ЛУКА ЖИДЯТА

ЛУКА ЖИДЯТА (р. нар. невід. – 15.10.1059 або 1060) – один із перших відомих нам представників ораторсько – учительної прози періоду Київської Русі, церковний діяч XI ст.

За походженням, імовірно, новгородець. Поставлений Новгородським єпископом за князювання Ярослава Мудрого. Відомо, що Лука Жидята ворогував із грецькими ієрархами руської православної церкви. 1055 р. на письменника звів наклеп якийсь Дудика. Луку Жидяту митрополит Сфрем викликав до Києва і ув’язнив.

Після смерті останнього у 1058 р. письменник знову повернувся до Новгорода,

де обійняв посаду єпископа.

Єдиний твір Луки Жидяти, що зберігся, – коротке “Повчання до братії” (відоме у списках XIV-XVII ст.). Він містить у собі виклад основних понять православної віри та моральних обов’язків християнина. У повчанні автор закликає своїх парафіян відвідувати церкву, благочестиво молитися, не сваритися, бути добрими, милосердними, незлобивими. Повчання Луки Жидяти засноване на біблійних заповідях.

Кінцівка твору являє собою набір різних цитат з Біблії.

За часів єпископства Луки Жидяти в Новгороді було переписано Остромирове Євангеліє, складено книгу “Тлумачних пророцтв”

і Новгородський літопис, збудовано Софійський собор.

Ліг.: Богуславский С. Поучение Луки Жидяты, по рукописам XV – XVII вв. // Изв. Отд. рус. яз. и словесности нмп. Акад. наук. 1914. Т. 18.

Кн. 2; Тимковский Р. Поучение архиепископа Луки к братии // Русскне достопамятности. М., 1815. Ч. 1; Будовниц И. У. Общественно-политическая мисль Древней Руси (XI – XIV вв.).

М., 1960.

Ю. Пелешенко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЛУКА ЖИДЯТА