Мольєр. “Міщанин-шляхтич”

Новий художній напрям у літературі XVII ст. – класицизм – знову, як і попередники, доба бароко і Відродження, звертається до античності як до естетичного еталона.

П’єса відомого комедіографа Мольєра “Міщанин-шляхтич” стала втіленням рис класицизму (лат. classicus – зразковий), якому притаманні нормативність правил, ієрархія жанрів (поділ на високі, середні, низькі), культ розуму, гармонійність форм.

Основою класицизму є раціоналізм, представники якого вважали, що краса та істина досягаються через розум.

У класицизмі, як

літературному напрямі, в драматургії існувало правило трьох єдностей: дії (головна дія не повинна перериватися не пов’язаними з нею прямо подіями та епізодами), часу (події повинні завершуватися протягом однієї доби), місця (місце дії залишається незмінним).

На противагу бароко, якому характерні пишність і піднесеність стилю, представники класицизму подали сувору композицію, ясність і точність мови.

До низького жанру в ієрархії жанрів класицизму відноситься комедія (грецьк. komodia: від komos – весела процесія і ode – пісня) – драматичний твір, у якому засобами комічного (гумору, сатири, іронії, сарказму та

ін.) розвінчуються негативні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині. Героями комедії є представники середнього і низького класів.

Комедія як жанр поділяється на комедію-балет, комедію ситуацій, комедію характерів, комедію масок тощо).

П’єса Мольєра “Міщанин-шляхтич” має риси комєдії-балету, У якій поєднується слово, танець, пантоміма, музика, образотворче мистецтво, і риси комедії характерів, побудованій на викритті рис характеру, що викликають сміх.

Комедія “Міщанин-шляхтич” породжує безмежжя питань, серед яких і таке: які суспільні явища штовхнули Мольєра на створення цього епохального твору?

Мабуть, головною причиною написання комедії “Міщанин-шляхтич” стала життєва потреба суспільства в утвердженні в житті і мистецтві світлого розуму, логіки, суворого порядку і моральності.

До Мольєра найвідоміші письменники доби класицизму Корнель і Расін у своїх творах стверджували, що справжня людина в будь-якій ситуації чинитиме відповідно до вимог здорового глузду й обов’язку, хоч через це страждатимуть її почуття.

На відміну від своїх попередників, Мольєр йде далі: він стверджує, що серце і розум мають бути в гармонії, тому й не тільки простофіля Журден висміюється в п’єсі, але й аморальний аристократ Дорант з холодним егоїстичним розумом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мольєр. “Міщанин-шляхтич”