Методичний аспект культурологічного вивчення літератури

Відповідно до Програми історикокультурологічний підхід до шкільного вивчення літератури здійснюється в 9-11 класах, у 11 класі має відбуватися безпосередній діалог культур на основі здобутих учнями знань та умінь. Вивчаючи у школі творчість Л. Толстого, старшокласники разом із педагогом традиційно роблять акцент на подійній стороні його романів та оповідей, однак ще М. Чернишевський писав, що графа Толстого більш за все цікавить те, “як одні почуття і думки розвиваються з інших”, “сам психологічний процес, його форми, його закони, діалектика

душі”, отже, на уроці проситься порівняння Л. Толстого із Ф. Достоєвським, Г. Ібсеном, Б. Шоу та ін. Чи має вчитель час для цього на уроці? Програмою для 5-12 класів (2005 р.) передбачено збільшення годин на вивчення творів великого обсягу (до 7-8), тому з’являються додаткові можливості показати учням світовий літературний процес як систему.

Культурологічний підхід покликаний вирішити це завдання.

Важливе методологічне значення має думка Ю. Султанова про практичне використання ціннісних систем античності, премодерну, модерну і постмодерну. На думку вченого, “тільки опираючись на ті чи інші духовні цінності,

ми можемо здійснювати певну соціокультурну, системомисленнєву діяльність. Коли йдеться про методику світової літератури, то така діяльність обов’язково передбачає гуманітарне проектування, яке відбувається у двох взаємопов’язаних площинах: онтологічній (бачення і розуміння) та організаційнодіяльнісній (діяльність і її організація).

Аксіологічний визначає емоційноціннісне ставлення учнячитача до твору мистецтва слова як джерела інтелектуального, духовного, естетичного на основі загальнолюдських, національних та особистісних цінностей. Когнітивний (пізнавальний): опирається на літературознавчу і культурологічну площини і включає в себе знання учня про основні етапи розвитку світової культури і їх особливості на національному тлі у творах літератури; це вимагає від учня вміння виявляти основні види, жанри творів та їх особливості відповідно до закономірностей історичного розвитку літератури (наприклад, особливості англійського та італійського сонета, середньовічної та модерністської оповіді тощо); передбачає засвоєння і збагачення знань про розвиток окремих національних літератур та їх ролі в світовому літературному процесі.

Праксеологічний – визначає рівень активності дитини (практичну діяльність) при здобутті знань. Ці компоненти знаходяться у нерозривній єдності між собою.

Культурологічний аспект – важлива складова уроку і комунікативної компетенції учня, який повинен реалізовуватися з огляду на українську культуру (для чого школярам знати штати чи міста в Америці чи Канаді на уроках географії, іноземної мови, якщо учні не знають областей України?). “Ми живемо за законами істини та краси”, – писав Павло Загребельний. Прагнення істини і краси об’єднує представників різних народів і є визначальним у пізнанні творів рідної та зарубіжної літератур. Однак, вивчаючи зарубіжну літературу, недостатньо визначати спільне (загальнолюдське), необхідно акцент робити і на особливостях національної літератури.

Саме це навчає учнів зіставляти та порівнювати. Дослідження літературознавця дають можливість визначити основні чинники культурологічної компоненти уроку літератури:

– Типологічні особливості розвитку світової літератури (культури) на певному етапі (визначаємо на оглядових темах). – Типологічні особливості розвитку національної літератури цього періоду (оглядова тема і додатково у вступі до вивчення творчості письменника). – Біографічні відомості про письменника – представника свого часу, свого народу (автобіографія, мемуари, спогади сучасників, листи тощо). – Співвідношення стилю письменника та типологічних рис національної та світової літератур на цьому етапі.

– Жанровородова специфіка виучуваного твору (відповідно до епохи, особливостей національної літератури, напряму або течії), увага до його форми. – Зображальновиражальні засоби художнього твору (читаємо мовою оригіналу, проводимо порівняльний аналіз кількох перекладів тощо). – Роль твору і внесок митця у національну та світову літератури.

Педагог з учнями у процесі вивчення творів мистецтва художнього слова проходить шлях від учнівського сприймання твору (емоційність, актуальність для життєвого та читацького досвіду) до автора і його творчої манери, народженої особливостями національної культури, внеску письменника у світовий літературний процес. Учителі зарубіжної літератури зауважать, що вони саме так і роблять. Однак досвід показує, що головним недоліком у реалізації культурологічного компонента є недостатня увага педагогів до особливостей національних літератур (у практиці детально зупиняємося на етапах розвитку світового літературного процесу, напрямах, жанрах, особливостях творчості письменника, а національне губиться), відсутні паралелі з рідною літературою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Методичний аспект культурологічного вивчення літератури