Мезостих

Мезостих (грецьк. meson – посередині та strichos – віршовий рядок) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається як різновид акровірша. Досить рідкісна форма у новітній українській поезії, спостережена, зокрема, у творчості В. Самійленка:

Щоб зараз же тебе пізнав люд! Мила

І гарна ти, що й кращої нема,

І між людьми ласкавіша всіма,

Нехай же буду я твоїм поетом:.

Я з Музою – зберем ми сили всі,

І впевним люд ми лагідним сонетом,

Що вмієм віддавати честь красі!

В. Самійленко, закодовуючи ім’я “Людмила” у наведеному уривку з сонета “Коли б твоєї вроди не хвалила…”, виходив з поетичної традиції, що вже склалася в Україні з барокової доби.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мезостих