МЕТЛИНСЬКИЙ АМВРОСІЙ
МЕТЛИНСЬКИЙ АМВРОСІЙ (псевд. – Амвросій Могила; 1814, с. Сари, тепер Гадяцького р-ну Полтавської обл. – 10.07.1870, м. Ялта) – поет – романтик, перекладач.
Походив із дворянської родини, по лінії батька – з козацької старшини. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, згодом в одній із Харківських гімназій та Харківському університеті. По закінченні навчання (1835) працював помічником бібліотекаря університетської бібліотеки. Захистивши магістерську дисертацію (1843), став професором російської словесності в Харківському університеті.
1849
Центральне місце в літературній спадщині А. Метлинського, розпочатій у 30-ті роки публікаціями в альманахах “Молодик” і “Сніп”, посідає книга віршів “Думки і пісні та ще дещо” (1839), споряджена “Заметками относительно южнорусского языка”, переробки з якої увійшли до “Южного
А. Метлинський протягом усього життя вивчав народну поезію. Записи її лягли в основу збірника “Народные южно-русские песни” (1854). Він є автором наукового дослідження “Речь об истинном значений поезии” (1843), передмови до “Южного русского сборника” та збірки Л. Боровиковського “Байки і прибаютки”.
Основний настрій поетичної творчості А. Метлинського – туга за втратою
Мотив “національної туги” зумовлює й характер псевдоніма поета. У невідповідності колишньої слави рідного краю і її занедбаності в сучасному поет вбачає загибель для народу, його мови, права на існування якої захищав, тощо. Система образів поета – романтика вибудувана на протиставленні двох епох: епохи розквіту козацтва й національної слави України та епохи сучасного йому занепаду.
А. Метлинський вважав мову тим стабілізуючим і формуючим чинником, який дає значний імпульс народові в його розвитку. Не випадково поетична збірка “Думки і пісні та ще дещо” розпочинається зі студії “Заметки относительно южнорусского языка”. Поет сподівався, що тужні пісні донесуть до нащадків мову, яка “із дня на день забувається і замовкає”.
Система поетичних образів А. Метлинського формувалася в річищі національних реалій: це предмети і явища буття, що характеризують життєвий світ українця. Характерно, що певні образи в поета переросли в символи: “Бандура” (назва однойменного сонета) для нього не лише музичний інструмент, а й доля української пісні і втілення докору сучаснику в тотальному забутті визначних прикмет минувшини.
Уболівав А. Метлинський за те, що вже “не чувати дідівської мови” (вірш “До вас”), закликав свого героя не зрікатися колишньої вольниці, не забиратись у “панські хороми”, бо є вища мета в житті козака: “…під конем трощити Ворогів наших невірних проклятії кості”. Зрадником називав того, хто покидав рідний край (вірш “Зрадник”), У творі зливаються образи родини та України. Зрадникові адресує поет своє застереження й прокляття: “Хто свою віру, хто край свій покине, Хай той без роду на чужині згине”, “Бо вій од себе долі не знатиме”, “Сам він од себе в пущі тікатиме”, “Йому пісня в серці вуглем горітиме”.
Складна архітектоніка вірша “Козак, гайдамак, чумак”, у якому заспів обрамлено монологом кожного з героїв. Якщо першого, носія волі, дівчина благословляє обороняти “Мати-Україну й мене, її доню!”, то другий вже обстоює саму волю, а третьому дістається лише горе. Діалог сина і батька в поезії “Козача смерть” – це високого душевного болю поминальне слово над ними самими, полеглими в степу, политому козацькою кров’ю і вкритому чорним воронням.
Мелодійні вірші А. Метлинського, що постали не без впливу фольклору та книжної словесності, здебільшого мінорні, часом дидактичні. їхня художність походить від поетизації степу, козацького роздолля, укоханої старовини. Лірик надавав постбайронічній “світовій тузі” національних рис. Освоював, трансформуючи, мотиви цвинтарної поезії (“Підземна церква”), Його баладам притаманний фантастичний компонент, хоча загалом вони тяжіють до реалістичного зображення (“Глек”), Дещо пізніші твори А. Метлинського (40-50-х років) продовжили вже опрацьовані мотиви (“Рідна мова”, “Ополчение казаков”) і водночас виявили нові риси – вищу питому вагу біографічного (“Ще день життя минувся…”), лаконізацію лірики.
Головна її частина “позначена справжнім обдаруванням і відмітна особливою художністю” (М. Костомаров).
Добрим художнім смаком позначені вільні переклади й переспіви А. Метлинським словацьких і сербських пісень, чеських і польських поетів, фрагментів “Краледворського рукопису” та німецької романтичної лірики.
Творчістю А. Метлинського українська література на певному етапі свого розвитку визначила погляд на роль історії у формуванні свідомості. Самобутні вияви національної дійсності у його творчості стали предтечею пізніших романтико-історичних творів українських митців.
Літ.: Студинський К. Кілька слів про генезу творів Амвр. Метлинського // Думки і пісні Амвросія Метлинського. Л, 1897; Вишневський Н. Невідомі вірші Амвросія Метлинського // Рад. літературознавство.
1970. № 7; Гнідан О. Історія української літератури XIX – початку XX ст. К., 1987.
Л. Задорожна
Related posts:
- Амвросій Лук’янович Метлинський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Амвросій Лук’янович Метлинський (1814-1870 pp.) Амвросій Лук’янович Метлинський за життя вів дуже різнобічну діяльність. Окрім того, що він був літературознавцем та науковцем (з 1843 по 1849 рік – професор руської словесності Харківського університету, з 1849 по 1854 – професор Київського університету), А. Метлинський був ще й поетом, і видавцем. Хоча ним були видані найцінніші збірки […]...
- ДУМКА Думка – досить поширений в українській і деяких інших слов’янських літературах жанр короткого ліричного вірша елегійного (іноді баладного) змісту. Термін “думка” (як зменшувальний від “дума”, про яку див. підрозділ “Ліро-епос та інші міжродові та суміжні утворення”) спершу з’явився у XVIII столітті в Польщі для позначення ліро-епічних творів баладного типу (перші автори “думок” – придворні польські […]...
- Як розвивався український романтизм? Національно-визвольна ідея зумовила патріотичну тематику українських романтиків, а їх естетичною програмою стала боротьба за розвиток національної мови та літератури. Цими рисами позначена творчість П. Гулака-Артемовського, А. Метлинського, Л. Боровиковського, М. Костомарова, М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича та інших. Як і західноєвропейські, українські романтики виявляють посилений інтерес до минулого, народної творчості. З’являються спогади про славу […]...
- Романтизм в українській літературі 1. Романтизм як творчий метод і літературний напрям. (Романтизм виник на межі XVІІІ-XІX ст., спочатку в Німеччині, потім у Франції та літературах інших країн, але в кожній з них мав свої особливості, зумовлені своєрідністю національного буття різних народів. Романтизм суттєво відрізняється від усіх інших стилів. Головними ознаками романтизму є перевага внутрішнього над зовнішнім, унікального над […]...
- Твір на тему: Харківська школа романтиків “Харківська школа романтиків” На початку XIX століття Харків став першим центром справжнього літературний) життя в країні. Сталося це завдяки відкриттю в нашому місті 1805 року університету, з якого починається нова ера в історії Слобожанщини, і, як вважав його засновник В. Н. Каразін, “Харків для Вітчизни стане тим, чим Афіни були для Греції”. На той час […]...
- Думка (дума) Думка (дума) – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту у тогочасних фольклорних збірниках, наприклад, розділ І у “Русалці Дністровій” – “Думи і думки”, у Т. Шевченка – “Тече вода в синє […]...
- Українські поети-романтики Література кінця XVIII – початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися “Енеїдою” І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання. Вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ’яненко, […]...
- Чому зрадник страшніший за ворога? На мою думку зрадник завжди страшніший за ворога. Чому ж слово зрадник так лякає? Бо він був другом, але в один момент став ворогом. Від ворога можеш очікувати удару, а удар в спину завжди несподіваний. Чекати удар від друга чи напарника – безглуздо. На жаль таке буває. Цей удар збиває з ніг. Коли тебе зраджує […]...
- Кладовищенська поезія Кладовищенська поезія – течія в англійській ліриці середини XVIII ст. (Т. Грей, Р. Блейр, Е. Юнг), що розвивалась у річищі сентиментального романтизму, зосереджувалася на осмисленні ірраціональних проблем буття, його нетривкості і почасти марності у видимих формах. В українській поезії XIX ст. помітна у творчості А. Метлинського. У XX ст. до мотивів К. п. зверталися модерністи […]...
- Маяк “Маяк” – літературно-науковий журнал, виходив у Петербурзі (1840-45) за редакцією С. Бурачка та П. Корсакова. На сторінках “М.”, де друкувалися художні твори та статті з проблем історії чи кораблебудування, чимало місця відводилося україніці. Тут були видруковані твори Т. Шевченка (поема “Безталанна”, уривок з драми “Никита Гайдай”), О. Кореуна (“Могила”, “Кохання” та ін.), Г. Квітки-Основ’яненка (“Перекотиполе”, […]...
- БІЛОЗЕРСЬКИЙ МИКОЛА БІЛОЗЕРСЬКИЙ МИКОЛА (1833, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівка Борзнянського р-ну Чернігівської обл. – 11.06.1896, м. Борзна) – фольклорист і етнограф. Брат Ганни Барвінок і Василя Білозерського. Навчався у Петербурзі. Присвятив себе журналістсько-видавничій діяльності. Редагував “Черниговские губернские ведомости”, видав збірник “Южнорусские летописи, открытые и изданные Н. Белозерским” (1856). Чимало зібраних ним пісень уміщено в […]...
- Записки історично-філологічного відділу ВУАН “Записки історично-філологічного відділу ВУАН” – наукові збірники, що видавалися у Києві (1919-31) за редакцією А. Кримського (переважна більшість), частина – за редакцією М. та О. Грушевських (праці історичної секції ВУАН). Всього з’явилося 26 книг, де друкувалися наукові студії, рецензії, бібліографічні огляди тощо, висвітлювалася творчість Т. Шевченка, П. Куліша, І. Котляревського, А. Метлинського, І. Карпенка-Карого, М. […]...
- Южно-русский сборник “Южно-русский сборник” – український альманах, виданий 1848 А. Метлинським у Харкові. Після передмови і статті про український правопис подано твори А. Метлинського – “Бандура”, “Козачі поминки”, “Сирітка” та “Козацька смерть” (за Ф. Челаковським); М. Петренка – “Думи мої, думи мої, де ви подівались…”, “Дивлюсь я на небо…”, “Весна”, “Слов’янськ”, “Тебе не стане в сих містах…”, […]...
- Апокаліпсис “Апокаліпсис” – (грецьк. apocalypsis – розкриття, одкровення) – поширена назва заключної, найзагадковішої книги Нового заповіту “Об’явлення св. Івана Богослова”. Виникла* можливо, в 68-69 чи 81-96 pp. н. е. на острові Патмос в Егейському мopі куди Івана Богослова було заслано за проповідування християнства. Належить до т. зв. пророцьких книг (див. “Книгу пророка Даниїла”). В “Об’явленні Св. […]...
- Харківська школа романтиків На початку ХІХ століття Харків став першим центром справжнього літературного життя в країні. Сталося це завдяки відкриттю в нашому місті і 805 року університету, з якого починається нова ера в історії Слобожанщини, і, як вважав його засновник В. Н. Карамзін, “Харків для Вітчизни стане тим, чим Афіни були для Греції”. На той час Україна втратила […]...
- Поема Лесі Українки “Давня казка”: порівняльна характеристика образів поета і лицаря Бертольда Леся Українка – мужня, волелюбна людина, яка завжди вірила в перемогу робітничого класу над експлуататорами. Вона любила сій народ і високо цінувала його прагнення бути незалежним. З цією темою в поемі тісно пов’язана проблема ролі поета в житті народу. Народній співець живе серед людей, він знайшов собі вірних друзів та однодумців. Його пісні висловлювали думки […]...
- МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму Михайло Миколайович Петренко народився в м. Слов’янську Харківської губернії (тепер Донецька область). Біографічні дані про нього дуже скупі. Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Із спадщини М. Петренка збереглося майже двадцять поезій. Перші його твори були надруковані в альманасі “Сніп” (1841) під назвою “Думки”. Основну ж частину […]...
- Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні погляди виявилися суголосними романтично-екзистенціальному менталітету українства, сприяли теоретичному осмисленню та практичному застосуванню засад романтичної естетики в українській літературі, перегляду міметичних […]...
- Поетизація Поетизація – здатність уявляти, зображати дійсність прикрашеною П. – органічна риса української ментальності, спостережена багатьма науковцями (М. Костомаров, Б. Цимбалістий та ін.), що полягає в ліричному світосприйнятті, у намаганні розбудовувати своє життя за законами краси, вираженому в оформленні осель та строїв, у ставленні до природи, у мелодійній та шляхетній за змістом пісні тощо. Ця риса […]...
- Міфологічна школа Міфологічна школа – напрям у фольклористиці та літературоз-навстві німецьких романтиків (початок XIX ст.), спирався на естетику Ф.-В.-Й. Шеллінга та братів А. і Ф. Шлегелів, які обстоювали думку про міф як необхідну умову мистецтва, ядро поезії. Філософські основи М. ш. доконечно оформилися після видання “Німецької міфології” братів Я. та В. Грімм, що сприяло усвідомленню сутності “народної […]...
- Твір Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добритою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” – гімн талановитому українському народу – створювачу надзвичайного скарбу, я кий чарує й полонить, хвилює й закликає. М. Рильський називає пісні […]...
- Образ матері України (за поезією “У дитячому серці жила Україна”) – ДМИТРО ПАВЛИЧКО 6 клас ДМИТРО ПАВЛИЧКО (за поезією “У дитячому серці жила Україна”) У своїй творчості Д. Павличко часто звертається теми Батьківщини, до теми рідної землі. Вірш “У дитячому серці жила Україна” починається споминами поета про веселі і сумні пісні матері. У дитячому серці жила Україна Материнські веселі і журні пісні. Д. Павличко вчився в польській школі, […]...
- Твір Обpаз наpодного співця в поезії Т. Г. Шевченка Обpаз наpодного співця в поезії Т. Г. Шевченка Спpавжнього Шевченка тpеба відкpивати і відчувати сеpцем. Власне, в тій таємниці сила й вічність його поетичного слова. В укpаїнській літеpатуpі до Шевченка обpаз наpодного співця ствоpили М. Маpкевич, А. Метлинський, Л. Боpовиковський, Є. Гpебінка. Таpас Шевченко, безумовно, знав ці твоpи. Але він дає новий, не подібний до […]...
- Глибинний світ історичної пісні Українські історичні пісні є славою народу, предметом його національної гордості. Вони були вірними супутниками історії нації, яка пройшла тернистими шляхами принижень, поневірянь, зради. Історичні пісні – згусток благородних ідеалів, що був рушійною силою дійової любові до батьківщини. Нам відомі пісні про напади турецько-татарської орди та визвольну боротьбу 1648-1654 років під приводом Богдана Хмельницького, про славних […]...
- БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР (1812, м. Барва, тепер смт Чернігівської обл. – 1873, там же) – фольклорист. Народився в сім’ї священика, брат О. Бодянського. Закінчив Полтавську духовну семінарію в м. Переяславі (1834). Тоді ж захопився збиранням народної творчості. Перші записи зроблено на Чернігівщині від матері, сусідів та односельців, від дядьків Іллі, що проживав у Прилуках, та Павла, […]...
- Ранній романтизм – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Ранній романтизм Соціально-економічні зміни, які відбувалися на початку XIX століття в Європі, поступовий розпад феодально-кріпосницького устрою, зростаюче невдоволення народних мас вилилися у буржуазні революції у всіх європейських країнах. На цьому тлі швидко почало розвиватися нове явище у літературному процесі – романтизм. Ідеї соціально – і національно-визвольних рухів, конфлікт із дійсністю та шукання нової дійсності, ідеал […]...
- Образ народного співця в поезії Т. Г. Шевченка Обpаз наpодного співця в поезії Т. Г. Шевченка Спpавжнього Шевченка тpеба відкpивати і відчувати сеpцем. Власне, в тій таємниці сила й вічність його поетичного слова. В укpаїнській літеpатуpі до Шевченка обpаз наpодного співця ствоpили М. Маpкевич, А. Метлинський, Л. Боpовиковський, Є. Гpебінка. Таpас Шевченко, безумовно, знав ці твоpи. Але він дає новий, не подібний до […]...
- Руський співаник “Руський співаник” – збірка народних пісень, творів українських поетів, що стали народними піснями, упорядкована К. Паньківським і видана у Львові 1888 товариством “Просвіта”. Один із перших українських пісенників. Мав “Переднє слово” упорядника, вірш Б. Кирчіва “Руська пісня благовістна”, що став прологом до збірки. Вірші народного та літературного походження згруповані в кілька циклів: “Пісні патріотичні” (44 […]...
- ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР (1828, м. Олішевка, тепер с. Красилівка Козелецького р-ну Чернігівської обл. – 02.03.1859, Чернігів) – фольклорист, етнограф, поет. Народився в сім’ї священика. Закінчив Чернігівську духовну семінарію. Працював писарем у Чернігівському губернському правлінні. Під впливом знайомства з М. Білозерським, П. Кулішем та іншими українськими діячами записував народну творчість, збирав етнографічні матеріали, багато з яких надсилав […]...
- ЖАНРОВИЙ ПОДІЛ ЛІРИКИ Поряд з тематичною класифікацією ліричних творів повною мірою зберігає своє значення й жанровий поділ лірики, який здійснюється залежно від типу переживань поета. Одна з найдетальніших (для свого часу) спроб систематизації за даним принципом жанрів лірики належить В. Бєлінському, який подає їх у такій ієрархії: “Види ліричної поезії залежать від ставлення суб’єкта до загального змісту, який […]...
- Поема “Давня казка’ як поетичний маніфест Лесі Українки З давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. Змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. Ми можемо не помічати цього, але поезія супроводжує весь наш життєвий шлях. Саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення поета і поезії. Леся Українка, українська поетеса, відома […]...
- Народність поезії Бернса Надзвичайно велика популярність творів Бернса на батьківщині була зумовлена єдністю творчості поета з народнопісенними традиціями Шотландії. Пісні предків співали майбутньому поетові, коли він був ще в колисці. Хлопчиком він ріс серед народнопоетичних образів. Саме в народній творчості він знайшов ту живу основу, спираючись на яку, міг іти далі. Його власні пісні відразу стали популярними серед […]...
- Екфразис Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...
- Мета “Мета” – літературно-політичний вісник, що виходив за редакцією К. Климковича у Львові з вересня 1863 до грудня 1865 як продовження тижневика “Вечерниці”. Літературне обличчя журналу визначали вміщені в перших номерах твори Т. Шевченка (“Заповіт”, “Н. Костомарову”, “Мені однаково”), П. Куліша (роман “Брати”, оповідання “Мартин Гак”, поема “Могилині родини”, історична розвідка “Руїна”, публікація “Дума про Саву […]...
- Пісенна творчість А. Малишка Пісенна творчість А. Малишка I. Пісні на вірші А. Малишка – супутники нашого життя. (Основною ознакою поезії А. Малишка є її музикальність. На слова поета написано сто пісень композиторами О. Білашем, П. Майбородою та іншими. Найпопулярніші з них – “Пісня про рушник” (“Рідна мати моя”), “Вчителька”, “Пісня про Київ”, “Стежина”, “Ранки солов’їні” – стали народними […]...
- Харківська школа романтиків та її роль у становленні українського романтизму Як Харківська школа романтиків відіграла посутню роль у становленні й формуванні українського романтизму. Її діяльність варто вивчати на прикладі творчості трьох поколінь харківських романтиків. Ми встановили, що під впливом літературної атмосфери Харківського університету, народної поезії та діяльності гуртка І. Срезневського сформувався і зріс талант представника першого покоління харківської школи романтиків Л. Боровиковського. Як поет-романтик Л. […]...
- Поема “Давня казка” як поетичний маніфест Лесі Українки Поема “Давня казка” як поетичний маніфест Лесі Українки З давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. Змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. Ми можемо не помічати цього, але поезія супроводжує весь наш життєвий шлях. Саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення […]...
- Елегія Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...
- ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ – Пісні літературного походження Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ ПІСНІ ЗИМОВОГО ЦИКЛУ Пісні літературного походження Крім народних, кожна національна культура має багато пісень літературного походження. Літературна пісня – це ліричний твір, слова до якого склав письменник. Багато віршів українських поетів покладено на музику. Це твори Семена Климовського, Тараса […]...
- Народнопісенні традиції у поезії Роберта Бернса Народнопісенні традиції у поезії Роберта Бернса Надзвичайно велика популярність творів Бернса на батьківщині була зумовлена єдністю творчості поета з народнопісенними традиціями Шотландії. Пісні предків співали майбутньому поетові, коли він був ще в колисці. Хлопчиком він ріс серед народнопоетичних образів. Саме в народній творчості він знайшов ту живу основу, спираючись на яку, міг іти далі. Його […]...