Монгольська народна казка – Неслухняне козеня

Повчальна казка монгольського народу, що розповідає про вередливе козеня і про те, як мудрішають з досвідом. Переказ Тамари Коломієць.

Було це навесні. Паслися разом козел із малим козеням. Скрізь ходили вони удвох, і старий вибирав для маленького видолинки з м’якою ранньою травою – баранячим вушком. Квіти її, мов цяточки снігу, біліли в рудому ще степу.

Коли всю травичку поблизу вони вискубли, мовив тоді козел козеняткові: – Почекай мене тут, піду я доброго пасовиська пошукаю. Ось тобі дзвіночок. Якщо трапиться з тобою лихо, тоді

ти ним і подзвони. Почепив козел на шию козеняткові мідний цяцькований дзвіночок та й рушив, попрощавшись.

Недалеко відійшов, як почув калатання дзвіночка. Налякався козел, що маленьке вовки схопили, і гайда визволяти. Прибіг, дивиться, а ніяких вовків немає.

Що трапилося? – питає, задиханий. – Чого це ти кличеш? Та муха ось мені на ногу сіла, вередує козенятко.- Прожени її! Насварився на нього старий і пішов. – даремно не дзвони! – звелів на прощання.

Не встиг відійти, як знов калатання почулося. Довелося повертатися. Прибіг, а мале стоїть, око заплющивши. – Що з тобою? – питає козел. – Око запорошило!..-

кривиться козенятко.- Вийми порошину!

Вийняв старий порошину та й каже: – Піду я, а ти ж дивися, не дзвони знічев’я!.. Тільки-но зайшов за найближчий пагорб, як дзвіночок знов калатає. Спочатку думав не повертатися. А далі таки не витримав – і назад.

Прибігає, а козенятко спокійнісінько торішню травицю смиче. – Що таке? – питає козел.- Невже знов абичого дзвониш? – Та ось до боку суха травина вчепилася,- показує козенятко.- Обтруси її! – Само обтруси! – розсердився козел.- І не мороч мені голови дурницями!

Та й пішов. Довгенько він мандрував поза горою, шукав пасовиська. Натомився, ходячи, і відпочити приліг. Тільки-но заплющив очі, аж чує – дзвенить!.. Подумав козел, що знову те калатання абичого, та й задрімав собі.

А дзвіночок тим часом усе тривожніше калатає, і собаки завалували. Тут уже козел сполохався. Підхопився та бігом. Прибіг, дивиться – собаки вовка відганяють, а козенятко стоїть і тремтить. Ще трохи – і з’їв би його звір.

– Подякуй собакам, що близько були!.. А то поласував би тобою сіроманець.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Монгольська народна казка – Неслухняне козеня