Модернізм
Модернізм (фр. moderne – сучасний, найновіший) – загальна літературно-мистецьких тенденцій неміметичного гатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в художній царині, обгрунтованої філософією позитивізму Ця філософія обстоювала емпіричні, жорстко верифіковані дані єдиним джерелом достеменного знання при принциповому нехтуванні іншими, зокрема, ірраціональними джерелами та посталою на підвалинах цієї філософії “соціально-реалістичною критикою”, схильною взалежнювати талант від
М. як конкретно-історичне явище виник у Франції, невдовзі поширився у європейських літературах (“Молода
Хемінгуей, В. Фолкнер, Г. Грін та ін.). Будучи визначеним періодом історії літератури, М. різниться цим від “модерності”, що асоціюється з динамічним поняттям “сучасність”, запровадженим у мистецтво XVI ст. як номінальна можливість кожного історичного моменту поставати генетичним продовженням “усіх попередніх сучасностей” (М. Ігнатенко). На превеликий жаль, справа усвідомлення М. ускладнена тим, що він поціновувався не в іманентних йому, а в позаестетичних категоріях, з погляду позитивістської естетики.
Водночас термін “М.” не дістав адекватного, якомога точнішого визначення. Категоріальна недосконалість літературознавства (мистецтвознавства) неминуче призводить до понятійної дифузії, коли М. ототожнюється з певною стильовою течією, що є частковим проявом цілого явища, або ж переплутується (аберується) з декадансом, з яким він мав спільне джерело – “філософію життя”, але не був схильним до гіпертрофування “присмеркової доби” та естетизації потворного. Разом з тим М. відмінний і від свого відгалуження – авангардизму, перейнятого деструктивним пафосом, епатаційним пуерилізмом, деестетизаціею мистецтва, прагненням розмити його “береги”. Натомість концепція М. мала конструктивний характер, окреслені естетичні критерії у виразних межах мистецтва як нової реальності, рівновеликої довколишній дійсності, актуалізувала неміметичні форми художнього мислення, які у творчості письменників-модерністів співіснували разом з традиційними міметичними, що зазнали глибокої переоцінки.
Цією суттєвою ознакою М. різниться і від свого наступника – постмодернізму, схильного до “концепційної” та стильової еклектики. В українській літературі, зважаючи на неприхильну національну історію, М. набував специфічних рис, тому при сприйнятті його некоректно шукати прямих аналогій між “Молодою Бельгією” чи “Чеською модерною”, що розвивалися за інших, сприятливих для творчості обставин, “підтягувати” його до першовзірців європейського мистецтва. М. Вороний від імені своїх ровесників зважився досить несміливо заявити свої права на мистецтво, на творчість: “хоч трошки філософії, де хоч клаптик неба яснів би, того далекого недосяжного неба, що від віків манить нас своєю недосяжною красою”.
На підставі звернення поета до тогочасної літературної громадськості з’явився альманах “З-над хмар і з долин” (1903), котрий був спробою наближення “до новіших течій і напрямів у сучасних літературах європейських”. Такою метою перейма-лися М. Коцюбинський та М. Чернявський, видаючи аналогічний альманах “З потоку життя” (1905), і представники “Молодої музи” (П. Карманський, В. Пачовський, С. Твердохліб, О. Луцький та ін.), “Української хати” (М. Євшан, М. Сріблянський, А. Товкачевський, Г. Чупринка, Олександр Олесь, М. Вороний, М. Жук та ін;), М. трактувався його прихильниками як єдино можливий у ті роки перехід українського письменства у нову якість. Особливого загострення в літературі зазнав естетичний імператив, що відновлював нехтувані позитивістами (передовсім народниками) “кордоцентричні” основи національної ментальності, обстоював право людини не просто на прекрасне, а на вищий, “надземний” ступінь краси. Український М. постав не тільки під впливом мистецьких віянь Заходу, а й на основі відновлюваної вітчизняної традиції, зокрема “філософії серця”, що виявила чимало спільних ознак з “філософією життя”.
Вперше за свою історію українське письменство зважилося поставити естетичний критерій на центральне місце у мистецтві. Водночас воно не забувало свою роль у загальнонаціональному контексті. Національний чинник мав велике значення у формуванні українського М., тому його слід пов’язувати не так з “кризовими” моментами початку XX ст., як із хвилею нового, національно-визвольного піднесення. Сферою діяльності нашого М. виявилася нація, але не тільки в онтологічній та морально-етичній площинах, як у народників, ай у філософській та естетичній. Типовий приклад – лірика Олександра Олеся, В. Пачовського.
Таких прикладів безліч у доробку “хаїян”, “молодомузівців”, “музагетівців” чи “митусівців”. М. був поворотним новаторським рухом в українській літературі, але таким не сприймався. На початку століття спалахнула некоректна сутичка поколінь, що мали відмінні ціннісні орієнтації, користувалися відмінним понятійним апаратом з різних – естетичної та позаестетичної – сфер.
Грубі випади з усіма ознаками знехтуваної еристики спостерігалися на сторінках газети “діло” проти Ольги Кобилянської та М. Яцківа, “Руслана” – проти В. Стефаника, “Ради” – проти “хатян” і т. п. На жаль, присуди опонентів М., здійснені з позамистецьких платформ, майже на ціле століття запанували в літературознавстві, перешкоджаючи висвітленню його за об’єктивними критеріями. Лише наприкінці XX ст. наукова рецепція намагається адекватно висвітлити М, як перспективний період в історії літератури.
Related posts:
- Що таке модернізм? Модернізмом називають різноманітні нереалістичні течії в літературі й мистецтві XX століття. До них відносять символізм, експресіонізм, сюрреалізм, футуризм, акмеїзм, кубізм, абстракціонізм, дадаїзм, поп-арт та інші. Для символізму, що виник у 70-х роках XIX століття у Франції, а згодом поширився в усіх європейських країнах, характерно те, що він перетворює художній обра і на символ, ЯКИЙ відображає […]...
- Модернізм Модернізм (фр. Modeme – сучасний, новий)- напрям у літературі і мистецтві, який охоплює 10-60-ті роки XX ст. Характерні риси: розрив з традиційним мистецтвом, установка на створення нового мистецтва, в основу якого лягли екзістенційні принципи абсурдності людського буття і світу, аморалізм ніцшеанського гатунку, фрейдизм, постійне екпериментаторство, асоціальний герой. Конкретними формами прояву модернізму стали такі явища, як […]...
- Модернізм і авангардизм XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТЬ Модернізм і авангардизм Слово “модернізм” (від франц. moderne – новітній, сучасний) – це не лише термін, що позначає певний напрям у художній літературі. У загальному культурному контексті воно набуло сили стрижневого поняття, що фіксує докорінні зміни у мистецтві, філософії, і ширше – у світорозумінні людини XX ст. Новий напрям у […]...
- Розробка урока: Український модернізм Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая Початок XX ст. для української літератури характеризується тим, що вперше після довгих років заборони було дозволено писати і друкувати рідною мовою. За Маніфестом царя від 17 жовтня 1905 р. українська Інтелігенція мала можливість видавати українські Часописи, друкувати художні та публіцистичні твори. Саме в цей час набуває розвитку і […]...
- Модернізм і авангард: пошуки нових форм і принципів літературної творчості Недаремно існування літератури називають саме процесом (літературний процес), адже вона перебуває в постійному русі, в розвиткові. Тому, на кожному етапі розвитку людства літературні явища умовно можна поділити на усталені – з одного боку, звичні, та, з другого боку, – нові, або модерні. У такому разумінні кожна епоха мала свій модернізм: була новітня, модерна література античності, […]...
- Модернізм – неантропоцентрическое мистецтво Людина мала, безпомічний, доля його трагична. Формулою руйнування особистості стає висловлення німецького філософа й фізика Э. Маху: “Я не підлягає порятунку”. Ключові характеристики миру, буття людини – хаос, абсурд. Людина не здатна не змінити, ні навіть усвідомити мир. Суспільство – ворожа сила. Непізнаваність миру – гносеологічна основа модернізму. Людина, істота раціональне, спрямований на пізнання, він […]...
- Твір на тему: “Модернізм як літературний напрям” Кожний літературний напрям цікавий по-своєму і гідний самого ретельного і уважного розгляду. Одним з досить цікавих і гідних є напрям модернізму, саме він і буде розглянутий в даному творі. Даний напрямок у всій культурі зайняв досить тривалий історичний відрізок і розтягнулося з кінця 19-го і до початку 20-го століття. Одним з найбільш яскравих творчих проявів […]...
- До теми “Ранній модернізм у літературі початку XX століття” Що таке модернізм? Модернізм (від франц. тосіегпе – новітній, сучасний) – загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця XІX – початку XX ст., які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення та вираження, духом експериментаторства. Першими представниками модернізму у літературі буяй французькі поети Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо […]...
- Модернізм у романах Хаксли В 30-і роки модернізм перестає претендувати на роль провідного напрямку в англійській літературі. У настання йде реалізм і виграє один літературний бій за іншим. Деякі декаденти усе більш помітно й відверто виявляють реакційну спрямованість своєї творчості Показова еволюція Хаксли від 1932 (“Прекрасний новий мир”) до 1939 року (“Після багатьох лет умирає лебідь”). Другий етап у […]...
- Зарубіжна література. Реалізм і Модернізм Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая На зміну романтичному прийшов реалістичний спосіб відображення дійсності, що передбачав максимально достовірне висвітлення життєвих явищ у їхньому розвиткові, типових характерів, які діяли за досить типових обставин. Реалісти вважали, що навколишня буденність, попри всю її недосконалість, заслуговує на те, щоб бути предметом художнього пізнання. У творах цього мистецького напряму […]...
- Модернізм Володимира Винниченка у малій прозі. Новела “Момент” І. Стилістика оповідань та новел Винниченка. (Майже кожне оповідання має свою стильову атмосферу, це досягається певною мірою настроями, що панують у творі, а певною мірою відображується у мові твору. Дуже характерним для Винниченка є багаторазове повторення побутових, портретних чи пейзажних деталей. Ці повтори допомагають читачеві краще зрозуміти психологічний стан героїв та пройнятися їхніми настроями, ідеями, […]...
- Філософія і література Філософія і література – багатоаспектна проблема, в процесі осмислення якої розкривається роль філософії у творчості письменника, її значення для розуміння та інтерпретації художніх творів, роль мистецтва слова в поширенні філософських ідей. Для літературознавства суттєве значення має грань проблеми, позначена терміном “філософія літератури”. Внаслідок особливої уваги письменника до універсальних аспектів буття, світобудови, сенсу людського життя його […]...
- Генетичне вивчення літератури Генетичне вивчення літератури (грецьк. genesis – походження, породження) – один із загальнометодологічних підходів, способів дослідження літератури, в якому увага зосереджується на виникненні і розвитку літератури в цілому чи однієї з національних літератур, на еволюції літературного процесу. Г. вивчення творчості одного письменника реалізується за допомогою біографічного, культурно-історичного, психологічного і соціологічного методів, які в сукупності дають можливість […]...
- Естетичний метод у літературознавстві Естетичний метод у літературознавстві – метод наукового поцінування творів, обстоюваний класицистами, обгрунтований у трактаті “Мистецтво поетичне” (1674) Н. Буало. Полягав у абсолютизуванні античної літератури та критичної рецепції, викладеної у “Поетиці” Аристотеля, “Науці поезії” Горація та ін., на основі раціоналістичної філософії Декарта, у тлумаченні розуму як універсальної категорії. Е. м. канонізував бінарність “доброго” та “поганого” смаку, […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
- Романтизм – визначення Романтизм (франц. romantisme) – літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Термін “романтизм” упроваджують безпосередньо його перші представники – німецькі романтики. Причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучасну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях А. В. Шлегеля). До […]...
- Завбачення в літературі Завбачення в літературі – здійснення прогностичної функції художньої творчості. Приклади передбачення митцями майбутніх подій, відкриттів чи тенденцій розвитку (від чобіт-скороходів до швидкісних потягів), які беруться з фольклору, пригодницько-фантастичної, аналітико-реалістичної літератури, свідчать лише про те, що в художньообразному мисленні письменників так чи інакше відбивається здатність людини виходити бодай у мріях поза межі видимого. Пізнання невіддільне від […]...
- Обрії “Обрії” – тижневик, “присвячений справам літератури, мистецтва й науки”, виходив у Львові 1936-37. Видавав і редагував Б. Кравців. Серед авторів були Є.-Ю. Пеленський, Ірина Пеленська, О. Грицай, М. Гурко, Б. Кравців, Ю. Липа, Д. Гуцул та ін. В “О.” друкувалися твори письменників Наддніпрянщини, подавалися їх літературні портрети (Ю. Яновський “Чотири шаблі”), публікувалися огляди європейських літератур […]...
- Історія літератури Історія літератури – галузь науки про літературу, яка досліджує її розвиток у зв’язку з розвитком суспільства та його культури, прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу. Спираючись на здобутки філософії, естетики, теорії літератури, ретельно простежуючи всю сукупність художніх творів, їх сприймання читачами і критичні оцінки, історики літератури описують динаміку літературно-мистецького життя, літературних напрямів і течій, виявляють […]...
- Декаданс Декаданс (фр. decadence – занепад) – узагальнена назва кризових явищ у літературі, мистецтві, культурі. Д. як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було вжито цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорстокі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як […]...
- Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
- Живопис Живопис (малярство) і література. Проблема порівняльного аналізу Ж. і л. з метою увиразнення специфіки кожного з цих видів мистецтва, дослідження взаємовпливу має тривалу історію, починаючи з античності, особливо активно розроблялася в епохи Ренесансу і Просвітництва. Відомий афоризм “поезія – сліпий живопис, живопис – німа поезія” робив акцент на подібності Ж. і л. у відтворенні конкретно-чуттєвого, […]...
- Егалітаризм Егалітаризм (фр. egalitarisme, від egalite – рівність) – загальна характеристика поглядів політиків, соціологів, які обстоюють зрівнялівку як принцип організації суспільного життя. В естетиці і літературознавстві Е. проявляється як вчення про “масову культуру”, доступність творів мистецтва широким читацьким колам. Яскравим прикладом Е. може бути так звана “політика компартії у галузі художньої літератури”, яка на місце естетичних […]...
- Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця – це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у […]...
- Поетика Поетика (грецьк. poietike – майстерність творення} – один із найдавніших термінів літературознавства, який постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентації у зв’язку із еволюцією художньої літератури. В античну добу П. називалось учення про художню літературу взагалі (“Про поетичне мистецтво” Аристотеля, “Послання до Пізонів” Горація та ін.). Згодом проблеми сутності мистецтва перейшли до філософії та естетики, лишивши для […]...
- Духовно-історична школа Духовно-історична школа – течія у літературознавстві, що сформувалася на основі “філософії життя” та традиції естетики класичного романтизму, була реакцією на культурно-історичну школу і філологічний позитивізм, зокрема на теорію фактографізму В. Шерера й Е. Шмідта, тяжіла до синтезу духовно-історичної та психологічної інтерпретації художньої літератури. Д. і. ш, живилася ідеями філософії В. Дільтея, що вибудовувалася на усвідомленні […]...
- Герменевтика Герменевтика (грецьк. hermeneutikos – пояснюю, тлумачу) – у первісному значенні – напрям наукової діяльності, пов’язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. У давньогрецькій філології та філософії – з тлумаченням Біблії, екзегезою; у протестантських теологів – з інтерпретацією священних текстів у їх полеміці з католицькими богословами. Г. є допоміжною дисципліною […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – О. БЛОК, А. АХМАТОВА, Б. ПАСТЕРНАК – “СРІБНА ДОБА” РОСІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ 11 клас “СРІБНА ДОБА” РОСІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ О. БЛОК, А. АХМАТОВА, Б. ПАСТЕРНАК ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ 1. Лицар Прекрасної Дами О. Блок. 2. Тема історичних потрясінь у “Скіфах” О. Блока. 3. Романтична іронія у вірші О. Блока “Незнайомка”. 4. “Любовне-вороже” сприйняття життя у поезіях Блока “Весно, весно…” та “Яка жага безумна – жить…”. 5. “Поезія втрат […]...
- Украинский вестник “Украинский вестник” – перший в Україні літературно-науковий і громадсько-політичний щомісячник, виходив у Харкові 1816-19 за редагуванням Р. Гонорського, Є. Філомафітського й Г. Квітки-Основ’яненка. Мав відділи науки, літератури, мистецтва, місцевої хроніки (його вів Г. Квітка-Основ’яненко), закордонних відомостей та дитячого читання. Тут друкувалися статті з історії України та Росії, етнографічні матеріали (Г. Успенський, О. Льовшин, І. Вернет, […]...
- ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Світова література має багатовікову історію свого розвитку, яка характеризується періодами злетів і занепадів, блискучих перемог і нищівних поразок. У цілому ж можна говорити про поступальний розвиток, унаслідок якого ми сьогодні маємо “Іліаду” та “Одіссею” Гомера й інтимні вірші Сафо, “Витязя в тигровій шкурі” Шота Руставелі, “Слово о полку Ігоревім” невідомого автора, “Божественну комедію” Данте і […]...
- Символізм Символізм – одна із стильових течій модернізму. Виник у Франції в 70-х XIX ст., в українській літературі з’явився на початку XX ст/ (Олександр Олесь, М. Вороний, Г. Чупринка, П. Карманський, В. Пачовський, С. Твердохліб та ін.). Поставши проти обмежених позитивістських тенденцій у мистецтві, дистанціювання довколишнього світу і людської душі, конфліктно-непереборного протистояння ідеалу та дійсності, С. […]...
- Художня правда Художня правда – основне поняття теорії реалізму, яке характеризує ізоморфність створеного митцями світу з реальною дійсністю (відтворення життя у формах життя). Х. п. сумірна з правдою історії, але не є її копією. Відтворені чи витворені уявою письменника предмети, людські постаті, події є узагальненими, типовими образами, але залишаються правдивими чи правдоподібними. Більша чи менша віддаленість Х. […]...
- Тенденційність у літературі Тенденційність у літературі (лат. tendentia, від tendo – прагну, прямую) – ідейна спрямованість літературно-художніх творів, яку письменник свідомо втілює в систему створених для цього образів. Соціальна та національна заангажованість є конкретними проявами Т., яка випливає з аксіологічної (ціннісної) природи мистецтва. Отже, проблемою для дослідника не є визнання або невизнання Т., а спосіб її художньої реалізації. […]...
- Ясунарі Кавабата -“красою Японії народжений” І. Перший у японській літературі лауреат Нобелівської премії. (1968 року японському письменникові Ясунарі Кавабаті було присуджено Нобелівську премію “за письменницьку майстерність, що з надзвичайною яскравістю виражає суть японського способу мислення”.) ІІ. Тема самотності людини у світі, змалювання японської душі і стосунків людини з природою. (Естетика дзен-буддизму, який сповідував Кавабата, заперечувала логічне сприйняття світу і стверджувала […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεω&;#961;&;#943;&;#945; – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- Літературний архів Літературний архів (гр. archaithos – стародавній) – зібрання документів з історії літератури, що зберігаються у спеціальних сховищах, музеях чи бібліотеках. Цим терміном називаються також відповідні установи, спеціально створені для збирання, зберігання та опрацювання матеріалів з історії літератури (Центральний державний архів-музей літератури І мистецтва м. Києва, відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, відділ […]...
- Новітня українська література Новітня українська література Або Українська література XX ст. – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
- Українська література XX ст., або Новітня українська література Українська література XX ст., або Новітня українська література – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
- Прогрес (Поступ) у літературі Прогрес (Поступ) у літературі (лат. progressus – поступальний рух) – одне із загальносоціологічних понять, яке використовується в традиційному літературознавстві для характеристики історико-літературнрго процесу. П. у л. – це зміни предметів і явищ, які полягають в їх висхідному русі від нижчого до вищого, від менш до більш досконалого. П. у л. супроводжується регресом – рухом у […]...
- Концептуальне мистецтво Концептуальне мистецтво – мистецтво, яке самовизначається через власний смисловий знак, тобто концепт (лат. Conceptus – думка, поняття). При цьому цінність мистецтва вбачається не в його міметичних властивостях, а в ідеї про нього, у низці коментарів про його природу. На відміну від реалізму,’ схильного до вживання синтетичних описових речень, до “зображення життя у формах життя”, К. […]...