ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ
ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ – визначна пам’ятка української історичної прози останньої чверті XVII – початку XVIII ст.
Ймовірно, що твір написано в м. Стародубі Романом Ониськовичем Ракушкою-Романовським (1623 – 1703) – козацьким сотником, генеральним військовим підскарбієм (1663-1668), пізніше – Стародубським священиком. Авторство приписувалося також корсунському полковникові Федору Кандибі (М. Возняк), писареві Івану Биховцю.
Оригінал не зберігся. Протягом XVIII – першої половини XIX ст. літопис поширювався у списках. Уперше надрукований
З легкої руки П. Куліша твір дістав назву “Літопис Самовидця”, бо автор, безумовно, брав активну участь у тогочасних історичних подіях.
Хронологічно літопис охоплює нетривалий період (1648 – 1702), але відображає переломний руїнний етап у долі України. За характером змалювання історичних подій твір поділяється на дві частини – історичну й літописну. Перша частина (1648- 1676) докладно розповідає про основні моменти національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, гетьманські “усобиці”, вияви колоніальної політики російського царизму
Це передусім Богдан Хмельницький – “козак розторопній в дєлах козацких воєнних и у письм бєглій”. Автор позитивно оцінює його державницьку діяльність, схвалює акт приєднання України до Росії, звеличує військовий і дипломатичний талант гетьмана. У творі натрапляємо й на негативні судження про Хмельницького, коли йдеться про його зарозумілість і гонор.
Засуджується також союз із Кримським ханством.
Самовидець був прихильником російської “протекції”. Тому гетьмани, які виступали проти Москви, дістають негативну оцінку (Іван Виговський, Павло Тетеря, Петро Дорошенко). Неоднозначне ставлення автора до Івана Брюховецького.
На Чорній раді 1663 р. літописець бачить його хитрість і підступність, але про Брюховецького-гетьмана говорить загалом позитивно. Прихильно змальовано Якова Сомка, Івана Сірка, Івана Мазепу.
Автор цікавиться й політичним життям сусідніх з Україною держав – Польщі, Молдови, Туреччини, а також Австрії, Пруссії, Швеції, Нідерландів. Певне місце приділено російській історії. Самовидець говорить про церковний розкол, селянську війну під проводом Степана Разіна, повстання стрільців 1682 р., перші реформи Петра І.
Літопис написано книжною українською мовою, трапляються полонізми, церковнослов’янізми й русизми. Часто використовуються внутрішньо-рядкові пояснення. У творі не помітно барокових прикрас, оригінальною є композиція нарисів.
Насамперед повідомляється найважливіша подія року; потім оповідається про конкретні зміни в суспільно-політичній обстановці в Україні. Наприкінці статті інколи коротко згадує про стихійні лиха. Літописом Самовидця захоплювався Т. Шевченко. Ще до публікації він міг прочитати його в рукопису – літопис було надіслано поетові на заслання. Твір вплинув на формування історичних поглядів П. Куліша.
Сюжет “Чорної ради” запозичено з літопису Самовидця.
Літ.: Левицкий О. Опыт исследования о летописи Самовидца // Летопись Самовидца по новооткрытым спискам. К., 1878; Возняк М. С. Історія української літератури: У 3 т. Львів, 1924. Т. 3. Ч. 2; Петровський М. Н. Нариси історії України XVII – початку XVTII ст.
Досліди над літописом Самовидця. X., 1930. Т. 1; Марчен – ко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К., 1959; Дзира Я. І. (Вступ, стаття) // Літопис Самовидця. К., 1971; Грицай М. С., Микитась К. Л., Шолом Ф. Я. Давня українська література.
К., 1989.
С. Лучканин
(1 votes, average: 5.00 out of 5)