Мир казок М. Е. Салтикова-Щедріна
1. Поняття й типології казок. 2. Казка народна й казка авторська. 3. Галерея образів казкових персонажів.
4. Від поміщика й генерала до інтелігента й мужика.
5. Вплив казок Щедріна на російську літературу – Казка – неправда, так у ній натяк… А. С. Пушкін Казка – особливий, фантастичний і реальний мир У невеликому по обсязі тексті криється найчастіше особливий зміст – тут можна знайти й реальну раду для певної життєвої ситуації, і побачити концепцію світогляду, і одержати банальне задоволення від захоплюючий, захоплюючий дух сюжету.
Були казки, що призначаються для розваги дітей, а були – для навчання.
Є історії для дорослого вуха, а є такі казки, у яких кожний зможе знайти для себе щось захоплююче, цікаве, корисне. До казок ставилися дуже дбайливо, намагаючись передати зміст, зберігши дрібні нюанси значення. Найчастіше навіть порядок слів ніс у собі особливе значеннєве навантаження й не піддавався змінам М. Е. Салтиков-Щедрін є продовжувачем казкової традиції Д. И. Фонвізіна, А. С. Грибоєдова, Н. В. Гоголя.
Посада градоправителя, що письменник займав
Казки з’явилися підсумком міркувань сорока років життя й вилилися в інтенсивну чотирирічну роботу Вони створюються з 1882 по 1886 рік. Звернутися до такого несерйозного на перший погляд жанру Щедріна спонукав цілий ряд вагомих причин. З одного боку, складна політична ситуація в країні, характеризуемая моральним терором, гоніннями на інтелігенцію з боку поліцейських керувань, розгром народництва не дозволяли письменникові прямо виявити й розкритикувати існуючий режим.
У найкращому разі такий добуток не пройшло б до друку, у гіршому автора єретичної праці чекала щонайменше каторга. З іншого боку, жанр казки завжди був близький за духом і стилем письменникові-сатирикові Гіпербола, фантастика, іронія – стандартні для казки прийоми прикраси мовлення – були характерні й для щедринского стилю в цілому.
Демократичність цього жанру дозволяла краще донести зміст добутку простому народу, а відношення до нього, як до дитячого й несерйозного добутку дозволило б уникнути відповідальності за антиурядові думки. У своїх казках Щедрін широко використовує мовні прийоми, створені народом. Багато хто його тексти починаються по канонах із зачину (“жили так минулого”, “у деякому царстві, у деякій державі”), використовуються прислів’я, приказки, приповідки (“Кінь біжить – земля тремтить”, “Двом смертям не бувати, однієї не минути”).
Письменника зближає з народною творчістю й загальною концепцією внутрішнього простору добутку – фантастичні образи, гротескні персонажі, традиційні повторення елементів сюжету. Але Салтиков-Щедрін не копіює цілком казковий простір – він створює власний мир і населяє його сучасними, актуальними персонажами. Насамперед це невластивий для народного епосу образ автора Він затінений, прикрита маскою добродушного оповідача егоехидная, саркастична усмішка. Інакше зображений основний казковий образ – образ мужика.
Для казки характерно його безперечна перевага над паном – він завжди його перемагає, залишаючи богатого в дурнях.
Щедрін неоднозначно ставиться до цього образа. Мужик у його казках часто виявляється в дурнях, хоча безперечно наділений неабиякою часткою тямущості й спритності Зокрема, у казці “Як один мужик двох генералів прокормив” цей самий мужик, маючи просто фантастичними можливості, сам себе залишає в дурнях, зв’язавши за наказом генералів мотузкою й сам себе прив’язавши їй до дерева: “Щоб не втік”. По суті, Щедріну вдається створити новий, досі небачений жанр російської політичної казки.
І в цих авторських казках відбиваються ярчайшие представники російського суспільства кінця XIX століття. Показано всю соціальну анатомію, представлені всі стани суспільства – від селянства й мужичества, до купецтва й представників царської влади. У казці “Ведмідь на воєводстві” представлена груба, необтесана й неосвічена царська влада, що безграмотно керує країною й наплевательски стосовна до питань утворення Черговий Топтигин, займаючи чин воєводи, випробовує бажання негайно знайти який-ні-будь інститут, щоб негайно його спалить.
Головним мудрецем і радником Лева, особи царської, автор робить Осла – живу алеГорею впертості й тупості.
Тому й така розруха діється в країні. Широко застосовує автор гіперболу, надаючи казкам найчастіше самий несподіваний зміст і роблячи їхні сюжети оригінальними й запоминающимися. Так в оповіданні “Дикий поміщик” показаний поміщик, що всією душею ненавидить селян і бажає їхнього зникнення.
У підсумку всі кріпаки зникають, залишивши того на самоті й запустінні. Поміщик харчується одними пряниками, не стежить за собою: “Весь він… обростив волоссями… а пазурі в нього зробилися як залізні”.
Тільки тоді стає ясно – все його господарство й благополучне життя трималися винятково на народній праці. В “Премудрому піскарі” автор зображує таку інтелігенцію, що свідомо пішла від боротьби в мир особистих інтересів і турбот. Обиватель-Піскар ховається від страшного навколишнього світу, замуровує себе в нору й пишається собою: “зсех перемудрував”.
А в підсумку його життя складається в одну тільки фразу: “Жив – тремтів, умирав – тремтів”. Є в галереї казкових образів, створених блискучим розумом Щедріна, такі герої, як інтелігент-мрійник (” Карась-Ідеаліст”), і самодержець, що грає роль мецената (” Орел-Меценат”), і нікчемні генерали, і покірний “самовідданий заєць”, що сподівається на милість “хижаків” (от ще одна сторона рабської психології!
), і багато інші, що відбили історичну епоху, з її соціальним злом і демократичними ідеями. Своїми добутками в жанрі казки Щедрін по праву заслужив покликання Він довів чудове володіння езопівською мовою й неймовірної по своїй силі й різноманіттю фантазії. Споконвічна народна фантастика казкового простору сполучається з пізнаваним, реалістичним зображенням навколишньої дійсності.
Перебільшення, сатира й іронія дозволяють виділити ті сторони життя людини, які в першу чергу мають потребу в зміні в кращу сторону. Казки Щедріна вплинули на подальше становлення росіянці літератури
(1 votes, average: 5.00 out of 5)