“Лист до Дон Кіхоту” за романом М. Д. Сервантеса “Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський”
Роман Мігеля де Сервантеса “Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський” письменник створював у в’язниці, будучи на той час одноруким жебраком. За долею іронії цей твір, який Сервантес створював як пародію на життя тогочасного суспільства, пережив усі його серйозні літературні твори. протягом усього роману автор рухається від надії до розпачу, від смирення з дійсністю до надії, а сумний сміх, м’який гумор, трагікомічні ситуації, а разом з тим і несподівана мудрість та серйозність розмірковувань становлять фон, на якому і відображені пригоди
Мені дуже подобається цей твір, його персонажі, а особливо, головна діюча особа твору – Дон Кіхот. Якщо б у мене була змога звернутися до цього нерівнозначного персонажу, у листі до нього я б написала приблизно так:
“Добрий день, шановний ідальго Дон Кіхот Ламанчський! Я зовсім невідома тобі людина, але я добре знаю твоє життя і твої прагнення, бо з задоволенням прочитала книгу про твої пригоди, написану Сервантесом. З цього роману я дізналася, що справді ти був звичайним бідним дворянином і мав ім’я Алонсо Кехано. Але ти був незвичайним ідеалістом
Все життя ти прожив, майже не звертаючи увагу на оточуючий реальний світ, бо реальними для тебе були лише літературні герої прочитаних тобою книг. Більшість цих героїв – безкорисливі і шляхетні лицарі, що боролися з несправедливістю і захищали честь своїх прекрасних дам. Лише на схилі життя ти нібито просинаєшся та загоряєшся ідеєю й самому пройти такий же лицарський шлях, як і твої улюблені книжкові герої.
Якби я була поряд, я б вже тоді тебе попередила та спробувала б тобі розкрити очі на реальний світ. Тебе не оточували щирі душею товариші і прекрасні дами, а поряд були лише обмежені односельці зі своїм практичним примітивізмом і здоровим глуздом. А дебела Альдонса – прекрасна і чиста дама існувала тільки в твоєму, Кехано, уявленні.
Та й небезпеки твої надумані, бо замість драконів у твій час були лише вітряні млини, а замість бойового лицарського коня у тебе була тільки безпородна шкапа. Та, незважаючи на це, ти дуже мене приваблюєш, бо твоя відвага, душевна краса, благородство і лицарство є справжніми та йдуть із глибини твого серця і душі.
Я б мабуть згодилася навіть відправитися з тобою у подорож і так точно, як і твій вірний супутник Санчо Панса, тряслася б поряд з тобою на маленькому віслюку. Санчо у своєму житті не прочитав ні одної книжки, а ось мої знання могли б для тебе стати у пригоді. Я впевнена, що я б гармонічно доповнила вашу компанію, у якій твоя висока духовна трагічність і лукавий та веселий народний дух Санчо перетворилися у єдиний, цільний образ.
Хочу тобі сказати, Дон Кіхоте, що вже майже чотири століття з тобою ведуть спори видатні письменники, копіюють твій образ у своїх творах, беруть для героїв своїх романів твої кращі риси. А вислів “Донкіхотство” вже давно став крилатим і позначає найкращі прагнення, витрачені без користі. Я теж у своєму житті буду керуватися чистими помислами і прагненнями, в деяких з них я буду керуватися тим, що і ти.
Ти для мене, Дон Кіхот, будеш одним з найулюбленіших літературних героїв і залишишся ним на все життя.
До побачення, Алонсо Кехано, хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський!
Щастя тобі!”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)