МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ (1912 – 1983)

Українська література 7 клас – Л. Т. Коваленко – Освіта 2015
ПРО МИНУЛІ ЧАСИ
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ (1912 – 1983)

Одного разу відомий режисер Олександр Муратов запитав у Михайла Стельмаха, чому він досі не вступив до лав Комуністичної партії. “Та знаєте, я опираюся, бо ще потнуть ритися в моїй біографії, а так я спокійний”, – почув у відповідь. Які ж біографічні факти боявся розкрити вже відомий на той час письменник? Спробуймо дослідити деякі сторінки його життєпису.

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в

селі Дяківці на Вінниччині в бідній селянській родині. Про нелегкі роки злиденного й одночасно казкового дитинства письменник розповів у дилогії “Гуси-лебеді летять…” і “Щедрий вечір”.

Закінчивши школу, М. Стельмах продовжив навчання спочатку у Вінницькому педагогічному технікумі, а потім – педагогічному інституті. В селі він був перший, хто здобув вищу освіту. Хоча цього могло й не статися: його хотіти відрахувати з технікуму як сина “класово ворожого елемента”.

Річ у тім, що Михайлів батько під час російсько-японської війни мав нижчий чин у царській армії та за героїчний вчинок був нагороджений

Георгіївським хрестом. Тільки після пояснень батька в технікумі Михайла поновили на навчанні.

Після закінчення інституту М. Стельмах учителював спочатку на Поділлі, де й почав писати свої перші віршовані твори, а потім переїхав у село Літки на Київщині. Там він активно вивчав фольклор і разом з учнями уклав чотири збірники українських народних пісень. Саме народна творчість заклала підвалини для вироблення неповторного власного стилю письменника.

Незадовго перед Великою Вітчизняною війною М. Стельмах відвідував письменницькі курси при Спілці письменників України, де познайомився з Максимом Рильським. Молодий автор показав відомому вже тоді письменнику фольклорні записи та свої перші вірші. Максим Тадейович розпізнав неабиякі здібності літератора-початківця й згодом підтримав його дебютну поетичну збірку “Добрий ранок”.

Уже після війни, коли М. Рильського почали цькувати, М. Стельмах був одним із небагатьох, хто не відвернувся від свого “літературного батька”.

Із тридцятих років XX століття в Україні розгортається маховик репресій. Радянській владі потрібен був слухняний, покірний громадянин. Усі хоч трішки запідозрені в нелояльності до влади і навіть безневинні оголошувались ворогами яких треба знищити.

Про тривоги тих часів М. Стельмах так натякає у своїй повісті “Гуси-лебеді летять…”: “Навіть у недоброї пам’яті тисяча дев’ятсот тридцять сьомий рік, коли над моєю, тоді кучерявою, головою нависло нещастя, мати, як могла, удень втішала мене, а вночі при зорях плачем манила долю, щоб вона була справедливою до її дитини”.

Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років М. Стельмах був артилеристом, отримав контузію та поранення. Коли за станом здоров’я йому заборонили брати участь у бойових діях, пішов на фронт кореспондентом газети “За честь Батьківщини”. У цей період вийшли збірки його фронтових віршів “Провесінь” та “За ясні зорі”.

Але талант письменника розкрився вповні вже після війни в його епічних творах “Кров людська – не водиця”, “Хліб і сіль”, “Правда і кривда”, “Дума про тебе”.

М. Стельмах шанував людину праці й усю свою творчість присвятив розповіді про українське село. До письменницької справи він ставився як до священнодійства. Приступаючи до роботи над новим романом, завжди одягав святковий костюм, до якого була прикріплена зірка Героя соціалістичної праці.

Чимало його творів написано на догода існуючому ладу, але він не замовчував і болючі тогочасні теми. Забороненим був його твір “Над Черемошем” про післявоєнну Галичину та боротьбу ОУН-УНА проти СРСР (до речі, за спогадами О. Муратова, М. Стельмах співпрацював з Українською Повстанською Армією). Довгі дев’ять років не друкували його інший твір – роман ” Чотири броди”, у якому розповідається про голод 1932 – 1933 років в Україні.

Власне, цей останній факт і спричинив великі переживання автора, а згодом тяжку хворобу й смерть.

З ІНТЕРВ’Ю М. СЛАВИНСЬКОГО З М. СТЕЛЬМАХОМ

– У чому найповніше, проявляється гармонійність таланту?

– У любові до людей. Талант гармонійний, коли добрий, людяний. Талант може сіяти і зерна гуманізму, і кукіль злоби.

Людяний талант перетворює світ за законами краси й любові, нелюдяний – руйнує, розщеплює його.

– Що таке краса?

– Основа основ. І людської дуті, і світу.

– Що Ви найбільше ненавидите?

– Кривда. Байдужість, прагнення принизити інших, показати влада над ними. Треба не теоретизувати про добро, справедливість, красу, а жити за їхніми законами.

– Це непросто.

– Людиною бути важко.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Спираючись на текст статті в підручнику, прокоментуй слова М. Стельмаха…я опираюся, бо ще почнуть ритися в моїй біографії…

2. Порівняй міркування письменника про талант і красу з його визначенням особливостей власної творчості: Моя тема в літературі – любов до людини. Поясни, на які орієнтири спрямована творчість митця.

3. Поясни, чому М. Стельмах вважає, що людиною бути важко. Наведи відомі тобі факти з життя інших митців або власного досвіду, які пояснюють цю думку.

1. Пригадай, які художні твори автобіографічного характеру ти читав/читала раніше. Від чийого імені ведеться розповідь в автобіографічних творах?

2. Повтори відомості про види читання на другому форзаці підручника. Користуйся різними видами читання, виконуючи завдання до твору.

Моїм батькам – Ганні Іванівні й Панасу Дем’яновичу а любов’ю і зажурою.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ (1912 – 1983)