Мелодрама

Мелодрама (грецьк. melos – пісня, drama – дія) – 1-У XVII-XVIII ст. у Франції й Італії – те ж саме, що й опера. 2. Із середини XVIII ст. – драматичний твір, в якому діалоги та монологи дійових осіб супроводжувалися музикою (“Пігмаліон” Ж.-Ж. Руссо, 1762; “Орфей” Є. Фоміна, текст Я. Княжніна, 1792 та ін.).

3. Різновидність європейської драми XIX ст., характерними рисами якої були: відверта морально-дидактична тенденція, гостра інтрига, гіперболізоване зображення пристрастей (“сльозливість”), прямолінійний поділ героїв на “добрих” і “злих”.

Як жанр драматургії бере початок у міщанській драмі. Особливої популярності набула в часи французької революції 1789-94, суперечливо відобразивши собою потяг мас до Мистецтва та їхню ідейну й естетичну незрілість. У Росії М. з’явилась у 20-х XIX ст., проймалася монархічними тенденціями (п’єси Н. Кукольника, М. Полевого). В українській літературі XIX ст. побутово-етнографічні М. писали І. Гушалевич (“Підгоряни”), С. Воробкевич (“Гнат Приблуда”), О. Суходольський (“Помста, або Загублена доля”) та багато ін.

Елементи М. наявні і в деяких п’єсах М. Старицького (“Циганка Аза”) та М. Кропивницького

(“дай серцю волю, заведе в неволю”). За поверховість характерів і змісту М. гостро критикували Г.-Е. Лессінг, М. Гоголь, М. Щепкін, І. Франко, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський.

У сучасній критиці М. іронічно називають недосконалі п’єси, в яких глибина драматичних конфліктів підмінюється зіткненням банальних пристрастей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мелодрама