Лірика Володимира Пидпалого


“Тиха Елегія ” – поезія патріотична. Уже сама назва є досить оригінальним для добутку з патріотичним пафосом. Цією назвою письменник підкреслює, що сьогодення почуття патріотизму це не голосні обіцянки й слова, а щось досить особисте, тихе, інтимне. Патріотизм, любов до своєї землі – десь на рівні внутрішніх відчуттів і говорити на цю тему треба тихо, елегійно, або й взагалі не говорити

“…Від них не відокремлю себе й тоді, як у землю перейду” – патріотизм не як сукупність пишних фраз, а як відчуття й спосіб існування робить

людини вічним, навіки зв’язує його з історією свого народу – як із предками, так і з далекими нащадками. У вірші “Тиха елегія” патріотичні почуття висловлені дуже щиро, справді “елегійно”, але від того вони стають тільки більше переконливими, емоційними

“Заклик”. Цей вірш повністю символичен. Образи в поезії, як і ритміка цього добутку, досить прості. Проте, символічне навантаження робить зміст вірша дуже глибоким.

Образи ночі, трьох замків, золотого човна, холодного неба створюють особливий художній мир, що символізує єдність духовного й реального, глибокі роздуму над життям і разом

з тим життєвий оптимізм. Рефреном звучить “підемо” – недарма вірш має таку назву. Автор запрошує читача обрати правильний шлях і випливати ім. Поезія пронизана ліричним настроєм.

Шлях до добра, до світла може виявитися складним, проте, це єдиний правильний шлях. Автор у символічній формі призиває вірити в нього: “Навіть якщо не дійдемо – підемо!”



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Лірика Володимира Пидпалого