Мертві душі – Розділ IV
Чичиков зупиняється в трактирі, щоб дати відпочинок коням й пообідати. Йому подали порося з хріном і зі сметаною. За їжею Чичиков, по обикповенію, поцікавився щодо навколишніх поміщиків. Виявилося, що стара знає і Собакевича, і Манілова. Коли обед. уже підходив до кінця, Чичиков почув стукіт під’їхав екіпажу і виглянув у вікно.
Перед трактиром зупинилася легенька бричка, запряжена трійкою коней. З неї вилазити двоє якихось чоловіків. Один білявий, високого зросту, другий трохи нижче і чорнявий. Здалеку тягнулася ще пло
Хонько коляска,
Чичиков дізнався Ноздревой, з якою обідав у прокурора.
Ноздрьов, не без його участі ні на хвилину, почав описувати ярмарок, з якої повертався разом зі своїм зятем Міжуевим і де програвся в пух і прах, так що навіть і бричку програв, а це коляска обивательське. Добре, хоч зятя зустрів. Пили на ярмарку так багато, що Ноздрьов особисто випив сімнадцять пляшок шампанського.
Зять
Зять увесь час проситься додому, але чомусь не сміє перечити Ноздревой і залишається. Отже, всі троє відправляються до Ноздревой.
Таких людей, як Ноздрьов, всякому доводилося зустрічати немало. Вони називаються метких малими, славляться ще в дитинстві і в школі за хороших товаришів і при все тому бувають дуже боляче поколачіваеми. В обличчях їх завжди видно щось відкрите, пряме, удалое.
Вони скоро знайомляться, і не встигнеш озирнутися, як уже кажуть тобі “ти”. Вони завжди балакуни, гульвіси, відчайдухи, народ видний. Ноздревой вже тридцять п’ять, але він анітрохи не змінився. Дружина його померла, залишивши двох діток, що йому абсолютно не потрібні. Втім, за ними наглядає гарненька нянька.
Удома він більше двох днів не може всидіти. Він вічно мотається по ярмарках з усякими з’їздами та балами. У картишки грав він не зовсім безгрішні і чисте, тому його часто бив або шарпали за бакенбарди. Але що найдивніше, він через деякий час вже знову зустрічався як ні в чому не бувало з тими ж приятелями, які його лупцювали.
Ні на одному зібранні, де був Ноздрьов, не обходилося без історії: або виведуть його під руки з залу жандарми, або виштовхають свої ж приятелі. Є люди, які мають страстишку напаскудити ближньому, іноді зовсім без всякої причини. Таку ж дивну пристрасть мав і Ноздрев.
Тим часом екіпажі підкотили до ганку будинку Ноздревой. У будинку, посеред їдальні, стояли дерев’яні козли і два мужика білили стіни. Чичиков зрозумів, що обіду не буде раніше п’яти.
Ноздрьов, віддавши веління, повів гостей оглядати все, що тільки було у нього в селі, на що знадобилося дві години з невеликим. Все було в запустіння, крім собачого розсадника. Потім вони пішли прямо по полю до кордону маєтку Ноздревой, і раптом виявилося, що і ліс вдалині на іншій стороні теж його!
Гості вернулися тієї ж гидкі дорогою до будинку. У кабінеті Ноздревой, де, втім, не було слідів того, що зазвичай буває в кабінеті, висіли тільки шаблі і дві рушниці. Були ще турецькі кинджали, на одному з яких помилково було вирізано: “Майстер Савелій Сибіряков”. Гостям показали полусломанную шарманку, потім трубки – дерев’яні, глиняні, всілякі… За обідом, дуже несмачним, Ноздрьов явно намагався споїти Чичикова, але той примудрявся щоразу вилити вміст келиха в тарілку.
Час минав, а про справу говорено ще не було. Зять, при гарячій підтримці Чичикова, відправляється нарешті додому. У руках у Ноздревой звідки не візьмися з’являються карти, але Чичиков відмовляється грати навідріз. Він говорить, що у нього до Ноздревой прохання – перевести на нього померлих селян, які ще не викреслені з ревізії.
Вигадки Чичикова, що, мовляв, хоче здаватися багатший або що батьки нареченої цього хочуть, ефекту не мають. “Адже ти великий шахрай, дозволь мені це сказати тобі по дружбі!” – Говорить Ноздрьов Чичикову, дуже його цим ображаючи. В обмін на мертві душі пропонується живої жеребець або каурі кобила, собаки, шарманка… Доходить до того, що Ноздрьов наказує не давати вівса коням Чичикова. Однак день підходить до вечора.
Вночі Чичиков лає себе за те, що заїхав сюди і втратив час, а ще більше за те, що заговорив про справу з Ноздрьовим.
Вранці Ноздрьов все не залишив наміру грати в карти на душі. Нарешті зупинилися на шашках, але Ноздрев так немилосердно махлював, що Чичиков грати відмовився і скинув фігури з дошки. Селіфан з бричкою між тим були готові рушити в дорогу… “Так ти не хочеш докінчувати партії? – Говорив Ноздрев. – Скажи мені навпростець! ” Відмова Чичикова привів до того, що Ноздрьов покликав двох слуг і закричав: “Бийте його!” Але долі завгодно було врятувати Чичикова: брязнули дзвіночки, пролунав стукіт коліс підлетів до ганку воза.
Хтось, з вусами, в напіввійськовому сюртуку, вилазив з неї. Він увійшов у ту саму хвилину, коли Чичиков не встиг ще отямитися від свого страху і був у самому жалюгідному становищі. Виявилося, що капітан-справник приїхав оголосити Ноздревой, що він перебуває під судом за “нанесення поміщику Максимову особистої образи різками у п’яному вигляді”.
Чічіков не став вже вслухатися в сперечання Ноздревой – схопив шапку та за спиною капітана-справника вислизнув на ганок, сів у бричку і звелів Селіфану поганяти коней щодуху.
Related posts:
- Мертві душі – Розділ III Чичиков в задоволеному настрої сидів у своїй бричці, занурившись у кошториси і міркування, які, судячи по усмішці, блукає по його обличчю, були йому приємні. Селіфана між тим управлявся з кіньми, розмірковуючи на власні теми, від яких його відірвав лише удар грому, за ним – наступний. Раптом дощ хлинув як з відра. Селіфан моторний але натягнув […]...
- Мертві душі – Розділ V Чичиков ніяк не міг відійти від страху, хоча село Ноздрівка вже сховалася за полями і спадистому. Що ж до Селіфана, то він ніяк не міг пережити, що його коням відмовили у вівсі. Ось так і вийшло, що бричка Чичикова зіткнулася з коляскою, в якій сиділи дві дами, одна стара, друга молода незвичайної принади, що не […]...
- Мертві душі – Розділ II Чичиков провів більше тижня в місті, роз’їжджаючи по вечірках і обідів. Нарешті він вирішив перенести свої візити за місто і відвідати Манілова і Собакевича, яким дав слово. “Може бути, до цього спонукала його інша, більш істотна причина, справа більш серйозне, близше до серця…” Кучеру Селіфану віддано був наказ рано вранці закласти коней у відому бричку; […]...
- А. И. Герцен: “…не ревізькі – мертві душі, а всі ці Ноздреви, Манилови й всі їм подібні – от мертві душі, і ми зустрічаємо їх на кожному кроці” (“Мертві” душі поміщиків у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) 1. “Мертві душі” – історія створення й задум. 2. Основна думки добутку. 3. Душі “мертві” і “живі” впоеме. 4. Значення композиції в розумінні добутку. 5. Росія – країна “живих” душ Зревшее на протязі декількох десятиліть бажання Н. В. Гоголя написати великий епічний добуток, присвячений долі Росії, привело письменника до задуму поеми “Мертві душі”. Почалася робота […]...
- Коротка характеристика добутку Мертві душі Гоголя Н. В Гоголь назвав “Мертві душі” поемою, підкресливши рівноправність епічн і ліричного почав. Завдання епічної частини – показати “хоча з одному боку всю Русь”; мова простий, розмовний. Завдання ліричної – показати позитивний ідеал; у цій частині високий стиль мовлення, поетичні засоби. “Мертві душі” можна віднести до жанру шахрайського роману: головний герой – пройдисвіт, негідник; він намагається обдурити […]...
- Коротка характеристика твору “Мертві душі” Гоголя Н. В Гоголь назвав “Мертві душі” поемою, підкресливши рівноправ’я епічного і ліричного почав. Завдання епічної частини – показати “хоча з одного боку усю Русь”; мова проста, розмовна. Завдання ліричної – показати позитивний ідеал; у цій частині високий стиль мови, поетичні засоби. “Мертві душі” можна віднести до жанру крутійського роману : головний герой – пройдисвіт, негідник; він намагається […]...
- Мертві душі – крилаті вирази Мертві душі Назва поеми (1842) М. В. Гоголя, герой якої Чичиков скуповує у поміщиків померлих селян – мертві ревізькі душі – ніби для переселення в Херсонську губернію (розрахунок його грунтувався на тому, що до наступного перепису померлі селяни формально вважалися живими). Чичиков хотів стати власником землі, що відводилася урядом для поміщиків, які переселяли своїх селян […]...
- Ліричний відступ у романі “Мертві душі”. Повість про капітана Копейкине Після війни дванадцятого року разом з пораненими приїхав і капітан Копейкин. У боях він втратив руку й ногу, працювати не міг і відправився в Петербург просити государя про яку-небудь монархову милість. Потрапив він до самого начальника, до вельможі в будинок на Палацовій набережній. Вельможі бачить, що людина на деревинці й правий рукав порожньої. “Добре, говорить, […]...
- Скорочено “Мертві душі” Гоголя У ворота готелю губернського міста NN в’їжджає бричка. У ній сидить “пан, не красень, але й не поганий зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старий, проте ж і не так, щоб дуже молодий” – Павло Іванович Чичиков. Не страждає відсутністю апетиту, Чичиков з’їдає рясний обід. Слід опис провінційного міста. “Траплялися […]...
- Жива Росія у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” (образи народу) І. Викриття М. В. Гоголем кріпосництва в поемі “Мертві душі”. ІІ. Поема про Росію. 1. Світ “мертвих душ” поміщиків (скупий Плюшкін; безгосподарний Манілов; безтурботний гравець, п’яниця Ноздрьов; ворог освіти Собакевич; темна, забита Коробочка). 2. Протиставлення світу гнобителів багатостраждального російського народу (безграмотні з примітивним духовним світом – двоє мужиків біля дверей шинку, кріпаки поміщиків, слуга Чичикова […]...
- Характери поміщиків у поемі “Мертві душі” Сваволя поміщиків, важке життя кріпаків, пияцтво, лінь все це без прикрас були показані Гоголем у поемі “Мертві душі”. Росія – багата, бідна, добра, виродлива, дурна, любляча, зла – встає перед нами на сторінках добутку. Показується весь жах, весь “пекло” російського життя. “Пекло” російського життя – це насамперед поміщики-самодури, які піклуються тільки про себе й свій […]...
- Зміст роману Гоголя “Мертві душі”. Глава восьма, дев’ята й десята Покупки Чичикова виявилися у центрі уваги міських пліткарів. У місті йшли розмови про те, чи вигідно купувати селян для переїзду в нові маєтки. Всі ці розмови виявилися для Чичикова сприятливими. З них ставало зрозуміло, що Чичиков мільйонер. Жителі міста й до цього ставилися до нього з любов’ю, а тепер, після таких толков, полюбили ще більше. […]...
- Мертві душі характеристика образа Коробочка Настасья Петрівна МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Коробочка Настасья Петрівна – удова-поміщиця, колезька секретарка; друга (після Манилова й перед Новосибірським) “продавщиця” мертвих душ. До неї (гл. 3) Чичиков попадають випадково: п’яні кучері Селіфан пропускають безліч поворотів по дорозі назад від Манилова. Нічна “потьма”, грозова атмосфера, що супроводжують приїзд до Настасье Петрівни, пугающе-зміїне шипіння […]...
- Художні засоби створення образа “мертвої душі” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Опис обстановки, у якій живуть поміщики. 2. Опис зовнішності. 3. Відношення до продажу “мертвих душ”. Лиховісна назва незакінченої поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” неоднозначно. Формально “мертвими душами” іменуються померлі селяни, які в документах ще значаться, як живі Однак у добутку втримується явний підтекст: “мертві душі” – це поміщики, з якими спілкується Чичиков. Так, […]...
- Мертві душі характеристика образа Манилов МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Манилов – “солодкий” сентиментальний поміщик; перший, до кого направляється Чичиков у надії придбати мертві душі (гл. 2). Персонаж, “зібраний” з уламків літературних штампів; пов’язаний з водевильно-комедійним типом жалісливого “карамзиниста”; з мольеровским типом “дурного дворянина” і ін. Крізь численні літературні маски в образі М. просвічує маска соціальна. […]...
- Образ Собакевича у романі Гоголя “Мертві душі” Характеристика Собакевича. Характер Собакевича починає розкриватися перед нами ще в першому розділі, коли він, ледь познайомившись з Чичикова, тут же наступив йому на ногу, сказавши: “Прошу вибачення”. Ці неповороткість, незграбність і небагатослівність відразу ж справляють враження чогось грубожівотного, малорухомого, важкого. Воно нескінченно посилюється в ході подальшого знайомства з ним. Основними рисами характеру Собакевича є звіряча […]...
- Відображення в зовнішності поміщиків їх внутрішнього світу (за поемою М. Гоголя “Мертві душі”) Як цікаво читати людські обличчя! Вони немов вікна будинків, заглянувши в які, можна побачити чиєсь сховане від сторонніх очей внутрішнє життя. Життя людини обов’язково залишає свій слід насамперед на обличчі. Тому таке важливе й у живописі, й у літературі мистецтво портрета. Ним чудово володів М. Гоголь – автор “Мертвих душ”. Переходячи від сторінки до сторінки […]...
- Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не просто романтичне сподівання вгору, а […]...
- Відображення в зовнішності поміщиків їхнього внутрішнього світу (за поемою М. Гоголя “Мертві душі”) Відображення в зовнішності поміщиків їхнього внутрішнього світу (за поемою М. Гоголя “Мертві душі”) Як цікаво читати людські обличчя! Вони немов вікна будинків, заглянувши в які, можна побачити чиєсь сховане від сторонніх очей внутрішнє життя. Життя людини обов’язково залишає свій слід насамперед на обличчі. Тому таке важливе й у живописі, й у літературі мистецтво портрета. Ним […]...
- Мертві душі характеристика образу Коробочка Настасья Петрівна Коробочка Настасья Петрівна – вдова-поміщик, колезька секретарка; друга(після Манілова і перед Ніздряним) “продавщиця” мертвих душ. До неї(гл. 3) Чичиков потрапляє випадково: п’яний кучер Селіфан пропускає безліч поворотів на поворотному шляху від Манілова. Нічна “потьма”, грозова атмосфера, супроводжуючі приїзд до Настасье Петрівні, лякає-зміїне шипіння настінного годинника, постійні спогади К. Про покійника-чоловіка, визнання Чичикову(вже на ранок), що […]...
- Мертві душі характеристика образа Капітан Копейкин МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Капітан Копейкин – герой вставної новели про офіцера, героя Вітчизняної війни 1812 р., що потеряли на ній ногу й руку й подавшемся від безгрішшя в розбійники. У варіантах “Повести” передбачалася втеча К. К. в Америку, звідки він год направляв Олександру I лист про долю поранених і […]...
- Значення “Повести про капітана Копейкине” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Місце, що “Повість…” займає в поемі. 2. Соціальної проблеми 3. Мотиви народних переказів. “Повість про капітана Копейкине” при поверхневому погляді може здатися в поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” чужорідним елементом. Справді яке відношення вона має до долі головного героя? Чому автор відводить “Повісті…” настільки значне місце? Поштмейстер ні з того ні із сього […]...
- Мертві душі – Глава I У ворота готелю губернського міста NN в’їжджає досить красива ресорна бричка. У ній сидить “пан, не красень, але й не поганий зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; можна сказати, щоб-старий, проте ж і не так, щоб дуже молодий”. В’їзд його не зробив у місті зовсім ніякого шуму. У дворі пан був зустрінутий трактирних слугою. […]...
- Мертві душі характеристика образа Ноздрев МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Ноздрев – молодецький 35-літній “балакун, гульвіса, молодець”; третій по рахунку поміщик, з яким Чичиков затіває торг про мертві душі. Знайомство відбувається в 1-й главі, на обіді в Прокурора; відновляється випадково – у трактирі (гл. 4). Чичиков направляється від Коробочки до Собакевичу. Ноздрев, у свою чергу, разом […]...
- Яка роль образа Чичикова в поемі Мертві душі? Тема дороги й образ Чичикова поєднують всі різноманітні сцени-картини в поемі “Мертві душі”. Зовні сюжет побудований як опис подорожі Чичикова по деякій російській губернії, оповідання про Павла Івановичі проходить наскрізною ниткою через весь добуток, інші герої характеризуються не тільки самі по собі, але й через відносини із Чичиковим. Однак зміст “Мертвих душ” не вичерпується оповіданням […]...
- Мертві душі характеристика образу Манілова Манілов – “солодкий” сентиментальний поміщик; перший, до кого спрямовується Чичиков в надії придбати мертві душі(гл. 2). Персонаж, “зібраний” з уламків літературних штампів; пов’язаний з водевільно-комедійним типом жалісного “карамзиниста”; з мольеровским типом “безглуздого дворянина” та ін. Крізь численні літературні маски в образі М. просвічує маска соціальна. У його портреті(біляве волосся, блакитні очі), в малюнку його поведінки(нудотна […]...
- Тема: У чому зміст поеми Гоголя “Мертві душі” Поема “Мертві душі” була написана в той час, коли в Росії панувало кріпосне право. Поміщики розпоряджалися своїми селянами, як речами або худобою, могли купувати й продавати їх. Багатство поміщика визначалося кількістю селян, які йому належали. Приблизно через 10 років держава робила перепис “душ”. По списках перепису поміщики платили податки за селян. Якщо в проміжку між […]...
- Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі”) Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя ” Мертві душі “). Великий російський письменник Микола Васильович Гоголь у поемі “Мертві душі” показав страшну російську дійсність, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому дійсності, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому життя. Поема – широка картина реальної дійсності. У той час […]...
- Персонаж поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Ситуація зустрічі Чичикова й Коробочки сюжетно повторює епізод з “Вия”: заблудлі бурсаки попадають у гості до сатанинського “бабусі”. Окремими рисами К. також нагадує відьом з “Вечорів на хуторі біля Диканьки” (М. Вайскопф). Прізвище К. метафорично виражає сутність її натури: ощадливої, недовірливої, боязкої, недоумкуватої, упертої й марновірної. Коробочка “одна з тих матінок, невеликих поміщиць, які плачуться […]...
- Мертві душі характеристика образа Плюшкин Степан МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Плюшкин Степан – п’ятий, і останній, з “низки” поміщиків, до яких Чичиков звертається з реченням продати йому мертві душі. У своєрідній негативній ієрархії поміщицьких типів, виведених у поемі, цей скупий старий (йому сьомий десяток) займає одночасно й самий нижню, і самий верхній щабель. Його образ персоніфікує […]...
- Переказ поеми Мертві душі Гоголя Н. В План переказу 1. Чичиков приїжджає в губернське місто NN. 2. Візити Чичикова до міських чиновників. 3. Візит до Манилова. 4. Чичиков виявляється в Коробочки. 5. Знайомство з Новосибірським і поїздка в його маєток. 6. Чичиков у Собакевича. 7. Візит до Плюшкину. 8. Оформлення купчих на “мертві душі”, придбані в поміщиків. 9. Увага городян до Чичикову-“миллионщику”. […]...
- Твір по поемі “Мертві душі” Микола Васильович Гоголь не раз звертався до теми чиновницької Росії. Сатира цього письменника торкнулася сучасних йому чиновників у таких добутках, як “Ревізор”, “Шинель”, “Записки божевільного”. Ця тема знайшла своє відбиття й у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”, де, починаючи із сьомої глави, чиновництво перебуває в центрі уваги. На відміну від детально змальованих у цьому […]...
- Мертві душі характеристика образу Капітан Копейкин Капітан Копейкин – герой вставної новели про офіцера, героя Вітчизняної війни 1812 р., що втратив на ній ногу і руку і що подався від безгрошів’я в розбійники. У варіантах “Повести” передбачалося втеча К. К. в Америку, звідки він ч надсилав Олександру I лист про долю поранених і отримував милостивий рескрипт государя. Новелу(у своєму “оповідному”, до-I […]...
- Аналіз епізоду “Чичиков у Ноздрева”(по поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) Висміюючи пагубний вплив кріпака ладу не тільки на селян, але й на самих кріпосників, Н. В. Гоголь у поемі ” Мертві душі ” створює целую галерею образів поміщиків, де кожна особа виступає як яскравий індивідуальний характер, і в той же час є типовим. В образі Ноздрева Гоголь показує людину, геть-чисто позбавленого поняття про моральні й […]...
- Сцена продажу “мертвих душ” між Ноздрьовим і Чичиковим Сама по собі сцена продажу “мертвих душ”, хоча і є у Гоголя кульмінацією голови, не додає до характеру Ноздревой нічого нового. У повній відповідності з авторською характеристикою поміщик виявляє в ній здатність “почати гладдю, а закінчити гадью”. Значення цієї сцени, проте, в тому, що вона, як і епізод у трактирі, представляє Ноздревой в дії. Звернемо […]...
- Епітети в поемі Гоголя “Мертві душі” Епітети в поемі Гоголя виконують функцію реалістичного уточнення зображуваної дійсності. Гоголь – винятковий майстер створювати епітети величезної ємності й змістовності, що відрізняються новизною й тому що міцно запам’ятовуються. Наприклад: мужність, що озлобляє; нелюдська старість; необгонимая трійка; навідне жах рух і др. Мові поеми Гоголя властиві деякі часто повторювані прикметники, які вживаються і як епітети, і […]...
- Сміх крізь сльози в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” М. В. Гоголь увійшов у літературу як неперевершений майстер сміху. Повісті Гоголя, його поема “Мертві душі” прості по сюжеті, прозорі по розбиранню характерів. І проте існує нерозгадана й не піддається розгадці таємниця Гоголя й таємниця цього сміху. М. В. Гоголь сміється над дурним, смішним, страшним, вульгарним, але його сміх сумний. Цей сум – результат трагічної […]...
- Опис образа Чичикова в поемі “Мертві душі” На початку 1-й глави про героя повідомляється через опис його “досить гарної ресорної невеликої брички”, у який звичайно “їздять холостяки.., яких називають панами середньої руки. Оскільки сам Чичиков по своїй натурі досить потайливий (“про себе приїжджий уникав багато говорити”, за нього більше говорять приналежні йому речі Бричка Чичикова, що стала об’єктом уваги мужиків, – важлива […]...
- Мій улюблений твір Миколи Васильовича Гоголя “Мертві душі” Майже в кожного письменника є добуток, що є справою всього його життя, утвором, у якому він втілив свої шукання й таємні думи. Для Гоголя це, без сумніву, “Мертві душі”. Читаючи книгу вперше, я мало звертав увагу на ліричні міркування автора про Росію й російський народ. Ці прекрасні місця навіть здавалися недоречними в сатиричній поемі. Перечитавши […]...
- Чому в тексті поеми “Мертві душі” Н. В. Гоголя передісторія головного героя поміщена в самому кінці оповідання? 1. Первісний задум Гоголя. 2. Дві композиційні основи. 3. Сатиричний план поеми. Місце Чичикова в ньому. 4. Проповідницький план поеми 5. Місце авторських відступів. Особливості композиційної побудови поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” обумовлені”насамперед тим творчим завданням, що поставив перед собою автор. Первісний авторський задум містив у собі три книги, об’єднані загальною ідеєю – показати […]...