Михайло Дудін Вірші

Михайло Дудін Вірші Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож.

Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 На світанні Життям пересповита тишина.

По листю дощик – розсипом пшона. В ріці полонка місяця тремка. На місяці лінивий сплеск линка. Йдуть на галявйну боровики – Прилипла глиця на круті боки.

Почувся хруст яєчка звіддаля: Це появилося нове пискля. Озвались тричі півні зувсібіч, Закінчуючи співом вірш і ніч.

Без вороття Все починається на кручі,

У поєдинку двох начал, Де сиві хвилі, ніби тучі, Летять на кам’яний причал.

Знов давній парус рветься з місця, Щоб не спинятися ніде. І невідомість, як невіста, Усміхнено обручку жде, І вже од вогнища домівки На несходимі рубежі

Зове надією мандрівка, Мов співом кревної душі. Світ супокою – мов неволя. Тож буруном проклався слід – &;#8216;Знімає руки з весел доля. І починається політ.

Летиш орбітою крутою За міжпланетне сповиття… І бранцям подорожі тої

Нема й не буде вороття! Оглядаючись на життя Я рівноваги не стрічав

Прекрасного й мерзоти, – В поєднанні цих двох начал Завжди свої незгоди.

Але на захист грішних нас Живе від сотворіння

Святий, невичерпний запас Любові та сумління. Ланцюгова реакція

Коли тобі стає нестерпно важко, Найперше – це зроби добро людині, Яку біда зігнула ще страшніша. І легше буде душі випрямляти:

Твою – спочатку, потім – ту, стражденну, Якій добром ти сили долучив, А далі все, як і годиться, піде: Від посмішок обох враз повидніє в сутінках, Світанок стане ближчим на два кроки, І дві зорі над грізним океаном

Засвітяться, і мореплавця впертого І цього разу обмине погибель.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Михайло Дудін Вірші