Мій улюблений вірш Єсеніна (Тема батьківщини)

Знову я відкриваю збірку віршів Єсеніна. Рядки, рядки швидко миготять у мене перед очима. Про Батьківщину, про кохання, про дружбу, про те, що тривожить і радує серце – про все це писав поет. З темою Батьківщини ми часто зустрічаємося в творах різних авторів.

У цьому достатку слів про дорогу куточку землі я зупиняю свій вибір на віршах Єсеніна. Про те, що значить Батьківщина для людини, чудово сказано в старовинній російській приказці: “Людина без батьківщини – соловей без пісні”. Справді, що може бути сумніше солов’я, позбавленого

свого голосу? Сіра, непоказна, полохлива пташка.

Так само без батьківщини спорожнілій стає і душа людини. У кожного з нас є край, де все здається особливим і прекрасним. Для Єсеніна, на мій погляд, тим куточком, де серцю близька кожна дрібниця, була Росія з її “нескінченними рівнинами”. Його синівську любов до російської землі ми бачимо у тривожних і часом болісних роздумах про сьогодення і майбутнє країни:

Польова Росія! Досить Волочитися сохою по полях!

Злиденність твою бачити боляче І березам, і тополям.

По-моєму, поет не випадково присвоює свій біль березам. Сергій Єсенін перетворив це струнке

деревце на символ, невіддільне пов’язаний з Руссю, красивою і ніжною. Тому важко поруч з витонченістю й досконалістю природи бачити “по дорогах всохлі верби…”, чути” … возові пісню коліс “.

Хочеться думати, що ця “… бідна, убога Русь” була лише страшним сном. Але цей сон залишив на серці темний відбиток, через якого стаєш байдужим до всього, що колись було милим і дорогим:

Байдужий я став до хатах, по І очажний вогонь мені не милий, Навіть яблунь весняну завірюху Я за бідність полів розлюбив.

Звичайно, розумієш, що повернення до минулого немає, і душа вимагає чогось іншого:

Через кам’яне і сталеве Бачу міць я рідної сторони.

Складною і суперечливою була життя, що оточувала поета, тому думки і почуття Єсеніна знаходяться як ніби між двох вогнів. Він пам’ятає прекрасну колишню Русь, бачить і нинішню злидні і з надією дивиться на нову дорогу, яку обирає його селянська Росія. Ці переживання поета знаходять відгук і в наших серцях.

Ці рядки, а вони – з вподобаного мені вірші Сергія Єсеніна “Незатишна рідка лунность…”, знаходять відображення в дійсності, в долі сьогоднішньої Росії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мій улюблений вірш Єсеніна (Тема батьківщини)