Микита Годованець – Кручений Панич і Лозина
КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА
Під сяйвом місячним в чудовім квітнику
Панич розмову вів палку,
П’янку,
Мов чарівне вино:
– Давно, Лозинонько, давно
У мене серце сохне-в’яне.
Терпіти далі сил не стане:
Я з давніх літ
Тебе люблю над цілий світ,
А ти… Взаємності не бачу.
О-ох! –
І сльози полились гарячі,
Великі, як горох.
А сам, хитрун, все ближче підступає
І вусиком за стан Лозиноньку хапає,
Сам ніжно-ніжно так зітха:
– Лозинонько! Благаю: покохай!
Молю уклінно: прихилися!
До
Хай вічне щастя неземне
Засвітить нам, як сонце весняне!-
Лозини серце – віск м’який.
Слова палкі – приваблива отрута.
Весна, мов дивний чарівник який,
Уміє накладать на ніжне серце пута;
Звінчали нашу пару солов’ї,
Зозуля накувала безліч літ,
Гриміли співами зеленії гаї,
А квіти слали запашний привіт.
Щасливим усміхається весь світ,
І сонце молодість віта…
А в Панича – своя мета:
Ухопився
За Лозину
В добру пору,
Без упину
Вгору-вгору
Він повивсь,
На Лозину
Й не дививсь…
* * *
Такий Панич, брудну
Стоїть за вірність,
За любов,
За красоту,
Мов соловей, слова солодкі свище,
Аж поки міцно пустить коренище,-
Тоді він топче почуття святі,
Лише б підлізти вище
Хоч на один щабель в житті.
“Кручений Панич і Лозина”. Написана 1923 року і мала назву “Хміль і Лозина”. Вперше увійшла до збірки “Парася на парастасі” (1929). В переробленому вигляді ця байка включена до збірок 1957, 1958, 1960 і 1963 рр.
Подається за останньою книгою.
Related posts:
- Микита Годованець – Гедзі ГЕДЗІ Телята ледве мукають в безсиллі. Корови жалісно ревуть. А Бугаї гудуть, як в люту бурю хвилі, І під собою землю рвуть… Шукають винного в біді: – Це сонце винне!- мукає Руде.- Опівдні стане, і тоді Світ гедзями гуде! – Ні, ні, провина пастухова!- Реве розлючена Безрога.- Чому від гедзів нас не відгородить? – Та […]...
- Микита Годованець – Добрий вовк ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,- Велике, і мале, і біле, й чорне, – Він жирного м’ясця поставить їм, Усіх він ласкою обгорне… Слова прекрасних обіцянок – мед! Ймучи Вовчазі віри, Зійшлися звірі, Всяк ближче рветься стати […]...
- Микита Годованець – Коваль та його пес КОВАЛЬ ТА ЙОГО ПЕС Стук та стук, Дзень та дзень! На всю силу дужих рук День у день По ковадлу бив-кував, Гірко гроші добував. Від тих дзвонів, Передзвонів Світ, здавалося, дрижав. За ковадлом Пес лежав. Горно дише та сопе, Тисне пригарами груди,- Псу байдуже: спить, хропе, Грім, здавалось, не розбудить… Ось кінчив Коваль роботу. Обітерши […]...
- Микита Годованець – Трамплін ТРАМПЛІН Микола з Василем,- прекрасні давні друзі, Співаючи ідуть собі у лузі І бачать новину: Селянські хлопці край степочка Плигають в довжину З маленького горбочка. – Ех!- заздрісний Василь зітхнув.- Ну що зробить, коб я так скаконув, Щоб мовили усі: “Оце Василь плигнув! Убийся – дальш його не скочиш!” Ось, друже, поможи, я дам тобі, […]...
- Микита Годованець – Галасуни ГАЛАСУНИ Коли Рябенька й Семенатка, Кінчивши яйцекладку, Злетять з гнізда у курнику,- Там стільки галасу та крику, Немов хтозна-яку Зробили справу превелику. Якось од нічого робить, чи як, І Півень з ними розкричався так, Аж Господиня вийшла з хати: – Чого кричиш, хвостатий? Немов залізом хто припік! – Та як “чого”? Яєчка любиш? Поглянь, в […]...
- Микита Годованець – Ховрах ХОВРАХ Весна ласкавим оком глянула зі сходу… – Тікаймо, братику! На полі й по ярах Синіє сніг і скоро пустить воду, І нам тоді з тобою крах! – Сказав до Зайчика Ховрах. – Куди?- питає брат, скосивши око.- – Туди, де он гора висока В зеленому вбранні, Промінням оповита. Отам життя – веселе, вільне, сите! […]...
- Микита Годованець – Ратиця РАТИЦЯ – Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду? Тепер я виведу тебе на чисту воду, Бо ти на всій біді була!- Ведмідь загріб Лисицю жваву І поволік до Лева на розправу: – Ось, Леве, корінь зла,- Сьогодні ратицю несла! Знайшлася ратиця – знайдем вола! – Так, так, мої ви любі!- Промовив Лев, облизуючи […]...
- Глібов Леонід Іванович Дуб і Лозина Стояв високий Дуб серед долини І гордовито всюди поглядав. Сміявся він з тоненької Лозини І так їй раз сказав: – Яка химерна ти, нікчемная Лозина! Твій батько Верболіз здурів: Неначе ти йому не рідная дитина – На сміх тебе тут посадив. Захоче вітер буйний розходитись, Як гайдамак у вражому селі, Не знаєш ти, де з […]...
- Микита Годованець – Ведмідь і гадюка ВЕДМІДЬ І ГАДЮКА Якось, неначе на біду, Підпилий Садівник в саду Чвала охлялою ходою. З ним друг Ведмідь, не розіллєш водою. – Ведмедику! Наліг на мене сон. За сон віддам мільйон. Боротись з ним немає змоги. Дрімота хилить голову мою… – Лягай! Поспи!-говорить Клишоногий.- А я… на варті постою.- За хвильку Садівник на моріжку хропів, […]...
- Микита Годованець – Ведмежі танці ВЕДМЕЖІ ТАНЦІ Поснідавши, блукав Ведмідь в ліску, Шукав дупла, куди б засунуть лапу, Дістать смачненького медку. Аж гульк – Мисливець. Дав би Миша драпу І димом зник в густих чагарниках, Коли ж в того рушничка у руках. Воно й рушничка невеличка, Але така проклята птичка – За кілометр, як швидко б ти не біг, Наздоганя […]...
- Микита Годованець – Хомин спадок ХОМИН СПАДОК Дізнавсь Хома, що на чужім селі Старенька тіточка подякувала богу. Не можна не піти не виплакать жалі, Небіжку провести в далеку путь-дорогу (Такий із вік-віків порядок). Та й інше там цікавило Хому: Казала мати, що йому Від тітки має бути спадок. Той спадок казна-що – дійничка, Але й дійничка не дрібничка, Коли вона […]...
- Микита Годованець – Капризний водій КАПРИЗНИЙ ВОДІЙ Дзвіночок голосний вчепили Віслюку: – Водитимеш на честь собі отару!- Віслюк задрав чванливо голову під хмару: – Ще в пелюшках таку Мені ворожка віщувала долю!- Забувши про дзвінок, про водієву ролю, Провідця і пастух Пішов собі гулять по полю, В пшениці випасавсь, аж грало коло вух. Услід за водієм в сусідському городі У […]...
- Микита Годованець – Як вони вола ділили ЯК ВОНИ ВОЛА ДІЛИЛИ Лев, Вовк, Ведмідь, Лисиця Зійшлись волом ділиться. – Діли!-Ведмедю каже Лев.- Діли! У нас ти правдолюб. Твій фах – воли. – На чверті поділю,- реве Ведмідь мудрящий,- Всім буде нарівно, чого іще вам краще?- Та Лева план такий не вдоволив: – Не те… А як би Вовк ділив? – Я? Цей […]...
- Микита Годованець – Біографія Микита Павлович Годόванець (*14 (26) вересня 1893, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області – †27 липня 1974, Кам’янець-Подільський) – український поет-байкар, жертва сталінських репресій. Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 року в с. Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині – Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім’ї. Після закінчення Степашанської […]...
- Unusual Notice Mr. Robinson had to travel somewhere on business, and as he was in a hurry, he decided to go by air. He liked sitting beside a window when he was flying, so when he got on to the plane, he looked for a window seat. He found that all of them had already been taken […]...
- ЛИС МИКИТА – ІВАН ФРАНКО Літературне читання 2 клас – Віра Науменко ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ Усі люблять казки: і маленькі, і дорослі. У казках багато вигадки, однак вони змушують читачів задуматися не лише над вчинками героїв, а й над своїми власними. Навчають, як жити, щоб у світі було більше розумного, красивого, доброго. Читаючи казки українських і зарубіжних письменників, намагайся знайти в […]...
- Олександр Олесь – Микита Кожум’яка МИКИТА КОЖУМ’ЯКА Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… […]...
- ІВАН ФРАНКО “ЛИС МИКИТА” (уривок) II семестр ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ СКРИНЬКА КАЗОК УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ Урок 114. ІВАН ФРАНКО “ЛИС МИКИТА” (уривок) Мета: дати учням поняття “авторські (літературні) казки”; вчити їх аналізувати зміст твору, давати характеристики героям; розвивати техніку читання; формувати вміння працювати в колективі та самостійно. II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА – Насупитись, як сердита людина, осіння хмара; – посміхнутись, як кіт на […]...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав […]...
- Гончар Олесь Терентійович Микита Братусь I Славний видався ранок: хто вмер, то ще й каятись буде. Сніги тікають, дзвенять струмки, все навкруги протряхає, парує. Небо оновляється – засиніло зовсім по-весняному. Сад мій стоїть ще голий, але вже набряк соками, налився, ось-ось розкриються бруньки. – Здрастуй, – кажу йому, знімаючи шапку. Щоранку знімаю перед ним свою заячу шапку, зав’язану вухами на […]...
- Скорочено “Лис Микита” Франка Жив собі в одному лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Скільки мисливці на нього не полювали, він завжди втікав, оминав пастки, ще й товаришів застерігав від небезпеки. Надзвичайне везіння та хитрість зробили Лиса страшенно гордим. Він похвалився перед друзями, що серед білого дня вкраде на базарі курку. Сказав – треба зробити. Непомітно пробрався городами до середини міста, […]...
- Переказ із епосу – Микита Кожемяка У старі роки з’явився неподалік від Києва страшний змій. Багато народу з Києва потаскав у свій барліг, потаскав і поїв. Потяг змій і царську дочку, але не з’їв її, а міцно-преміцно замкнув у своєму барлогу. Увязалась за царівною з будинку маленька собачка. Як полетить змій на промисел, царівна напише записочку до батька, до матері, прив’яже […]...
- Олесь Олександр Микита Кожум’яка Олесь О. Княжа Україна. – К.: Веселка, 1991. Убивши князя Святослава. Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас. І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк […]...
- Скорочено МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас. І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… “Хай він […]...
- Чи міг би Лис Микита вчинити інакше? (За казкою І. Франка “Фарбований Лис”) На уроках української літератури нас запитали: “Чи міг би Лис Микита вчинити інакше?” Провівши дискусію, ми дійшли висновку, що вчинити по-іншому він просто не міг. Адже ніхто не може стрибнути вище власної голови і вчинити так, як йому не властиво. Розглядаючи образ Лиса Микити, відразу можна помітити, що це дуже хитрий, самовпевнений звір. Він, крім […]...
- Іван Липа – У невідому путь Іван Липа У невідому путь Черепаха з’явилася на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом. Цілі рої веселих комашок були їй солодкою поживою. Коли вдоволена, грілася проти сонця, – усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, а ввечері виходив місяць ясний. Там […]...
- У НЕВІДОМУ ПУТЬ – ІВАН ЛИПА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу ІВАН ЛИПА У НЕВІДОМУ ПУТЬ Черепаха з’явилась на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом. Цілі рої веселих комашок були їй солодкою поживою. Коли, вдоволена, грілася проти сонця, – усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, […]...
- Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ 5 КЛАС ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) Люди часто судять про інших, спираючись на своє перше враження. Але не завжди такі міркування виявляються правильними. Багато людей пізніше змінюють свою думку, бачачи чемність та хоробрість, яких не помічали раніше. Знаю одного […]...
- Так тихо серце плаче… – Поль Верлен ” Так тихо серце плаче… “ Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом. Нема причин неначе, А серце ревно плаче! О, ніжно як шумить Дощ по дахах, по листю! У цю тужливу мить Як солодко шумить! Відкіль цей плач, не знати, В осиротілім серці? Ні зради, ні утрати,- Відкіль журба, не знати. Найтяжчий, […]...
- Осінній ліс – IV варіант І V Варіант Кожне дерево в лісі живе своїм життям, по-своєму розвивається, по-своєму шумить. І восени всі дерева різні. З дуба, наприклад, листя не осипається восени, а тільки побуріє. І довго, часто аж до весни, серед білого снігу темніє його цупке листя. Він вклоняється вітру, як лозина, не тріщить, не тремтить як осика, не стогне, […]...
- Твір з англіської мови The House of My Dream Кожна людина має своє уявлення про ідеальний будинок. З незапам’ятних часів люди завжди хотіли, щоб будинком було місце, де можна почувати себе зручно і затишно, куди завжди хочеться повертатися. Житло моєї мрії – це не будинок, а двоповерховий особняк. І як справжня господарка, я хочу облаштувати усе на свій смак. Тепер давайте я розповім вам […]...
- “Тихе небо понад дахом…” – Поль Верлен Поль Верлен ” Тихе небо понад дахом… “ Тихе небо понад дахом Синє та безкрає, Темні віти понад дахом Дерево схиляє. Дзвін ласкавий у повітрі Ніжно-ніжно плине, Десь на дереві в повітрі Чути зойк пташиний. Скрізь життя спокійне й просте, Боже, Боже милий! Звуки лагідні і прості З міста надлетіли. – Що ж зробив ти, […]...
- Я І СВІТ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Українська література 6 клас ТАРАС ШЕВЧЕНКО Я І СВІТ … Так пахнуть тільки у дитинстві Гречаний вистояний мед, І теплі руки материнські, І неба зоряний намет, І паленіючі морелі, І місячний холодний пил, І хліб на писаній тарелі, І тирса з-під гарячих пил. Так пахне світ. І сонце пахне Так неповторно, свіжо так… І серце […]...
- Леготе-вітре з коханого краю – ІЗ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ХАФІЗ Леготе-вітре з коханого краю! Ой, принеси мені, щиро благаю, Пахощів амбри з коси ароматної Любки моєї. Заприсягнуся я нею самою: Все, що захочеш, ти зробиш зо мною, Лиш принеси мені вістку од неї, Любки моєї. Може, й для тебе обвіяти милу Буде важке і заказане діло? – Ну, то привій порошинку з порога Любки моєї! […]...
- Скорочено – ТАК ТИХО СЕРЦЕ ПЛАЧЕ… – ПОЛЬ ВЕРЛЕН 11 КЛАС ПОЛЬ ВЕРЛЕН ТАК ТИХО СЕРЦЕ ПЛАЧЕ… Тихенький дощ падає на місто… Артюр Рембо Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом. Нема причин неначе, А серце ревно плаче! О, ніжно як шумить Дощ по дахах, по листю! У цю тужливу мить Як солодко шумить! Відкіль цей плач, не знати, В осиротілім серці? […]...
- Мое путешествие в США – My trip to the United States of America I went to the US when I was 15 years old. I and my mom met with my dad in the Germany. We spent there a week. It was the first time when I went abroad. When we got out of airplane we saw beautiful building of Frankfurt Airport. It was impressing. People there didn’t […]...
- Платон Воронько – Журавлики линуть ЖУРАВЛИКИ ЛИНУТЬ… Журавлики линуть: “Курли та курли. Ми з краю свого В чужину попливли. І там, за морями, В далекім краю, Згадаєм не раз Про вітчизну свою, Де вивели діток, Де гнізда звили”. Журавлики линуть: “Курли та курли”. Під ними родюча Безмежна земля. Стерня золотіє, Парує рілля. Усе тут знайоме І рідне усе. А вітер […]...
- Хто є хто? (за ранніми оповіданнями В. Винниченка) Володимир Винниченко… Що ми знаємо сьогодні про цю людину? Не досить багато. Та все ж існує думка, що це постать такої величини, без якої не скласти об’єктивного уявлення про увесь літературний процес в Україні. Він автор 14 романів, близько ста оповідань, 14 п’єс і великої кількості статей. Герої оповідання В. Винниченка – люди благородні, чемні, […]...
- Ой на дубку, на дубку – обрядові пісні Ой на дубку, на дубку Колисочка на шнурку. Івашечко вихався: – Повихайте мене, братця, Вгору високо, Вгору високо, Нехай же я та побачу Та далеко, Та далеко. Ой моя дівчинонька Та гуляє, Та гуляє, Чохлатими рукавами Та махає, Та махає. Ой перестань, дівчинонько, Чохлами махати, Чохлами махати, Нехай же я перестану Важенько здихати, Важенько здихати. […]...
- Віктор Забіла – Соловей СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. […]...