ЛУКА ЖИДЯТА
ЛУКА ЖИДЯТА (р. нар. невід. – 15.10.1059 або 1060) – один із перших відомих нам представників ораторсько – учительної прози періоду Київської Русі, церковний діяч XI ст.
За походженням, імовірно, новгородець. Поставлений Новгородським єпископом за князювання Ярослава Мудрого. Відомо, що Лука Жидята ворогував із грецькими ієрархами руської православної церкви. 1055 р. на письменника звів наклеп якийсь Дудика. Луку Жидяту митрополит Сфрем викликав до Києва і ув’язнив.
Після смерті останнього у 1058 р. письменник знову повернувся до Новгорода,
Єдиний твір Луки Жидяти, що зберігся, – коротке “Повчання до братії” (відоме у списках XIV-XVII ст.). Він містить у собі виклад основних понять православної віри та моральних обов’язків християнина. У повчанні автор закликає своїх парафіян відвідувати церкву, благочестиво молитися, не сваритися, бути добрими, милосердними, незлобивими. Повчання Луки Жидяти засноване на біблійних заповідях.
Кінцівка твору являє собою набір різних цитат з Біблії.
За часів єпископства Луки Жидяти в Новгороді було переписано Остромирове Євангеліє, складено книгу “Тлумачних пророцтв”
Ліг.: Богуславский С. Поучение Луки Жидяты, по рукописам XV – XVII вв. // Изв. Отд. рус. яз. и словесности нмп. Акад. наук. 1914. Т. 18.
Кн. 2; Тимковский Р. Поучение архиепископа Луки к братии // Русскне достопамятности. М., 1815. Ч. 1; Будовниц И. У. Общественно-политическая мисль Древней Руси (XI – XIV вв.).
М., 1960.
Ю. Пелешенко
Related posts:
- Лука і Сатин в драмі Горького “На дні” Перша проблема п’єси – філософський спір про правду. Друга – що краще для мешканців нічліжки? 1) Брехня на спасіння Луки. 2) Правда Сатіна. Третя – брехня-якір, який тримає людей на “дні”. У п’єсі “На дні”. Горький показує людей, зломлених життям, приречених на загибель. Герої, їхній внутрішній світ розкривається не з вчинків, а з розмов. Кожен […]...
- Лука и Сатин в драме Горького “На дне” Первая проблема пьесы – философский спор о правде. Вторая – что лучше для обитателей ночлежки? 1) Ложь во спасение Луки. 2) Правда Сатина. Третья – ложь-якорь, держащий людей на “дне”. В пьесе “На дне”. Горький показывает людей, сломленных жизнью, обреченных на гибель. Герои, их внутренний мир раскрывается не из поступков, а из разговоров. Каждый герой […]...
- Хто правий у суперечці про правду – Лука або Сатин?(по п’єсі М. Горького “На дні”) Людина – от правда! М. Горький. На дні П’єса “На дні” була написана М. Горьким в 1902 році, напередодні першої російської революції. Вона дає яскраве подання не тільки про класовий антагонізм і соціальні виразки старого суспільства, але й про ті складні процеси розумового шумування, якими були охоплені навіть самі відсталі, неприкаяні шари народу. Головними філософами […]...
- ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) (1729, С. Мачухи, тепер Полтавської обл. (за іншими даними – Золотоноша) – 1807 р.) – давньоукраїнський письменник. Освіту здобув у домашніх умовах. 19-літнім юнаком постригся в ченці, був намісником полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. 1764 р. вирушив до Святих місць, побував на Афоні, Синаї та в Єрусалимі. Деякий час був священиком посольської церкви у […]...
- Ілон Лука Караджіале, один з найвідоміших румунських письменників Ілон Лука Караджіале, один з найвідоміших румунських письменників, народився 30 січня 1852 року в селі Хайманале, яке сьогодні носить його ім’я. Син простих людей, він був племінником Костаче, театральна діяльність якого мала великий вплив на формування майбутнього драматурга. Після закінчення початкової і середньої школи, у 1868-1870 роках, молодий Караджіале відвідував драматичні курси у консерваторії Бухареста. […]...
- Образ Луки й проблема істини й жалю в п’єсі М. Горького “На дні” Максим Горький пише свою п’єсу “На дні” в 1902. Це час, коли людське життя знецінюється, коли процвітають босяки й бідняки, що втратили віру в себе й влюдей. Герої драми – жителі костилевской нічліжки, спившиеся, що втратили надію люди, які виявилися на “дні” життя. Живучи в одному місці, вони не хочуть допомагати один одному, все людське […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- “Три правди” у п’єсі А. М. Горького “На дні” У п’єсі Горький протиставляє гуманізм помилковий, що проповідує загальна смиренність, покірність долі, і справжній гуманізм, суть якого – у боротьбі проти всього, що гнітить людини, позбавляючи його достоїнства й віри у свої сили, проти рабського життя людства. Це дві основні правди, про які сперечаються в п’єсі Лука й Сатин, – персонажі, що відразу ж виділяються […]...
- Роздуму про людину в п’єсі М. Горького “На дні” В 1902 році М. Горький створює свою другу п’єсу “На дні”. У ній письменник знову звернувся, як і в оповіданнях раннього періоду, до миру знедолених. Але задум драматурга не зводиться до зображення людей “дна”, искалеченних суспільним ладом. П’єса є жагучою й схвильованою суперечкою про людину, про різні шляхи до людського щастя. Читаючи п’єсу, ми виявляємося […]...
- КОСОВ СИЛЬВЕСТР КОСОВ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід., маєток Жировиці у Вітебському воєводстві, Білорусь – 13.04.1657, Київ) – український церковний діяч, філософ, педагог і письменник. Виходець із білоруської православної шляхта. Закінчив Віденську братську школу, навчався в Люблінській єзуїтській колегії й Замойській академії. Педагогічну діяльність розпочав у Віденській та Львівській православних школах. Влітку 1631 р. Сильвестра Косова разом з […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до різних видань, творів релігійного характеру. Його перу належить також підручник з риторики. З віршованих творів зберігся тільки панегірик Лазарю Барановичу […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО (друга половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет. Походив, очевидно, з с. Гучкова на Поділлі. Судячи з його віршів, можна напевне стверджувати, що був учителем у сільській школі. Один із майстрів так званого нищинського вірша. Його поезія – це своєрідне поєднання трагічного і комічного, вона уреальнює суто барокове замилування несталістю, мінливістю навколишнього світу. Мова […]...
- На дні характеристика образа Сатину Костянтина Сатин Костянтин – один з мешканців нічліжки, що був телеграфіст. По його власних словах, замолоду він грав на сцені, добре танцював і був веселою людиною; але, убивши людини, що обманули його сестру, потрапив у в’язницю й зовсім змінювалася. С. – картковий шулер і п’яниця, у мовленні якого іноді проявляються залишки колишньої “інтелігентності”, хоча й у […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- Азбуковники Азбуковники (від азбука) – своєрідні словники-довідники, в яких статті з різних галузей знання розміщувалися за алфавітним принципом. Спочатку в них подавалися слова іншомовного походження з докладним розкриттям значення, біблійно-церковна символіка (XIII-XIV ст.), а далі – світська інформація із зазначенням, по можливості, джерел (XVI-XVII ст). А. складали діячі братських шкіл (Лаврентій Зизаній, Памво Беринда та ін.). […]...
- Грамоти Грамоти (грецьк. hramma (hfamatos) – лист, послання) – вид ділових документів X-XVII ст. у східних слов’ян. До XIV-XV ст. писалися на бересті, дошках, пергаменті, потім – на папері. Із найдавніших пергаментних Г. до нас дійшла дарча князя Мстислава Володимировича (XII ст.). Класифікуються за змістом – дарчі, договірні, судові, уставні, купчі, митні та ін. Г. є […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
- Повчання Володимира Мономаха (СКОРОЧЕНО) Повчання Володимира Мономаха (СКОРОЧЕНО) Володимир Мономах починає свій твір поясненням, що, вже сидячи “на санях” (тобто перед смертю, оскільки покійників за звичаєм возили саньми будь-якої пори року), він хоче залишити повчальні настанови своїм дітям. Починається твір кількома цитатами зі Святого Письма, потім подається молитва до Богородиці. Тільки після цього Мономах переходить власне до повчання дітям. […]...
- Две правды о человеке в пьесе М. Горького “На дне” На чем стоит этот мир? Почему в самые горькие, казалось бы, беспросветные моменты нашей жизни вдруг появляется человек, который воскрешает нас, даруя новую надежду и любовь? Но бывают такие случаи, когда чужая жалость, чужое сострадание унижают гордых, независимых людей. Эти вопросы освещает М. Горький в своей пьесе “На дне”. Он, словно древнегреческий философ, считает, что […]...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься “Волоською”. П. Могила – вихованець Львівської братської школи, а […]...
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру 1667 р. переїхала в Красилівку поблизу Ніжина. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії та єзуїтських школах Любліна, Львова, Познані, Вільно. Для […]...
- ІІ. Старе українське письменство 9 клас ІІ. Старе українське письменство Загальна характеристика Три хронологічні періоди розвитку старого українського письменства; 1) X XIII ст.; 2) кінець XIII – початок XVII ст. (орієнтовно до 1620 р.); 3) початок XVII – кінець XVIII ст. У старому українському письменстві виділяють декілька літературних епох: – X ст. – середина XI ст. епоха монументального стилю, […]...
- Інтермедія Інтермедія (лат – intermedius – проміжний, середній) – невеличкий розважальний драматичний твір, який виконують між актами вистави. В європейському театрі пережила кілька видозмін – від коментувань дияволом і Богом попередньої дії, інтерпретацій античних сюжетів до музичних і танцювальних номерів (інтерлюдій). В українській драматургії XVII-XVIII ст., де в основному експлуатувалися старо – та новозавітні сюжети, які […]...
- БІБЛІЯ (Фрагменти) УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу (Фрагменти) Біблія – це передусім священна книга християн та іудеїв (Старий Заповіт), а вже потім пам’ятка світової літератури. Ця найстаріша книга світу, написання якої тривало з XII ст. до н. е. до II ст. н. е., містить твори різних жанрів: міфи, пророцтва, проповіді, повчання, історичні хроніки, ритуальні молитви, притчі, […]...
- Істинний і помилковий гуманізм в п’єсі Горького “На дні” Твір мистецтва, що зачіпає вічні питання, звичайно має довге життя. Чому? Тому що саме вічне завжди знаходить відгук у серцях людей, змушує задуматися про життя. Така п’єса М. Горького “На дні”. Основна проблема п’єси – проблема гуманізму. У нашому житті вона є і найбільш сучасною. У критичній літературі є формулювання: “Проблема істинного і помилкового гуманізму […]...
- Ідеї гуманізму у п’єсі М. Горького “На дні” П’єса М. Горького “На дні” була написана у 1902 році, у переломний момент для історії Росії. Автор вводить у російську літературу нового героя – люмпена, босяка, але розповідає про нього по-новому. Тема людей “дна” не нова для російської літератури: Гоголь, Достоєвський, Гіляровський зверталися до цієї теми. Сам Горький відзначав, що п’єса виявилася підсумком його майже […]...
- Перехід від язичництва до християнства – регрес чи прогрес? Масовий перехід українців до християнства стався за часів Володимира Великого в 988 році. Насправді ж звертатись до цієї релігії наші пращури почали ще за кілька десятиліть до дати прийняття християнства Руссю. Що ж було в Київській Русі до прийняття православ’я? Наші предки були язичниками. Вони вірили в багатьох богів. Найголовнішим з них був Перун-громовержець. Усім […]...
- Як співвідносяться правда і брехня в п’єсі Горького “На дні?” Дія п’єси “На дні” відбувається у похмурому напівтемному підвалі, схожому на печеру з низькою стелею, де темно, немає простору і важко дихати. Тут зібралися злодії, жебраки, каліки – всі, хто був викинутий з життя, різні за своїм звичкам, життєвому поведінки, минулого долі, але однаково голодні, змучені і нікому не потрібні. У них немає нічого, все […]...
- ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЄВЛЕВИЧ ХОМА (рр. нар. і см. невід.) – українсько-білоруський поет і культурно-освітній діяч першої половини XVII ст. Народився в Могильові на Дніпрі (тепер Білорусь). Закінчив Ягеллонський університет (Краків) близько 1625 р. У 1628 – 1632 рр. – ректор Київської братської школи. Належав до київського культурного осередку, що сформувався в 30-х роках XVII ст. навколо П. […]...
- Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило Дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН (бл. 1526, Турів? – 23.02.1608, Острог?) – видатний політичний і культурний діяч, меценат. Належав до знатного аристократичного роду. Син князя Костянтина Івановича Острозького та Олександри Слуцької. Виховувався й здобував освіту у “домоначальному граді” Острозі. Володіння великими маєтностями на Правобережній Україні й Галичині та знатне походження дали йому змогу відігравати впродовж тривалого […]...
- П’єса “На дні” – філософський твір М. Горького У ній представлені люди, кинуті на саме дно життя. Вони кинуті туди суспільством, в якому одні, маючи все, володарюють, вва тануть себе господарями життя, а інші не мають нічого і стають в’язнями своєї нещасливої долі. Отже, Горький малює нам брудну нічліжку, господарем якої є лицемірний і жадібний старий Костильов. У цій нічліжці живуть люди самих […]...
- Сутність поняття “бароко” – БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 2. БАРОКО ЯК ПЕРШИЙ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМ Ми осягаємо істину не лише розумом, а и серцем. Саме серцем ми пізнаємо перші принципи, І марно розум, не маючи в них опори, силкується їх спростувати. Б. Паскаль Людині XVII ст. відкрилася сила власного розуму, її внутрішніх можливостей. Вона намагалася проникнути […]...
- Дволика правда героїв п’єси М. Горького “На дні” У п’єсі “На дні” Горький показує людей зломлених життям, відкинутих суспільством. П’єса “На дні” – це добуток, що позбавлений дії, у ньому немає зав’язки, основного конфлікту і розв’язки. Це як би набір одкровень різних людей, тих, що зібралися у нічліжці. Герої, їхній внутрішній світ, розкриваються не із вчинків, а з розмов. Кожний герой несе якусь […]...
- СЛОВО О ЗАКОНІ І БЛАГОДАТІ – визначна пам’ятка Київської Русі, написана між 1037 і 1050 рр. Виголошене Іларіоном Київським – першим руським митрополитом в Десятинній церкві чи Софійському соборі у присутності князя Ярослава та його родини. Повна назва твору “Про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що були Ісусом Христом, і як закон обійшов, а благодать і істина […]...
- Байка Байка – коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання, в якому закладено дидактичний зміст,- один з різновидів ліро-епічного жанру. Складається з оповідної частини та висновку-повчання. У вчинках персонажів Б. – звірів, птахів, рослин – вбачаються і висміюються людські вади. Засновником Б. вважається легендарний еллін Езоп (VI-V ст. до н. е.), іменем якого (езопівською мовою) називають інколи підтекст […]...
- “Поучення” Володимира Мономаха (дуже стисло) скорочено – Народна творчість Володимир Мономах починає свій твір поясненням, що, вже сидячи “на санях” (тобто перед смертю, оскільки покійників за звичаєм возили саньми будь-якої пори року), він хоче залишити повчальні настанови своїм дітям. Починається твір кількома цитатами зі Святого Письма, потім подається молитва до Богородиці. Тільки після цього Мономах переходить власне до повчання дітям. Він дає дітям настанову […]...