алегоричні образи в поезії “До кобзи” – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Важко було письменникам творити в умовах винищування українського слова. У часи, коли кожний твір, що мав надрукуватися, підлягав гострій критиці і прискіпливому цензуруванню! Але за допомогою різноманітних художніх засобів вдавалося митцям слова відображати у своїх творах “правду життя”, засуджувати несправедливість у будь-яких її проявах, викривати злодіяння проти трудового народу, […]...
- Куліш Пантелеймон – Біографія П. Куліш в молоді роки, з малюнка самого Куліша Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня (26 липня за старим стилем) 1819 року в містечку Воронежі колишнього Глухівського повітуЧернігівської губернії (тепер – Шосткинський район Сумської області). Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича, що походив зі старовинного старшинського козацького роду, і доньки козацького сотника […]...
- Ідеалізація і романтизація образів Сомка, Шрама, Череваня в романі “Чорна рада” – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Багато чорних сторінок знаходимо в історії українського народу. Не тільки славу здобували наші пращури, а й поразки. Але найганебнішою завжди вважалася зрада вітчизні і рідному народові заради власної користі. Трагічність історії нашої країни зумовлена і численними конфліктами між державнобудівничим і руїнницьким началами. В історичному романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” […]...
- Пантелеймон Куліш – Святиня Пантелеймон Куліш Святиня Мовчки струни на бандурі Я перебираю. Заспівав би я до тебе – Голос замирає. Не почуєш мого слова Серцем молоденьким,- Квітчаною головою Схилися до неньки. “Пести мене, моя нене, Як малу дитину, Я твойого, нене, лона Довіку не кину”. – “Ой покинеш, моя доню, Далебі, покинеш, У чужий край, в чужі люде […]...
- Пантелеймон Куліш – Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили […]...
- Пантелеймон Куліш – Степ опівідні ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ СТЕП ОПІВДНІ Спокойно небо голубое. Никитин Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть. Під сонцем степ, козацьке Дике поле, Огнем переливається-жахтить. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі, І в прозирній золоченій імлі Даль степова мов тоне-поринає. Понад травою стиха жар німий, Переливаючись, пливе високо! Розтоплюється воздух осяйний, Тіснить у грудях […]...
- Пантелеймон Куліш – До кобзи ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ДО КОБЗИ Кругом тіснота і неволя, Народ закований мовчить… Шевченко Кобзо, моя непорочна утіхо! Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом’яни. Може, чиє ще не спідлене серце Важко заб’ється, до серця озветься, Як на бандурі струна до струни. Хто не здоліє озватись ділами, Хай обізветься німими […]...
- Мова – найцінніший скарб нації (за поезією “Рідне слово”) – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (за поезією “Рідне слово”) П. Куліш як поет і патріот українського народу багато значення надавав мові. Багато хто навіть у XIX сторіччі вважав, що ця мова придатна тільки для побутового вжитку, що вона є звичайнісіньким діалектом російської мови, на якому спілкуються малоросійські чи південноросійські селяни, прості люди. Але Шевченко […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До творчості П. Куліша, Марка Вовчка 1.Що вам відомо про поетичний доробок П. Куліша? Пантелеймон Куліш – автор п’яти поетичних збірок і десяти поем: “Україна”, “Маруся Богуславка”, “Сторчакі Сторчачиха”, “Кумейки”, “Грицько Сковорода”. “Дон Жуан”, “Магомет і Хадиза”, “Солониця”, “Куліш […]...
- “Рідне слово, рідний розум – рідна й правда буде” (П. Куліш) П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК “Рідне слово, рідний розум – рідна й правда буде” (П. Куліш) На теренах української культури XIX століття Пантелеймон Куліш виділяється як один із небагатьох письменників європейського масштабу, але який усе свої життя присвятив боротьбі за національну ідею. Своє призначення письменник-громадянин вбачав у тому, щоб […]...
- Пантелеймон Куліш – Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення) Пантелеймон Куліш Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення) Одной картины я желал быть вечно зритель. (Пушкин) Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не насилував я мислей благородних. Я не хотів би світових утіх, Що забавляють олухів великих, Аби у мене був […]...
- Пантелеймон Куліш – До рідного народу (Критика, коментарі до твору, пояснення) Пантелеймон Куліш До рідного народу (Критика, коментарі до твору, пояснення) До рідного народу, подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах […]...
- Пантелеймон Куліш – Рідне слово ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ РІДНЕ СЛОВО Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням […]...
- ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819-1897) Письменник, перекладач, літературний критик, етнограф, історик, мовознавець. Роман “Чорна рада” (1857) Ключові слова: – епос; – перший в українській літературі історичний роман; – роман – хроніка; – складається з 18 частин; – романтизм; – дві сюжетні лінії (політична і любовна); – доба Руїни – […]...
- Критика “Чорна Рада” Пантелеймон Куліш В історію української літератури Пантелеймон Куліш увійшов насамперед як автор Першого українського історичного роману ” Чорна Рада ” . За словами автора, у “Чорній раді” він виконав “завдання, яке до цих пір не посмів поставити перед собою жоден українець, а саме: написати рідною мовою історичний роман”. Сюжет “Чорної ради” Взято з історії. Він грунтується на […]...
- Чорна рада. Хроніка 1663 року – Пантелеймон Олександрович Куліш Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897 pp.) “Чорна рада. Хроніка 1663 року” Роман П. Куліша “Чорна рада. Хроніка 1663 року” – значне досягнення української історичної прози XIX століття. Тарас Шевченко так писав у листі до Куліша 5 грудня 1857 p.: “Спасибі тобі, богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за […]...
- Пантелеймон Куліш – Заворожена криниця (Критика, коментарі до твору, пояснення) Пантелеймон Куліш Заворожена криниця (Критика, коментарі до твору, пояснення) Вертоград моей сестры… (Пушкин) У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в божім раю. Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі. Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли […]...
- Пантелеймон Куліш. “Чорна рада”. Короткий виклад та художня характеристика твору Пантелеймон Куліш (1819 – 1897) Пантелеймон Куліш (псевдоніми – Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин та ін.) – український письменник, поет, фольклорист, етнограф, перекладач, літературний критик, редактор, видавець, культурно-історичний, діяч, мовознавець, фундатор української орфографії. “Куліш – перворядна звізда в нашому письменстві, великий знавець народної мови, а притім добрий знавець язиків та літератур європейських народів” (Іван Франко). […]...
- До рідного народу – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ Скорочено До рідного народу, Подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць […]...
- Куліш Пантелеймон – до рідного народу… (скорочено) До рідного народу, Подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць […]...
- П. Куліш – перекладач Пантелеймон Куліш – всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, а також членом комісії з перекладу польських законів. Саме […]...
- Пантелеймон Куліш – Орися (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Орися (СКОРОЧЕНО) Була в сотника Таволги дочка Орися. Така гарна була, що краща і над ясную зорю в погоду, краща й над місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіра в діброві, і мак у городі. І знали її далеко, по всій Україні. Було, кому […]...
- Пантелеймон Куліш – Циган ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ЦИГАН (Уривок з казки) Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прогіркий п’яниця, що й не приведи господи! Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина – він і її туди ж пре! А жінка з дітьми, голі й босі, пропадають без хліба. Танцюють-танцюють […]...
- Взгляд на малороссийскую словесность по случаю выхода в свет книги “Народні оповідання Марка Вовчка” Пантелеймон Куліш Пантелеймон Куліш ВЗГЛЯД НА МАЛОРОССИЙСКУЮ СЛОВЕСНОСТЬ ПО СЛУЧАЮ ВЫХОДА В СВЕТ КНИГИ “НАРОДНІ ОПОВІДАННЯ МАРКА ВОВЧКА” Каждая отрасль знания, каждый род художественного творчества явились из потребностей жизни, материальных или духовных. Так и все книги и книжонки, имеющие своим предметом старинную и нынешнюю Малороссию в каком бы то ни было отношении, показывают, что их вызвали потребности […]...
- Пантелеймон Куліш – Чорна рада (АНАЛІЗ) Аналіз твору Пантелеймона Куліша “Чорна рада” 1857 р. Літературний рід: епос. Жанр: перший історичний роман в українській літературі (роман-хроніка; історико-пригодницький роман). Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. – доби Руїни. Головна ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта […]...