ЛАСТІВКА

“ЛАСТІВКА” – перший літературний альманах у новому українському письменстві, підготовлений Є. Гребінкою і виданий В. Поляковим у травні – червні 1841 р.

Альманах виник на грунті зібраних матеріалів для українського періодичного видання “Литературные прибавления до ж. “Отечественные записки”, у підготовці якого брав активну участь Т. Шевченко. Не діставши від цензури дозволу на таке видання, Є. Гребінка частину відібраного матеріалу вмістив у “Ластівці”. Вперше в Росії весь альманах був укладений з творів, написаних

українською мовою, об’єднав практично всіх тодішніх українських письменників, які репрезентували різні жанри української літератури. Найвагомішу частину видання становила романтична поезія: “Чорноморець”, “Вивідка”, “Палій”, “Волох”, “Розставання” Л. Боровиковського; “Голуб”, “Пісня”, “Повіяли вітри буйні” В. Забіли; “Є.

П. Гр-ці” (“Скажи мені правду…”), “Прощання” О. Афанасьєва-Чужбинського; “Українська мелодія” (“Ні, мамо, не можна нелюба любить”) Є. Гребінки, “До коня” Н. Мартовицького. В “Ластівці” вперше були надруковані

твори Т. Шевченка: “Причинна”, “На вічну пам’ять Котляревському”, “Тече вода в синє море” (помилково – як продовження елегії “На вічну пам’ять Котляревському”), “Вітре буйний, вітре буйний” і розділ з поеми “Гайдамаки”, що ввійшов до остаточного тексту під заголовком “Галайда”.

До альманаху ввійшли також байки Л. Боровиковського, Є. Гребінки, П. Писаревського, П. Кореницького, переклади Л. Боровиковського, С. Шерепері.

Проза була представлена оповіданнями та повістю “Сердешна Оксана” Г. Квітки-Основ’яненка, творами інших авторів. Важливу частину “Ластівки” становив фольклорний матеріал: прислів’я, приказки, загадки, подані Л. Боровиковським; пісні, зібрані С. Шереперею. Відкривався й завершувався альманах літературно-публіцистичними нарисами Є. Гребінки “Так собі до земляків” і “До зобачення”, в яких автор наголошував на самобутності українського художнього слова і скаржився на дискримінаційні утиски його з боку цензури та видавців. “Ластівка” дістала різні оцінки тогочасної критики: схвальні – від “Литературной газеты”, “Москвитянина” (рецензія Афанасьєва-Чужбинського), негативні – від “Библиотеки для чтения”, “Отечественных записок”.

В останньому без підпису виступив з рецензією В. Бєлінський, який заперечував не лише значення “Ластівки”, а й самобутність української мови та право українських письменників творити рідною мовою.

Літ.: Кирилюк Є. Шевченко в “Ластівні” // Літ. газ. 1941. 7 бер.; Історія української дожовтневої журналістки.

Л., 1983.

Ж. Ляхова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЛАСТІВКА