“Любити істинно може тільки цілком дозріла душа…” (В. Г. Бєлінський). (По одному або декількох добутках російської літератури XX століття). Лірика Ганни Ахматовій
1. Тема любові в поезії Ахматової. 2. Образ ліричної героїні. 3. Загадкова душа поетеси.
Любов – це найбільша цінність, без якої неможливо духовний розвиток людини.
У поезії Ахматової тема любові займає значне місце. Поетеса знаходить дивні поетичні порівняння, щоб підкреслити стан своєї ліричної героїні. Не любиш, не хочеш дивитися?
ПРО, як ти гарний, проклятий! І я не можу злетіти, А с дитинства була крилатою Лірична героїня Ахматової ніжна, романтична, вишукана. Будь-яке явище навколишнього світу стає символом любові. Для величезного,
Все має значення для душі, що страждає від любові. Було задушливо від пекучого світла. А погляди його – як промені Я тільки здригнулася: цей Може мене приручити. Нахилився – він щось скаже…
Від імені відринула кров.
Нехай каменем надгробним ляже На житті моєї любов. Ахматова говорить про таку любов, що може виявитися фатальною. Любов не тільки віднімає радість життя, але може відібрати й саме життя Адже щастя бачиться тільки в злитті з улюбленим.
Без улюбленого все втрачає свій зміст. Лірична героїня віддає всю себе без залишку, не замислюється
Лірика Ахматової про любов свідчить про те, що поетеса відрізняється від навколишнім дивним сприйняттям дійсності. Вона перебуває в тім стані, коли будь-які, навіть самі незначні дії й предмети навколишнього світу, мають величезне значення. Усе сприймається як символ або ознака Солодкий захід синіх виноградин…
Дражнить оп’яняюча далечінь.
Голос твій і глухий і безвідрадний. Нікого мені, нікого не жаль. Завдяки віршам Ахматової ми знову й знову поринаємо в той мир, яким жила дивна поетеса.
Їй самої належать слова: “Я навчила жінок говорити… “. Що ховається за цими словами, стає очевидним, якщо уважно вслухатися в рядки Ахматової, Життя втрачає всякий зміст без любові Всесвітня самітність і розжарення страстей часом ходять рука об руку. Лірична героїня страждає від нерозділеної любові й тяготиться самітністю.
Але краса любові безсумнівна для Ганни Ахматової. Немає нічого більше піднесена й дивного, чим краса почуття, що змушує людини піднятися над суєтною дійсністю. Любов – це й щастя, і одночасно, найбільше випробування.
Це почуття піднімає людини вгору, але може ввергнути його в безодню. Найбільше щастя в один момент може обернутися трагедією Але, незважаючи на це, любов має величезний сенс.
Вона вносить зміст у саме життя, що без її стає простим існуванням. Душу прагне до любові, і найбільше по своїй силі почуття стає для чоловік одним із земних випробувань. У поезії Ахматової ми зустрічаємо удивительниесравнения, які показують внутрішній мир поета.
Лірична героїня говорить про свій щиросердечний стан иносказательно, використовуючи для цього вишукану метафору. Наприклад, як подруга виступає безсоння, з якого можна поділитися переживаннями. Ти знову, знову із мною, безсоння!
Нерухливий лик твій довідаюся.
Що, красуня, що, беззаконниця, Хіба погано я тобі співаю? Міркування про любов нерозривно пов’язані з міркуваннями про сенс життя. Страждання нещасної, нерозділеної любові не озлобляють душу, а, навпроти, роблять її особливо сприйнятливою.
І тому лірична героїня починає думати про Бога, це дає їй полегшення, відпочинок від щиросердечних страждань і переживань Пишнота самого життя не може бути закрито стражданнями нещасної любові. Лірична героїня намагається впоратися із тривогою й тугою. І це їй вдається. Я навчилася просто, мудро жити, Дивитися на небо й молитися Богові, И довго перед увечері бродити, Щоб угамувати непотрібну тривогу.
У віршах Ганни Ахматовій нерідко виникають прості, буденні подробиці: лопухи в яру, гроні жовто-червоної горобини, мурликающий пухнатий кіт Однак все це має значення для того, щоб продемонструвати чуйність, уважність ліричної героїні. Вона любить життя. І, незважаючи на те, що перебуває в сумі, не забуває зауважувати красу цього життя навколо.
Любов не є ізольованим почуттям, вона тісно пов’язана із самим життям у всіх її проявах. І Ахматова саме про це говорить у кожному вірші. Усякий погодиться, що завдяки поезії перед нами відкривається дивний мир Ми починаємо краще розуміти всі сторони життя. Навколишня дійсність здається нам більше цікавої, загадкової, вишуканої.
Любовна поезія допомагає нам краще розуміти щиросердечні переживання людини.
До любовної лірики Ахматової читачі ніколи не втратять свого інтересу Незважаючи на те, що були часи, коли Ахматову називали ” щосказилася баринькой, що метається між будуаром і молитовнею”, інтерес до її творчості ніколи не байдужів. Адже інтерес людини до живого почуття любові – це свідчення гармонічної й розвитої душі. А такі люди були в усі часи
(1 votes, average: 5.00 out of 5)