Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ Ліричним суб’єкт
Ліричним суб’єкт
Ліричним суб’єкт (лат. subjectum – підкладене) – уявна особа (синонім героя ліричного), яка висловлюється в ліричному творі і через нього виражає свої переживання, переконання, а водночас визначається цим твором. На відміну від автора, який побутує незалежно від слів, Л. с. – текстова конструкція “нової” поетичної реальності, спричинених актів мовлення, які здійснюються в ліричному монолозі, і виражених, переданих ними значень. У вірші М. Семенка “Поет’7 слова “Я про тихі тіні співаю / і про боязну в серці гру” належать Л.
Образ Л. с. твориться не тільки значеннями висловлених ним слів і фраз, але також згаданими екстремами, які відбивають емоційний стан суб’єкта, його ставлення до себе і до навколишнього світу, разом з тим й оцінну позицію. У ліриці суб’єкт постає центром висловлювання, і згаданий у ньому чи за його допомогою зовнішній і внутрішній
Одначе це залежить від конкретного твору і від літературної умовності, яка спричиняє характер відношень між реальним автором і тим суб’єктом. Романтизм і експресіонізм розуміли Л. с. як безпосереднього виразника переживань і переконань автора, натомість інші стилі, такі як символізм, неоромантизм чи деякі течії поетичного авангарду трактували вірш як самодостатній твір, незалежний своїм побутуванням і властивостями від реального автора та його біографії. Л. с. може дистанційно виступати спричинником актів мови і актів психічних (“Я хочу кожний день все слів нових”, М. Семенко), приховуватися в описі (“Сміються, плачуть солов’ї /1 б’ють піснями в груди”, – О. Олесь), або поставати у ставленні до іншої особи (“О панно Інно… “, – П. Тичина). Інколи той суб’єкт виступає в займенниковій формі “Ми”, як виразник збірних почуттів і прагнень (“Здається, я і є, і мов мене немає, / то “я” моє злилось з народу “ми” дзвінким”, – В. Сосюра).
Така форма характерна для патріотичної, релігійної і революційної лірики – для ситуацій, в яких особа підкреслює свою належність до спільноти.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Related posts:
- Душа соромиться ліричним хвилюванням У ліриці О. С. Пушкіна присутня багато віршів, присвячених зображенню російської природи. Але принципи її зображення, художній метод, починаючи з ліцейського періоду, постійно змінювалися залежно від еволюції творчого методу поета. Таким чином, для кожного періоду творчості характерні свої особливості сприйняття та зображення картин російської природи. У таких ранніх творах Пушкіна, як “Спогади у Царському Селі” […]...
- Анаколуф Анаколуф (грецьк. anaholuthos – непослідовний, неузгоджений) – синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в неузгодженості членів речення. Як стилістична фігура вживається для характеристики мови персонажів, зокрема – задля комічного ефекту, як у комедії М. Куліша “Мина Мазайло”, в якій саморозкривається однойменний персонаж: “Жодна гімназистка не хотіла гуляти МазайлоІ За репетитора не брали – […]...
- ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ у Києві (Археографічна Київська комісія) – наукова установа, створена 1843 р. при Київському військовому, Подільському і Волинському генерал-губернаторі для збирання й видання історичних документальних матеріалів. Містилася в будинку Київського університету. З ліквідацією в 1845 р. Тимчасового комітету для дослідження старожитностей у Києві (існував з 1835 р.) на комісію було […]...
- Риторичне звертання Риторичне звертання, Риторичне звернення – риторична фігура, яка полягає в тому, що висловлення адресується до неживого предмета, абстрактного поняття, відсутньої особи, чим посилюється його виразність. Це звертання, яке не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й висловити […]...
- Дійсність Дійсність – філософська категорія, яка означає все суще, не залежне від людини, тому частіше вживається у словосполученні “об’єктивна дійсність”. У традиційному літературознавстві з Д. співвідноситься художня література як “образне відтворення дійсності”, а образ трактується як суб’єктивна картина об’єктивного світу. Але це мало що дає літературознавцеві. Філософські та естетичні категорії не можуть замінити літературознавчих понять, які […]...
- Персонаж Персонаж (лат. persona – особа, фр. personnage – маска актора) – постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають П. Деякі літературознавці ототожнюють П. з героєм, вживають ці слова […]...
- Авторське право Авторське право – частина цивільного права, встановлює права і обов’язки, пов’язані із створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, виражені в об’єктивній формі (рукопис, креслення і т. п.), що дозволяє відтворювати результат творчої діяльності автора. Для його охорони не потрібно реєстрації або виконання інших формальностей; […]...
- Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
- Двоголосе слово Двоголосе слово (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. Д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці […]...
- Двоголосе слово (двоголосся) Двоголосе слово (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці […]...
- Свої звичаї й своя вдача Коли ільменські словени прийшли на свою нову батьківщину? Ще в минулому сторіччі (мається на увазі XIX – прим. автора) дослідники звернули увагу на близькість релігійних поглядів новгородцев і балтійських слов’ян Помор’я. Було висловлене припущення про розселення слов’ян у Приильменье із земель балтійських слов’ян. Деякі археологічні спостереження (наземне срубное домобудівництво, конструкція оборонних споруд Новгородського дитинця й […]...
- Інтертекстуальність Інтертекстуальність (фр. intertextualite – міжтекстовість) – міжтекстові співвідношення літературних творів. Полягає у: 1) відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання та ін.; 2) явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл І напрямів) – тут мають місце всі різновиди стилізації. Терміном “І.” користуються […]...
- АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ “АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ” – 35-томне видання історичних документів, матеріалів, літературних пам’яток ХІV – XVIII ст. Повна назва “Архив Юго-Загіадной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящєй при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе”. Виходив у Києві в 1859 – 1914 рр. Джерельною базою був Центральний архів давніх актів при Київському університеті. У кожному томі в […]...
- ВЕЛИЧКО САМІЙЛО (САМОЇЛ) ВЕЛИЧКО САМІЙЛО (САМОЇЛ) (1670, Полтавщина – після 1728, с. Жуки Полтавської обл.) – письменник – історіограф. Відомостей про життя та діяльність С. Величка дійшло до наших днів дуже мало. Народився в козацькій родині. Навчався, ймовірно, в Києво-Могилянській колегії, служив у військовій канцелярії, був писарем В. Кочубея. За власним свідченням, брав участь у військових походах. 1708 […]...
- Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
- Пряма мова Пряма мова (лат. oratio recta) – дослівне відтворення чужого висловлення, супроводжуване реплікою-коментарем мовця (словами автора). П. м., на відміну від синтаксично організованої непрямої мови, будується за принципом паратаксису – вільного розташування конструктивних частин без граматично вираженого їх зв’язку (“Усміхнеться неня: “Ну і басурман!”” О. Близько). П. м. буквально відтворює усі форми чужого висловлення із властивими […]...
- Сентенція Сентенція (лат. sententia – думка, судження) – вислів афористичного змісту. Поширений у байках, де, набуваючи морально-повчальної тенденційності, називається мораллю (або “силою”). С спостерігається і в інших жанрах лірики, зокрема у медитативній, стаючи подеколи стильовим компонентом у творчості автора: О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами Хоч […]...
- Для кого написані закони? Від народження до смерті людину охороняє закон. Вступив ти до університету або одружився, купив автомобіль або вийшов на пенсію – ти виконуєш дію, в якій присутній закон. Той самий закон застосовують до тих, хто робить дії, несумісні із загальнолюдськими правилами. Деякі люди вважають, що дуже обтяжливо знати стільки законів, – адже їх так багато. Нехай, […]...
- Твір на тему: Для кого написані закони? Від народження до смерті людину охороняє закон. Вступив ти до університету або одружився, купив автомобіль або вийшов на пенсію – ти виконуєш дію, в якій присутній закон. Той самий закон застосовують до тих, хто робить дії, несумісні із загальнолюдськими правилами. Деякі люди вважають, що дуже обтяжливо знати стільки законів, – адже їх так багато. Нехай, […]...
- Заготовки матеріалу до літературного твору Заготовки матеріалу до літературного твору – збирання і нагромадження документів про епоху, життя історичних осіб, про специфіку діяльності людей у певній сфері виробництва, якщо, за задумом автора, це може увиразнити фабулу, сюжет, обставини дії персонажів у задуманому творі. 3. до майбутнього твору можуть бути виписки з праць психологів, соціологів, розробки окремих сцен, діалогів, сюжетних ходів, […]...
- Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
- Апосіопеза Апосіопеза (грецьк. aposiopesis – умовчання) – стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. А. підкреслює неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співбесідник спроможний зрозуміти й без слів. Наприклад: “- Ха-ха-ха!… всіх… викоренити… ха-ха-ха!… щоб і на насіння… всіх!… а-ха-ха… – вона аж хлипала” (М. […]...
- Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажа тощо. Письменник немовби змінює маски, розігрує ролі різних художніх суб’єктів, тобто перевтілюється у ці постаті. Внаслідок цього […]...
- Твір на тему: “Українські народні інструменти” Часто можна почути про те, що українців називають однією з найбільш музичних націй у світі. Ні для кого не секрет, що коли українці збираються разом в колектив, вони дуже часто співають дуже гарні пісні, танцюють, водять хороводи. За таких обставин навряд чи варто дивуватися тому, що в українців виникли і свої національні музичні народні інструменти. […]...
- “Українські народні інструменти” Часто можна почути про те, що українців називають однією з найбільш музичних націй у світі. Ні для кого не секрет, що коли українці збираються разом в колектив, вони дуже часто співають дуже гарні пісні, танцюють, водять хороводи. За таких обставин навряд чи варто дивуватися тому, що в українців виникли і свої національні музичні народні інструменти. […]...
- Тавтологія Тавтологія (грецьк. tаutos – те саме і logos – слово) – спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів. Т. як стилістичний засіб увиразнення належить до стилістики, як спосіб організації віршованого мовлення – до віршування, як прояв мовленнєвої неохайності – до культури мовлення. Як риторична, стилістична фігура Т. спостерігається в художній […]...
- Розповідач, або Наратор Розповідач, або Наратор (лат. narrator – розповідач) – різновид літературного суб’єкта, вимислена автором особа, від імені якої в епічному творі він веде розповідь про події та людей, з допомогою якої формується весь уявний світ літературного твору. Р. – літературна постать, котра, як правило, є водночас автором і персонажем (Рудий Панько у “Вечорах на хуторі коло […]...
- Образ автора РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 5. СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 5.1. Система образів художнього твору 5.1.5. Образ автора Образом автора називається відображена у творі особистість автора-творця, яка знаходить свій вияв у формі певної світоглядної позиції (точки зору), що стоїть за всім зображеним у творі і зв’язує його вираженням певної концепції світу й людини. […]...
- Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.2.Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення Засобами лексико-синонімічного увиразнення є слова та форми слів у лексичному запасі національної мови, що відступають від узвичаєної норми слововживання та словопозначення, наприклад: хмариночка, замість – хмара, злото – замість золото; іроплан – замість літак; пика – замість обличчя […]...
- Ідейність літератури Ідейність літератури – одна з істотних якостей літератури, зумовлена оцінним ставленням письменника до зображеного і представленого у творах світу (відображеного чи створеного уявою, ізоморфного з реальним світом чи деформованого, небувалого), внаслідок чого ідейність виявляється як пафос, як естетична ідея, виражається цілісною структурою твору і поза його структурою не існує (див.: Безідейність, деідеологізація, Ідеологія, Заангажована література). […]...
- МАРКЕВИЧ МИКОЛА МАРКЕВИЧ МИКОЛА (Маркович; 07.02.1804, с. Дунаєць, тепер Глухівського р-ну Сумської обл. – 21.06.1860, с. Турівка, тепер Яготинського р-ну Київської обл.) – поет і перекладач, історик, етнограф, фольклорист, лексикограф, архівіст, музикант і композитор. Народився в сім’ї небагатого поміщика. Дитячі роки провів у Дунайці, Сокиринцях. 1814 р. родина переїхала в Прилуки. До 1817 р. навчався у Ланівцях […]...
- Переказ – ГОЛУБКА СИЗОКРИЛА Панас поринув у роздуми. Увесь час бачив перед собою вразливі Гнатові очі. Коли бричка пішла піщаною дорогою, почав куняти. Нарешті знеміг сон. Ось наче розкрилася перед ним таємнича брама, за якою вимальовувалась країна, повита туманами. Важкі Хмари нависли над нею, лише визирав крайок неба, ледве освітленого сонцем, що десь пірнуло, ніби втомивпіись змагатися з пітьмою. […]...
- ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ Літературний портрет – up Досить поширена жанрова форма сучасної мемуаристики. Його автор не ставить собі за мету відтворити весь життєвий шлях свого героя. Подібного важко досягти, оскільки письменникові в такому разі необхідно знати про героя буквально все, а для цього потрібне щоденне й щогодинне спілкування протягом усього життя, що навряд чи є реальним. Письменник, який […]...
- Весільні пісні Весільні пісні – вид традиційної родинно-обрядової народної пісенності, який є органічним складником весільних обрядових дій. Саме зв’язок з обрядовими весільними діями (заручини, плетення вінка, убирання гільця, випікання короваю, посад, розплітання коси молодої, її викуп і прощання з родиною, переїзд до молодого тощо) відрізняє В. п. як змістом, так і способом виконанння від інших ліричних пісень, […]...
- Белетристика Белетристика (фр. belles-lettres – красне письменство) – в широкому значенні – твори художньої літератури взагалі, у вужчому – художня проза. Дуже часто Б. називають прозу, для якої характерні гостросюжетність, інтрига, несподівані перипетії, що завжди приваблюють широкі кола читачів. У першому значенні термін Б. виходить з ужитку. Все частіше в сучасному літературознавстві Б. позначає легку, жваву, […]...
- Етимологія Етимологія (грецьк. etymologia, від etymon – справжнє значення слова і logos – слово, вчення) – встановлення походження слова; науково-дослідна процедура розкриття походження й історії розвитку звукової форми та значення слова чи морфеми, а також результат цієї процедури; розділ історичного мовознавства, предметом вивчення якого є лексика з метою виявлення первісної будови та давніх значень слів однієї […]...
- Метаграма Метаграма – (грецьк. metagrdpho – внесення зміни у текст) – віршовий прийом (подеколи – літературна гра), який полягає в заміні початкової літери у слові, що призводить до появи нових слів з відмінним смисловим значенням (жито – сито). М. використовується у точному римуванні: Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер. Що ми загинем, яко обри, […]...
- Українська література повоєнних років Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смолича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Збанацького. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія Олеся Гончара “Прапороносці”. У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби – людину-сучасника, що самовіддано працює в […]...
- ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ (псевд. – Левко Маячинець, Л. Орленко; 25.12.1848, с. Маячка, тепер Новосанжарського р-ну Полтавської обл. – 09.05.1922, с. Драбів, тепер смт. Черкаської обл.) – письменник, історик, правознавець, археограф, архівіст, етнограф, академік УАН (з 1919). Походив із роду відомого українського гравера й художника XVIII ст. Григорія Носа-Левицького. Початкову освіту здобув у рідному селі, закінчив духовну […]...
- Склад Склад – найкоротший відрізок усного мовлення, що утворюється одним поштовхом видихуваного повітря; фрагмент звучання, в якому один звук (фонема) характеризується найсильнішим звучанням порівняно з іншими – попереднім і наступним. С. як елемент фонетичного словоподілу утворюється як з одного, так і з кількох звуків: складотворчого, що становить вершину звучності, та залежних від нього. До складотворчих належать, […]...