Культура поведінки (твір-роздум на морально-етичну тему)
План I. Людина – істота соціальна. II. Сила людського тяжіння. 1. Самооцінка людських вчинків. 2. Роль виховання у боротьбі з безкультур’ям.
3. Культура поведінки в наш час. III. Культура поведінки – запорука щасливого майбутнього. Людина – істота соціальна, вона не може без спілкування. Але саме по собі спілкування – справа непроста.
Треба навчитися так спілкуватись, щоб люди, які знаходяться поруч із тобою, відчували необхідність твоєї присутності. І я, і мої ровесники мало коли замислюються над тим, чому з деякими людьми нам приємно
А все це залежить від внутрішнього світу людини, її думок, її почуттів. Одні людські починання нас приваблюють, ми вважаємо їх корисними і благородними, намагаємося підтримати. І навіть слово краса розуміється по-іншому, бо не звертаєш уваги на зовнішність і на одяг, бачиш людину в іншому світлі, в якомусь внутрішньому горінні, і мимохіть проймаєшся симпатією і вдячністю, що такі люди існують. А людські вчинки… Як багато значать вони для оточуючих.
Якщо б у людей була змога оцінювати власну поведінку, бачити себе стороннім оком –
Навіть за наявності правової рівності ніколи не буде рівності фізичної. Цілком виправдано, коли представники сильної статі поступаються місцем у транспорті людям, слабшим фізично: жінкам, дітям, людям похилого віку. І немає потреби нагадувати про це людям вихованим. На превеликий жаль, вихованих людей не так багато.
Тому і доводиться нагадувати суспільству про повагу до матері, до жінки, до дитини. Так виникають різні календарні дати, затверджені ЮНЕСКО або урядом певної країни. А хіба так важко бути вихованим?
Хіба не буває прикро від нагадування про ввічливість? Скажу прямо, буває і прикро, і соромно. Соромно за безкультур’я, яке панує навколо. Достатньо послухати, як ми говоримо, якими рухами та інтонацією супроводжуємо брутальні слова… Не даремно ображаються на нас і батьки, і діди. Іноді здається, що від молоді вимагають неможливого.
Я не погоджуюсь із цим, бо все можливо за наявності власного бажання бути культурною людиною. Правила поведінки закладені у кодексах честі лицарів минулого, у біблійних істинах. Вони тільки зазнали змін, удосконалились стосовно доби, в яку ми живемо.
А час вимагає від нас стати всебічно розвиненими особистостями, інакше без взаєморозуміння і взаємоповаги ми не зможемо створити гуманістичне суспільство.