Мертві душі характеристика образа Плюшкин Степан
МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Плюшкин Степан – п’ятий, і останній, з “низки” поміщиків, до яких Чичиков звертається з реченням продати йому мертві душі. У своєрідній негативній ієрархії поміщицьких типів, виведених у поемі, цей скупий старий (йому сьомий десяток) займає одночасно й самий нижню, і самий верхній щабель.
Його образ персоніфікує повне омертвіння людської душі, майже повну погибель сильної і яскравої особистості, без залишку поглиненою пристрастю скнарості, – але саме тому здатної воскреснути й перетворити.
(Нижче
Але чим ближче Чичиков до будинку П., тим тривожніше авторська інтонація; раптом – і нібито ні з того ні із сього – автор порівнює себе-дитини із собою нинішнім, свою тодішню захопленість – з нинішньої “охладелостью” погляду. “Про моя юність! про моя свіжість!” Ясно, що цей пасаж рівною мірою ставиться до автора – і до “змертвілого” героєві, зустріч із яким має бути читачеві. І це мимовільне зближення “неприємного” персонажа з автором заздалегідь виводить образ П. з того ряду “літературно-театральних” скупарів, з оглядкою на які він написаний, відрізняє й від скаредних персонажів шахрайських романів, і від жадібних поміщиків нравоописательного епосу, і від Гарпагона з мольеровской комедії “Скупий” (у Гарпагона така ж, як у П. , діра нижче спини), зближаючи, навпроти, з Бароном з “Скупого лицаря” Пушкіна й бальзаківським Гобсеком.
Опис плюшкинского маєтку алегорично зображує запустіння – і одночасно “захламление” його душі, що “не в Бога багатіє”. В’їзд напівзруйнований – колоди вдавлюються, як фортепіанні клавіші; усюди особлива старість, дахи як решето; вікна заткнуті ганчір’ям. У Собакевича вони були забиті хоча б з метою економії, а тут – винятково через “розруху”. Через хати видні величезні поклажі лежаного хліба, схожого кольором на випалену цеглу.
Як у темному, “задзеркальному” світі, тут все безжизненно – навіть дві церкви, які повинні утворювати значеннєвий центр пейзажу Одна з них, дерев’яна, спорожніла; інша, кам’яна, вся потріскалася.
Трохи пізніше образ спустілого храму метафорично відгукнеться в словах П., що шкодує, що священик не скаже “слова” проти загального сріблолюбства: “Проти слова-те Божия не встоїш!” (Традиційний для Гоголя мотив “мертвого” відношення до Слова Життя ) Панський будинок, “цей дивний замок”, розташований посередині капустяного городу. “Плюшкинское” простір неможливо охопити єдиним поглядом, воно немов розпадається на деталі й фрагменти – те одна частина відкриється погляду Чичикова, те інша; навіть будинок – місцями в один поверх, місцями у два.
Симетрія, цілісність, рівновага почали зникати вже в описі маєтку Собакевича; тут цей “процес” іде вшир і вглиб. У всім цьому відбивається “сегментарность” свідомості хазяїна, що забув про головний і зосередився на третьорядному. Він давно вже не знає, скільки, де й чого виробляється в його великому й загубленому господарстві, – але зате стежить за рівнем старої наливки в графинчике: чи не випив хто-небудь. Запустіння “пішло на користь” одному лише плюшкинскому саду, що, починаючись біля панського будинку, пропадає в поле.
Все інше загинуло, омертвіло, як у готичному романі, про яке нагадує порівняння плюшкинского будинку сзамком.
Це як би Ноев ковчег, усередині якого відбувся потоп (не випадково практично всі деталі опису, як у ковчегу, мають свою “пару” – отут дві церкви, два бельведери, два вікна, одне йз яких, втім, заклеєно трикутником із синього цукрового паперу; у П. було дві біляві дочки й т. д. ). Старість його миру те саме що старості “допотопного” миру, що загинув від страстей. А сам П. – це не відбувся “праотець” Ний, із дбайливого хазяїна звироднілий у скнару й утративший яку б те не було визначеність вигляду й положення. Зустрівши П. по дорозі до будинку, Чичиков не може зрозуміти, хто перед ним – баба або мужик, ключник або ключниця, “рідко бриючу бороду”?
Довідавшись, що ця “ключниця” і є багатий поміщик, власник 1000 душ (“ехва! А вити хазяїн-те я!”), Чичиков двадцять мінут не може вийти із заціпеніння Портрет П. (довге підборіддя, що доводиться закривати хусткою, щоб не заплювати; маленькі, що ще не потухли вічка бігають з-під високих брів, як миші; засалений халат перетворився в юхту; ганчірка на шиї замість хустки) теж указує на повне “випадання” героя з образа багатого поміщика. Але все це не заради “викриття”, а лише заради того, щоб нагадати про норму “мудрої скнарості”, з якої П. трагічно розлучився й до якої усе ще може повернутися Колись, до “падіння”, погляд П., як працьовитий павук, “бігав клопітливо, але расторопно, по всіх кінцях своєї господарської павутини”; тепер павук обплітає маятник зупинених годин.
Навіть срібні кишенькові годинники, які П. збирається подарувати – так так і не дарує – Чичикову на подяку за “рятування” від мертвих душ, і ті “поиспорчени”.
Про збіглий час (а не тільки про скаредність) нагадує й зубочистка, которою хазяїн, бути може, колупав у зубах ще до навали французів. Здається, що, описавши коло, оповідання повернулося в крапку, з якої почалося, – перший з “чичиковских” поміщиків, Манилов, точно так само живе поза часом, як і останній з них, П. Але часу у світі Манилова немає й ніколи не було; він нічого не втратив – йому нема чого й повертати П. володів усім. Це єдиний, крім самого Чичикова, герой поеми, у якого є біографія, є минуле; без минулого може обійтися сьогодення, але без минулого немає шляхи в майбутнє. До смерті дружини П. був дбайливим, досвідченим поміщиком; у дочок і сина були вчитель-француз і мадам; однак після цього в П. розвився “комплекс” удівця, він став підозріліше й скупіше.
Наступний крок убік від певної йому Богом життєвої дороги він зробив після таємної втечі старшої дочки, Олександри Степанівни, зі штабс-ротмістром і самовільним визначенням сина у військову службу.
(Він і до “втечі” уважав військових картярами й марнотратами, тепер же й зовсім вороже настроєний до військової служби.) Молодша дочка вмерла; син програвся в карти; душу П. озлобився остаточно; “вовчий голод скнарості” опанував ім. Навіть покупщики відмовилися мати з ним справа – тому що це “біс”, а не людина. Повернення “блудної дочки”, чиє життя зі штабс-ротмістром виявилися не дуже ситною (явна сюжетна пародія на фінал пушкінського “Станційного доглядача”), примиряє П. з нею, але не рятує від погибельної жадібності Погравши з онуком, П. нічого Олександрі Степанівні не дав, а подарований нею в другий приїзд паска він засушив і тепер намагається почастувати цим сухариком Чичикова. (Деталь також невипадкова; паска – великодня “трапеза”; Великдень є торжество Воскресіння; засушивши паску, П. як би символічно підтвердив, що його душу омертвіла; але саме по собі те, що шматочок паски, нехай і цвілий, завжди зберігається в нього, асоціативно пов’язане з темою можливого “великоднього” відродження його душі.
) Розумний Чичиков, угадавши підміну, що відбулася в П., відповідним образом “переоснащує” своє звичайне вступне мовлення; як у П. “чеснота” потіснена “економією”, а “рідкі властивості душі” – “порядком”, так підмінені вони й у чичиковском “приступі” до теми мертвих душ. Але в тім і справа, що жадібність не до останньої межі змогла опанувати серцем П. Зробивши купчу (Чичиков переконує хазяїна, що готово взяти на себе податние витрати на мертвих “для задоволення вашого”; список мерців у господарського П. уже готовий, невідомо для якого нестатку), П. міркує, хто б міг від його ім’я завірити її в місті, і згадує, що Голова був його шкільним товаришем. І цей спогад (отут повністю повторюється хід авторських міркувань на початку глави) раптово пожвавлює героя: “…на цій дерев’яній особі
> виразилося бліде відбиття почуття”. Природно, це випадковий і миттєвий проблиск життя. Тому, коли Чичиков, не тільки приобретя 120 мертвих душ, але й купивши випадних по 27 коп.
За душу, виїжджає від П., автор описує сутінковий пейзаж, у якому тінь зі світлом “перемішалася зовсім” – як у нещасній душі П.
Related posts:
- Мертві душі характеристика образа Коробочка Настасья Петрівна МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Коробочка Настасья Петрівна – удова-поміщиця, колезька секретарка; друга (після Манилова й перед Новосибірським) “продавщиця” мертвих душ. До неї (гл. 3) Чичиков попадають випадково: п’яні кучері Селіфан пропускають безліч поворотів по дорозі назад від Манилова. Нічна “потьма”, грозова атмосфера, що супроводжують приїзд до Настасье Петрівни, пугающе-зміїне шипіння […]...
- Мертві душі характеристика образа Ноздрев МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Ноздрев – молодецький 35-літній “балакун, гульвіса, молодець”; третій по рахунку поміщик, з яким Чичиков затіває торг про мертві душі. Знайомство відбувається в 1-й главі, на обіді в Прокурора; відновляється випадково – у трактирі (гл. 4). Чичиков направляється від Коробочки до Собакевичу. Ноздрев, у свою чергу, разом […]...
- Мертві душі характеристика образа Манилов МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Манилов – “солодкий” сентиментальний поміщик; перший, до кого направляється Чичиков у надії придбати мертві душі (гл. 2). Персонаж, “зібраний” з уламків літературних штампів; пов’язаний з водевильно-комедійним типом жалісливого “карамзиниста”; з мольеровским типом “дурного дворянина” і ін. Крізь численні літературні маски в образі М. просвічує маска соціальна. […]...
- Мертві душі характеристика образа Капітан Копейкин МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Капітан Копейкин – герой вставної новели про офіцера, героя Вітчизняної війни 1812 р., що потеряли на ній ногу й руку й подавшемся від безгрішшя в розбійники. У варіантах “Повести” передбачалася втеча К. К. в Америку, звідки він год направляв Олександру I лист про долю поранених і […]...
- Мертві душі характеристика образа Собакевич Михайло Семенич МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Собакевич Михайло Семенич – четвертий (після Ноздрева, перед Плюшкиним) “продавець” “мертвих душ” Чичикову; наділений могутньою “природою” – в 7-й главі скаржиться Голові палати й Чичикову на те, що живе п’ятий десяток, а не болів жодного разу, і за це прийде коли-небудь “заплатити”; апетит відповідає його могутній […]...
- Плюшкин – персонаж поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” Літературні джерела образа Плюшкинf образи скупарів у Плавта, Ж. – Б. Мольера, Шейлок У. Шекспіра, Гобсек О. Бальзака, Барон А. С. Пушкіна, також, мабуть, князь Рамирский з роману Д. Н. Бегичева “Сімейство Холмских”, Мельмот-старший з роману Ч. Р. Метьюрина “Мельмот-скиталец”, барон Балдуин Фюрен-гоф з роману И. И. Лажечникова “Останній новик”. Життєвим прототипом образа Плюшкинf імовірно, […]...
- Художні засоби створення образа “мертвої душі” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Опис обстановки, у якій живуть поміщики. 2. Опис зовнішності. 3. Відношення до продажу “мертвих душ”. Лиховісна назва незакінченої поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” неоднозначно. Формально “мертвими душами” іменуються померлі селяни, які в документах ще значаться, як живі Однак у добутку втримується явний підтекст: “мертві душі” – це поміщики, з якими спілкується Чичиков. Так, […]...
- Яка роль образа Чичикова в поемі Мертві душі? Тема дороги й образ Чичикова поєднують всі різноманітні сцени-картини в поемі “Мертві душі”. Зовні сюжет побудований як опис подорожі Чичикова по деякій російській губернії, оповідання про Павла Івановичі проходить наскрізною ниткою через весь добуток, інші герої характеризуються не тільки самі по собі, але й через відносини із Чичиковим. Однак зміст “Мертвих душ” не вичерпується оповіданням […]...
- Мертві душі характеристика образу Коробочка Настасья Петрівна Коробочка Настасья Петрівна – вдова-поміщик, колезька секретарка; друга(після Манілова і перед Ніздряним) “продавщиця” мертвих душ. До неї(гл. 3) Чичиков потрапляє випадково: п’яний кучер Селіфан пропускає безліч поворотів на поворотному шляху від Манілова. Нічна “потьма”, грозова атмосфера, супроводжуючі приїзд до Настасье Петрівні, лякає-зміїне шипіння настінного годинника, постійні спогади К. Про покійника-чоловіка, визнання Чичикову(вже на ранок), що […]...
- Опис образа Чичикова в поемі “Мертві душі” На початку 1-й глави про героя повідомляється через опис його “досить гарної ресорної невеликої брички”, у який звичайно “їздять холостяки.., яких називають панами середньої руки. Оскільки сам Чичиков по своїй натурі досить потайливий (“про себе приїжджий уникав багато говорити”, за нього більше говорять приналежні йому речі Бричка Чичикова, що стала об’єктом уваги мужиків, – важлива […]...
- Мертві душі – крилаті вирази Мертві душі Назва поеми (1842) М. В. Гоголя, герой якої Чичиков скуповує у поміщиків померлих селян – мертві ревізькі душі – ніби для переселення в Херсонську губернію (розрахунок його грунтувався на тому, що до наступного перепису померлі селяни формально вважалися живими). Чичиков хотів стати власником землі, що відводилася урядом для поміщиків, які переселяли своїх селян […]...
- Коротка характеристика твору “Мертві душі” Гоголя Н. В Гоголь назвав “Мертві душі” поемою, підкресливши рівноправ’я епічного і ліричного почав. Завдання епічної частини – показати “хоча з одного боку усю Русь”; мова проста, розмовна. Завдання ліричної – показати позитивний ідеал; у цій частині високий стиль мови, поетичні засоби. “Мертві душі” можна віднести до жанру крутійського роману : головний герой – пройдисвіт, негідник; він намагається […]...
- Мертві душі характеристика образу Манілова Манілов – “солодкий” сентиментальний поміщик; перший, до кого спрямовується Чичиков в надії придбати мертві душі(гл. 2). Персонаж, “зібраний” з уламків літературних штампів; пов’язаний з водевільно-комедійним типом жалісного “карамзиниста”; з мольеровским типом “безглуздого дворянина” та ін. Крізь численні літературні маски в образі М. просвічує маска соціальна. У його портреті(біляве волосся, блакитні очі), в малюнку його поведінки(нудотна […]...
- Ліричний відступ у романі “Мертві душі”. Повість про капітана Копейкине Після війни дванадцятого року разом з пораненими приїхав і капітан Копейкин. У боях він втратив руку й ногу, працювати не міг і відправився в Петербург просити государя про яку-небудь монархову милість. Потрапив він до самого начальника, до вельможі в будинок на Палацовій набережній. Вельможі бачить, що людина на деревинці й правий рукав порожньої. “Добре, говорить, […]...
- Ноздрев і Хлестаков: порівняльна характеристика (По добутках H. В. Гоголя “Мертві душі” і “Ревізор”) 1. Загальні риси героїв. 2. Розходження в характері Ноздрева й Хлестакова. 3. Характеристика персонажів з погляду автора. 4. Вневременность їхнього існування. Цю крилату фразу, вкладену М. В. Гоголем у вуста Хлестакова з “Ревізора”, з повною підставою можна віднести до іншого яскравого персонажа письменника – Ноздреву з “Мертвих душ”. Легкість незвичайна в них не тільки в […]...
- Характери поміщиків у поемі “Мертві душі” Сваволя поміщиків, важке життя кріпаків, пияцтво, лінь все це без прикрас були показані Гоголем у поемі “Мертві душі”. Росія – багата, бідна, добра, виродлива, дурна, любляча, зла – встає перед нами на сторінках добутку. Показується весь жах, весь “пекло” російського життя. “Пекло” російського життя – це насамперед поміщики-самодури, які піклуються тільки про себе й свій […]...
- Мертві душі – Розділ III Чичиков в задоволеному настрої сидів у своїй бричці, занурившись у кошториси і міркування, які, судячи по усмішці, блукає по його обличчю, були йому приємні. Селіфана між тим управлявся з кіньми, розмірковуючи на власні теми, від яких його відірвав лише удар грому, за ним – наступний. Раптом дощ хлинув як з відра. Селіфан моторний але натягнув […]...
- Ноздрев і Хлестаков : порівняльна характеристика(“Ревізор” і “Мертві душі М. В. Гоголя) “Ревізор”, як і “Мертві душі”, М. В. Гоголем є галерею типових для російської провінції характерів. Проте відразу ж треба відмітити, що місцем дії в “Ревізорові” є провінційне місто, тоді в “Мертвих душах” авторський погляд охоплює і сільську глушину Росії. Громадський статус персонажів звичайно ж накладає на їх світосприйняття і устої свій відбиток. Манілов, Коробочка, Ноздрев, […]...
- Зміст роману Гоголя “Мертві душі”. Глава восьма, дев’ята й десята Покупки Чичикова виявилися у центрі уваги міських пліткарів. У місті йшли розмови про те, чи вигідно купувати селян для переїзду в нові маєтки. Всі ці розмови виявилися для Чичикова сприятливими. З них ставало зрозуміло, що Чичиков мільйонер. Жителі міста й до цього ставилися до нього з любов’ю, а тепер, після таких толков, полюбили ще більше. […]...
- Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не просто романтичне сподівання вгору, а […]...
- Мертві душі – Розділ II Чичиков провів більше тижня в місті, роз’їжджаючи по вечірках і обідів. Нарешті він вирішив перенести свої візити за місто і відвідати Манілова і Собакевича, яким дав слово. “Може бути, до цього спонукала його інша, більш істотна причина, справа більш серйозне, близше до серця…” Кучеру Селіфану віддано був наказ рано вранці закласти коней у відому бричку; […]...
- Мертві душі – Розділ V Чичиков ніяк не міг відійти від страху, хоча село Ноздрівка вже сховалася за полями і спадистому. Що ж до Селіфана, то він ніяк не міг пережити, що його коням відмовили у вівсі. Ось так і вийшло, що бричка Чичикова зіткнулася з коляскою, в якій сиділи дві дами, одна стара, друга молода незвичайної принади, що не […]...
- Єдність сатиричного і ліричного у поемі Гоголя “Мертві душі” Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підгрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву – до тих, хто нівечить людські долі, любові – до народу. Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору. Адже суперечливим є вже те, що поема має назву “Мертві душі”, те, що сатиричне і ліричне в […]...
- Єдність сатиричного і ліричного у поемі “Мертві душі” Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підгрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву – до тих, хто нівечить людські долі, любові – до народу. Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору. Адже суперечливим є вже те, що поема має назву “Мертві душі”, те, що сатиричне і ліричне в […]...
- Особливості жанру й композиції поеми Миколи Гоголя “Мертві душі” Постать Миколи Васильовича Гоголя чітко вирізняється на тлі російської літератури XIX століття. Цей геніальний письменник надав напрямок усьому літературному процесу на кілька десятиліть. До того ж Гоголь є одним з небагатьох письменників, який спромігся поєднати у своїй творчості два могутні культурні струмені – український та російський. Наслідком цього стала досі незбагненно прекрасна, зачудована, фантастична мова, […]...
- Тема: У чому зміст поеми Гоголя “Мертві душі” Поема “Мертві душі” була написана в той час, коли в Росії панувало кріпосне право. Поміщики розпоряджалися своїми селянами, як речами або худобою, могли купувати й продавати їх. Багатство поміщика визначалося кількістю селян, які йому належали. Приблизно через 10 років держава робила перепис “душ”. По списках перепису поміщики платили податки за селян. Якщо в проміжку між […]...
- Особливості жанру й композиції поеми “Мертві душі” Поема М. Гоголя “Мертві душі” – твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм. Щоб краще зрозуміти особливості жанру “Мертвих душ”, варто зіставити цей твір із “Божественною комедією” Данте, поета епохи Відродження, вплив якого добре відчувається в поемі М. Гоголя. Можна сказати, що Гоголь показує у […]...
- Тема батьківщини й народу в поемі “Мертві душі” Роботу над поемою “Мертві душі” Н. В. Гоголь почав в 1835 році. Первоначальное бажання Гоголя “… показати хоча б з одному боку всю Русь…” поступово переростає в задум “твору повного”, “де було б уже не одне те, над чим варто сміятися”. Пізніше, уже після публікації поеми, Гоголь напише: “Бивает час, коли не можна спрямувати суспільство […]...
- Персонаж поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Ситуація зустрічі Чичикова й Коробочки сюжетно повторює епізод з “Вия”: заблудлі бурсаки попадають у гості до сатанинського “бабусі”. Окремими рисами К. також нагадує відьом з “Вечорів на хуторі біля Диканьки” (М. Вайскопф). Прізвище К. метафорично виражає сутність її натури: ощадливої, недовірливої, боязкої, недоумкуватої, упертої й марновірної. Коробочка “одна з тих матінок, невеликих поміщиць, які плачуться […]...
- Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” – МИКОЛА ГОГОЛЬ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас МИКОЛА ГОГОЛЬ Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” Постать Миколи Васильовича Гоголя чітко вирізняється на фоні російської літератури XIX століття. Цей геніальний письменник надав напрямок усьому літературному процесу на кілька десятиліть. До того ж Гоголь є одним з небагатьох письменників, який спромігся поєднати у своїй творчості два могутні культурні струмені […]...
- Чому в тексті поеми “Мертві душі” Н. В. Гоголя передісторія головного героя поміщена в самому кінці оповідання? 1. Первісний задум Гоголя. 2. Дві композиційні основи. 3. Сатиричний план поеми. Місце Чичикова в ньому. 4. Проповідницький план поеми 5. Місце авторських відступів. Особливості композиційної побудови поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” обумовлені”насамперед тим творчим завданням, що поставив перед собою автор. Первісний авторський задум містив у собі три книги, об’єднані загальною ідеєю – показати […]...
- Мертві душі – Глава I У ворота готелю губернського міста NN в’їжджає досить красива ресорна бричка. У ній сидить “пан, не красень, але й не поганий зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; можна сказати, щоб-старий, проте ж і не так, щоб дуже молодий”. В’їзд його не зробив у місті зовсім ніякого шуму. У дворі пан був зустрінутий трактирних слугою. […]...
- Твір за романом “Мертві душі” Завдання: “Мертві душі” – історія хвороби, написана майстерною рукою. Задум твору. Сенс назви поеми. Робота над текстом першого розділу. Враховуючи родову та жанрову специфіку “Мертвих душ”, ми, як і більшість методистів, вважаємо: найбільш доцільний шлях їх аналізу – слідом за автором. Переконаний, що осягнення твору може бути досягнуто через усвідомлення не тільки того, що зображено, […]...
- Яка ідейно-композиційна роль авторського відступу про птаха-трійці в поемі Мертві душі? А в сем коні який вогонь! Куди ти скакаєш, гордий кінь, И де опустиш ти копита? О. С. Пушкін Авторський відступ про птаха-трійці перебуває в самому кінці першого тому “Мертвих душ”. Кінцівка для побудови будь-якого тексту дуже важлива й у значеннєвому, і в композиційному відношенні, тому що, завдяки особливостям пам’яті, людина найкраще запам’ятовує першу й […]...
- Переказ поеми Мертві душі Гоголя Н. В План переказу 1. Чичиков приїжджає в губернське місто NN. 2. Візити Чичикова до міських чиновників. 3. Візит до Манилова. 4. Чичиков виявляється в Коробочки. 5. Знайомство з Новосибірським і поїздка в його маєток. 6. Чичиков у Собакевича. 7. Візит до Плюшкину. 8. Оформлення купчих на “мертві душі”, придбані в поміщиків. 9. Увага городян до Чичикову-“миллионщику”. […]...
- Опис вдач губернського міста NN (По поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) 1. Роль Пушкіна в створенні поеми. 2. Опис міста. 3. Чиновники губернського міста NN. Відомо, що А. С. Пушкін високо цінувався Н. В. Гоголем. Більше того, письменник нерідко сприймав поета як порадник або навіть учителі. Саме Пушкіну багато в чому зобов’язані аматори російської словесності в появі таких безсмертних добутків письменника, як “Ревізор” і “Мертві душі”. […]...
- Значення “Повести про капітана Копейкине” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Місце, що “Повість…” займає в поемі. 2. Соціальної проблеми 3. Мотиви народних переказів. “Повість про капітана Копейкине” при поверхневому погляді може здатися в поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” чужорідним елементом. Справді яке відношення вона має до долі головного героя? Чому автор відводить “Повісті…” настільки значне місце? Поштмейстер ні з того ні із сього […]...
- Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі”) Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя ” Мертві душі “). Великий російський письменник Микола Васильович Гоголь у поемі “Мертві душі” показав страшну російську дійсність, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому дійсності, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому життя. Поема – широка картина реальної дійсності. У той час […]...
- Відображення в зовнішності поміщиків їхнього внутрішнього світу (за поемою М. Гоголя “Мертві душі”) Відображення в зовнішності поміщиків їхнього внутрішнього світу (за поемою М. Гоголя “Мертві душі”) Як цікаво читати людські обличчя! Вони немов вікна будинків, заглянувши в які, можна побачити чиєсь сховане від сторонніх очей внутрішнє життя. Життя людини обов’язково залишає свій слід насамперед на обличчі. Тому таке важливе й у живописі, й у літературі мистецтво портрета. Ним […]...
- Поема М. В. Гоголя “Мертві душі”: людські типи, представлені образами поміщиків 1. Передісторія задуму поеми “Мертві душі”. 2. Образ безгосподарного мрійника Манилова. 3. “Дубинноголовая” Коробочка. 4. Марнотратник життя Ноздрев. 5. “Чортовий кулак” Собакевич”. 6. Плюшкин – “діра на людстві”. По власному визнанню М. В. Гоголя, сюжет “Мертвих душ” йому запропонував А. З. Пушкін. Споконвічно “Мертві душі” замислювалися Гоголем як грандіозний добуток у трьох томах, у якому […]...