Лев Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв

Лев Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв

Що у світі є прекрасніше за людину? Адже вона найдосконаліше творіння цього світу. Можливо, саме тому людина є об’єктом дослідження інших людей. Кожна епоха по-своєму уявляє ідеал людини.

На творення цього ідеалу впливають різні фактори, більшою мірою соціальні. І найвидатніші постаті світу людського намагаються вдихнути життя в ідеал своєї епохи.

Так, Лев Миколайович Толстой, хоча і вірив у людську простоту і правду, зображував велику людську єдність і людину на фоні

цієї єдності.

Проте всі твори Толстого – зрілого майстра – розкривають проблеми людини. Тому вагоміші постаті, зображені автором, проходять через своєрідні психологічні переломи.

У П’єра Безухова, одного з героїв роману – епопеї “Війна і мир”, таких переломів кілька. Викликані вони розладом із самим собою, неприйняттям середовища, до якого він належав.

Але кінець кінцем переважали об’єктивні чинники: життєвий уклад Росії змінився під впливом війни 1812 року. Саме цей факт відродив П’єра у той момент, коли він остаточно переконався у марності внутрішніх зусиль. І перед нами з’являється

зовсім новий герой, загартований усвідомленням близькості до народу і сповнений власної величі, як людини, причетної до цього народу.

Андрій Болконський значно раніше переглядає свої колишні ідеали. На це наштовхнули його і аустерліцькі події, і смерть дружини, і пов’язане з цією смертю почуття відповідальності за долю близької людини, і спроби знайти себе, залучившись до реформаторської діяльності Сперанського, і невірність Наташі. Але він набув вагомого досвіду – інтересу до простої людини, до такої, як капітан Тушин.

Моральну опору Андрій Болконський знайшов у усвідомленні себе як частки великого цілого, ім’я якому – народ.

Отже, в епопеї “Війна і мир” внутрішній стан героїв залежить від усвідомлення своєї значимості та єдності з народом.

У романі “Анна Кареніна” межа між добром і злом пролягла у духовному світі героїв. Тому образи цього твору складніші, психологічно місткі, суперечливі та значущі. Такі риси характеру Анни Кареніної, як сила волі, високо розвинене почуття людської гідності, сміливість і відвертість, зумовлюють психологічний стан, в якому повсякчас перебуває героїня. У задушливій атмосфері аристократичного світу, в оточенні моральних потвор, таких як Каренін і Бетсі, вона не може не покохати Вронського, наділеного безліччю чеснот.

Але Вронський не зміг подолати суперечливість між своїми благородними вчинками і мораллю свого кола. Отже, внутрішній стан героїв “Анни Кареніної” зумовлений не лише станом суспільства, а їх особистими якостями. Якою глибиною вражає сцена скачок, сцена таємного побачення Анни з дитиною та сцена передсмертних годин Анни.

Ці сцени – вершина психологічного аналізу.

Глибокий психологічний аналіз стану героїв Толстого пов’язаний з почуттями внутрішнього драматизму самого автора, релігійноморалі-стичним ставленням до людини та її вчинків.

Серед найвидатніших творів Л. М. Толстого є твір, у якому один з центральних героїв не може вирішити своїх моральних проблем. Це Дмитро Нехлюдов з роману “Воскресіння”. І тому саме цей образ, а не образ Катюші Маслової, є об’єктом глибоких психологічних досліджень автора. Дмитро Нехлюдов бачить єдиний засіб позбавлення від суспільного зла – у відродженні кращих моральних якостей особистості.

Тому глибока психологічна криза, в яку потрапляє герой, зумовлена усвідомленням особистого злочину – підлості у ставленні до Катюші. Тому воскресіння героїв відбувається саме в моральному плані.

Через внутрішній стан людини Л. М. Толстой показав тогочасне суспільство. Його героїв не можна засуджувати, вони самі й судять себе, і прирікають на муки, і карають. Саме в цьому і полягає найвищий геній Л. М. Толстого як майстра художнього слова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Лев Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв