Літературна Україна
“Літературна Україна” – щотижнева газета, орган правління СПУ. Заснована 1927 у Києві (в різні часи виходила у Харкові, Луганську, Уфі, Москві) як орган ВУСППУ (до 1934). Мала назву “Літературна газета” (до 1962), друкувалася також під назвою “Література і мистецтво” (1941-45). Обов’язки головного редактора “Л.
У.” виконували Б. Коваленко, І. Ле, П. Усенко, І. Кочерга, Л. Новиченко, А. Хижняк, Д. Цмокаленко, П. Загребельний, І. Зуб, В. Виноградський, А. Хорунжий, П. Перебийніс, Б. Рогоза, нині – В. Плющ. На її сторінках з’являлася інформація про творчу діяльність письменства України, хроніка культурно-мистецького життя, друкувалися нові літературні твори, критичні статті та рецензії, велися дискусії тощо. В різні періоди “Л.
У.” виконувала і невластиві для такої газети функції, зокрема, була провідником інтересів компартії в мистецтві. Разом з тим, особливо наприкінці 80-х, розгорнула активну діяльність за розбудову незалежної України, публікувала твори “розстріляного відродження” та української еміграцїї і діаспори.
Related posts:
- ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА Літературна критика (від грец. &;#954;&;#961;Ι&;#964;Ι&;#954;&;#942; – здатність судити, розглядати, оцінювати) як складова частина літературознавства має своїм завданням давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літературна критика призначена для письменників та читачів. Першим вона допомагає усвідомити вимоги дійсності до їхньої творчості, а другим – виробити певні […]...
- Літературний період, або Літературна доба (епоха) Літературний період, або Літературна доба (епоха) – фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури (у зв’язку чи поза зв’язком з епохальними моментами історії краю), котрі виразно відрізняють його від попереднього і наступного (позитивістський, або реалістичний, Л-п. від модерністського тощо). Л-п. – вихідне поняття в історико-літературній періодизації. Характеризують Л-п. його ознаки: літературні напрями […]...
- Друг “Друг” – літературно-науковий і громадсько-політичний журнал-двотижневик студентського товариства “Академический кружок”. Виходив у Львові 1874-77 спочатку як орган “москвофілів”, а з 1876, після приходу до редколегії І. Франка та М. Павлика, – як орган демократичної молоді. Важливу роль у демократизації журналу відігравали листи М. Драгоманова до редакції. В журналі друкувалися звіти про діяльність студентських товариств, громадські […]...
- Нова Україна “Нова Україна” – літературно-науковий, громадсько-культурний і політичний журнал, виходив з 1922 у Празі спочатку як двотижневик, а пізніше як місячник за редакцією В. Винниченка, М. Шаповала, згодом до редколегії увійшли Н. Григоріїв, С. Довгаль, Б. Залевський, М. Мандрика. Журнал був органом “української демократії, передовсім соціалістичної”. Відкривав свої сторінки для вільної дискусії “соціалістів усякого світогляду і […]...
- БІБЛІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Бібліографія літературна (від грец. &;#946;Ι&;#946;&;#955;&;#943;&;#945; – книги і &;#947;&;#961;&;#940;&;#966;ω – пишу) – наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства. Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який […]...
- Громадський голос “Громадський голос” – газета, що з різною періодичністю та під різними назвами (“Новий громадський голос”, 1904-05) виходила у Львові (1895-1939). У 1910 обов’язки головного редактора “Г. г.” виконував М. Павлик. При газеті виходила “Бібліотека “Громадського голосу”” (1906-10), де з’явилися твори І. Франка, Леся Мартовича та ін. На сторінках “Г. г,” друкувалися І. Франко, М. Павлик, […]...
- Спілка письменників України (СПУ) Спілка письменників України (СПУ) – літературна організація України, яка об’єднує письменників, літературних критиків, літературознавців, створена 1934 як складова частина Спілки письменників тогочасного СРСР. Мала назву СРПУ (Спілка радянських письменників України). Вищий орган СПУ – з’їзд, виконавчий – правління. В різні часи СПУ очолювали І. Кулик, А. Сенченко, О. Корнійчук, М. Рильський, М. Бажан, О. Гончар, […]...
- Діло “Діло” – газета, орган “народовців”, виходила 1880-1939 з різною періодичністю, іноді – під різними назвами (“Громадська думка”, “Громадський вісник”, “Українська думка”, “Український вісник”, “Свобода”). Обов’язки редакторів виконували В. Барвінський, Д. Гладилович, Ю. Романчук, І. Белей та ін. Свого часу (1880 та 1883-85) тут працював І. Франко. Попри те, що газета широко висвітлювала громадсько-політичне та національне […]...
- Літературна казка. Мійоко Мацутані “Песик Сіро”. Узагальнення знань за розділом “Літературна казка” ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи 3 КЛАС КАЗКА – ВИГАДКА, ТА В НІЙ… Урок 12 Тема. Літературна казка. Мійоко Мацутані “Песик Сіро”. Узагальнення знань за розділом “Літературна казка” Мета: ознайомити учнів з літературною казкою японської письменниці; показати на основі прочитаної казки, що добро, людська праця, чесність, вдячність, вірність завжди у людей в пошані, а такі риси, […]...
- Маяк “Маяк” – літературно-науковий журнал, виходив у Петербурзі (1840-45) за редакцією С. Бурачка та П. Корсакова. На сторінках “М.”, де друкувалися художні твори та статті з проблем історії чи кораблебудування, чимало місця відводилося україніці. Тут були видруковані твори Т. Шевченка (поема “Безталанна”, уривок з драми “Никита Гайдай”), О. Кореуна (“Могила”, “Кохання” та ін.), Г. Квітки-Основ’яненка (“Перекотиполе”, […]...
- ІСТОРІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Історіографія літературна (від грец. Ι&;#963;&;#964;&;#959;&;#961;&;#943;&;#945; – розповідь про минуле і &;#947;&;#961;&;#940;&;#966;ω – пишу) – допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадження знань з основних літературознавчих дисциплін – теорії літератури, історії літератури й літературної критики. Матеріалом цієї науки є також літературні джерела, присвячені творчості письменників і літературознавців. Солідні літературознавчі праці починаються, як правило, […]...
- Літературна спілка “Чернігів” Літературна спілка “Чернігів” – громадське об’єднання, утворене групою літераторів М. Чернігова у серпні 1992. Ініціатором виступив М. Ткач, обраний головою спілки. Спілка – незалежна від офіційної, зареєстрована, має свій статут. Вона нараховує близько 25 членів. Провідну роль у її діяльності. відіграють такі літератори, як В. Струтинський, М. Ткач, В. Савенок, В. Салон, В. Шкварчук та […]...
- Літературна спадщина І. Нечуя-Левицького Тематика творчості Нечуя-Левицького дуже різнобарвна. Він є автором антикріпосницької повісті “Микола Джеря” (1878), повістей: “Бурлачка” (1880) – про життя заробітчан, “Хмари” (1874), “Над Чорним морем” (1893) – про діяльність української буржуазної інтелігенції. Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори “Кайдашева сім’я” (1879), “Старосвітські батюшки та матушки” (1881), “Афонський пройдисвіт” (1890). Нечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія “На кожум’яках”, […]...
- Літературна дискусія Літературна дискусія (лат. discussio – дослідження, розгляд) – публічні обговорення назрілих, звичайно спірних питань про шляхи розвитку літератури чи історико-теоретичних проблем, зумовлені потребою пошуків істини. Л. д. незрідка виявляла поворотні пункти у складній еволюції естетичної свідомості в досить широких загальноєвропейських та світових масштабах, як, принаймні, бурхлива полеміка між прихильниками романтичної художньої концепції (А. та Ф. […]...
- Літературна творчість – Улас Олексійович Самчук Улас Олексійович Самчук (1905-1987 pp.) Літературна творчість Дослідники поділяють творчість Самчука на два періоди: I. Воєнний – 1938-1944 pp. (репортерська, редакційна діяльність); II. Повоєнний, який ділиться на два часові відтинки: – 1945-1948 pp. (МУРівський період); – осінь 1948 р.- до кінця життя ( “канадський” період). “Ось моя власна історія, – писав він 1 серпня 1945 […]...
- Русалка “Русалка” – тижнева літературна газета, що видавалась у Львові з січня по квітень 1866 (вийшло 12 номерів) за редакцією сина М. Шашкевича – Володимира. Одне з центральних місць газета відвела матеріалам, присвяченим пам’яті Т. Шевченка: поезії В. Шашкевича і К. Климковича “Тарасові на вічную пам’ять”, О. Кониського “Пам’яті великих. В роковини смерті Т. Шевченка”, різноманітна […]...
- За марксо-ленінську критику “За марксо-ленінську критику” – критично-літературний журнал, що виходив у Харкові (1932-34) замість свого попередника – часопису “Критика” як видання ДВОУ за редакцією В. Коряка. З 1934 і впродовж 1935 – орган СРПУ (редактор С. Щупак). Публікував нариси про творчість М. Коцюбинського, П. Грабовського, А. Головка, П. Панча, І. Микитенка та ін., рецензії на твори П. […]...
- Літературна критика Літературна критика (грецьк. critita – судження) – відносно самостійний вид творчої діяльності, спирається на практичний тип мислення задля поцінування художньої своєрідності нових літературних творів, їх естетичної вартості, виявлення провідних тенденцій літературного процесу. Зважаючи на здобутки теорії та історії літератури, обслуговуючи поточний літературний процес, Л. к. традиційно вважається складником літературознавства. Л. к. дає специфічне “знання літератури”, […]...
- ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА Літературна казка – це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей. У ній неймовірне чудо відіграє роль сюжетотвірного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів. Фольклорний канон по-різному зберігається […]...
- Вісті “Вісті” – щоденна газета, видавалася у Харкові з 1918 як орган ради робітничих депутатів, з серпня 1919 – орган ВУЦВК. Виходила спочатку російською, а з 1921 – українською мовою. Першими її редакторами були В. Блакитний, Є. Кас’яненко. Особливої популярності сягнула в період так званої “українізації”, друкуючи твори Остапа Вишні, В. Блакитного, В. Сосюри, Ю. Смолича, […]...
- Західна Україна “Західна Україна” – літературна організація. Діяла в 1925-33 у Харкові та Києві. Спочатку як секція спілки селянських письменників “Плуг”, а з квітня 1926 – як окрема літератур-но-мистецька спілка, що об’єднувала понад 50 письменників та художників, здебільшого вихідців із західноукраїнських земель, на той час окупованих Польщею, Румунією, Чехо-Словаччиною, а також письменників, що й далі жили на […]...
- Життя літературне Життя літературне – сукупність суспільних явищ, що зумовлюють певну літературну епоху. Ж. л. охоплює всі суспільні Інституції літературної епохи, котрі є підгрунтям творчої діяльності й спілкування письменників, критиків, видавців, читачів. Ж. л. визначає рівень літературної культури епохи, панівні в даному середовищі смаки, уподобання, вартості, суспільне становище письменника, підтримку його з боку суспільних організацій, приватних осіб […]...
- ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ ТУРБАЦБКИЙ ЛЕВ (07.06.1876, с. Джурин, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 08.02.1900, Львів) – літературний критик, журналіст, публіцист. Навчався в Коломийській і Станіславській гімназіях та на юридичному факультеті Львівського університету. По закінченні навчання мав юридичну практику й журналістську роботу, брав активну участь у діяльності русько-української радикальної партії, а згодом – польської соціал-демократичної партії. За виступи […]...
- Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г. треба відрізняти від тих літературних об’єднань, котрі є спільнотою економічною, професійною чи товариською й не мають спільної естетичної програми. Л. […]...
- Бджола “Бджола” – літературно-науковий місячник, виходив у Львові 1908 за редакцією М-Венгжина. Протягом січня-грудня з’явилося десять номерів. Містив художні твори переважно молодих письменників Галичини, Буковини, Наддніпрянщини. Кращі з них – вірші, новели, драматичні твори С. Яричевського (“Передсмертна помста”), М. Козоріса (“Гробар”), М. Яцківа (“Тихий світ”), Христі Алчевської (“Вернись до мене, тихий раю”), Наталки Полтавки (“Такий, як […]...
- М. ГОГОЛЬ. ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ. РОМАНТИЧНА УМОВНІСТЬ ОПОВІДАННЯ “ВЕЧІР ПРОТИ ІВАНА КУПАЛА” Тема. М. ГОГОЛЬ. ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ. РОМАНТИЧНА УМОВНІСТЬ ОПОВІДАННЯ “ВЕЧІР ПРОТИ ІВАНА КУПАЛА” 1. М. Гоголь свій твір “Вечір проти…” називає… А Незвичайною подією. Б Напівлегендою. В Видуманою пригодою. Г Бувальщиною. 2. Хома Григорович не любив… А Бідних людей. Б Будь-яких лестощів. В Переповідати одне й те ж. Г Тих, хто його критикував і висміював. 3. […]...
- Літературна казка. Вільгельм Гауф “Карлик Ніс” ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи 3 КЛАС КАЗКА – ВИГАДКА, ТА В НІЙ… Урок 7 Тема. Літературна казка. Вільгельм Гауф “Карлик Ніс” Мета: ознайомити учнів з казкою “Карлик Ніс” німецького казкаря Вільгельма Гауфа; показати історію боротьби зі злими чаклунськими силами; закріплювати знання учнів про основні ознаки чарівної літературної казки; удосконалювати вміння визначати частини казки, виразно читати […]...
- Літературознавство і критика Літературознавство і критика У зв’язку з пожвавленням літературного життя в Україні зароджується літературознавство. Саме на ці роки припадає бурхливий розвиток літературної критики, яка в 60-ті роки стає окремою галуззю літературної діяльності. В умовах переслідування української культури, заборони української мови та української видавничої справи провідна роль у розвитку цих напрямків суспільної діяльності належала російській критиці, яка […]...
- ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) ВУСПП(Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – літературна організація, заснована на Всеукраїнському з’їзді пролетарських письменників (Харків, 25-28 січня 1927) за ініціативою компартії задля протистояння пробільшовицьких письменників ВАПЛІТЕ, “неокласикам”, МАРСу. Найактивніші члени ВУСППу: Б. Коваленко, О. Корнійчук, І. Микитенко, І. Кулик, В. Коряк, Іван Ле, М. Шеремет, П. Усенко, М. Доленго та ін. Організація, займаючись не так творчою, […]...
- Слово і час СІЧ “Слово і час” (“СІЧ”) – журнал Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України та Спілки письменників України. Заснований у січні 1957 під назвою “Радянське літературознавство”, перейменований з січня 1990. Першим головним редактором був О. Білецький. Згодом журнал очолювали І. Дзеверін, В. Бєляєв, у наш час – В. Дончик. У редакції в різний час працювали І. […]...
- ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст. Два століття тому, на початку XIX ст., поети знову зацікавилися жанром балади. Вони по-новому відкрили для своїх читачів ті давні часи, сповнені казкової незвичності, подвигів шляхетних лицарів, коли дійсність і уявлення химерно перепліталися. Літературна балада у Європі зберігає традиційну форму. Так, у Франції на початку XIX ст. існує розподіл: […]...
- Світ “Світ” – літературно-науковий тижневик, виходив у Львові протягом 1906-07. Видавець В. Будзиновський. Редакційна колегія: В. Бірчак, П. Карманський, О. Луцький, М. Яцків (1906), далі редагував В. Будзиновський. Спершу був органом угруповання “Молода муза”, пропагував теорію високого мистецтва, основне місце в ньому займали твори Ольги Кобилянської, П. Карманського, О. Луцького, Б. Лепкого, В. Пачовського, М. Яцківа, […]...
- Терем “Терем” – літературно-художній збірник, упорядкований Ф. Федорцівим, виданий накладом видавництва “Шляхи” у Львові, 1919. Містить поезії, новели, оповідання, літературно-критичні огляди нових видань, рецензії, статті з питань мистецтва. Поезія репрезентована творами С. Руданського, С. Чарнецького, О. Жихаренка, циклом віршів П. Карманського “Галицький пейзаж”, М. Козинського “Тремтіння”, проза – новелами та оповіданнями М. Яцківа (образки “Скам’яніла країна”, […]...
- Літературна спадщина І. С. Левицького Понад п’ятдесят років віддав І. С. Левицький творчій праці, написавши за цей час більше п’ятдесяти прозових творів: романів, повістей, оповідань, нарисів, гуморесок. Тематику цих творів становить життя різних верств населення України від часів кріпацтва до початку XX століття. Насамперед письменник широко зображає життя селянства в таких творах, як “Дві московки”, “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”, “Бурлачка”, […]...
- В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи Україна Хтось згадає безкраї пшеничні лани і блакитне чисте небо – і перед ним постане прекрасна Либідь або безстрашний Святослав. Комусь будуть вчуватися пісні Марусі Чурай. А хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід. Рідну Батьківщину оспівувало не одне покоління поетів і прозаїків. їй присвячували свої картини художники. Україно, ти для мене диво, […]...
- Київ “Київ” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал, орган СПУ і Київської письменницької організації. Виходить із січня 1983 у Києві. Головним редактором був В. Дрозд, з 1986 – П. Перебийніс. Популяризує твори вітчизняної літератури, друкує публіцистичні, критичні, культурно-мистецькі матеріали, статті з народознавства, історії України і Києва, української культури, хроніку з життя української діаспори. На сторінках журналу у […]...
- ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА Українська література 6 клас ПІСНІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА Ще не вмерла Україна, Згинуть наші вороженьки, Ні слава, ні воля, Як роса на сонці. Ще нам, браття українці, Запануєм і ми, браття, Усміхнеться доля. У своїй сторонці. Станем, браття, всі за волю, Чорне море ще всміхнеться, Від Сяну1 до Дону2, І Дніпро зрадіє, […]...
- Україна у творчості О. Довженка (за твором О. Довженка “Україна в огні”) І. О. Довженко – найвидатніший митець і культурний діяч світу, класик українського мистецтва і літератури, носій ідеалів добра і краси. II. Кіноповість “Україна в огні” – твір про трагедію українського народу за часів фашистської навали. 1. Україна – центральний образ твору (любов О. Довженка до рідної України; відбиття у кіноповісті найтяжчих сторінок Великої Вітчизняної війни […]...
- Літературна діяльність Костянтина Михайловича Симонова К. М. Симонов (1915 – 1979). Літературна діяльність Костянтина Михайловича Симонова була різноманітною. Він писав повісті й романи, публіцистику й п’єси, кіносценарії й літературознавчі дослідження. Однак починав Симонов з віршів, і довгий час у свідомості читача він був насамперед поетом. Те, що відбулося з його віршами в роки Великої Вітчизняної війни, – рідкий випадок у […]...
- Літературна спадщина Нерваля Літературна спадщина Нерваля велика за обсягом і досі повністю ще не зібрана й не опублікована. Він працював у різних жанрах, писав поезії, повісті й оповідання, драми й оперні лібретто (останні в співпраці з О. Дюма), подорожні нариси й публіцистику. Постійно страждаючи від матеріальної скрути, а то й впадаючи в злидні, Нерваль активно співробітничав у паризькій […]...