Любов ( твір-міркування)

Любов – саме прекрасне почуття на Землі, дароване людині понад. Любов – саме незрозуміле й загадкове явище в емоційному житті людей. Саме любов змушує нас робити необдумані вчинки: гарні й навпаки. Щаслива любов окриляє людину, робить його здатним воспарить над землею

Кожний з нас бачив закоханої людини, можливо, був на його місці: до чого щасливі в нього ока! Вони блискають, немов зірки на нічному безмісячному небі… Хода стає легкої й невагомою: за спиною же виросли невидимі, на жаль, для інші крила…

Що перебуває в такому стані

людин відкриває раніше невідомі в собі здатно – ста й таланти. В одного прокидається поетичний дарунок, іншої береться за кисті й фарби. Закохані хочуть кричати на увесь світ про своє почуття. Їхнє серце, душа й розум занадто переповнені емоціями, щоб залишатися мовчазними

Але зовсім інакше почувають себе ті, хто мав нещастя пережити любовне розчарування або втрату. Їхні серця розриваються від болю й туги. Життя повністю втрачає зміст. Для таких людей єдиним питанням стає: “Навіщо мені таке життя, якщо поруч немає того, кого я люблю більше всіх на світі?”.

Думки про зведення рахунків з життям все частіше

й частіше відвідують нещасного. Ніщо не здатне повернути його до колишнього життя. Лише через якийсь час біль ущухає, залишаючи в серце глибоку рану

Можливо, пізніше люди, перенесшие серцеву втрату, будуть нездатні дарувати й відгукуватися на світле почуття, побоюючись нових ударів долі. Вони будуть міркувати про людство в,-лом, будуть говорити про любов до нього. Але все це лише порожні слова…

Людство, по-моєму, дійсно любити набагато простіше, ніж конкретної людини. Ця любов не вимагає ні щоденного підтвердження, ні яких би те не було витрат – матеріальних або щиросердечних. Все людство не зможе пред’являти претензій по дріб’язках, не буде сперечатися й сваритися із приводу й без.

Щира любов до людства починається з любові до своїм близьких, до тих, хто тебе оточує. І нехай банальна, фраза “Возлюби ближнього свого” не здається нам чимсь нереальна й надприродним: любов велика починається смалого.

Любов-Це не просто гарні слова. Любов – це велика праця: щоденний, завзятий, іноді навіть занадто важкий. Полюбивши людини, ти зобов’язаний піклуватися про нього, бути завжди поруч у потрібну мінуту.

Не зрячи при вступі в шлюб закохані клянуться бути разом “у хворобі й у здоров’ї, у горі й у радості”. Без взаємоповага, без терпіння друг до друга навіть сама жагуча любов не зможе проіснувати довгі роки

Цікаво, що пари, що прожили в шлюбі 40- 50 років, основними правилами щастя називали саме ці якості: терпіння, увага, повага. І, природно, відповідальність один за одного й друг перед іншому Без цього ніяк не обійтися. Дуже важливо, щоб кожний почував надійне плече, на яке можна обпертися у важку мінуту. Думаю, багато хто погодяться, що без усього вищесказаного любов не можлива

Але щоб навчитися всьому цьому, треба бачити в людині свою “другу половинку”. Треба вчитися стримувати свої емоції, якщо щось тебе дратує в улюбленому: краще сказати спокійно йому про це. Робота над самим собою – от що саме важке в любові. Але тут також важливо не “перегнути ціпок”: не варто принижуватися, присмикаться перед людиною.

Теперішньої любові такі жертви зовсім ні кчему.

Звичайно ж, простіше не заводити серйозних відносин, якщо немає бажання трудитися. Але через роки, оглянувшись на своє життя й не знайшовши в ній нічого вартого, серце боляче защемить від безцільно прожитих днів. Не зрячи ж говорили мудрі люди: “Любов легко придбати, але важко удержати…”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Любов ( твір-міркування)