Лірика

Писати вірші Олександр Сергійович Пушкін почав рано, ще будучи ліцеїстом. Але вже в цих віршах читачів вражає глибина й філософське осмислення миру. Юний поет присвячує свої вірші Батюшкову, пише в стилі “російського Хлопці”, відзначаючи особливості його поезії, співака радості, любові й млості. Пізніше Пушкін попадає під зачарування Жуковського, у його поезії з’являються сумовиті ноти, він “скаржиться на життя”, з’являється цілий ряд подібних віршів: “Елегія”, “Сльози”, “Співак”, “Бажання”.

Але в

поезії Пушкіна немає містицизму Жуковського.

Ви помнете: текла за раттю рать.

Зі старшими ми братами прощалися.

И в покров наук з досадою верталися.

Заздрячи тому, хто вмирати Йшов повз нас…

Ці два поети – Батюшков і Жуковський – допомогли сформувати Пушкіну два різних типи відносин до дійсності: твердження життя й незадоволеність нею. Ці два погляди на дійсність відіб’ються в його творчості: від “легкої поезії” до вільнолюбної лірики двадцятих років XIX століття й “Русланові й Людмилі”, від елегій до “Кавказького бранця”. Сплавляться ці два початки в щось єдине в “напівсмішних,

напівсумних” главах “Євгенія Онєгіна”.

На основі цього синтезу виробиться той новий, незвичайний по своїй художності й наспівності “пушкінський” стих, що почав формуватися й складатися ще в ліцейський період. Вийшовши з Ліцею, Пушкін активно включається в літературне й громадське життя столиці.

У цей період згущається політична реакція, а в передових колах дворян підсилюється опозиційний настрой, росте протест проти кріпосного права, самодержавної сваволі, аракчеєвського режиму. Вакхические пісні поета – це своєрідний протест святенництву, лицемірству, що панує у вищих колах дворянства. Але всі частіше у віршах Пушкіна звучить і слово “воля”, воно багатозначно. Це не тільки особиста воля від усяких умовностей і забобонів, але й право на вільний напрям думок – вільнолюбство:

З тобою пити ми будемо знову,

Відкритим серцем говорячи.

Щодо дурня, вельможі злого,

Щодо холопа записного,

Щодо небесного царя,

А іноді щодо земного.

Воля тут як би на стику двох тематичних рядів: приватного й суспільного. Неодноразово в “Євгенію Онєгіні” Пушкін описує атмосферу дружніх сходок прогресивних дворян, що входять у таємні суспільства, куди сам поет не був прийнятий, але був знаком і дружив з багатьма з них. У вірші “Країв чужих недосвідчений аматор” (1817) він викликує:

..У батьківщині моєму

Де вірний розум, де геній ми знайдемо!

Де громадянин з душою шляхетної,

Піднесеної й полум’яно вільної?

В умовах суспільно-політичного підйому Пушкін жадає від поезії великої суспільної значимості, передової ідейності, цивільного звучання, і такими віршами стають: “Вільність” (1817 р.), “Село” (1819р.).

Привітаю тебе, пустельний куточок,

Притулок спокою, праць і вдохновенья,

Де ллється днів моїх невидимий потік

На лоні щастя й забвенья…

И різкий перехід до другої частини:

Але думка жахлива тут душу затьмарює…

Побачивши “барства дикого”, “рабства худого…” поет не може мовчати, робити вигляд, що нічого не бачить. Він призиває до повстання проти тиранів:

Повстаньте, занепалі раби.

Ці вірші не могли залишитися непоміченими. Вони з’явилися початком “декабристської лірики”, і за них поет першим з вільнолюбних друзів піддається гонінням. Спочатку Олександр I планував заслати поета в Сибір у слід Радищеву, але за Пушкіна клопочуть друзі, впливові в Росії люди: Чаадаєв, Жуковський, Карамзин,- і поета відправляють у Бессарабію.

Але й у посиланні поет не упокорюється. Він працює над поемою “Руслан і Людмила”, перейнятої духом протесту проти мракобісся й містицизму.

Саме ця поема послужила приводом до напису на портреті Жуковського: “Переможцеві учневі від переможеного вчителя”.

У цій поемі Пушкін уперше з’єднав героїчне й повсякденне, піднесене й жартівливе, навіть пародійне. Крім цього в поемі присутня глибоко ліричний початок – особистість автора-оповідача. Це як дружнє послання, розгорнуте у велике оповідальне полотно.

Пушкін – “початок наших початків”, говорив Максим Горький. Багатогранний його талант зміг відбитися в багатьох жанрах, стилях, поезії й прозі.

Відзначаючи двохсотліття від дня народження поета, ми не утомлюємося дивуватися й захоплюватися моці його таланта, красі й музикальності його вірша.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Лірика