ЛІНИЦЬКИЙ ВАРЛААМ

Related posts:

1. ДАНИЛО ПАЛОМНИК ДАНИЛО ПАЛОМНИК (рр. нар. і см. невід.) – письменник XII ст. Ігумен, можливо, Чернігівською монастиря, автор паломницького твору “Житье и хожденье Данила, Русьскыя земли игумена”, написаного під враженням мандрівки до Святих місць у 1106 – 1108 рр. Значне місце у творі обіймає легендарно-апокрифічний матеріал та опис християнських святинь Єрусалима, Назарєта, Віфлеєма, Єрихона та інших міст, […]...
2. ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ (рр. нар. і см. невід.) – ієромонах з Ніжина, письменник і мандрівник. Автор опису подорожі в Єрусалим, на Синай та Афон у 1707 – 1709 рр. Виконаний за визначеним планом твір охоплює не тільки розповідь про Святу землю, відому з Біблії, а й про життя та побут багатьох народів, зокрема балканських. В описах […]...
3. ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – архімандрит Корсунського монастиря, паломник-письменник XVI ст. Автор “Книги беседы о пуги Іерусалимском…” Побував у Єрусалимі між 1590 і 1594 р., проте його твір – це переробка “Житья и хожденья” Данила Паломника. Порівняння описів мандрівки до Святої землі дають змогу зробити висновок: Данило Корсунський лише стилістично опрацював текст, […]...
4. ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, богослов’я, грецьку та єврейську мови. У 1747 р. запрошений до Петербурга для перегляду слов’янського тексту Біблії та […]...
5. СЕРАШОН СЕРАШОН (рр. нар. і см. невід.) – письменник і мандрівник. Інок Мотронинського монастиря, який здійснив та описав своє паломництво до гробу Господнього у 1749 р. Автор записок вказує власний маршрут: Бориспіль – Золотоноша – Чигирин – Січ, звідки на човнах добрався до Очакова, а потім до Константинополя. Описав турецькі й грецькі міста, а також ті, […]...
6. ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) (1729, С. Мачухи, тепер Полтавської обл. (за іншими даними – Золотоноша) – 1807 р.) – давньоукраїнський письменник. Освіту здобув у домашніх умовах. 19-літнім юнаком постригся в ченці, був намісником полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. 1764 р. вирушив до Святих місць, побував на Афоні, Синаї та в Єрусалимі. Деякий час був священиком посольської церкви у […]...
7. СЕЛУНСЬКИЙ АРСЕНІЙ СЕЛУНСЬКИЙ АРСЕНІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник XV ст. Автор паломницького твору “Слово о бытие Іерусалимском”. Біографічних відомостей немає, крім його власного свідчення: “Се аз, раб божій Арсеней, смиренний діакон Селуня града, был есмь в Іерусалиме 17 літ” Невідомо також, хто він був за національністю: білорус (О. Марков), болгарин (С. Обнорський), українець […]...
8. Мнемонічні вірші Мнемонічні вірші (грецьк. mneme – пам’ять) – вірші навчально-дидактичного призначення, що створюються для розвитку пам’яті. Віддавен використовувалися в освітній практиці, коли заримовувалися певні граматичні або математичні правила, відомості з різних дисциплін: Є ще люди сонні, наче сови, А глухі до слова – це найгірш. Ти дорідної прислухайсь мови, Прокажи відмінки – це ж як вірш! […]...
9. Аугментатив Аугментатив (лат. augmentativus, від augmentum – нарощення) – слово з побільшеним значенням (вітрище, котяра, деревисько тощо): “Я твій” – десь чують дідугани” (П. Тичина). А. утворюється за допомогою епентези (грецьк. epenthesis – вставка), тобто появи додаткового звука в складі слова, зокрема “о” (О. Різниченко: “Сокира щугоне униз, / І череп, ніби диня, репне), суфікса “єн” […]...
10. Паломницька література (Ходіння) Паломницька література (Ходіння) – своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про “святі місця”, відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П. л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П. л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом […]...
11. Мова роману Л. Костенко “Маруся Чурай” Читаючи роман “Маруся Чурай”, не можна не захоплюватися прекрасною мовою твору. Ця мова містить у собі усе багатство стильових різновидів живої української мови – від розмовної, офіційної до вишуканих взірців літературної. Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русизмами, і розмовна мова міщан, козаків. […]...
12. Мова роману “Маруся Чурай” Читаючи роман “Маруся Чурай”, не можна не захоплюватися прекрасною мовою твору. Ця мова містить у собі усе багатство стильових різновидів живої української мови – від розмовної, офіційної до вишуканих взірців літературної. Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русизмами, і розмовна мова міщан, козаків. […]...
13. Творчість і кохання в романі М. Булгакова “Майстер та Маргарита” Кохання, милосердя, прощення, творчість – це загальнолюдські поняття, які являються складниками моральності будь-якої людини, будь-якої світової релігії. На цих принципах і базується твір Михайла Булгакова “Майстер та Маргарита”. Цей роман є в деякій мірі автобіографічним, побутує думка, що Майстер – двійник самого письменника. Двійник, але не копія. Кохання між Майстром та Маргаритою взаємне, що ж […]...
14. Висловлювання відомих людей про творчість Івана Котляревського Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! ( Т. Шевченко ). “Енеїда” – перша ластівка українського національного відродження” ( С. Єфремов ). “Наталка Полтавка” – праматір українського народного театру” ( І. Карпенко-Карий ). “Драматичний витвір І. Котляревського – найкраща оздоба української сцени” ( Анджело де Губернатіс, італійський учений […]...
15. МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою “Антидотум” (1629), який був відповіддю на відому прокатолицьку “Апологію” Мелетія Смотрицького. Значне місце в творі належить критиці теологічної частини “Апології”, […]...
16. Еволюція доктора Старцева Вір по оповіданню А. П. Чехова “Іонич”. Перед нами чотири етапи життєвої історії доктора Старцева, лаконічно викладаючи яку, Чехов демонструє поступове зубожіння духу героя, ослаблення його волі, сили опору, втрату активності, живої реакції. На першому етапі Старцев ще повний сил і енергії. Обійнявши посаду земського лікаря, він оселився поблизу лікарні, у дев’ятьох верстах від міста. […]...
17. Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
18. ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО ЛУЧКАЙ МИХАЙЛО (спр. прізв. – Поп; 19.11.1789, с. Великі Лучки, тепер Мукачівського р-ну Закарпатської обл. – 03.12.1843, Ужгород) – мовознавець, історик, просвітник, церковний діяч, фольклорист. Народився в сім’ї дяка. Початкову освіту здобув у рідному селі та в Ужгородській початковій школі. Потім закінчив два класи Ужгородської реальної гімназії, навчався у Великоварадинській гімназії (тепер м. Орадя в […]...
19. ШЕЙКОВСЬКИЙ КАЛЕНИК ШЕЙКОВСЬКИЙ КАЛЕНИК (1835, Кам’янець-Подільський – 1903) – етнограф, лексикограф, педагог, перекладач. У 1858 р. став студентом Київського університету, а вже наступного року видав першу частину монографії “Быт подолян”. Книга, що цінна насамперед багатим етнографічним матеріалом, викликала помітний суспільний розголос. Схвально висловлювалися про автора книги І. Франко, А. Свидницький. К. Шейковський – один із ентузіастів створення […]...
20. Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажа тощо. Письменник немовби змінює маски, розігрує ролі різних художніх суб’єктів, тобто перевтілюється у ці постаті. Внаслідок цього […]...
21. Реалiзм I. Нечуя-Левицького Реалiзм I. Нечуя-Левицького можна визначити як соцiально-побутовий. Глибокий знавець життя, письменник вмiв неквапно й докладно подати портрети своїх героїв, їх повсякденнi думки й розмови, змалювати цiлi поколiння людей рiзних соцiальних класiв i станiв. До нього в українськiй лiтературi не було такого багатства й рiзноманiтностi побутових картин, таких багатобарвних, реалiстично точних i захоплено поетичних пейзажiв. Замилуваний […]...
22. Повість – визначення Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість – “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка). Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування […]...
23. ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (псєвд. – Плака, Альбов, Василій Київський; 1701, Київ – 07.10.1747, Київ) – мандрівник, вчений – орієнталіст, письменник. Син дрібного крамаря. У 1715 – 1723 рр. навчався в Київській академії. Влітку 1723 р. вирушив до Львова, наступного року помандрував до Італії. Пройшов пішки через Словаччину, Угорщину, Австрію, побував у багатьох містах Італії, описав їх […]...
24. ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН (03.08.1833, с. Григорів, тепер Бужинського р-ну Івано-Франківської обл. – 28.10.1894, Львів) – літературознавець, громадський діяч. Народився в родині священика. По закінченні духовної семінарії та академічної гімназії у Львові працював гімназійним учителем класичних мов (1868). По закінченні Львівського університету (1865) став доктором філософії, 1877 р. – професором руської (української) мови і літератури; декан філософського […]...
25. ХАТА – ЯК ВІНОЧОК, ГОСПОДИНЯ – ЯК КВІТОЧКА (декоративне оздоблення хати) Декоративне оздоблення хати полягає, по-перше, в різьбленні (зазвичай зрубного житла), обмазуванні глиною та побілці, підведенні кольоровими глинами та декоративному поліхромному розписі. Сьогодні, коли вибір фарб надзвичайно широкий, наприклад, віконниці розмальовуються з особливою старанністю. Яскраві квіти (зазвичай мак або барвінок), зелене листя, птахи й навіть свійські тварини прикрашають чепурні селянські хатинки, паркан або інші споруди у […]...
26. Тріумф народної мови у поемі І. Котляревського “Енеїда” І. Історичні передумови тріумфального поступу поеми І. Котляревського “Енеїда”. (Наприкінці XVIII ст. нарешті прийшла в Україну доба живого слова. 1798 року вийшли в Петербурзі три перші пісні “Енеїди” Котляревського, яка на той час була свіжою талановитою переробкою поеми римського поета Вергілія. Котляревський свідомо скористався живою українською мовою, давши поштовх розвиткові українського письменства. Слід підкреслити, що […]...
27. Мова роману Ліни Костенко “Маруся Чурай” Читаючи роман “Маруся Чурай”, не можна не захоплюватися прекрасною мовою твору. Ця мова містить у собі усе багатство стильових різновидів живої української мови – від розмовної, офіційної до вишуканих взірців літературної. Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русизмами, і розмовна мова міщан, козаків. […]...
28. “Все в тобі з’єдналося, злилося” (Про красу рідної мови) Багато сучасних учених стверджують, що українська мова – одна з найкрасивіших мов світу. Але що таке красива мова і як можна об’єктивно визначити “мовну красу”, коли у світі існує понад сім тисяч національних мов і кожна є рідною для певного народу, а відповідно, і найкрасивішою? У мовознавчій науці це визначається гармонійним поєднанням приголосних і голосних […]...
29. Філософія життя “Філософія життя” – філософський напрям, який склався в другій половині XIX ст. у Німеччині та Франції, пов’язаний з переломними зрушеннями у тогочасному світобаченні, зумовленими усвідомленням обмеженої вичерпності раціоналізму з його невиправданими домаганнями на абсолютне знання, ігноруванням багатства розмаїтого світу, нехтуванням ірраціональних процесів, духовних цінностей. Як опозиція схематичному позитивізму, “Ф. ж.”, живлена традиціями романтизму, поціновувала життя […]...
30. Деякі зауваження про мову творів Григорія Сковороди Академік Д. Багалій відзначав: “Г Сковорода належить до найвидатніших людей свого часу. Він бувукраїнський поет, філософ, муж доброчинний із християн у цілковитому значенні слова. Йому призначено було залишити по собі глибокий слід у спогадах сучасників”. Щоб достоту зрозуміти склад мови Г. Сковороди, треба зважати насамперед на історичні умови, в яких, як зауважує І. Пільчук, Сковорода […]...
31. РІДНЕ СЛОВО – Дмитро Білоус УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ Дмитро Білоус РІДНЕ СЛОВО Ти постаєш в ясній обнові, Як пісня, линеш, рідне слово. Ти наше диво калинове, Кохана материнська мово! Несеш багрінь гарячу, яру В небесну синь пташиним граєм І, спивши там від сонця жару, Зеленим дихаєш розмаєм. Плекаймо в серці кожне гроно, Прозоре диво […]...
32. Епіграма Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. до Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, […]...
33. Дар Дар (обдарованість) – система психо-фізіологічних якостей людини, які визначають її схильність до творчої діяльності в певній галузі. Різна міра обдарованості виявляється у поняттях талант і геній. Синонімом Д. є “хист”. Д. акцентує увагу на вроджених чи успадкованих якостях людини. Проблему Д. досліджують психологи, естетики, філософи. Для літературознавства вона має значення у зв’язку із вчасним виявленням […]...
34. Дар (обдарованість) Дар (обдарованість) – система психо-фізіологічних якостей людини, які визначають її схильність до творчої діяльності в певній галузі. Різна міра обдарованості виявляється у поняттях талант і геній. Синонімом д. є “хист”. д. акцентує увагу на вроджених чи успадкованих якостях людини. Проблему д. досліджують психологи, естетики, філософи. для літературознавства вона має значення у зв’язку із вчасним виявленням […]...
35. Переспів Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування версифікаційних елементів, наближений до перекладу, але відмінний від нього за відсутністю еквіритмічності. П. були досить поширені на початках нової української літератури. Так, вірш П. Гулака-Артемовського “Твардовський” є П. балади А. Міцкевича “Пані Твардовська”, балада Л. Боровиковського “Маруся” – П. “Світлани” В. Жуковського […]...
36. “Бережіть собори ваших душ” (за романом Собор”) Годинник вічності вже відрахував останні хвилини другого тисячоліття, коли нажахане людство чекало кінця епохи. Що там, за порогом тисячоліть? Суцільні проблеми – голод і перенаселення, ядерна катастрофа й екологічна криза. Та чи не найважливішою серед них є проблема втрати духовності. На мій погляд, найстрашніше, що може статися з людиною – це духовна пустота, моральна деградація […]...
37. “Я теж стою над урвищем, і по той бік – прожиті мною роки”. Огляд життя і творчості А. Дімарова 1. Письменницький хист А. Дімарова. (Здібний хлопець писав вірші і прозу ще в шкільні роки. Потім була війна, поранення, нові випробування. Служба в армії, робота в газеті. На цей час припадає початок його творчої діяльності, публікація першого твору “Гості з Волині”.) 2. Роки навчання А. Дімарова. (Протягом 1950-1951 рр. А. Дімаров навчався в Літературному інституті; […]...
38. Билиця, Бувальщина Билиця, Бувальщина – в народній творчості – коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика Б. переважно побутова, часто мовиться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.). Це підтверджується і самою їхньою назвою: Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, […]...
39. Макаронічний вірш Макаронічний вірш (лат. роеsіа maccheronica, від maccheroni – макарони) – віршовий твір комічного гатунку, перенасичений чужомовними словами (варваризмами), вжитими за нормативами рідної мови автора, а також словесними покручами (“язичіє”, “суржик” тощо). Започаткований в Італії (XV ст.) з пародіювання латині. Деякі фрагменти М. в., в основу яких покладена макаронічна мова (“говорили все на “ус”), де висміювалася […]...
40. ЗЕМЛЯ ЗЕМЛЯ Сидить Сокіл-Род на вершечку Дуба-Стародуба й думу думає. Довго-довго. Багато часу минуло. І тоді сказав Сокіл Білобогові: “Ти пірни на дно озера і набери скільки можеш священного піску і розсій в пітьмі його, аби твердь була”. Тоді пірнув Білобог на дно озера Живої Води, схопив піску в обидві жмені, випірнув з води і пішов […]...