“Лист герою драми Шиллера “Вільгельм Телль”
Особливе місце у драмі Шиллера “Вільгельм Телль” займає саме цей образ. На початку твору це звичайний селянин, добра і побожна людина, яка кохає свою дружину і дітей. Вільгельм у всьому прагне дотримуватися усталених батьківських традицій і звичаїв.
Крім того, він спритний мисливиць і стрілець, має сміливий і рішучий характер.
Якби я мав змогу написати листа цьому персонажеві, я б зробив це приблизно так:
Доброго здоров’я, вельмишановний Вільгельм Телль! Зовсім недавно я познайомився із твором Фрідріха Шиллера, у якому розповідається
Адже врятували Ви цього селянина не з якихось політичних поглядів, а лише зі звичайного людського співчуття.
Мені подобається, що Ви у всьому покладаєтеся лише на себе і поводитесь так у будь-якій ситуації. І коли селянин Баумгартен вбиває імператорського намісника за посягання на честь своєї дружини, а інший селянин піднімає руку на солдата, який викрадав у того волів, а карателі, бажаючи помститися, починають
“Смиренно, з непокритою головою
Перед нею опускатися на коліна,
Щоб довести покірність королю”,
Ви не підкоряєтеся цьому наказу. У Вас не тремтить рука навіть тоді, коли Гесслер примушує Вас влучити стрілою у яблуко, покладене на голову вашого сина. Добре, що вже тоді Ви приховуєте стрілу для самого намісника, і робите це у ту саму мить, коли той із зухвалістю заявляє:
“О, я зламаю їх зухвале завзятість,
Я пригнічена чванливий дух свободи!”.
Я впевнений, що Ви являєте собою втілення кращих якостей вашого народу. У вас героїчний характер, чужий до усього показного, у Вас прекрасна душа, гармонійна у своїй природній моральності. Крім того, з п’єси видно, що ви маєте спокійну мирну силу, здатну захистити себе і усіх оточуючих від посягань і насильства. І хоча Ви змушені взяти у руки меча, Ви з презирством відноситесь до тих, хто робить це з корисливою метою.
Прикладом цьому може бути Ваша відмова у наданні притулку Париціду, племіннику, який убив свого дядька, австрійського короля, щоб заволодіти його престолом.
У центрі п’єси про Вас, Вільгельм Телль, стоїть патетична клятва повстанців, яку вони давали в горах біля озера Рютлі:
“Наш цей край, ми їм століття володіли,
І щоб чужий слуга з’явився до нас
І ланцюги нам наважився кувати?
І нас ганьбив на рідній землі?
Та хіба немає захисту проти гніту?
Ні, є межа насильству тиранів!
Якщо всі випробувано кошти,
Тоді разючий залишається меч.
Ми блага вищі маємо право
Обороняти. За батьківщину стоїмо,
Стоїмо за наших дружин і за дітей!”.
Нажаль, до часу, Вам не вдається знайти опору австрійській владі, і саме з цих причин Вас не було серед представників швейцарських кантонів, які присягали на вірність своїй Батьківщині. Та ви підтверджуєте свою гідність, адже врешті-решт приєднуєтеся до національно-визвольної боротьби. Нажаль, це рішення супроводжується Вашим моральним зламом, про який говорять ці рядки:
“Раніше я жив спокійно і безтурботно…
В одних лише звірів стріли я пускав.
Далекий був від думки я про вбивство…
Це ти життя мені мирне схвилював.
Ти сам мене і жорстокості навчив…”.
Ваш образ був відомий по всій Європі, зокрема в Україні, вже на початку ХІХ століття, бо багато творів Вашого автора вже тоді було перекладено українською та іншими мовами. Ви стали зразком борця за свободу та незалежність для багатьох моїх співвітчизників у різні часи, а Ваш образ надихнув багатьох письменників на створення героїчних оповідей про боротьбу народів з їхніми загарбниками. В український літературі аналогію з вашою п’єсою можна провести з поемою видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка “Гайдамаки”.
На закінчення свого листа хочу подякувати Вас, Вільгельме Телль за те, що Ви існували, за те, що ви надихали нащадків на подвиги та захист своєї рідної Батьківщини. За все вам велике спасибі! Щастя Вам і прощавайте!
З повагою…”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)