Мирний Панас Пригода з “Кобзарем”
Це було ще за панщини.
Мені скінчилось тринадцять літ, а брат мій був на два роки молодший від мене. Нас у сім’ї тілько двойко й було. Ми жили ще дома, на хуторі, за п’ять верстов від города, хоч папа, а найбільше мама давно вже клопотались про те, щоб нас віддати до школи.
Мене готували до інституту, а брата до корпусу, та тілько дожидали, поки братові вийде десять літ, щоб разом віддати; бо якби віддавати кожного з нас нарізно, то при-ходилося б держати при домі задля другого і гувернантку, і вчителя. А папа одно наказував мамі вести діло
Братові минуло десять літ весною, і все налагодилося так, щоб восени відвезти нас у губернію, а тут я візьми та й занедужай. Прикликали лікаря. Лікар подавився на мене та тілько головою покрутив.
– Погано, – каже, – коли б то вискочилаї
Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива – я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту, а передержати хоч зиму дома. Через це ми й зосталися ще на один рік на хуторі.
Поміж повітовим панством наша сім’я лічилася за людей середнього достатку. У папи було триста десятин землі та душ із сорок
Папу все повітове панство дуже поважало, лічило його за розумного чоловіка й кожен раз вибирало за повітового суддю. Як настане було пора виборів, то всі клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засідателя, бо ті, що займали ці посади, все чим-небудь не догодили виборцям, і ото їх намірялися скинути, а других настановити. Про одного нашого папу тілько казали, що їм кращого судді не треба, що ця посада задля нього навіки призначена. І скілько я не запам’ятаю, то він завжди був суддею, аж поки повітових суддів не скасовано.
Папа був низького зросту, натоптуваний, обличчя мав кругле, червоне, волос чорний, очі виразні, темно-карі: у них завжди жевріли якісь іскорки, немов він усміхався ними, жартував. З себе він був тихий, спокійний, обхідчастий, хоч на річ дуже гострий і правдивий, а тілько він завжди оздоблював її ласкавими словечками або пересипав смішними приказочками, так що кожний, слухаючи його ущипливу мову, ніколи не ображався.
Мама, навпаки, була білява, високого зросту, статна, з себе показна. Голову завжди несла якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз. Як говорила, то завжди нарозтяг, і хоч річ її була ласкава, оже якась сувора, неприємна – холодом несло від її ласкавої речі.
Розмовляючи з ким-небудь, вона ніколи не забувала додати, що вона вчилась аж у столиці, в патріотичному інституті, де їх частенько наглядала сама цариця, та як їй добре жилося в покійного тата, дуже значного пана, у котрого за обід щодня сідало не менше як тридцять душ і була з своїх дворових ціла капела, що славилась на всю губернію.
– Як вони грали! Ох, як вони чудово грали! – зітхаючи, казала вона.
– Аж у мене й досі в вухах гуде! – насмішкувато перебивав її папа.
Мама призро кине на нього своїми сіро-зеленими очима й замовкне, а папа переведе розмову на близькі всім сучасні речі, і зразу всі весело загомонять.
Ми, малі діти, помічали, що ніхто нашої мами з повітових панів та паніїв не любив. Хоч і часто вони забігали до нас на хутір – у свято з празником поздоровити, а в будень по ділу якому, та, як папи не застануть дома, побудуть хвилину-другу та мерщій, наче огню вхопивши, втікають назад; а як папа дома, то таки й геть-то посидять, чимало побалакають з ним.
За приводом маминим життя в нашому домі було розмірене й завжди однакове: яке сьогодні, таке й завтра. Уставали ми й лягали у призначений час; у призначений час сідали ми чай пити, снідати, обідати, йти на гулянку, учитися або яке діло робити. Мама гостро наглядала за тим, щоб усе робилося, як вона установила, і щоб ніхто не посмів порушати її наказів.
Один тілько папа не вважав на те й робив усе, як йому хотілося або як випадало. Уставав раніше всіх і, нашвидку одівшись, не вмиваючись, виходив наглядати по хазяйству; часто заклопотавшись там, спізнювався до чаю або сніданку; не в одну пору вертався з служби додому; після обіду зараз лягав спочивати, тоді як ми всі повинні були йти гуляти; спав він досхочу й часто просипав вечірній чай; а як уставав;
Зараз радився з прикажчиком про роботу на завтрашній день; а потім запирався у себе в кабінеті й передивлявся судові діла, писав що або читав.
Мама дуже сердилась на такі непорядки, не раз змагалася з папою, що він хоче їх держатися і через те багато часу марно втрачається. Папа більше одмов-чувався на те. Раз тілько, як дошкулило йому оте мамине змагання, суворо одказав їй:
– Держатися такого порядку, якого тобі хочеться, можна тілько тоді, як самому нічого не робити та панувати, а я до цього не звик!
– Мужик! – сердито одказала йому мама й гнівно та величаво, неначе цариця, мерщій напрямилась у свою хату.
– Якби оцей мужик та не робив діла за вас, панів, то довелося б вашій вельможності з голоду пальчики кусати! – гукнув навздогінці папа та й собі пішов до кабінету.
Після цього мама вже ніколи не зачіпала папи, і тілько він один, невважаючи на заведений порядок, робив усе по-своєму: всякого ж іншого, хто б ослухав-ся маминого наказу, не минала нудлива докора, а часом і сувора кара.
Найбільше від усіх доставалось моїй прислужниці Марті. Як що-небудь не так, зараз Марту кличуть – і ну вичитувати, а іноді й власним пальцем ув око ткнуть, щоб краще дивилась і ясніше бачила! Не вважалось на те, чи Марта тому виною, чи я, завжди нетерпляча до всього того, чого треба було довгенько зажидати.
– Панночко-голубочко! – було просить Марта, вичісуючи мою косу. – Постійте спокійно хоч хвилиночку. У вас волоссячко нерівне, треба його добре причесати та пригладити, бо як заплету косу, то воно й висмичеться, а мені від мами за це достанеться.
– Ну, то що, як достанеться? Та й що там достанеться? Поб’ють та й годі! – нетерпляче гукаю я Мар-ті, викручуючись на всі боки.
– Воно ж і лайка дошкуляє! – ласкаво одказує Марта. – Поки ще тілько лайкою обходиться, а як звелять вибити? Он учора нахвалялись, що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють.
– Ну, то що, як на конюшню? – одно сперечалася я. – Навіщо ти там здалася? Коням гриви розчісувати?!
– Якби задля того! – каже Марта.
– А то ж задля чого? – зацікавившись, допитуюся я.
– Щоб конюх Тришка березовим віником почесав.
– Вибив? – догадуюся я.
– Атож. А конюх Тришка такий немилосердний, як стьобне – то аж кров стрельне у вічі!
Ота річ Мартина мене так вражає, що я відразу оторопію. Мені ввижається бородатий Тришка в червоній сорочці та чорній плисовій безрукавці, огрядний та страшний з себе. Він однією рукою четверо коней, запряжених у ридван, на задні ноги осаджує.
А то ж як такий ударить?. У мене дух захопило, і я, мов кам’яна, стою, а Марта тим часом мою косу розчісує.
– От і добре, що ви трохи постояли. Я тим часом волоссячко розчесала. Бачите, яке то гладеньке та рівненьке стало.
Тепер і коси заплетуться до ладу, – каже Марта, заплітаючи коси.
Та я не слухаю ті речі. Мені вже ввижається та страшна подія, як Тришка б’є та як кров угору скаче!
– Хіба він тебе коли бив? – доходячи до пам’яті, допитуюся я в Марти.
– Хай бог милує! Мене не бив, – одказує вона. – А Секлетину-птичницю бив. Вона ото й розказувала. Як цвьохне, – каже, – то кров так цівкою і стрибне вгору!
Аж дух займається.
– За віщо ж він Секлетину бив?
– За те, що не доглянула індичат та рано випустила пастись, поки ще роса не спала. Як напилися вони тієї роси, то до обіду трохи не всі поколіли. За те її бариня й звеліла на конюшню одіслати.
От я й коси заплела! – каже далі Марта. – Бачте, як гарно: наче зернятко одно до другого притулилося, так пас-мечко до пасмечка поприлягали. Тепер тілько кіснички вплету, кренделиком коси зложу та лентою перев’ю – наче намальоване буде! – утішається Марта своєю роботою.
Отак бувало завжди втихомирює мене Марта своєю розмовою: я було трохи не обмираю, слухаючи, як вона розказує. А розказувала вона завжди так гарної І наче просто, а так виразно та чуло, що воно до самого серця доходить, перед очима як живе стоїть, маня-чить перед тобою, веде, тягне за собою. Слухала б не наслухалася!. Найпаче, як за день утомишся з гувернанткою балакати по-французькому та німецькому або з учителем нудні уроки витверджувати та поведе мене Марта спати вкладати. Отам-то ми з нею набалакаємось!
Отам уже я наслухаюся і її чудових казок, і її веселих приповісток! Чого, чого тілько вона не накаже, поки не поснемо обидві?
І дивно мені: оця Марта така некрасива, що, здається, кожна б повинна одвертати від себе, а проте вона не то що не одвертала, а завжди кожному кидалася в очі, привертала до себе й найбільш усього білими та рівними, наче жорновки, зубами та великими чорними очима, котрі завжди виглядали якось ласкаво, жевріли та вигравали темними іскорками, що так і сипались із її зрачків, неначе вона ними гралася-перекидалася, говорила любі та втішні речі.
Related posts:
- Панас Мирний (1849-1920). Теперішнє ім’я – Панас Якович Рудченко Панас Мирний народився 13 травня 1849 року в сім’ї бухгалтера повітового сховища в Миргороді на Полтавщині. У сім’ї дотримувалися патріархальних звичаїв, господарювали, багато працювали, не пишалися селянами, домашньою челяддю, не обгороджували від них своїх дітей. Учився майбутній письменник у початкових школах Миргорода й Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагороджувався “похвальними листами”. В 1862 […]...
- Панас мирний (1849-1920). Справжнє ім’я – Панас Якович Рудченко Панас Мирний народився 13 травня 1849 р. у родині бухгалтера повітового скарбництва в Миргороді на Полтавщині. У сім’ї дотримувалися патріархальних звичаїв, вели натуральне господарство, багато працювали, не гордували селянами, домашньою челяддю, не відгороджували від їх своїх дітей. Навчався майбутній письменник у початкових школах Миргорода та Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагоро-мжувався “похвальними аркушами”. […]...
- Мирний Панас Голодна воля У Степана Федоровича Гамзи пир на увесь мир. Усе місто з’їхалося – на Зелену горку, або в Золотий горішок, як звали кругом в околиці один з найлюбиміших Гамзою хуторів його безмірного маєтку. У його їх чимало було і в Сокиринцях, і в Перерубі, і коло Вовчої долини, та ні одного так не укохав Гамза, як […]...
- Рудченко Панас Якович (Панас Мирний) Панас Мирний (справжнє ім’я Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 р. у м. Миргороді. Навчався він у повітових училищах Миргорода та Гадяча, а потім займався самоосвітою. Вже з чотирнадцяти років Панас Мирний почав працювати в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. З 1871 р. і до кінця життя письменник проживає в Полтаві, працюючи в губернському казначействі. […]...
- ПАНАС МИРНИЙ – Панас Якович Рудченко Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятирічний хлопець йде на власний хліб. Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому […]...
- Мирний Панас Серед степів Присвячується моєму давньому спільникові І. Біликові Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек, де одні тілько високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі […]...
- Мирний Панас Морозенко I – Спи, Пилипку, спи! Он чуєш, яке надворі схопилося! Гуркоче, гуде та виє. Розгулявся Морозенко! Нема впину старому дідузі: аж пищить усе, а він, немилосердий давить. Знаєш Оленчиного Андрійка? Вкусив бідного за пальчик, аж ногтик побілів, пучка опухла. Тепер мати його і вовтузиться з ним: не знає, сердешна, яку йому пораду дати. Почне одтирати […]...
- Мирний Панас Повія ЧАСТИНА ПЕРША У СЕЛІ I Ще такої зими лютої та скаженої люди не зазнають! Осінь була дощова: від другої пречистої як почалися доші, та день у день лили – до самого Пилипа. Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала. Великими річками-озерами стояла та вода по полях та балках; на проїжджих шляхах […]...
- Мирний Панас День на пастівнику – Грицьку про-о-оклятий! Грицьку ка-а-аторж-ний! Гри-и-ицьку! – гукав одного літнього погожого ранку невеличкий хлопчик літ дев’яти, стоячи на високій бурті, кругом укритій молодою і зеленою, як рута, травою. Сонце піднялось вже височенько і, гаряче, іскристе, обливало і бурту, і хлопчика, і кругом широке поле своїм огнистим світом; горіла молода трава на бурті зеленим огнем; неопавша […]...
- Мирний Панас Рідна мова Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам’ятати, набуваємо і розуміння того, що ті слова визначають, […]...
- Мирний Панас Казка про правду та кривду Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусеві, Пасі і Олютці Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, – і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу. А вона, стара […]...
- Панас Мирний – корифей української прози З великої часової відстані ми бачимо, що без постаті Панаса Мирного, його літературного внеску не можна навіть у найкоротшому викладі розкрити історію української літератури. Він назавжди став одним із корифеїв, основоположником українського соціально-психологічного роману й повісті. Уперше твори Панаса Мирного побачили світ на початку 70-х років XIX століття. Саме цим псевдонімом був підписаний вірш “Україні”, […]...
- Мирний Панас Хіба ревуть воли, як ясла повні Панас Мирний. Зібрання творів у семи томах. Том 2 Київ: Наукова думка, 1968 – 71. ст. 33 – 370. ЧАСТИНА ПЕРША I ПОЛЬОВА ЦАРІВНА Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується […]...
- Чому міг би навчити тебе Пилипко? (за оповіданням “Морозенко”) – І варіант – ПАНАС МИРНИЙ 6 клас І варіант В оповіданні “Морозенко” мова йде про семирічного хлопця Пилипка, який жив разом із матір’ю в злиднях. Коли в хаті скінчується вся їжа, він, незважаючи на лютий мороз і розповіді матері про страшенного Морозенка, вирушає вночі до свого хрещеного батька, бо сподівається, що той дасть йому якоїсь їжі за посипання. Але хлопець […]...
- МИРНИЙ ПАНАС МИРНИЙ ПАНАС (сир. прізв. – Рудченко Панас; 13.05.1849, м. Миргород, тепер Полтавської обл. – 28.01.1920, м. Полгава) – письменник, фольклорист, публіцист, громадський і культурний діяч. Народився в сім’ї бухгалтера повітового скарбництва. Зростав у сфері старосвітського побуту з досить сильними традиціями українських національних звичаїв та обрядів, уже в дитинстві увійшов у чарівний світ народної поезії й […]...
- Панас Мирний Реферат Панас Мирний (1849 – 1920) Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний хліб. Чиновницька служба Рудченка почалася […]...
- Мирний Панас – Біографія Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтераповітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, […]...
- Панас Мирний – Біографія Панас Мирний (13 травня 1849 року – 28 січня 1920 року) Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний […]...
- Панас Мирний – Біографія (СКОРОЧЕНО) Панас Мирний Справжнє прізвище – Рудченко (1849-1920) Народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у […]...
- Морозенко (скорочено) – Мирний Панас Ще тільки почало смеркатися, Катря запалила каганчик і забралася з сином на піч. Сьогодні Катря останнє полінце зтопила, щоб спекти з останньої мисочки борошенця перепічайку, зварити з останнього бурячка борщ. Серце її боліло, з очей лилися сльози: що ж вони з Пилипком завтра їсти будуть. Син припав до матері й почав заспокоювати: завтра Новий рік, […]...
- ПЛАНИ – ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 70-90 PP. XIX СТ. ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО ПЛАНИ Історія створення роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” I. В основі сюжету роману – невигадана історія. (Навесні 1872 року Панас Мирний їхав у службове відрядження з Полтави до Гадяча. Розговорився з хлопчиком-візником, той і розповів Мирному історію селянина-розбійника Василя Гнидки, який […]...
- Панас Мирний – Морозенко (СКОРОЧЕНО) Панас Мирний Морозенко (СКОРОЧЕНО) Ще тільки почало смеркатися, Катря запалила каганчик і забралася з сином на піч. Сьогодні Катря останнє полінце зтопила, щоб спекти з останньої мисочки борошенця перепічайку, зварити з останнього бурячка борщ. Серце її боліло, з очей лилися сльози: що ж вони з Пилипком завтра їсти будуть. Син припав до матері й почав […]...
- Панас Мирний – загадка нерозгадана Переважна більшість героїв з народу у творах Мирного – образи збірні, які в процесі типізації увібрали риси багатьох знаних письменником людей, і це нітрохи не шкодить їх індивідуалізації, несхожості з іншими, близькими за характерами й соціальним станом героями. Візьмімо, наприклад, образи Мотрі (“Хіба ревуть воли…”), Пріськи (“Повія”) і Катрі Зайчихи (“Морозенко”). Одна заміжня вдова, друга […]...
- Панас Мирний – корифей української прози Постать Панаса Мирного захоплює духовною силою і цільністю, непохитністю і постійністю в своїх переконаннях. Його творчість – ціла епоха в історії української літератури. Під його пером проза здійснила перехід від “селянської оповіді” до романів із соціально-психологічним осердям. Народився майбутній письменник 13 травня 1849 р. в Миргороді. У його розвитку й становленні як людини, громадянина, митця […]...
- Життєвий і творчий шлях – Панас Мирний Панас Мирний (1849-1920 pp.) Життєвий і творчий шлях В історії української літератури другої половини XIX століття творчість Панаса Мирного посідає ви значне місце. Літературу Панас Мирний розцінював як могутній засіб боротьби проти соціального гноблення. Письменник вважав, що літературні твори повинні активно втручатися у життя, викривати ворожі, підступні дії панівних класів, нести світлий ідеал майбутнього. Панас […]...
- Панас Мирний корифей української прози І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.) ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника. 1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. (Новели “Сон”, “Серед степів”, “Лови”, “Дурниця”, “Казка про Правду і Кривду”.) 2. Оповідання “Лихий попутав”, повість […]...
- Новорічна трагедія (за оповіданням “Морозенко”) – ПАНАС МИРНИЙ 6 клас (за оповіданням “Морозенко”) Панас Мирний, прагнучи показати безталанну долю своїх співвітчизників, створював правдиві оповідання із селянського життя. У минулому столітті був звичай уміщувати в пресі під Новий рік оповідання обов’язково із щасливим кінцем. Найкращі письменники пробували себе в цьому жанрі. Написав своє новорічне оповідання й Панас Мирний, але було воно таким несхожим на […]...
- Панас Мирний – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Панас Мирний (1849-1920) Панас Якович Рудченко (літ. псевдонім – Панас Мирний) народився 1 травня 1849 р. у м. Миргороді на Полтавщині в сім’ї чиновника. Навчався в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Не маючи можливостей продовжувати систематичне навчання, наполегливо займався […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 70-90 PP. XIX СТ. ПАНАС МИРНИЙ, Б. ГРІНЧЕНКО КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Панас Мирний. Борис Грінченко” 1. Твори яких класиків світової літератури перекладав Панас Мирний? Відомий його переспів “Слова о полку Ігоревім”, перекладав він також О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, О. Островського, В. Шекспіра. 2.Які твори є найвагомішими у […]...
- “Перший симфоніст української прози” (Олесь Гончар) – Панас Мирний Підручник Українська література 10 клас Панас Мирний (1849-1920) “Перший симфоніст української прози” (Олесь Гончар) Панас Мирний писав свої твори в річищі реалізму, художньо правдиво моделював соціальні зміни, викликані колоніальним становищем України, проникненням капіталістичних відносин у всі сфери життя, зобразив явища деморалізації, безнадії і віру у відродження людини. Твори реалістів були пройняті шуканням ідеалу і несли […]...
- Чому міг би навчити тебе Пилипко? (за оповіданням “Морозенко”) – ІІ варіант – ПАНАС МИРНИЙ 6 клас II варіант В оповіданні Панаса Мирного “Морозенко” розповідається про маленького хлопчика Пилипка. Він жив зі своєю матір’ю Катрею. Важке було в них життя, бідне. Наступили новорічні свята, а вони спалили останнє полінце, і не було чого їсти, нічого було і продати. Малий Пилипко був “вразливий до чужого горя”. А заради рідної матері “він […]...
- Мирний Панас Хіба ревуть воли, як ясла повні? (скорочено) ПАНАС МИРНИЙ (1849-1920) ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ? ЧАСТИНА ПЕРША І Польова царівна Сталося це одного чудового весняного дня. Ясне сонце було тепле й приязне. З неба линула пісня жайворонка, в траві сюрчали коники. У такий день на серці стихають негоди, хочеться жити й любити. У таку днину до свого поля йшов молодий парубок […]...
- Чіпка Вареник – бунтар, борець проти соціальної неправди – ІІІ варіант ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ III варіант У романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” зображено життя народу і його боротьбу за своє право бути вільним. В основу роману було покладено історичні факти. Панас Мирний використав розповідь про Василя Гнидку, який, на думку автора, є “безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побуту, пригніченого […]...
- Хіба ревуть воли, як ясла повні? – ПАНАС МИРНИЙ Скорочено Частина перша І Польова царівна Було це одного чудового весняного дня. Приязно гріло ясне сонечко, співав жайворонок, сюрчали коники. Хотілося жити й любити. До свого поля йшов парубок років двадцяти, що вирізнявся не одягом, не вродою, а палким поглядом темних очей, в якому відчувалася духовна міць і хижа туга разом. Парубкові здавалося, що його нива, […]...
- ДИВА В ПРИРОДІ. ЄВГЕНІЯ ГОРЕВА ЗЕЛЕНІ КОНИКИ В ТРАВІ. ПАНАС МИРНИЙ РАНОК Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; навчати розуміти поетичну мову, уявляти описані картини; розвивати здатність сприймати словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (додаток) 1. Читайте, доповнюйте склади! Мали – … (на); лимо – … (над); машина – … (на); бузи […]...
- Чіпка Вареник – бунтар, борець проти соціальної неправди – V варіант ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ V варіант Соціально-психологічний роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, що спочатку мав назву “Пропаща сила”, належить перу двох авторів – Панаса Мирного та Івана Білика. Цей роман є одним з найвизначніших творів української реалістичної літератури, в якому на фоні суспільно-історичних подій відтворено трагедію чутливої душі і сильної натури, […]...
- Хіба ревуть воли, як ясла повні? (дуже стисло/скорочено) – Мирний Панас Роман з народного життя ЧАСТИНА ПЕРША І Польова царівна Надворі вповні розвинулася весна, вся природа буяє. В такий прекрасний весняний день дорогою від села Пісок до Ромодана йшов молодий чоловік. Він із задоволенням розглядає зелену ниву та думає, що праця його потрачена недарма. Тепер і він став справжнім хазяїном. Раптом юнак чує, як недалеко хтось […]...
- Вибір Чіпки Варениченка (за романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (за романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) Задум роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” виник після зустрічі письменника під час подорожі по Полтавщині з хлопцем-візником, що розповів Панасові Мирному історію про селянина, який став розбійником та вбивцею. Письменник був вражений, і замислився над тим, звідки з’являються такі […]...
- Чіпка Вареник – бунтар, борець проти соціальної неправди – І варіант ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Найбільший твір Панаса Мирного, роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, спочатку задумувався як повість “Пропаща сила”, але пізніше під впливом брата – Івана Білика – письменник доповнив і дещо переосмислив свій первинний задум. В результаті перед читачем постає широкий спектр дії – історія України на прикладі […]...
- Чи варто виправдовувати Чіпку (за романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) – ІІ варіант ПАНАС МИРНИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (за романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) II варіант Письменники всього світу споконвіку порушували питання сенсу людського існування, намагалися визначити філософські категорії життя і смерті. Чи однозначні відповіді на них дають самі автори? Чи завжди вони пропонують читачеві готову відповідь на складні питання буття? Ні, справді талановитий Автор […]...