Мій фольклорний коврик

Фольклорний коврик. Як же його створити? Як звичайно коврики бувають із ниток, із тканини, але щоб з фольклору?

Це цікаво. Спробую. У дитячому садку ми завжди грали на ковриках. Вони були яскравими й м’якими.

У центрі коврика був який-небудь яскравий малюнок, а по краях – різні смужки й візерунки. Може, так само можна скласти килим з народної мудрості? У центрі повинні бути ті прислів’я, приказки, які сподобалися найбільше, а далі – різні цікаві вираження, які запам’яталися. Немає-немає-Немає! Я придумав!

Зроблю трохи маленьких

ковриков.

Коврик І – У центрі українське прислів’я ” Мова до Києва доведе”. Здається мені, що блакитна серединка буде найкращою. А по краях коврика можна розмістити індійську приказку “Мова до Делі доведе” і італійську “Мову до Рима доведе”. Візерунком потрібно зв’язати між собою всі ці вираження.

Переплітається малюнок, і так само переплітається людська мудрість. Люди різних країн придумали ці вираження, але думка однакова. Для всіх людей головної була столиця країни.

Якщо хтось хотів кудись доїхати, то треба було розпитувати, розпитувати й все-таки потрапити туди, куди хотілося.

Коврик

II – Ще один килим хочу зробити з жабами й зайчиками. Чому? Тому що на ньому два прислів’я: українська й китайська. Зміст їх однаковий, хоча й звучать по-різному.

У нас в Україні говорять: “За двома зайцями поженешся, жодного не піймаєш”. А китайці говорять: “Однією рукою двох жаб не піймаєш”. У мене в голові виникла картинка, як зайці між стільцями сидять, тому що є ще одна приказка – “сидіти між двома стільцями”.

Виявляється, цікаво становити такі коврики. І мені здається, що в далекій Америці, в Індії, у Японії люди такі ж самі, як і в нас в Україні. В усьому світі люди добрі й мудрі.

Давні прислів’я брехні не містять

“Не плутай Божий дарунок з яєчнею”, – часто говорить мені бабуся, коли я щось не так говорю. А коли я перебільшую, мені будинку говорять: “Не роби з мухи слона”. Я звик до того, що мої рідні використовують народну мудрість. А дідусь говорить так, як сказав Гном у нашім підручнику: “Мова без прислів’їв, як та страва без солі”. Я й сам їх став використовувати у своїй мові.

Наприклад, як тільки впораюся зі складної задачкой або велосипед відремонтую, так і хвалю себе: “Справа майстра боїться”.

У нашім підручнику кілька сторінок з різними приказками й прислів’ями. Тут і татарські, і арабські, і японські, і китайські прислів’я. Вони чимсь схожі, але чимсь і відрізняються між собою. Для себе я вибрав трохи:

– апетит приходить із першим шматком, а суперечка з першим словом; – не дивися на силу рук, а дивися на силу серця; – удвох можна йти й на Геракла; – скарб – не друг, зате друг – скарб

Такі прислів’я вчать мудрості й добру. Народна творчість подобається всім. Може, це тому, що “давні прислів’я брехні не містять”. Мені подобаються люди чесні, добрі, сміливі.

На прикладі мудрих народних прислів’їв можна навчитися бути шляхетною людиною.

Бешкетна придумывалка (на зразок “Пуськи Бятеняцки” Л. Петрушевской)

Кукарек. Прококукав Кукарек під двором і заворлапалив: – Доранок, доранок! Прикилапайтеся й криницяйтеся, оросяй – теся, люди! – Прокилипайтеся й несетьяйцеся, кури! Доранок, доранок!

Всі прокилапалися, водою криницювалися, росою уминювали – ця! День видрозчинався!

Квака маляка

Квака маляка стрямкала комашку. Комашка некузькувата стрепендулилася й на кваку маляку дуже-дужо куськанула. Квака напакундилася й упроштувандила до калушеняти, а сниданковання не пожуванькалось.

Разованьком вонисята проштувантили буля-веньку з маковеньком і розляпатилися на сонцеляпи живонятком догоревеньки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мій фольклорний коврик