Літературно-естетична орієнтація України: погляд Сергія Жадана
(народився 1974 року)
Народився на Старобільщині Луганської області. Закінчив філологічний факультет Харківського державного педагогічного університету
Їм. Г. С. Сковороди. Мешкає в Харкові.
Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок “Рожевий дегенерат” (1995), “Цитатник” (1995), “Генерал Юда” (1995), “Пепсі” (1998) та ін. Член Асоціації українських письменників.
Літературно-естетична орієнтація України: погляд Сергія Жадана
Відродження вітчизняної культури на початку минулого століття зактуалізувало проблему її естетичної
На сьогодні це питання не втратило своєї злободенності. Найновіші варіанти його розв’язання належать українським митцям 1990-х, серед яких чільне, ледь не культове місце належить харків’янину Сергієві
Натомість образ Сходу, найчастіше втілений в образі Китаю, прочитується як колиска найціннішого – релігійного досвіду людства. Однак через те, що традиційні релігії (церковне християнство чи буддизм) є “гамівною сорочкою” сучасної цивілізації (збірка “Генерал Юда”), Сергій Жадан пропонує творення міфології як нової релігії шляхом руйнування-перетлумачення релігійних образів-конструкцій (святий Георгій, Ісус Христос, Марія, Юда, Будда) та знакових постатей українців (Тарас Шевченко, Михайль Семенко, Богдан-Ігор Антонич, Володимир Сосюра). Отже, поет висуває містичний Схід як естетичний взірець української культури (поезії “Кода”, “Блюз мандрівного копача”);
Мандрівка крізь села й міста.
Ночівлі в степах і покоях.
Нехай відсутня мета –
Відсутність її впокоює. (… )
Сліди чортячі та кінські
Вели нас в якусь оману.
Пливли в степах українських
Сині китайські тумани.
І чари спокус – що поробиш –
Ми мали до них охоту.
Лягали на присмерк Європи
Рожеві світанки Сходу.
Проте у проблемі літературної орієнтації України не менш значущим є внутрішній аспект: сама здатність народу до вибору свого шляху. Як зазначає Анна Біла, “Україна – це… приреченість бути причетним до банального світу… а відчувати свою приреченість є станом і шанованою ознакою ментальності. (… ) Межі, кордони, пороги – один з найулюбленіших поетичних рядів С. Жадана. Ряд символізує прагнення дороги, руху (часто обігрується як ще одна ментальна риса українців) і неможливість переступити через власну пасивно-консервативну етнопсихологічну обмеженість…
Відчуття дороги, проте, прогнозує кінцеву зупинку. Дорога, прочитуємо, передбачає смерть, а не Європу. (… ) Україна – це
Недо-країна, простір недосконалості. (… ) Персонажі, які прагнуть подолати реальні межі, кордони… і смертю не годні їх попрати”. Критичний струмінь щодо української вдачі у поезії Жадана настільки напружений, що дав змогу деяким коментаторам побачити у збірці “Балади про війну і відбудову” мало не “антиукраїнську” налаштованість (Олександр Пасічний). Проте в найновіших поезіях митець, замість нарікати на ментальні проблеми українців, акцентує здатність до непідробного кохання як головну конструктивну силу:
… країна, в якій я живу,
Можливо, саме тому і не розвалилась,
Що в ній іще кілька людей
Люблять одне одного – без істерики
І презервативів, просто
Перемовляються якимись словами,
Зустрічаються десь на вулиці
(цикл “Китайська кухня”).
Вибір “шляху” української культури відбувається на трьох рівнях: нації, покоління, особистості. Перед українським етносом це питання постає у вигляді трагічної дилеми “патріотизм / еміграція”, де вірність нації – важкий хрест, а еміграція тлумачиться як зрада Батьківщини “І надійно сховані золоті червінці, які тягнули на дно, / зводячи на пси твій потяг вирватися за межі Вітчизни” (“Якось-таки ти виріс… “), абсурдна спроба протистояти долі (“Цитатник”), аналог самогубства (“Іммігрант зонг”) або нонсенс для внутрішньо вільної людини (“Берлін, який ми втратили”). Поет виступає речником покоління, відчуваючи його відчайдушне намагання знайти смисл життя і можливість самопосвяти в байдужому світі, саморобну героїку “революції”, “війни” (“Пластунка N”), прагнення великих звершень у “десятий рік революції” (“Авіахем”), висуваючи соціалістичних (Ернесто Че Гевара, Мао Цзедун) або ісламських екстремістів (бін Ладен) як романтизований приклад політичної волі.
Особистість – ліричний герой – проходить еволюцію від неформального політичного ідеолога до власне письменника. Для нього цей вибір полягає в необхідності визначитися не з географічними, а з духовними межами свого існування, знайти своє призначення й свободу. Для митця, літератора – це перш за все можливість вільної творчості: “- Слухай, – спитав я, коли пиво вже закінчувалось і Руді так само закінчив розповідь про одну свою персональну виставку в 70-ті в Ірландії, – а чому ти не повернувся на батьківщину? – Знаєш, – він поставив склянку на стіл, – я думав вертатись.
Але в якийсь момент збагнув, що це не буде повернення, це буде нова еміграція. Я, взагалі-то, не космополіт, однак зрозумів тут таку річ – насправді простір не поділяється на свій або чужий, простір буває або вільний, або замкнутий, розумієш? Мені насправді… де я живу, головне – як я живу.
А тут я живу так, як мені хочеться” (“Берлін, який ми втратили”).
Порятунок від культурної асиміляції поет убачає в наявності пам’яті: політичної, естетичної, історичної, суспільної, особистої. Пам’яті, покоління для нього – плин свідомості, спогади-фантазії й відчуття “духу часу”. Історична пам’ять є ознакою особистості, творця, громадянина; “в теплій, щирій інтонації Сергій Жадан з любов’ю творить каталог пам’яті, куди входять знайомі з дитинства міські краєвиди з музеєм мотлоху радянського побуту. Та реалії минулого викликають вже подяку і пошану, а не зневажливо-іронічну погорду, як в деяких ранніх творах. Бо там – в глибині історії – відбувається таїнство синівської любові, що дає сили і наснагу жити зараз” (Любов Березовчук). У такий спосіб, Сергій Жадан, один із найяскравіших представників “дев’яностиків”, закликає до літературно-естетичної орієнтації на Схід як джерело релігієтворчого потенціалу – сили побудови новітнього світу, виявляючи стосунок до теорії “азіатського ренесансу”, а отже, до потужної традиції української літератури. “Революційний”, дещо провокативний характер діяльності й мислення наймолодших літераторів (того ж Жадана) пояснюється відчуттям літературного життя як живого організму, коли сьогодні ж можливо все докорінно змінити.
У тім і перевага літпроцесу-події, що його учасники – живі письменники – ще не перетворилися на любий серцю архівіста препаративний матеріал.
Related posts:
- Своєрідність стилю та мотивів поетичних творів Сергія Жадана Сміх, що має до мене назавтра прийти, Розпізнаю сьогодні поміж плачу я. За хвилину до того, як з’явишся ти, – Я тебе передчую. Сергій Жадан Сергій Жадан став відомим сучасним читачам насамперед як один із засновників літературної корпорації харківських поетів “Червона Фіра” (1991), до якої належали також Р. Мельників і І. Пилипчук. У своїй творчості […]...
- Естетична функція кольору в романах Павла Загребельного Реферат на тему: Естетична функція кольору в романах Павла Загребельного Семантику кольору можна розглядати на чотирьох рівнях: міфічному, символічному, знаковому, образному. Не вдаючись до характеристики кожного з них, зауважимо, що ми будемо говорити про колір як про символ. Естетична функція символу у Павла Загребельного має свої особливості. В основі естетичного ідеалу цього терміна лежить загальнонародна […]...
- “Я України сни, України… ” (сторінками “Щоденника” Олександра Довженка) Я молитись мушу За Україну, за народну душу… П. Куліш Творчість Олександра Довженка – явище масштабне, багатогранне, має світове значення. Тільки та людина, яка глибоко любить свій народ і живе його болями, може так талановито відобразити історичну долю нації. Яскраві спалахи Довженкової уяви були невпокореними, могутніми, і повністю пригасити їх не вдалося навіть витонченій у […]...
- Кларнетизм – світоглядно-естетична концепція Павла Тичини Кларнетизм – світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо. Термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини й походить від назви його збірки […]...
- Акмеїзм, його естетична і художня своєрідність Акмеїзм – це напрям, що зародився в російській поезії в 1910 р. як альтернативний символізмові в момент його кризи і розколу. Це був час, коли “поетична молодь уже чітко усвідомлювала, що далі танцювати на її символічному канаті над прірвою всесвіту не тільки ризиковано, але й даремно, оскільки глядачі, яким надоїли сонця й зірки з картону, […]...
- Мій погляд на конфлікт п’єси М. Куліша “Мина Мазайло” Доля української мови, як і доля нації, в усі часи складалась непросто. Які тільки культури не намагалися підім’яти їх під себе й поглинути. Українську мову не визнавали (“не было, нет и быть не может”), калічили неправильною вимовою, призначали для хатнього чи провінційного вжитку, надмірно вживали іншомовні слова, хоч не бракувало українських синонімів. У роки радянської […]...
- Естетична цінність Естетична цінність – здатність будь-якого явища, насамперед творів мистецтва, викликати естетичне почуття, давати людині духовно-інтелектуальну насолоду (втіху), збагачувати її внутрішній світ. Така здатність зумовлена якостями, властивостями, особливостями тих явищ, які їм притаманні і мають значення, смисл для людини. Е. ц. художнього твору як цілісної структури відчувається читачами по-різному, але при цьому є один індикатор – […]...
- Любов до України в поезії М. Рильського (2 варіант) Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє – це вічні теми, яких торкалися письменники всіх часів і народів. У радянські часи писати твори, в яких би висловлювалася любов до України, до її народу було неможливо, це б дорівнювало балансуванню на краю глибокої прірви. Розквіт творчості Максима Рильського припав […]...
- Літературно-музична композиція за творчістю В. Симоненка Сценарій Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ В. Симоненко (Літературно-музична композиція за творчістю В. Симоненка) Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ ПІД ШАЛЕНСТВОМ ВЕСНЯНИХ ЗЛИВ В. Симоненко (Літературно-музична композиція за творчістю В. Симоненка) Шкільний зал прибраний під українську світлицю – квітами, рушниками, вишивками. На стіні – портрет В. Симоненка, під ним […]...
- Біографія Сергія Параджанова Незвичайна доля режисера Сергія Параджанова пелеплетена мереживом слави й неприйняття, радості й смутку, любов’ю та ненавистю. Як писав талановитий кіномитець, у нього було три батьківщини: народився у Грузії, працював в Україні, готувався померти у Вірменії. З кожної нації він брав те найкоштовніше, що підносило людину на новий щабель духовності. У творчому доробку майстра фільми: “Цвіт […]...
- Євген Плужник: власний погляд на навколишній світ Бачив життя до останнього Дна сотнями ран! Євген Плужник Серед тих, кому судилося “Розстріляне Безсмертя”, постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 років (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, він був заарештований і засланий до концтабору на Соловки, там і помер. Скільки їх, молодих, талановитих, люблячих світ і життя, розтоптав чобіт сталінських інквізицій?! […]...
- “Я України син, України…” (сторінками “Щоденника” Довженка) Яскраві спалахи Довженкової уяви були невпокореними, могутніми. Повністю пригасити їх не вдалося навіть витонченій у своїй жорстокості тоталітарній системі. Про це розповідають сторінки “Щоденника” – цього пекучого клубка філософських роздумів, сум’яття, жорстоких розчарувань, болю, відчаю, пристрасті і великої любові. В ньому жива, не притрушена пилом часу та історичної брехні дута Митця і Людини. “Якщо вибирали […]...
- Образ України в поезії В. Симоненка Я… з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені живу! В. Симоненко. “Україні” У шістдесяті роки XX століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів – І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – цих загальнолюдських ідеалів, за якими […]...
- Мій погляд на Євгена Онєгіна Коментатори “Євгенія Онєгіна”завжди намагалися вгадати, що значить у Пушкіна магічний кристал як реалія. Припускали скляну кулю, виріб з прозорого каменю, дзеркало, навіть чорнильницю. Однак для нас важливіше символічна сторона пушкінського образу. Для самого Пушкіна це могла бути опредмечена метафора творчого задуму чи романного тексту. Для нас – пушкінський текст, озвучувані в кристалічній решітці структури. Книга […]...
- Народний поет (лірика Сергія Єсеніна) Великий російський поет, дивно музичний, народний у самому щирому значенні цього слова, Сергій Єсенін, як ніхто інший, вплинув на російську культуру. Він прожив усього тридцять років, але зроблене ним навіть важко оцінити. Уродженець села Константінова, Сергій Єсенін з дитинства чув безліч народних пісень і частівок, знавцем яких був його дід. Безліч пісень і сказань знала […]...
- Андрій Малишко – Поетичні твори. Літературно-критичні статті К.: Наукова думка, 1988. – 738 с. Ім’я Андрія Малишка вже давно й по праву вписане в історію української і всієї радянської багатонаціональної літератури. Але це аж ніяк не означає, що його художня спадщина належить історії,- краще з його доробку живе активним життям сьогодні і житиме завтра, бо не втрачає з плином часу, тієї ідейно-естетичної […]...
- Кобзар – символ України (“Тарасова ніч”) – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Кобзар – символ України (“Тарасова ніч”) Кобзарі були творцями традицій, дум. складали історичні, героїчні пісні та передавали їх нащадкам. Своє мистецтво вони виявляли супроводом – грою на кобзі, лірі або бандурі. Звідси і назви народних співців – бандуристи, […]...
- Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – 30-х рр. XX ст. в Україні Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Термін “розстріляне відродження” вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, уживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-1930-х рр. За це десятиліття […]...
- Тема України і революції в поезіях П. Тичини Події 1917 року сколихнули всі верстви суспільства. Невизначена, тривожна ситуація сповнювала серце Павла Тичини, хвилювала душу молодого поета, збуджувала порив до творчості. Павло Тичина щиро вірив у національне й соціальне визволення рідної України. Тому у важкі часи народження української державності і незалежності був з трудящим людом, жив його надіями і сподіваннями. Віра в перемогу, щира […]...
- “Я України сни, України…” (сторінками “Щоденника’ Олександра Довженка) Я молитись мушу За Україну, за народну душу… П. Куліш Творчість Олександра Довженка – явище масштабне, багатогранне, має світове значення. Тільки та людина, яка глибоко любить свій народ і живе його болями, може так талановито відобразити історичну долю нації. Яскраві спалахи Довженкової уяви були невпокореними, могутніми, і повністю пригасити їх не вдалося навіть витонченій у […]...
- Формування літературно-естетичних поглядів Г. Квітки-Основ’яненко Григорій Федорович Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і перший класик художньої прози. Г. Ф. Квітка народився 18(29) листопада 1778 року у дворянській родині я слободі Основа поблизу Харкова, і прожив усе своє життя у Харкові. Життя письменника було сповнене протиріч. Він вчився тільки в монастирській школі, і через патріархально-релігійне оточення на все […]...
- Біографія Сергія Єфремова Рід Сергія Олександровича Єфремова (по материнській лінії – Крамаренко, по батьківській – Охріменко) належав до духовенства. Первісне прізвище “Охріменки” було перелицьоване на “Єфремових” уже в XIX столітті: в духовних школах була тоді звичка (про неї згадує Мордовець у “Дзвонарі”) змінювати прізвища на латинський або великоруський штиб.” (А. Кримський. Життєпис і літературна діяльність С О. Єфремова, […]...
- Оригінальний погляд на світ у віршах Василя Голобородька Не так часто літературні твори викликають жваве обговорення серед моїх однолітків. А поезія Василя Голобородька викликала, якщо можна так сказати, справжній фурор. Перше, що спадає на думку, якщо виникає потреба схарактеризувати якось його творчість, – слово “дивно”. Він пише дивні й неочікувані тексти: До того ж усе в його творах є дивним і неочікуваним. Дивує […]...
- Цей неоднозначний Панько Куліш (Після знайомства з літературно-критичними матеріалами про письменника) Пантелеймон Куліш – майже загадкова постать у літературі. Бо хоча про нього й відомо багато, та все ж збагнути його як особистість дуже складно – настільки різняться оцінки критиків різних періодів розвитку історії. Мене завжди цікавили письменники, передусім, як особистості, як люди: їхня манера розмовляти, спілкуватися з іншими людьми, висловлювати своє ставлення до тих чи […]...
- Твір на суспільну тему “Київська Русь в історії України” Держава Русь зі столицею в Києві стала колисковою майбутньої держави України. Це було ще за кілька сотен років до того, як взагалі виникла назва Україна. Ще тоді були закладені основи майбутньої української культури. У Київській Русі розвивалася слов’янська писемність, створювалися історичні пам’ятки, літописи. Русичами було прийняте православне християнство, яке зберіглося в Україні дотепер. Будувалися церкви, […]...
- Твору Сергія Олександровича Єсеніна Поет бачить порятунок у поверненні додому, тільки на природі, у неосяжних рідних полях може знайти він щиросердечна рівновага, заспокоєність. Але й село тепер сколихнулося, прийшли кардинальні зміни, і Єсенін допитливо вдивляється в обличчя земляків, вслухується в них нехитрі мовлення От бачу я: Недільні селяни У волості, як у церкву, зібралися Корявими, немитими мовленнями Вони свою […]...
- Перший президент України Перший президент України Михайло Грушевський, безперечно, є великим сином українського народу. Це найвидатніший історик, перу якого належать дев’ять томів великої історії України. Таке історичне дослідження досі мають лише деякі великі народи. Заслуга М. Грушевського в тому, що він високо підніс українську науку. Його праці й досі пробуджують національну свідомість народу. Не випадково саме М. Грушевський […]...
- Маніпуляція людьми у рекламі: науковий погляд В українських реаліях, отримавши свободу рекламного простору на початку 90х років, рекламісти спершу “схопились” за маніпулятивні технології в рекламі. Це може бути пов’язане з тим, що в радянських умовах суворої державної монополії як в товарній, так і політичній та соціальній рекламі, за умов відсутності конкуренції, культура реклами практично не розвивалася. Після того, як в країну […]...
- Любов до України в поезії М. Рильського Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє – це вічні теми, яких торкалися письменники всіх часів і народів. У радянські часи писати твори, в яких би висловлювалася любов до України, до її народу було неможливо, це б дорівнювало балансуванню на краю глибокої прірви. Розквіт творчості Максима Рильського припав […]...
- Ставлення поетів до України, матері Ставлення поетів до України, матері Можем вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна матір рідну вибирати… / В. Симоненко / В українській культурі образи України і матері завжди були взаємопов’язані. Високе місце матері в ній пояснюється перш за все тим, що племена на […]...
- Ціна патріотизму – смерть в ім’я народу України. Огляд творчості В. Стуса Кожен вірш В. Стуса – це крик серця, що б’ється пораненим птахом у грудях поета. Його душа не в змозі миритися з несправедливістю, а уста не мовчать: вони говорять мовою палких віршів. Не злякали вірного сина України ні заслання, ні гулагівські табори. Із сорока семи років життя В. Стус двадцять три провів у неволі, але […]...
- Феномен Нострадамуса і мій погляд на поступ технічного прогресу ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Феномен Нострадамуса і мій погляд на поступ технічного прогресу Я не вірю сучасним оракулам і ясновидцям, які пророкують близький кінець світу. 2012 року хто всерйоз, хто жартома готувалися до кінця світу, посилаючись на кінець календаря індіанського племені майя. Час від часу довірливим людям підкидають і біблійні пророцтва. Однак є людина в […]...
- Літературно-естетичні погляди Г. Сковороди Літературно-естетичні погляди Г. Сковороди I. Г. Сковорода – філософ-просвітитель XVIII століття. II. Основні проблеми філософії та творчості Г. Сковороди. 1. Проблема сутності людини. 2. Проблема людського щастя. 3. Пошуки шляху до всенародного щастя. III. Основні положення вчення філософа. 1. Пізнання себе. 2. Вибір “сродної праці”. (Суспільство, в якому кожна людина знайшла своє місце у світі […]...
- Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри “Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Кілька поколінь радянських студентів виросло з його лірикою на вустах, численні ентузіасти розносили співуче Сосюрине слово по Україні”, – писав Олесь Гончар. Натура поета у всій її щирості і глибині розкрилася у вірші “Любіть Україну”. Це сердеч-не слово […]...
- Літературно-артистичне товариство Літературно-артистичне товариство – об’єднання київських митців (письменників, музик, малярів), осередок художнього життя України на межі ХІХ-ХХ ст. Його представники (М. Лисенко, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький, Марія Заньковецька, М. Мурашко, Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська, М. Соловцов, М. Садовський, А. Купрін та ін..), пропагуючи кращі зразки мистецтва (влаштовували виставки, концерти, літературно-музичні вечори, творчі конкурси тощо), створювали художнє […]...
- Біографія Єсеніна Сергія Олександровича Народився в сім’ї селянина Олександра Никитича Єсеніна в селі Константинове Кузьминской волості (нині Рязанська область). Після закінчення земської школи батьки визначили майбутнього Поета в зі школу в селі Врятував-Клепики (1909). Бібліотеки в школі не було, звичайно з п’яти до восьми годин вечора учні готувалися до занять наступного дня, читали Пушкіна й Лермонтова, щодня ранком і […]...
- Образи України у творчості В. Сосюри Серед натхненних співців краси нашої любої і стражденної України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. М’який лірик, він підносився до висот подвижницької самопожертви заради блага рідного краю. Образ Вітчизни незмінно окрилював його фантазію та уяву, надихаючи на створення поезій, пронизаних палкою синівською любов’ю до України. Всі вони сприймаються як одкровення справжнього […]...
- Образ України в творчості сучасних українських поетів (Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, Ліна Костенка) Образ України в творчості сучасних українських поетів (Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, Ліна Костенка). Доля України, її минуле, сучасне і майбутнє – лейтмотив творчості україн-ських поетів XX ст. Ця тема стала актуальною і для наших сучасників: Д. Павличка, І, Драча, Б. Олійника, Ліни Костенко. У творах Д. Павличка образ України насамперед асоціюється із рідним […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України Де б він не був, куди б не закинула його тяжка доля, він завжди повертався до своєї рідної України, линув до неї своєю душею, до її “степів широких”, до її заквітчаних, мов чарівна дівчина, сіл, до найдорожчого для нього – до Дніпра. Він скрізь бачив її, рідну матір-Україну. І ніякі поневіряння не могли вбити ту […]...
- Фільм Сергія Бодрова “Кавказький бранець” Чеченська війна. Безсумнівно, у душі кожного з нас ще живі спогади про цю трагічну сторінку в історії нашої країни. Фільм Сергія Бодрова “Кавказький бранець”, що розповідає про долю двох російських солдатів, що потрапили в полон до чеченських бойовиків, ще раз нагадує нам про неї й змушує задуматися над тим, як огидна й дивовижна війна, наскільки […]...